"Замах", який вчинив Сакварелідзе

Що стало наріжним каменем чергового гучного скандалу в Генпрокуратурі
28 липня 201509:30

Новий гучний скандал у Генеральній прокуратурі засвідчив, що система організації роботи та управління в органах досудового розслідування та прокуратури перебуває у надважкій кризі.

Цій системі досі вдається зберігати майже первинну структуру, принципи і механізми організації роботи 1980-х років, коли вона впроваджувалася відповідно до основ комуністичної, тобто тоталітарної ідеології під цілі та завдання, які вже мають бути рішучо відкинуті.

Процес кримінального переслідування потребує планування відповідних заходів на тактичному і стратегічному рівнях і повної концентрації уваги прокурора та слідчого над кримінальним провадженням. Проте найперше він вимагає від них ініціативності та самостійності при прийнятті процесуальних рішень відповідно до закону, наявних доказів і внутрішнього переконання.

Між тим, іще з радянських часів прокурори та слідчі погрузли в складній системі санкціонування вищим керівництвом усіх рішень і дій, включно з дріб’язковими.

З одного боку рішення колегій і нарад, завдання, плани роботи, предметні "об’єктивки", листи-зауваження стали надійним каналом передачі доручень керівництва до "низу", безпосередніх виконавців. Документування ж процесу виконання рішень та наслідків їх реалізації потрібне для того, аби вчасно помітити відхилення в роботі та їм запобігти.

Проте одночасно з цим проводяться безмістовні оперативні наради, вимагають заповнення різноманітних довідок, паперових та електронних таблиць усіх форм і видів, написання формальних рапортів. Також практикується відібрання у рядових співробітників письмових пояснень із будь-яких причин без відкриття дисциплінарних проваджень. Комплекс таких заходів дозволяє керівництву, нерідко всупереч закону, отримувати повний контроль над перебігом розслідування майже всіх кримінальних проваджень.

Надмірна концентрація влади в руках центральних апаратів служб і відомств та їх очільників, і використання її у такий спосіб упродовж десятиліть, стали причиною деградації всієї системи органів кримінальної юстиції. Системний і тривалий, жорсткий і всеохоплюючий контроль породив конформізм, призвів до професійного застою прокурорських і слідчих кадрів, перетворивши їх на цілковито підрежимних суб’єктів.

Фактично за таких обставин будь-які рішення мають бути "спущені" або санкціоновані винятково "згори". Це було "нормою" вчора та позавчора, залишається "нормою" і сьогодні.

У підсумку ініціативність навіть не відійшла на другий план, вона стала ризикованою. Має сенс винятково нагромадження інформації та виконання доручень керівництва, у тому числі "окремих", адже показова покора означає більше, ніж реальні результати.

Процес прийняття та реалізації рішень сьогодні виявляється в наступному:

- рішення керівництва, навіть очевидно помилкові, не підлягають критиці, а мають бути активно підтримані;

- обговорення рішень, як правило, відбувається у вузькому колі керівників органу досудового розслідування або прокуратури без участі виконавців - рядових прокурорів і слідчих;

- комунікація між керівництвом і виконавцями майже відсутня, тобто виконавці фактично відсторонені від прийняття рішень, за які вони несуть безпосередню юридичну відповідальність.

Мало кому відомо, але останнім часом кадри органів досудового розслідування та прокуратури зазнали значного омолодження. Для прикладу, не менш ніж половина працівників прокуратури Києва, включно з районами, мають стаж роботи до трьох років. Проте управлінська еліта відомства і надалі продовжує йти вже давно протореним шляхом відбору до органів прокуратури, а особливо її керівного складу, найбільш слухняних людей. Аналогічна ситуація і в органах досудового розслідування.

Такий відбір, почасти поєднаний з витісненням найсміливіших і самостійних, породжував із кожним разом усе більш слабке і нерішуче покоління керівників.

Звикнувши беззаперечно підкорятися та майже не розмірковувати, аби побудувати кар’єру, працівники органів досудового розслідування та прокуратури, отримавши омріяну керівну посаду, працюють, як правило, винятково на те, щоб утриматися на ній якнайдовше.

Вони не тільки самі не впроваджують нових практик, але й узагалі будь-яку нову думку розглядають, як замах на свої права. А далі виходить: що вищу посаду обіймає керівник, то дрібнішим має бути такий "замах", аби викликати його гнів і відповідну реакцію.

От і слідчі та прокурори ГПУ дозволили собі занадто багато. А саме - діяти в межах закону на підставі наявних доказів і внутрішнього переконання, без попереднього санкціонування своїх дій. Фактично вони скоїли той самий "замах".

Заступник генпрокурора Давид Сакварелідзе спробував запровадити новий порядок - відрізав молодих прокурорів і слідчих від старих практик, дав їм можливість діяти на власний розсуд у межах закону, щоб вони відчули себе силою та усвідомили, що саме від них залежать перспективи конкретного кримінального провадження.

Універсальність і раціональність такого підходу є очевидними, адже виключення інших осіб зі сфери діяльності суб'єкта дає йому можливість приймати рішення, передусім задля підвищення своєї результативності. Ступінь свободи, якою користуються слідчі та прокурори, не має бути мінімальною. Демократизація українського суспільства загалом та органів кримінального переслідування зокрема вимагає якісно іншого ступеня такої свободи.

Пересічний громадянин у діях слідчих і прокурорів ГПУ нічого дивного не помітив, пересічний керівник правоохоронного органу помітив суттєве відхилення від "норми". Подальша реакція на рішення Давида Сакварелідзе інших заступників генпрокурора Володимира Гузира та Юрія Столярчука не залишає жодних ілюзій стосовно їхнього погляду на те, чи варто за нових умов зберігати старий порядок.

Очевидно, що для них та широкого кола інших керівників, у тому числі молодих, поняття "роботи" витіснено поняттям "служби". А служити - означає виконувати та підкорятися наказам "згори".

Укоріненню ідеї "служіння наказу" сприяє і цілковито радянська традиція запровадження в органах прокуратури форменного одягу та погонів - авторитети тих, у кого поважніша посада та зірки на погонах, визнаються безапеляційно, безвідносно їхніх ділових і професійних якостей.

Очільники прокуратури та органів досудового розслідування не те, що не бажають реформ, вони просто не уявляють будь-якого іншого розвитку подій, окрім того, коли все по-старому: рішення, навіть очевидно помилкові, не підлягають критиці, а активно підтримуються виконавцями - рядовими прокурорами та слідчими; мовчать експерти, журналісти й інші небайдужі; щоб система не "розхитувалася" сучасними чи незвичними для неї практиками.

Заперечення або недостаньо поважне ставлення до цих реалій не сприятиме усвідомленню причин, які стали наріжним каменем чергового гучного скандалу в Генпрокуратурі.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

27.11.2018, 19:46
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 28 вересня 2019

    "Хто наступна Гандзюк?": активісти прийшли до Офісу президента

    У п'ятницю, 27 вересня, під Адміністрацією президента відбулася друга “Ніч на Банковій”. Активісти лишили напис на асфальті із запитанням: "Хто наступна Гандзюк?"

     
    • 26 вересня 2019

    “Пожаліли його, живий лишився, а він тепер в суді свідчить”, - в суді з розстрілу групи спецпризначення оприлюднили “прослушку” фігуранта

    Запорізький апеляційний суд на фінішній прямій розгляду справи розстріляних спецпризначенців

     
    • 21 вересня 2019

    Члени "Демократичної сокири" звернулись до міграційної служби щодо потрійного громадянства Коломойського

    Про це стало відомо під час акції "Імпічмент Коломойському", яка відбулась біля Офісу президента у Києві, 20 вересня

     
    • 18 вересня 2019

    У Києві відбулась церемонія подяки ексдиректору Українського інституту національної пам'яті В'ятровичу

     
Система Orphus