Осередки української душі

Ми маємо запросити світ до нас в гості і показати, що не кусаємося.
14 липня 201509:45

Мандруючи Україною для львів’янина немає категорії “дорого”. Є дешево, і є так як вдома.

Два місяці тому, в купе поїзду з столиці додому, я перекинувся декількома словами з киянином на вічні теми, і він поміж всього сказав наступне:

Насправді, їздити я люблю лише до Львова або Одеси. Це єдині два міста з душею в Україні. Більше мені ніде не було цікаво двічі.

Я зовсім не придав тій фразі уваги, адже в нас, львів’ян, є природна відраза на такі гасла, як смак львівської кави, дух середньовічного міста та інші меседжі, які втомили своєю нав’язливістю, але успішно заманюють туристів до Львова.

Відраза мешканців міста до його відвідувачів зрозуміла і природна. Ключове зауваження: Львів став великою кафешкою і втратив свій дух, свій шарм, свій... далі кожен має що додати сам.

Львів’яни хочуть, аби турист бував не там де пиво і наливки, а де оперні постановки, музейні експонати та інші об’єкти, яких самі ж львів’яни уникають в інших містах.

За декілька днів до того як Саакашвілі закріпився на планшетах українців і задався метою реформувати Одесу повністю, я до неї поїхав і пригадав слова чоловіка з поїзду. Побачив на власні очі все те одеське, що можна віднести до потенціалу і побачив купу того, що є перешкодою на його шляху.

Посеред теплого сонячного вікенду в Одесі в обідню пору взагалі не було туристів, якщо порівняти їх число в ідентичну годину в центрі Львова. Тому є багато пояснень, одне з яких, наприклад, поїзд наших київських колег, який затримався на декілька годин, оскільки шляхом підірвали колію. Та маючи місто з такою душею і таким морем, таки соромно має бути настільки мало людей ним звабити.

Ключове враження: місто розкішне, харизматичне і зі здоровенним потенціалом, але в той же час не до кінця прибране та не цілком десовковане. Люди викидають сміття посеред вулиці; поруч ідеальних доріг у центрі міста тротуари в жахливому стані, якими складно йти в темну пору доби. Шлях парком до пляжу певно що такий самий, яким його залишив Радянський Союз. Сам пляж теж не відрізняється від того, що я бачив на радянських кіноплівках тільки от додалися капіталістичні кафешки.

Я не відчуваю морального права критикувати Одесу за стан її курортних зон. Вважаю, що в цього міста є дуже багато що змінювати. І є на чому. І є з ким. І це дуже важливо, що не проти поганого за все хороше, а проти конкретних прізвищ супроти всім зрозумілих задач.

В такій площині дуже прозоро виглядає завдання Міхаела Саакашвілі. Бо особисто я трохи спантеличений реакцією українців на його появу. Враження, що нам бракне лише мітингу з плакатом: "Міхо прийде - порядок наведе". Українець все ще з метою "просто не мішай нам, владо", але з підходом "владо, зроби нам добре, а ми за то повболіваємо".

Грузинський рятівник українського народу настільки смачно задав жару українській владі, що виникає питання: а де сидів народ, і чи не з нього ось ця влада вийшла? Переконаний, що Україну врятує не юрба, а прізвище. От тільки дуже насторожує бажання не йти за прізвищем, як за вожаком реформ, а поклонятися йому, будучи осторонь змін.

Всі свідомі того, що політ фантазії кардинально відрізняється від наявної реальності, а жити нам в останній, а не в героїчній стрічці Facebook.

Говорячи про реальність, можна взяти до порівняння цифру $7500 млрд, яка відповідає об’єму доходів з туризму в світі (10% світового ВВП). ВВП України складає 0,2% світового, а туризм у ньому дорівнює 1% у загальній структурі і це 2 млрд доларів на цілу галузь. Тобто туризм - це дуже вагомий потенційний дохід.

Львів’яни поки бачать всі переваги туристичного міста виключно у прибраних та освітлених вулицях, налагодженому фунціонуванні комунального транспорту і "красивому центру", який ми на європейський манер почали називати "старе місто". Але після децентралізації, яка планується, місцевий дохід з галузі має суттєво відобразиться на добробуті міста.

Одначе, туризм це не тільки дохід. Це картинка. Те, що і приваблює інших. Левова частка країн ідентифікуються іншими людьми виключно як об’єкти мандрівок, місця спогадів та мальовничі локації.

Яка форма конституційного ладу у Франції? - Там красива Ейфелева вежа і є розкішна Рив’єра.

Який тип пенсійної системи використано в Італії? - Там круті Середньовічні міста, Пізанська вежа, античний Рим та Середземне море.

Тобто наше обличчя на міжнародній арені формуватиме все те, що іноземець встигне побачити за вікенд або тиждень часу проведеного в Україні. Їм буде байдуже до наших тарифів на газ, нашого бачення розвитку промисловості та інших актуальних українцю тем.

Відповідно, говорячи про туристичні приманки України, постає питання: що може взяти на себе цю роль?

Ми маємо купу видатного з підручників, маємо "10 місць України, які необхідно відвідати" та інші ...бесіди. Ми не маємо реальних прикладів. Чимало крутих туристичних місцин настільки гибле діло в інфраструктурному аспекті, що там і українці не бувають.

А з чогось починати потрібно. І як у всіх наших великих кроках, гоже робити їх душевно. Пригадуючи слова чоловіка з купе поїзда - душевно у нас тільки у Львові та Одесі.

Львів вже взявся за свою справу. Черга за Одесою. Тоді ми матимемо дуже крутий дует Середньовічного Міста та Морського Курорту. Що ще потрібно для приваблення іноземців?

Треба бути щирим у пріоритетах.

Наприклад, ми дуже чомусь прагнемо безвізового режиму, прагнемо заморських кадрів в уряді, тобто хочемо їх ладу до нашого дому. Але сам дім ми від так званих Їх приховуємо, не презентуємо з найкращої сторони.

Туризм же це та одежина, по якій нас зустрічатимуть в Європейському союзі. Це інфопривід аби про Україну говорили не лише через дії політиків, а й через враження мандрівників. Аби ми не балансували між Рускім міром та Старим світом, а інтегруватися у світову спільноту.

"Львів відкритий для світу" - дуже влучне гасло для мого міста.

Пригадую, при курсі 8 грн/дол журналісти висловлювали шок, що 80% українців ніколи не покидали межі своєї країни. При курсі 22 такий шок вже радше насмішка.

А значить, ми маємо запросити світ до нас в гості і показати, що не кусаємося. Показати, що ось ми такі. І ті враження підуть світом. І ті враження, на мою думку, мають найближчим часом генерувати нові осередки української душі, бо не лише ж Львовом та Одесою...

Розділи :

КОМЕНТАРІ

3.12.2018, 11:24
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 19 лютого 2019

    Потерпілі у справах Майдану продовжують з’являтись. Щодо розстрілів винесено 66 підозр, - ГПУ

    Всього у справі більше тисячі епізодів, включаючи побиття активістів, журналістів та вбивства

     
    • 18 лютого 2019

    Активісти прийшли під стіни МВС із акцією "Бандера, вставай"

    У Києві біля приміщення Міністерства внутрішніх справ представники кількох організацій провели акцію "Бандера, вставай"

     
    • 18 лютого 2019

    У справі щодо відсторонення Уляни Супрун визначили нового суддю

    Новим суддею у цій справі за автоматичним перерозподілом стала суддя Тетяна Скочо

     
    • 13 лютого 2019

    Прокурор, який помер в статусі підозрюваного у справах Майдану, був у день смерті в суді

     
Система Orphus