Чому ми його називаємо так? І ми, і грузини... Га?
Не Михаїл Ніколозович, не Мішель, не Міхаель... А "Міша"?
Бо це теж промовисто, повірте. І до цього "повірте" на підтвердження подивіться ролики зустрічей Саакашвілі з людьми в Одеській області. І з прокурорами, і з журналістами… Такий він свій! Або ж, принаймні, таким здається.
Та скласти для себе чіткі враження про екс-президента Грузії та нинішнього очільника Одеської області вкрай важко. Занадто вже він суперечлива постать. Особливо тоді, коли не тільки послухати і прочитати про швидкі реформи, економічні дива, викорінення корупції, зменшення рівня бандитизму, інтеграцію в Європу та "маяк демократії", а ще й вислухати аргументи проти.
Опозиція, яка нині при владі в Грузії, звичайно ж, критикує Мішу. Всі "опозиції" так чинять. Але не настільки, щоби проти колишнього президента було порушено кримінальні справи, зокрема щодо перевищення повноважень і розтрати державних коштів. Також справи є і на декількох членів "команди" Саакашвілі. Та і взагалі дивно, що людина, яка, здавалось би, зробила для своєї країни стільки добра, зараз змушена проживати за її межами. Тому цікаво самому подивитися на цю країну, а ще цікавіше порозмовляти з грузинами, послухати звичайну "кухонну" аналітику.
Центр Тбілісі. Енний поверх. Кухня в квартирі розміром із шість-вісім таких трикімнаток, в якій я от нині це пишу. В два поверхи, з п’ятьма чи шістьма просторими балконами-терасами…
Ну, даруйте, я був вражений. Туди ми під час наших весняних мандрів по Грузії "вписалися" через Фейсбук. На дві доби. Вчотирьох. Господиня - з України. Господар - з Туреччини, з Газіантепа. Двоє милих діточок.
З господарем, чоловіком років сорока, ми почали бесіду за вечерею. І так просиділи на кухні аж до четвертої ранку. Почали з футболу і розмаїття турецької кухні, менталітету турків, українців і грузинів, а потім пішло-поїхало за все-все-все. Дуже глибокий і приємний співрозмовник.
Працює в турецькій телекомунікаційній компанії. Великій, якщо не найбільшій у країні. Туреччина, Росія, Казахстан, тепер от Грузія. Чимало попрацював і в Україні. Зокрема, брав участь у створенні покриття одного з мобільних операторів. Намагався робити 3G. Давно-давно. Як відомо, не вийшло.
Він із посмішкою згадує роботу в Україні. Важко було, каже. Важко не робити, власне, роботу, яку він звик робити, а постійно з усіма домовлятися. Від верхніх, найвищих ланок і аж до найнятих підсобних робітників. Ну, це ми знаємо. На жаль.
Взагалі, він розповів, що, попри в дечому утопічні намагання Туреччини втиснутись у Євросоюз, країна орієнтована на передню Азію, зокрема Вірменію, Азербайджан, Грузію, Туркменістан, проросійський, здавалось би, Казахстан. За його словами, це не оголошений, не афішований, не рекламований, так би мовити, союз. У якому хочуть бачити й Україну та все Причорномор’я. Тобто Туреччина робить те, чого ніколи не вміли ми, - вигідно використовує своє геополітичне положення. Він у цій розмові неодноразово згадував Османську імперію. Не пам'ятаю лиш, чи вживав слово "відродження".
Мішу в Туреччині любили і поважали. Він будував. А отже, будували і турки. Після того, як Саакашвілі поборов корупцію, що визнають навіть його противники, створив умови для ведення бізнесу, оголосив тотальну приватизацію, інвестори на нього полетіли, як метелики на ліхтар. І не тільки з Туреччини. Мішу любить Європа й Америка з численними їхніми "банками розвитку", фондами, урядовими неурядовими організаціями, корпораціями і бізнесменами. Інвестор для Саакашвілі - це все. То не порожні слова, коли він каже, що "пилинку з них потрібно здувати".
- Міша будував, а зараз усе стоїть, - підтверджує мої слова грузин Іраклі, який підвозить нас з Ахалцихе до Боржомі.
Він купує овочі в селах на півдні і продає в містах. Так і заробляє.
- Його не люблять ті, кого торкнулися його реформи. Скількох він посадив? Скількох вигнав із роботи? Скількох залишив без брудного заробітку? А в них же є родичі, діти, друзі. Він їх усіх образив, - говорить далі водій.
"Ображених" нам траплялося теж чимало. То "Саакашвілі всюди пхав свого носа", то "Він усюди ставив своїх людей". Ну і класичне - "продався Америці". Їхня аргументація насправді мало чим відрізнялася від аргументів опозиції. Можливо, люди не встигали за темпами реформ, можливо, не завжди їх розуміли, можливо, втомилися від них, а декотрі, ймовірно, і не відчували, або ж відчували їх зворотній бік, і тому переметнулися на бік нової влади.
2004 року Міша набрав на виборах приголомшливі 96% підтримки виборців, у січні 2008-го - 54%. На парламентських виборах 2012-го його партія поступається партії нинішнього президента Іванішвілі, який переміг на президентських виборах дещо пізніше, у 2013-му (Саакашвілі не міг балотуватися на третій термін).
Підозрюю, що чимало "ображених" буде і в Одеській області. І тут уже питання: за ким підуть люди. А ще більше питання: за ким піде уряд і президент? Адже теоретично, в перспективі, на їхньому тлі Міша - промінчик світла в темній кімнаті.
Зізнатися, то і моє перше враження від Грузії було: "Мало Джорджії і багацько Грузії". Бо звернеш із мальовничої набережної Батумі - от тобі і ями на дорозі, а он калюжі біля вежі-алфавіту. Он поліція і камери на дорогах, а он водій, у якого на телефоні програма-радар… Он скляний відділок, а он стара школа. Часом перетворення здаються нещирими, фасадними, віяловими.
Звичайно, на відпочинку ти не цікавишся такими питаннями, як рівень безробіття, освіта, медичне обслуговування, кількість емігрантів, зовнішній борг країни, сальдо торговельного балансу. Як ці показники змінювались останніми роками? Бо якщо ти там не з метою репортажу, то від таких питань відволікає природа та колорит. Але існує чимало промовистих незалежних світових рейтингів, де Грузія була в топі, або ж демонструвала динаміку.
Відпочинок… Ще один виграш Одеси в "пакеті з Саакашвілі" - розвиток туризму. Грузія робила і робить акцент на туризмі. І хоч грузини вже поряд із гостинністю вмикають заробітчанство, а ларі по 10 гривень (відносно доларового курсу, бо напряму до ларі в обмінниках 1 до 15-20), і "Віз-Ейр" з України вже не літає, і ціни в самій Грузії зросли… Грузія дуже приваблива для туриста. І в цьому теж чимала заслуга Міші. На це сподівається і Одеса та область. Там я прожив чотири роки і можу стверджувати, що туристичний потенціал тих місць чималий і зараз, навіть улітку, не реалізовується й на чверть.
За словами грузинів, Саакашвілі навів лад і на митницях, і в портах. Що теж неабияк актуально для Одеси. Я студентом попрацював на "сьомому кілометрі" та в порту, то бардак видно навіть неозброєним оком. Чого вартий епізод, коли ми розвантажуємо корабель і серед тюків із непотребом потроху знаходимо запчастини для автомобілів, а митник, який це зауважив, тут же отримує під дих від молодиків, які за всім тут наглядають. А що вже ті молодики самі розповідали нам на перекурах, то хіба в сценаріях кримінальних блокбастерів напишуть.
До слова, Грузія є потужним реекспортером автомобілів. Самі грузини теж їздять переважно на вживаних, але ще "живих" іномарках. Не помилюся, якщо скажу, що там не менше чверті всіх автівок - "Мерседеси". Ціни на вживані авто з Європи там втричі менші за наші.
- То ви раніше тут ще не були і не бачили, що було до Міші, - вже наприкінці нашої подорожі підводить риску під назбираним мною негативом продавець у магазині Кутаїсі.
- Він вміє використовувати потенціал. Усе тільки починалось, а коли він пішов, то все зупинилося. Чекає його. Та то нічого, ми вам його позичим. Нам не шкода. Хай і вам допоможе. Ми ж брати!
Зрештою, здоровий глузд навертає до думки всього прогресивного світу, який вважає Саакашвілі обдарованим керівником і всюди, де б він не був, покладає на нього надії. Його любить "західний світ" і в прагненні мати його в команді проглядається деяка хитрість нашої влади.
- У нас схожі проблеми, спільна віра і спільний ворог, - говорив нам іще один водій.
Так, Грузія теж пережила війни, вона теж "постсовок", але знайшла в собі волю. Точніше її знайшла команда Саакашвілі, і вони подалися вперед. І хоч почути можна різне - хтось навіть радіє, що на Мішу на Батьківщині чекає кілька кримінальних справ, - проте охоронець у грузинському парламенті, жіночка з Батумі, що спеціально заїхала на завод купити нам вина, хлопці в супермаркеті Ахалцихе, таксист із Горі, який на "Мерседесі" віз нас автобаном із Тбілісі, та багато інших… попросили передати Міші в Київ їхній "привіт" і сказати, що вони на нього чекають також.
Я Мішу не боготворю, як дехто. І не даю авансів... Не хочу розчаруватись у ньому. Обережний я. Але, зізнаюсь, що "не на люди" просто-таки дуже на нього сподіваюсь, як на приклад. Не приклад для решти політиків, а приклад для людей. Щоб вони побачили, якими можуть/мають бути ті політики. І побачили, як насправді проводяться реформи.
Призначення Саакашвілі в Одесу дуже важливе, щонайменше тому, що мені воно покаже, яким він є насправді. Не менш важливе воно і для самого Міші. Навести тут лад - справа принципу. В нього є досвід. У нього є енергія. І є несамовите бажання. З непідробної любові до України, а ще більше з любові до Грузії, на яку він поглядає через Чорне море.
