Чим пахне нинішня війна

Запах для бійців має особливе значення
Фото: Віктор Гурняк/INSIDER
10 червня 201510:00

Війна оголює відчуття. Бої - це для справжніх чоловіків, переживання - це для справжніх жінок. Знаєте, як пахне переживання жінки? Або який запах у сильних вчинків?..

Це всього лише один із волонтерських штабів. Цілодобово тут чергують жінки. Колись я їх не знав, тепер я не просто їх знаю, тепер тут багато моїх знайомих.

Зараз тут cонце б’є в шибки і від того видно пил і гори коробок. Стіни обклеєні роздрукованими на чорно-білому принтері фотографіями бійців.

Пахне сухими борщами і якимись медикаментами. А ще гвіздками… З дитинства чомусь знаю, як пахнуть цвяхи. Це специфічний запах мащеного металу і деревини, що просякла маслом. Запах цвяхів яскравий, як соняшник посеред плантації картоплі.

У цю господу жінок ми заходимо з Віталіком. Він тільки-но повернувся з Пісків і вночі повезе нову допомогу в Авдіївку.

- Оно ваші гвіздки, але ящик розвалився, тож, що з ним робити, я не знаю, - каже нам жіночий голос з іншої кімнати.

- Ми у відрах відвеземо, - каже Віталік і показує мені поглядом, що треба наповнювати відра великими, гострими, ідеально рівними цвяхами.

Цей велетенський ящик упав і розбився, коли його несли. Тому гвіздочки складені зовсім не обережно. Вони хаотично перемішані. Нагадують якусь коаліцію їжаків. І от "дивиться" на мене ця куча цвяхів і натякає:

"Хрін ви, пацани, швидко тут впораєтеся. Давай, малий, бери по одному гвіздочку і складай у відра".

Але ні, ці цвяхи, які знадобляться для облаштування ще одного блокпоста чи то об’єкта в полі, треба швидко пакувати. Віталік намагається брати їх жменями з ящика.

Пробували жменями носити цвяхи? От як черешні, притиснувши їх обома руками до живота?

Не раджу. Це не дуже приємна робота. Але, на моє здивування, щось навіть виходить.

Запах машинного масла стає ще відчутнішим, адже осине гніздо цвяхів розворушили і єдине, що їм залишається, - пахнути на всю кімнату.

Жіночі голоси, яких стало більше, піклуються:

- Не поранься. Обережніше. На тобі рукавиці.

Будівельні рукавиці теж пахнуть. Новою мішковиною. Не знаю, як передати цей запах волокон, які сплелися завдяки станку на якомусь заводі, але вони пахнуть не окремо по собі, а наче доповнюючи цвяхи. І, знаєте, з рукавицями все виходить швидше. Відра наповнюються цвяхами за півгодини. І вже коли ці відра відносимо в машину, в спину Віталіку кажуть:

- Тут у нас ще є щось. Принесли чи генератор, чи лампу якусь паяльну. Може забереш? Вона смердить, але там, може ж, згодиться?

- Заберу. Наступного разу. Післязавтра, - каже Віталік уже на виході.

Підходжу і нюхаю цей пристрій, що запаковано в ящик. Він не дуже смердить. Мені чомусь здається, що він пахне переживаннями.

Такими переживаннями пахне за 150 кілометрів від бою - масло, яким змащено цвяхи, мішковина з робочих рукавиць і дизель. А ще сухі борщі, печиво, медикаменти і трішки розлитої на підлогу сирочавленої олії.

А от саме місце перед боєм пахне по-іншому. Позиції сепаратистів видно навіть без бінокля. Основний запах - поле: земля і пилюка. Вже з ночі можна чути звуки… тиші, що, в принципі, незвично в таких місцях, але дійсно звуків пострілів не чути. І, от тут пахне напруження.

У полі хлопці чекають на того ж Віталіка. І не через цвяхи. Цвяхи будуть аж через тиждень. Зараз тут обідатимуть. Разом із медпрепаратами, побутовою плівкою, біноклем, кількома парами берців, футболками і шкарпетками, водою і пилкою в машині є персональні посилки. Це важливо. Це завжди важливо.

У двох трилітрових банках Віталік передає Сергієві салат олів'є, нарізаний рідними. Володі він дає коробку з котлетами і ще одну з відбивними, Колі - домашні солоні огірки та величезну коробку домашніх пиріжків. До речі, жодне з імен не вигадане.

Хлопці сідають обідати. Автомат лежить між банкою з олів’є і коробкою з пиріжками. Бінокль - між коробкою з котлетами і квашеною капустою. Кому передали капусту - я не знаю.

І от тут запах має особливе значення. Я чомусь раніше ніколи не звертав уваги, але всі продукти, які нюхають удома, щоб перевірити їх придатність для вживання і свіжість, на війні нюхають, щоб відчути запах дому. Так роблять усі. Ті, хто кажуть, що так не роблять, - брешуть. Сам процес відчуття запаху чи то котлети, пиріжка, капусти… він важливіший навіть, ніж процес вживання цих продуктів.

І справді, здається, разом із цими продуктами до них туди приїжджає і запах дому. Маленька частинка кухні, де це все готувалося, трішки запаху нервів дружини, крапелька запаху домашнього балкону, де вистигали пиріжки…

Зараз це поле пахне не пилом. Воно, таке українське і домашнє, пахне тим, заради чого ці чоловіки тут. Воно пахне домом.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

25.11.2018, 00:04
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 28 вересня 2019

    "Хто наступна Гандзюк?": активісти прийшли до Офісу президента

    У п'ятницю, 27 вересня, під Адміністрацією президента відбулася друга “Ніч на Банковій”. Активісти лишили напис на асфальті із запитанням: "Хто наступна Гандзюк?"

     
    • 26 вересня 2019

    “Пожаліли його, живий лишився, а він тепер в суді свідчить”, - в суді з розстрілу групи спецпризначення оприлюднили “прослушку” фігуранта

    Запорізький апеляційний суд на фінішній прямій розгляду справи розстріляних спецпризначенців

     
    • 21 вересня 2019

    Члени "Демократичної сокири" звернулись до міграційної служби щодо потрійного громадянства Коломойського

    Про це стало відомо під час акції "Імпічмент Коломойському", яка відбулась біля Офісу президента у Києві, 20 вересня

     
    • 18 вересня 2019

    У Києві відбулась церемонія подяки ексдиректору Українського інституту національної пам'яті В'ятровичу

     
Система Orphus