Відступ від демократії: 10 кроків України та "Новоросії"

Кожне посягання на права людини лише розпалюватиме цю війну
19 травня 201510:00

Ситуація нав’язує громадянам вибір: чи готові вони обміняти свободу на безпеку? Неабиякий резонанс зчинила ідея здійснити відступ України від зобов’язань, визначених міжнародно-правовими договорами. Проект постанови №2765, внесений трьома фракціями коаліції, констатує, що ведення війни і дотримання прав людини несумісне.

- Відвернення загрози знищення українського народу збройною агресією Російської Федерації є тією межею, яка дозволяє тимчасово обмежувати свободу пересування і право на приватне життя, – так обґрунтовується право держави втручатися у сферу свобод. Однак ця ініціатива далеко не перша серед антидемократичних. І, на жаль, не остання.

Стверджується, що відступ торкнеться лише території проведення АТО. Але в інтересах будь-якої влади - убезпечити себе від будь-якої критики під гаслами захисту наших же життів. Процеси згортання демократії відбуваються як у самопроголошених республіках (що нібито природньо), так і в Україні (хоча і з певними особливостями). Про це свідчить аналіз законотворчості в Україні та "квазі-законотворчості" на підконтрольних сепаратистам територіях.

Влада "ЛНР" і "ДНР" мало зв’язувала себе будь-якими нормами. Однак створені на їхніх територіях "парламенти" ліквідують навіть формальні атрибути демократії, розвіюючи тим самим ілюзії про "істинне народовладдя".

Українська влада, своєю чергою, не оголошує воєнний стан, хоча його атрибути все більше проявляються. На відміну від "республік", в Україні є громадянське суспільство, яке може стримувати наступ на права. Хоча, як показують останні законодавчі ініціативи, така можливість для маневру може бути тимчасовою.

"Новоросія"


1) Закон "ДНР" "Про збори, мітинги, демонстрації, ходу і пікетування" списаний з аналогічного закону Російської Федерації. Запроваджується обов’язок повідомляти про мітинги: заявка подається не раніше 15 і не пізніше 10 днів до дня проведення публічного заходу. На організатора покладається маса обов'язків: він змушений забезпечувати громадський порядок, а також організувати надання медичної допомоги. Він несе відповідальність за дії учасників зборів. Приховування обличчя масками дозволяє міліції припинити акцію. Окрім цього, заборонено проводити акції на територіях, прилеглих до місць розташування "голови ДНР", тамтешніх "уряду" і "парламенту", а також біля "судів".

2) Перешкоди для діяльності незалежних профспілок містить розроблений проект закону "ДНР" "Про професійні спілки, їх права і гарантії діяльності": заборонено створювати профспілку, якщо в ній менш ніж 50 членів. Окрім того, відсутня норма про те, що профспілка набуває відповідний статус уже з моменту затвердження статуту. У цьому вбачається спроба влади самопроголошених республік тримати робітників у повній покорі, попри використання антиолігархічної риторики.

3) Звужується і свобода слова: згідно з законом "ЛНР" про ЗМІ, мас-медіа може бути позбавлено ліцензії за згадування "заборонених" організацій, а для поширення газети накладом понад 100 примірників потрібна реєстрація. Виходить, що будь-яке ЗМІ, згадавши, приміром, "Правий сектор", буде ліквідоване, а його видавцям загрожуватиме покарання.

4) Свободу слова обмежує і закон "ДНР" про державну таємницю. Згідно з документом, до держтаємниці було зараховано широкий список даних: про обсяги запасів стратегічних видів корисних копалин; про фінанси і бюджетну політику (!); про витрати бюджету, пов'язані із забезпеченням правоохоронної діяльності. Критика влади з посиланням на конкретні факти може стати підставою для ув’язнення на три роки. Якщо буде доведено передачу відомостей іноземній державі, то строк збільшується до 20 років.

5) Чим ще вражає Кримінальний кодекс "ДНР"? У ньому містяться статті, що звужують свободу висловлювання. Приміром, вводиться покарання за наклеп (стаття 132) та образу представника влади (стаття 375). Вводиться і відповідальність за "публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності" та "розпалювання ненависті або ворожнечі" (у тому числі до соціальної групи). Подібні абстрактні склади злочинів були передбачені "диктаторськими законами" від 16 січня.

Україна

1) Законопроект щодо підкупу учасника масового заходу (№2651). Документ вводить покарання за підкуп учасників мітингів. На думку правозахисника Володимира Чемериса, це надасть силовим структурам інструмент для переслідування організаторів акцій протесту. Приміром, шахтарі з Волині протестують проти невиплати зарплат. Вони їдуть до Кабміну, який є адресатом їхніх вимог. Страйковий комітет надає їм кошти на проїзд – це може бути розцінено, як надання матеріальних благ. Кияни, які співчувають шахтарям, надають їм можливість переночувати в себе вдома, тобто надають послуги. За проведення мітингу біля органів влади загрожує навіть не 5, а 8 років тюрми.

2) Законопроект про запровадження кримінальної відповідальності за публічні заклики до ухилення від призову за мобілізацією (№1886). Згідно з цим творінням, публічні заклики до ухилення від призову за мобілізацією, а також зберігання чи розповсюдження матеріалів із такими закликами караються обмеженням волі на строк до двох років. Головне науково-експертне управління ВР зазначило, що суб’єктом злочину може бути особа, яка один раз скопіювала вже існуючий в інтернеті заклик, не маючи при цьому на меті зашкодити проведенню такого призову. Проблеми виникнуть і в журналістів, які просто зберігатимуть повідомлення, щоб написати про нього. Це, звісно, якщо не брати до уваги саму репресивну спрямованість ініціативи: карати всіх, хто висловив небажання служити у війську. Автор обох одіозних ініціатив – народний депутат Антон Геращенко.

3) Законопроекти, що легалізують переслідування інакодумців, подавали й інші депутати з "Народного фронту". Наприклад, про нардепа Костянтина Матейченка багато хто уперше почув у зв’язку з його законопроектом щодо захисту та збереження авторитету держави. Неприйняття "окремих структурних елементів системи державного управління" пропонувалось карати позбавленням волі до трьох років. Під шквалом критики він заявив, що відкликав проект. Але насправді замінив іншим – проектом закону щодо захисту авторитету держави. Документ теж містить оціночні категорії: він дозволяє засудити за "принизливі" виступи стосовно України як суверенної держави. Перша аналогія зі світового досвіду, що спадає на думку – це стаття з Кримінального кодексу Білорусі за "дискредитацію Республіки Білорусь".

4) Консервативні законопроекти подають і нардепи з фракції, яка носить назву Радикальної. Нардепи з партії Олега Ляшка зареєстрували проект закону щодо обмеження мирних зібрань громадян на території проведення АТО (№2073). Проблему з безпекою вони пропонують вирішити украй просто. Вводиться адміністративна та кримінальна відповідальність за проведення "заборонених" зібрань не лише "на території проведення", а й "у період" проведення АТО. Місцеві держадміністрації можуть без рішення суду оголосити заборону на проведення будь-яких акцій. Документ уже вносили до порядку денного і має шанси бути прийнятий.

5) Виправдання для заборон можна знайти не лише у війні, а й у боротьбі з тоталітаризмом. Ідеться про ухвалений закон про засудження тоталітарних режимів (№2558). Законопроект дозволяє фактично забороняти будь-які висловлювання, в яких може йтися про позитивні риси радянського періоду. Наприклад, твердження про прогресивну роль українізації або ж діючого Кодексу законів про працю 1971 року. Символіка чи гасла, що нагадуватимуть радянські, стануть приводом для арешту учасників мітингу. Правозахисник Володимир Яворський звертає увагу, що таких жорстких санкцій як позбавлення волі на 5 років немає в жодній країні Європи. Нагадаємо, що в парламенті були й гірші законопроекти: наприклад, про заборону комуністичної ідеології "взагалі" або ж про заборону "виконання творів", у яких згадується червоний прапор. Цікаво, чи буде визнано злочином виконання творів Лесі Українки, де оспівується цей символ робітничого руху?

Складається враження, що політики по обидва боки фронту змагаються між собою в авторитаризмі. Але страждатимуть від цього пересічні громадяни. Кожне посягання на права людини лише розпалюватиме війну. Більша відповідальність тут лежить, як не парадоксально, на владі України, тому що вона є об’єктом значно суворішого міжнародного контролю і перебуває в легітимному полі. Жорсткі кроки по "закручуванню гайок" не дадуть бажаного ефекту. Радше навпаки – кожна помилка здатна відштовхнути власне населення і змусити шукати альтернативи в псевдонародних республіках. Консолідувати суспільство і воз’єднати Україну може лише послідовне утвердження демократії і справедливості.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

1.09.2017, 01:34
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 19 вересня 2017

    Коаліція "Ямайка": чого чекати від виборів у Німеччині

    За партійними кольорами цю можливу коаліцію вже прозвали «Ямайкою», бо вони повторюють кольори прапора цієї острівної країни

     
    • 19 вересня 2017

    Финал дела Вороненкова. Что известно через полгода после резонансного убийства

    Следствие пришло к тому, что бывшего депутата Госдумы убили руками украинских националистов, посредством российского “вора в законе”, по заказу ФСБ

     
    • 18 вересня 2017

    Як Тимошенко програла Януковичу. Технології українських виборів у 12 історіях. Частина 5

    Технологія "проти всіх", підвезення виборців, зіркові колгоспи і нереалізовані піраміди

     
    • 18 вересня 2017

    Марина Степанська: "В мене був простий задум – зробити таке розмовне кіно, яке б ти дивився і думав: "О, у мене відбувається те саме!"

    Ми починали знімати, і я точно знала, що перші два дублі підуть в смітник. Тоді я казала: "Олег Петрович, зараз був Театр Франка…", а він аж злякався: "Що, Боже, правда?!!!"

     
Система Orphus