Варто зізнатися, що ми хочемо свого Путіна

Ми хочемо такого собі всесильного Гетьмана, який прийде і порядок наведе
Фото: Михайло Палінчак
22 квітня 201512:00

Український соціум поставив собі завдання - знайти нову модель устрою, яка забезпечить розвиток державі.

Проте відсутність бодай натяку на чітку відповідь і велика привабливість самої дискусії перетворили нас із будівельників успішної країни на коментаторів її проблем.

Як приклад, можна уявити людину в лікарняному ліжку, довкола якої зібралися родичі. Медики пропонують ті чи інші варіанти лікування, але його родина не поспішає приймати рішення і постійно бігає до автомата з кавою, аби продовжити розмови, в холі на м'яких кріслах, про те, як виглядатиме життя пацієнта після лікарні.

У своїх намірах ми маємо на меті взяти найкращі складові державного устрою провідних країн світу і... написати книгу, чому ця комбінація не спрацювала в Україні. Принаймні цим займається велика частка суспільства, яка за цим критерієм розбилася на дві барикади - одні творять, що хочуть - в хорошому й поганому сенсі слова, а інші - коментують їхні дії, не впливаючи на них.

Оптимісти роз'яснюють, чому не вдалося зробити ту чи іншу реформу, де в той час були руки Кремля, і чи були заплющені очі Європи.

Зажурені й стурбовані радикали мають неоране поле критики, яке родючіше, ніж за часів Януковича: переслідувати по під'їздах за сказане ніхто не буде, судити в короткій перспективі про наслідки кроків уряду та президента неможливо, а себто можна вдатися до белетристики з науковим стилем слова без головної відповіді - хто це все втілюватиме та кому довіримо відповідати за процес?

Обом барикадам кортить напрацювати концепції - наприклад, написати "Слобожанський маніфест: 10 речей, що змінять державу" чи "Галицький Універсал: 5 першочергових завдань нової країни" - тексти настільки влучні, наскільки ж і банальні, - а потім делегувати їх абстрактним виконавцям, чиї заморські дипломи, чисті совісті та мізерні зарплати дозволять ефективно втілити ідеї нації, що має один із найбільших у світі відсотків осіб із вищою освітою.

Ще одна категорія активістів - практики. Юні кричать "Дайте дорогу ІТ", старші кидаються наголосами на сільське господарство. Ці люди мислять значно раціональніше маніфестантів чи універсалістів, але в них прикрість інша: їхні рекомендації потрібно просто мовчки втілювати, або вкладати в листи до міністрів. Вони дивакувато виглядають на транспаранті під Верховною Радою.

Питання саме в тому, хто має втілювати Маніфести-Універсали чи рекомендації практиків?

Ми виховані суспільством, що тяжіє до гучних і приємних слів. Популізм - це не зло України, а її формат. А з форматом не борються, його змінюють. Поступово.

Це доволі цікавий ефект, що з приводу власної біографії ми проявляємо вершини прагматизму й подекуди цинізму, адже обираємо здебільшого синиць у руках. Рухаємося саме поступово, невеликими кроками, й часто тішимося тому, що є; розуміючи, що зараз більшого не вийде.

Проте, коли думки сягають державотворення, вони трансформуються у фантазії. Підсвідомо ми дуже хочемо Свого Путіна, ось лишень хорошого аби. Свого Бандеру, але щоби боровся він уже не проти, а за.

Ми хочемо такого собі всесильного Гетьмана. Саме така думка, для мене самого несподівана, прийшла в голову після ґрунтовного портрету очільника Китаю Ксі Дзяопіня, який з'явився на сторінках New Yorker.

Я замислився над тим, що не все в тоталітарних устроях погано.

Без Гетьмана воно дійсно складно йти до бою. Кожна нація прожила декілька років під своїм монархом-реформатором, навіть коли це був демократично обраний президент, і часто ці роки ввійшли в історію на правах чи не найкращих. І далеко не свободами характеризувалися ті правителі й роки.

Після таких розмірковувань й аналізу я дійшов висновку, що ми не впораємося без Гетьмана.

У першу чергу морально. Обираючи проєвропейських керівників, змінюючи їм правила гри на парламентсько-президентський формат державного устрою, українець усе одно тяжіє до сильного авторитету й інших складових образу Гетьмана.

Ні, це не проблема. Це невід'ємний етап, який необхідно ефективно пройти.

Українська політика популістично третій десяток років бавиться в довкола-гетьманські цикли: виникає лідер, під якого формується партія; лідер розкручується, партія протягує в парламент свиту, і допоки рейтинг лідера не втоне, його оточення має змогу в хорошому й поганому сенсі впливати на процеси в державі. Потім лідер іде на дно, тягнучи з собою лояльну частину команди, а решта його оточення згадує середньовічне гасло: "Король помер, нехай живе король".

Цей шлях і є тим джерелом популізму, на який одвічно нарікаємо. Взявши актуальний на певну дату меседж, можна створити й виховати Гетьмана під нього (чим ще раз підтвердити, що українець хоче не ідеологію, а правителя). Він розчарує, але йому на зміну хутко вийде на провідні телеканали новий ідеолог, запропонує актуальне і буде готовий вести. І народ піде. По колу. Вкотре.

Такий цикл змін Гетьманів може бути вічним й хіба перериватися революціями, які природно відкидають кожну країну й націю, яка її собі дозволила, назад.

На мою думку, сьогодні з легким соромом в очах варто зізнатися, що ми хочемо лідера. Не замилювати очі європейськими форматами державного устрою, адже там домінує бюрократія і суд. Наш суд і наша бюрократія - це не фундамент, а паразит. А отже, це повинен хтось змінити. Бо ставши частиною поточної бюрократії з сьогоднішнім судовим захистом, аби який просвітлений чиновник потоне в бруді.

Розмови про лідера, як єдиний сенс дискусій. Усе інше - поточний популізм і гойдалка, яка бурхливо імітує рух, але на гойдалку де сів, звідти й зліз, хоча емоції під час гойдання - просто шик.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

4.12.2018, 20:04
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 19 лютого 2019

    Потерпілі у справах Майдану продовжують з’являтись. Щодо розстрілів винесено 66 підозр, - ГПУ

    Всього у справі більше тисячі епізодів, включаючи побиття активістів, журналістів та вбивства

     
    • 18 лютого 2019

    Активісти прийшли під стіни МВС із акцією "Бандера, вставай"

    У Києві біля приміщення Міністерства внутрішніх справ представники кількох організацій провели акцію "Бандера, вставай"

     
    • 18 лютого 2019

    У справі щодо відсторонення Уляни Супрун визначили нового суддю

    Новим суддею у цій справі за автоматичним перерозподілом стала суддя Тетяна Скочо

     
    • 13 лютого 2019

    Прокурор, який помер в статусі підозрюваного у справах Майдану, був у день смерті в суді

     
Система Orphus