Бізнес на крові

Завжди будуть ті, хто наживаються на чужому горі
3 лютого 201510:00

Усі поїздки в зону так званої антитерористичної операції, десятки годин спілкування з військовими і волонтерами за цей час показали мені тільки одне - завжди будуть ті, хто наживаються на чужому горі.

Зрозуміти їх дуже складно. Хоча, мабуть, і не треба.

Маю вже кілька історій, які показали мені, чому частина людей ніколи не переживатиме горе від того, що в сусіда загинув родич. Або що донька сусіда після чергового мінометного обстрілу залишилася без житла. Або… про все по черзі.

Після обстрілу житлового будинку в Маріуполі і найбільшої за період війни трагедії з тридцятьма загиблими цивільними минув тиждень. Рівно стільки часу знадобилося мені для того, щоб 4 рази переписати цей текст, видаливши з нього всі матюки і негативні імпульси ненависті. Зрештою, щоби структурувати свої думки в якусь одну форму.

Хто ж скасовує весілля?

Після обстрілу місцевий РАЦС продовжив роботу. Одружилися ще дві пари.

Увесь Маріуполь жив сумом і стражданням. Волонтери організації "Новий Маріуполь" по черзі вирушали і витягали людей із-під завалів.

У той момент, коли одна група приїхала переодягтися і взяти необхідні інструменти, перед ними проїхав весільний кортеж. Це центр міста. І весілля продовжили гуляти після обстрілу. Не помітити його було неможливо.

Мій знайомий пішов у РАЦС запитати, чи багато таких людей, які живуть у паралельній реальності та святкують одруження. Сказали - дві пари. Дві пари стали щасливими від кохання на тлі великого горя.

Увечері ми вечеряли в одному з кафе. Людей там зовсім не було. Тобто ми були єдиними. Але вже за кількасот метрів, коли ми йшли вечірньою вулицею, бачили банкет. Люди, як це буває на торжествах, курили на дворі й обговорювали події.

- Да, горе, трагедія. К нам вот гостей много не пришло. А что было делать, если за месяц заказали банкет? Не отменять же!

Ми аж зупинилися, коли почули ці слова. Але відразу ж пішли далі, зазначивши в голос, що "таки да": смерть 30 людей, десятки поранених і скалічених - не привід відміняти святкування чого б то не було. Принаймні для деяких людей.

Шкода, що вони так нічого і не зрозуміли. І якщо ця трагедія не втлумачила їм, як близько гуляє смерть, то краще просто не зважати на присутність таких у нашому середовищі.

Просто реалізатор

Після обстрілу Маріуполя головною потребою залишалися медикаменти, а для людей, у яких постраждало житло, треба було щось робити з розбитими вікнами.

У перший день волонтери викупили в Маріуполі плівку, аби якось залатати вікна.

Наступного дня я був у штабі Самооборони в Бердянську. Там теж займалися купівлею нагального - плівки. Брали різну. Багато. Скрізь.

- Як, ти не чув? У Маріку сьогодні вдвічі ціну на плівку підняли! - сказали мені в Самообороні.

Я взявся сперечатися. Доводив, що горе в Маріуполі одне на всіх (не враховуючи кретина, який побоявся скасувати якесь святкування). Говорив, що не могли продавці своїм же городянам підвищити ціну в такий момент на такий звичайний товар, як поліетиленова плівка.

- В Маріку будеш сьогодні? - питали мене.

- Буду.

- Глянь ціни. Просто самим уже цікаво.

У Маріуполі я зустрівся зі знайомими волонтерами. Те, що вони сказали, мене шокувало.

- Глянь чеки. Вчора ми викупили в кількох будівельних магазинах усю плівку. Сьогодні її завезли. Але вона майже вдвічі дорожча. Отак просто. Всього за одну ніч. А що робити? Купували.

Похорон

Я можу плюватися і не розуміти, як це святкувати в такий сумний день.

Я можу обурюватися і плюватися від того, як у такий момент хтось наживається на плівці.

Але є одна річ, яка зовсім не вкладається у мозок.

Кілька ритуальних салонів Маріуполя наступного дня після обстрілу, коли було відомо про кількість загиблих і поранених, було відомо, коли відбудеться панахида… раптом підвищили ціни. Не вдвічі, а десь відсотків на 30…

А після похоронів вони знову повернули ціни на попередню позицію. І от за таке дійсно хочеться розстріляти.

Колись я був упевнений, що ніщо так не об’єднує людей, як спільне горе. Але тепер упевнений: є люди, які на це спільне горе дуже сильно чекають. Адже хтось втрачає рідних і знайомих, а хтось на смертях лише збагачується. Нехай навіть на копійку.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

  • Непонимаю причем здесь молодожены? Да трагедия, но люди на фронте гибнут каждый день и от того отменит ктото свадьбу или нет ничего не поменяется, кроме потери 25-100к гривен которые никто не вернет молодоженам. Или нет тех кто выезжал в увольнение с фронта чтобы жениться пока погибали его братья? Или когда на майдане гибли люди? Согласен с утверждениями про строительные материалы и похоронные услуги, но остальное бред...

13.11.2018, 18:48
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 28 вересня 2019

    "Хто наступна Гандзюк?": активісти прийшли до Офісу президента

    У п'ятницю, 27 вересня, під Адміністрацією президента відбулася друга “Ніч на Банковій”. Активісти лишили напис на асфальті із запитанням: "Хто наступна Гандзюк?"

     
    • 26 вересня 2019

    “Пожаліли його, живий лишився, а він тепер в суді свідчить”, - в суді з розстрілу групи спецпризначення оприлюднили “прослушку” фігуранта

    Запорізький апеляційний суд на фінішній прямій розгляду справи розстріляних спецпризначенців

     
    • 21 вересня 2019

    Члени "Демократичної сокири" звернулись до міграційної служби щодо потрійного громадянства Коломойського

    Про це стало відомо під час акції "Імпічмент Коломойському", яка відбулась біля Офісу президента у Києві, 20 вересня

     
    • 18 вересня 2019

    У Києві відбулась церемонія подяки ексдиректору Українського інституту національної пам'яті В'ятровичу

     
Система Orphus