Жиди. Євреї. Перша письмова згадка про цей народ з’явилася понад два тисячоліття тому. Понад два тисячоліття вигнань, рабства, воєн, погромів, голокосту не змогли знищити цей народ. Навіть навпаки: євреям вдалося зберегти свою мову, культуру та створити державу, громадянином якої хочуть бути не тільки євреї. Уся їхня історія - балансування на межі добра і зла, моральності та аморальності. Але є щось таке, що змушує євреїв гуртуватись і рухатися вперед незважаючи ні на що.
За день до Бога
"Ізраїль стомився від порожніх обіцянок європейських лідерів. У єврейського народу - довга пам’ять. Ми ніколи, ніколи не забудемо, як ви кинули нас напризволяще у 1940-х роках і у 1973-му. І ви знову кидаєте нас сьогодні".
Рон Просор, посол Ізраїлю в ООН, 26 листопада 2014 р.
Після завершення арабсько-ізраїльської війни Ізраїль опинився у дуже скрутному становищі: усі сусідні арабські країни відмовлялися визнавати державність Ізраїлю. Понад 20 років новоутворена єврейська країна жила в тіні воєнного конфлікту. Але сталося те, чого весь світ не очікував.
Ізраїль напав першим. 5 червня 1967 року майже 200 ізраїльських літаків здійнялись у повітря з єдиною метою: знищити найбільші в арабському світі ВПС Єгипту. За дві години їм вдалося виконати це завдання. Одночасно з входом наземних сил єврейської держави на територію Сирії, Йордану та Єгипту ізраїльські десантники захопили Єрусалим.
Бог упорядковував світ упродовж 7 днів. Євреям вдалося змінити порядок арабського світу за 6 днів. Ізраїль завоював значні території своїх сусідів. Сирія, Йордан та Єгипет втратили понад 30 тисяч людей убитими та пораненими. Відтоді євреям вдалося збудувати розвинену державу, перебуваючи в перманентному стані війни і постійних дискусіях про моральність їхнього перебування на чужій землі.
"Я не хочу бути живим, коли це все скінчиться"
"Зондеркоманди – найбільш диявольський злочин націонал-соціалізму. За практичними міркуваннями простежуються і більш глибинні причини, одна з яких - спроба перекласти на самих жертв усю тяжкість провини, щоби ті не могли втішатися думкою про свою невинність".
"Утоплені і врятовані", Прімо Леві
Євреї зачиняли євреїв у "душових" кімнатах. Євреї зістригали волосся з єврейських голів. Зрештою, євреї спалювали єврейські тіла. Перебуваючи у значно привілейованішому від інших ув’язнених стані, члени зондеркоманд знали, що все одно помруть. То який сенс був короткостроково продовжувати існування за рахунок убивства собі подібних?
Те, що відбувалось у нацистських концтаборах, суперечило всім людським принципам: фізичним і моральним. "Я не хочу бути живим, коли це все скінчиться", - можна було чути від членів зондеркоманд. Воно й не дивно - якби вони жили на свободі, знаючи, скількох людей вони вбили? Навіть прості в’язні концтаборів, не привілейовані, вчиняли самогубство уже перебуваючи на свободі.
Але попри все моральне падіння, саме зондеркоманда організувала в жовтні 1944 року єдине повстання в історії Освенціма. Що найхарактерніше, їхньою головною метою було не втекти, а знищити крематорій. Що вони й зробили. Фактично, вони пожертвували собою заради того, аби хоча би трохи вповільнити темпи вбивства. Нацисти так і не відновили знищені печі. Під час бунту загинуло близько півтисячі ув’язнених. А от скількох вони врятували в майбутньому - навіть приблизно важко порахувати.
Тільки половинка
"Коли будеш робити перелік Ізраїлевих синів за тими, кого повинно лічити, то дадуть вони кожен викупа за душу свою Господеві при переліку їх, і не буде між ними моровиці при переліку їх.
Оце дасть кожен, що переходить на переліку: половину шекля, на міру шеклем святині, двадцять ґер той шекель; половина цього шекля приношення для Господа".
Вихід 30:12
Згідно зі Старим Заповітом, з цими словами Господь звернувся до Мойсея. Таким чином він запропонував схему того, що зараз ми би назвали "переписом населення". Кожен єврей, згідно з цією вказівкою, мав заплатити за себе півшекеля. Згідно з підрахунком цих півшекелів, можна було дізнатися кількість єврейського населення. Але насправді ці слова - не про гроші.
Глибинний зміст цієї пожертви полягає в тому, що кожному євреєві давалося зрозуміти, що він - усього лише половинка чогось цілого. Якими талантами ти не володів би, ти - тільки половинка, аж до того моменту, поки не поділишся з іншим євреєм (який без тебе є такою ж половинкою).
Сказати, чи багато євреїв дотримуються цього принципу, мені важко. Якби я писав про релігійність Ізраїлю, я міг би згадати тут статистичні дані. Але це - не про релігію, а про цінності, які "зашиті" в головах євреїв уже тисячі років. Головна з них - єврей єврея не ображатиме. Найкраще підтвердження цього - той факт, що в Ізраїлі в активному вжитку досі є монета півшекеля.
