Із моменту анексії Криму та агресії Росії на сході України позиція Белграда залишала подвійне відчуття.
З одного боку, Сербія як країна-кандидат на вступ до ЄС намагалася не робити різких, відверто проросійських заяв, а з іншого - продовжувала лити воду на млин Кремля.
Особливо помітно маневрування Белграда виявило себе під час візиту Володимира Путіна до Сербії в жовтні цього року. Західні журналісти жартували, що однією рукою Сербія тягнеться до членства у ЄС, а іншою - намагається втриматися за кремлівські башти.
Сербська столиця зустрічала Путіна тисячами російських триколорів на центральних вулицях столиці. Проте за столиками у кафе люди говорили про те, що підтримка, яку надавала Сербії Росія під час югославської кризи у 1990-х роках уже стала історією, нинішнє ж покоління сербів мусить дивитися в майбутнє. А майбутнє Сербії невідривно пов’язане з Євросоюзом.
Белград уже заплатив
Експертне середовище у Брюсселі вважає, що нинішня хвиля розширення ЄС зупиниться саме на Балканах. А співрозмовник INSIDER у секретаріаті Комітету із зовнішньої політики Європарламенту розповів, що ЄС готовий і спроможний "перетравити" приєднання Сербії.
Не секрет, що переломним моментом у переговорах Белграда з Брюсселем щодо вступу до ЄС стало вирішення дуже болючого для Сербії косовського питання. Неофіційно Белград уже дав згоду на те, щоб "відпустити" Косово і визнати його незалежність. Косово стало ціною, яку Белград готовий заплатити в обмін на те, щоб Сербія стала 29-ю зірочкою на прапорі ЄС.
Політика 29-ти
Потужне російське лоббі та історична "братерська любов" до Москви ніяк не дають сербським політикам відверто пояснити своїм "братам", що ця любов важким каменем повисла на шиї Сербії, і не дає їй швидко та безперешкодно вступити до Євросоюзу. Оскільки однією з останніх вимог, на якій наполягає ЄС, стало введення санкцій проти Росії у відповідь на анексію Криму на розпалювання конфлікту на українському Донбасі.
Єврокомісар із питань політики сусідства та розширення Йоганнес Ган, відвідуючи нещодавно Белград, нагадав, що відтепер Сербія як країна-кандидат на вступ до ЄС має узгоджувати свою зовнішню політику з державами Євросоюзу. Така норма прописана в Угоді про асоціацію між Сербією та ЄС, отже, невиконання цієї частини угоди означає гальмування руху країни до Євросоюзу.
Сербський бальзам на російські рани
З огляду на це, щонайменше дивними видаються заяви голови сербського парламенту Майї Гойковіч, яка 22 грудня заявила, що її країна ніколи не введе санкції проти Росії.
Ця риторика орієнтована винятково на російську аудиторію. У нинішніх умовах, коли Путін втратив будь-яку легітимну підтримку на Заході, такі заяви спікера сербського парламенту спрямовані на те, щоб залікувати вражене самолюбство російського лідера. Проте навряд чи офіційний Белград готовий ризикувати 80% свого експорту до ЄС заради задоволення амбіцій "російського ведмедя з вирваними кігтями та іклами".
Сербія вже практично відпустила частину своєї території – Косово, то чи готова ця країна, оточена з усіх боків державами-членами ЄС, серйозно протистояти тискові Брюсселя заради Росії, з якою вона навіть не має спільного кордону?
Сумнівним виглядає і логічний ланцюжок ще одного висловлювання Майї Гойковіч, яка зауважила, що, хоча "пріоритетом Сербії є членство в ЄС", проте це "стратегічне рішення" не стане перешкодою для подальшого розвитку братерських відносин з Росією.
Насправді реалістичнішим виглядає така послідовність дій: якщо Сербія не вводитиме санкцій проти Росії, як це зробили всі країни-члени ЄС, про перспективу членства у Євросоюзі вона може забути.
Володимир Путін дуже сподівався на те, що Брюсселю не вдасться ухвалити консолідованого рішення про введення економічних санкцій проти його країни. Проте в цьому полягала одна з його фатальних помилок. Євросоюз, на подив російського лідера, виявився міцнішим і одностайнішим, аніж він розраховував. Так само не виправдаються і сповідання Путіна на те, що країни-кандидати на вступ до ЄС займатимуть проросійську позицію.
