Жидобандерівці як ознака політичної нації

Усупереч російським страшилкам про неонацистів, в Україні формується нова ідентичність, вільна від ксенофобських упереджень. Проте, щоб закріпити її, потрібні реформи
Ілюстрація: Facebook/Журавель Юрій Zhuravel Yuriy
3 грудня 201410:10

Майдан не зробив з українців ангелів - ми далі брешемо, крадемо, даємо й беремо хабарі, переходимо дорогу на червоне світло й голосуємо за колишніх "регіоналів".

Але водночас ми збираємо гроші на армію, лікуємо поранених і оплакуємо незнайомих загиблих.

Революція гідності засвідчила народження політичної нації, що долає розкол за мовною та етнічною ознакою, формулюючи нову загальноукраїнську ідентичність. Одним із символів цих змін, що руйнує стереотипи про українців, стало слово "жидобандерівець".

Цей жартівливий термін походить з інтернет-фольклору середини двотисячних. Тоді з'явилася онлайн-спільнота "Фофудья", що висміювала шовіністичний дискурс російських мас-медіа. Одним із іронічних штампів цієї спільноти й були "жидобандерівці", спадкоємці історичних "жидомазепинців" чорносотенної публіцистики. Абсурдне поєднання двох головних об’єктів страху й ненависті російських шовіністів. Майдан змусив багатьох мешканців України приміряти це слово на себе й вимовляти його з гордістю.

Українська єврейська спільнота не протиставляла себе Революції гідності. Навпаки, чимало лідерів думок єврейського походження публічно заявляли про підтримку Майдану. Їхня позиція, а надто присутність євреїв у лавах "Самооборони", "Правого сектора" та добровольчих батальйонів на Донбасі, добряче попсувала кремлівську картинку неонацистського шабашу в Україні. Стало очевидним, що навіть праве крило українського громадянського протесту не є ксенофобським, зокрема й антисемітським.

Художник Олександр Ройтбурд, який підтримував протест і виступав зі сцени Майдану, пояснював свою позицію вимогами єврейської етики: коли йде війна добра зі злом, треба ставати на бік добра.

Він говорить, що на пропагандистські казки про "розп’ятих хлопчиків", "зняття з поїзда в нацгвардію" та "двох рабів" цілком логічно відповідати з гумором.

На його думку, сучасний національно-визвольний рух в Україні переважно схиляється до європейських ліберальних цінностей, навіть попри те, що частина його учасників ушановує пам’ять Степана Бандери.

- Далеко не всі, хто носить майку з портретом Че Ґевари, є полум’яними марксистами. Він став утіленням образу бунтівника й повстанця без прив’язки до ідеології. Так і постать Бандери для багатьох є привабливішою, попри його ідеологію націоналізму й авторитарної влади. Навряд сьогодні хтось зрадів би, якби справдились усі мрії Бандери, - каже митець.

Бізнесмен Карл Волох під час Майдану голосно заявив про себе як візіонер і громадський діяч. Зараз він входить до громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України. На Майдан Волох вийшов через тиждень після початку студентських протестів, коли втратив надію на те, що Янукович підпише Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.

На його думку, одним із здобутків Революції гідності стало усвідомлення, що мова та етнічне походження не є визначальними для української ідентичності.

- Частина інтелігенції, особливо україномовної, вважала себе останнім редутом, що відстоює українську мову та ідентичність, а решту громадян України - русифікованою масою, якій начхати на все, і яка продовжує русифікувати наше суспільство. Коли відбувся Майдан, ці люди зрозуміли, що там стоять євреї, татари, росіяни, які теж уважають себе українцями. Це зняло багато внутрішніх суперечностей та упереджень, - каже Волох.

Він упевнений, що проблема антисемітизму для України більше не актуальна:

- Лінія вододілу проходить не за етнічною ознакою.

Утім і Ройтбурд, і Волох застерігають: те, що євреї жартома звуть себе жидобандерівцями, не означає, що слово "жид" перестало бути образливим. Те, що антисемітизм як масове явище більше не загрожує Україні, не означає, що суспільство повинне бути лояльним до його поодиноких проявів.

Майдан став каталізатором творення політичної нації, й наслідки цього процесу проявились у результатах парламентських виборів. Якщо два роки тому партія "Свобода", що йшла на вибори під гаслами етнічного націоналізму, набрала понад 10% і пройшла до Верховної Ради, то цього разу опинилася за бортом, не дотягнувши до 5% прохідного бар’єру.

- Радикали націоналістичного, ксенофобського штибу опинились у меншості. Це стало великим шоком для зовнішніх спостерігачів, особливо російських, які лякали всіх націоналізмом, фашистською хунтою і тому подібними речами. Більшість українців обрала проєвропейський шлях, і це свідчить про національний консенсус, заперечення крайнощів і нову проєвропейську, а не етнічну ідентичність, - говорить представниця ліберальних кіл Росії, політолог Лілія Шевцова. 

Партія "Правий сектор", що уособлює нову, позбавлену ксенофобської складової течію українського націоналізму, також не потрапила до Верховної Ради. Натомість лідеру партії Дмитрові Ярошу вдалося виграти вибори на мажоритарному окрузі в Дніпропетровській області, як і керівникові місцевого осередку Андрію Денисенку. "Правосеків" усіляко підтримував Ігор Коломойський, президент Європейської єврейської ради.

Навесні, повернувшись до рідного Дніпропетровська та очоливши облдержадміністрацію, Коломойський з’явився на публіці в футболці з емблемою "Правого сектора". На одному з жартівливих колажів, що обігрував цей момент, на грудях губернатора Дніпропетровщини з’являється напис "Жидобандерівець".

Саме Дніпропетровськ, відомий своєю згуртованою та заможною єврейською громадою, став осередком ламання стереотипів, яскравим зразком єднання людей не за етнічною, а за політичною ознакою заради спільної мети.

Синьо-жовту футболку із тризубом, до якого домальовані пейси, носить Михайло Радуцький - президент київської клініки "Борис". Під час запеклих протистоянь на Майдані він організував польовий шпиталь, а від 1 вересня працює заступником голови Київської міськдержадміністрації.

Каже, що Майдан народив українську націю:

- Це були важкі пологи, з ускладненнями, зі смертями; тепер наше суспільство - немовля, й усе залежить від того, що ми в нього вкладемо, як виховаємо.

Політикам, які виправдовують відсутність реформ фактичним воєнним станом та російською агресією, Радуцький радить повчитись в Ізраїлю. Там війна триває з 1947 року, що не заважає ізраїльтянам жити в країні з високим рівнем розвитку.

- Думаю, саме в ізраїльтян треба вчитися патріотизму та готовності обороняти свою країну. Вони воюють із дня заснування держави, і їх ніяк не назвеш знекровленими. Війна не повинна заважати реформам. Я проти мілітаризації, але військова галузь зараз має стати однією з рушійних сил України, - вважає бізнесмен.

Лілія Шевцова підтверджує: закріплення досягнень у процесі формування політичної нації залежить від того, чи піде Україна шляхом реальних реформ, чи "ющенківським шляхом".

- Україна як держава, думаю, вже відбулася. Треба постаратися бути більш цивілізованими, менше красти й віднайти певний об’єднавчий ідеал, - вважає Олександр Ройтбурд.

Головна ознака політичної нації - не чекати, а вимагати нової якості політики та рішучих кроків від влади. Карл Волох говорить: якщо чинна влада не матиме політичної волі на самоочищення, боротьбу з корупцією та реформи, нове повстання в Україні неминуче.

- Запиту на справедливість, із яким люди вийшли на Майдан, не задовольнили. Якщо цього не розумітиме політичне керівництво держави, буде третій Майдан. І я не впевнений, що Україна його переживе.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

1.09.2017, 01:21
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 21 вересня 2017

    Sorry, бабушка: как “Батькивщина” завалила президенту и премьеру план реформ

    Теперь премьер просит принять реформу через неделю, а депутаты не хотят работать лишнюю неделю

     
    • 19 вересня 2017

    Коаліція "Ямайка": чого чекати від виборів у Німеччині

    За партійними кольорами цю можливу коаліцію вже прозвали «Ямайкою», бо вони повторюють кольори прапора цієї острівної країни

     
    • 19 вересня 2017

    Финал дела Вороненкова. Что известно через полгода после резонансного убийства

    Следствие пришло к тому, что бывшего депутата Госдумы убили руками украинских националистов, посредством российского “вора в законе”, по заказу ФСБ

     
    • 18 вересня 2017

    Як Тимошенко програла Януковичу. Технології українських виборів у 12 історіях. Частина 5

    Технологія "проти всіх", підвезення виборців, зіркові колгоспи і нереалізовані піраміди

     
Система Orphus