Нова українська ментальність має вийти з маршрутки

Українцям треба навчитися сприймати автобус як щось прийнятне, а не те місце, де мрієш про власний бізнес і представницьке авто, їдучи в тисняві на трикляту роботу
Фото: Михайло Дашкович/ukrafoto.com
14 листопада 201410:00

Нещодавно інтернет сколихнула новина про те, що в київському метро міліціонери знайшли сумку зі 125 тисячами гривень і повернули її власникові. Безумовно, у всіх викликали шок міліціонери-нонконформісти з нетипово правильною поведінкою.

Мене ж ця новина зацікавила з іншого боку: людина, що володіє коштами, достатніми для купівлі простенького автомобіля, їздить на метро. Не на "Ланосі". Не на "дев’ятці" чи старенькому "Фольці", а у громадському транспорті. Виходить, ми наближаємося до формату, коли міський транспорт - це не розрада для бідноти, що не має грошей навіть на "Жигулі", а один з абсолютно прийнятних варіантів пересування містом.

І він сьогодні перебуває у зовсім неприйнятному стані.

Можливо, майбутнє покоління уже не розумітиме де гумор у сучасному жарті: "Як називається тридцятирічний чоловік у маршрутці? - Невдаха", адже останніми роками в Києві не рідкість у метро зустріти міністра чи нардепа. Просто тому, що червона гілка рухається швидше, ніж чорний позашляховик.

Для того, щоб реформувати систему громадського транспорту, потрібно передусім змінити стереотипи з цього приводу.

У цивілізованому світі автомобілі, в класичному значенні цього слова, провадять у минуле. Постіндустріальні конструктори розробляють електрокари. Молоді та прогресивні активісти закликають пересідати з чотирьох коліс на два і загалом акцентуватися на велосипедах, як на екологічному та здоровому способі пересування. Активісти апелюють до скандинавських країн, де міністри й депутати парламенту користуються велосипедами і ставлять їх у приклад нашим можновладцям, так ніби решта українців давно проєвропейсько крутить педалі, а не водить автомобіль.

А як виглядає добирання українця на роботу і додому сьогодні?

Це півгодини очікування уже набитої битком маршрутки, потім маневр, щоб передати гроші за проїзд і схрещення пальців, аби твоя решта повернулася саме у твої руки. Взуття топчуть, старше покоління сповідає молодь на кріслах, салоном лунає шансон, водій докурює сигарету і береться перераховувати гроші. Часом може видатися, що в такий спосіб вищі сили наставляють нас на життя праведне, показуючи, наскільки некомфортно виглядає пекло. Логічно, що в такому оточенні все, що тебе турбує, це якнайшвидше придбати власне авто (яким ти їздитимеш зранку на стоянку під офісом, ввечері на стоянку біля хати, а на вихідних - у супермаркет).

Завдання будь-якого транспорту: перемістити з точки "А" у точку "Б". Грамотна система громадського транспорту з цим впорається ефективніше продуманої системи велодоріжок чи хаотичного скупчення заторів із приватних автомобілів.

Набуття чинності угоди з ЄС - саме той момент, коли наші жалюгідні приватні маршрутки не просто мають бути замінені комфортними комунальними автобусами, а коли сама ментальність має навчитися сприймати автобус як щось прийнятне, а не те місце, де мрієш про власний бізнес і представницьке авто, їдучи в тисняві на трикляту роботу.

Автомобілі ж, на мою скромну думку, скоро очолять рейтинг недоцільних витрат сімейного бюджету.

Ми спокійно, а то й завзято ходимо обідати й вечеряти в кафе і ресторани. Ми не соромимося їсти й пити поруч з незнайомцями. Тоді чому пересування в компанії інших міщан настільки в прямому й переносному сенсі болюча тема?

Для левової частки суспільства стане однією щоденною морокою менше в житті, якщо ми матимемо транспортні системи міст, де великі й комфортні автобуси кожні 10-20 хвилин курсуватимуть з GPS`ом за грамотним маршрутом. Їздитимуть вночі, з меншим інтервалом і за більшу плату. Прийматимуть до оплати електронні квитки, які можна буде поповнити через інтернет, де й переглянути координати перебування найближчого автобуса.

Ось і все. Абсолютно проста і навіть примітивна схема, яка вирішить проблему, з якою за ці роки ми просто змирилися. Немає навіть потреби вигадувати велосипед (чого б хотіли "зелені" активісти), варто просто скопіювати модель громадського транспорту будь-якого європейського міста і не обов’язково столичного значення.

Здавалось би, для зміни системи міського транспорту потрібно зовсім мало: політична воля керманичів міста. Адже поки маршрутки перебуватимуть у власності приватних перевізників, жодних змін не відбудеться.

По-перше, тому що кожен маршрут - це монополія, а її українська дійсність жалюгідна.

По-друге, стан справ у країні цілком логічно провокує кожного підприємця думати про максимальний заробіток у мінімальний термін. Як казав класик із шалених дев’яностих: “Де я, а де завтра".

Натомість комунальна власність, тобто міське управління громадським транспортом, дозволило б направити його у формат довгострокових проектів і, що важливо, неприбуткових. Бо міський транспорт - це благо з податків мешканців, а не "тема" для кума когось із сильних міста цього.

Безумовно, можна впертися у чиновницьку недбалість, схильність до корупції і взагалі нас вчили, що держава - це неефективний власник. Але супроти цього і вистояли Майдан, аби змінити владу не тільки в прізвищах, але й у способах роботи. І на відміну від реформ глобальних, ця зміна не потребує нічого, крім волі міських голів і депутатів. Як показує досвід, вона з’являється відразу ж після грамотного суспільного тиску.

Де взяти гроші на парк нехай навіть "користованих" європейських автобусів, як це зробив Львів перед Євро-2012?

Реформа місцевого самоврядування та бюджетів громад. Те, що нам обіцяють від нової Верховної Ради. Сьогодні міста і так мають мільярдні кошториси. Вмістити у них одноразові витрати на запровадження гуманного міськтранспорту цілком реально. А підтримувати в задовільному стані буде точно не складніше взаємовідносин із приватними перевізниками.

Та окрім дій влади, в першу чергу необхідне суспільне прийняття громадського транспорту не як "біднотовозки", а як раціональної альтернативи власному авто.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

  • ...ааа, і ще одне! Будь-яка еволюція має пройти ВСІ етапи. Не можна стати даун-шифтером, перед тим не пройшовши шлях топ-менеджера, грубо кажучи. В Європі до вєліків дойшли через автомобільний бум.Тобто, був громасдький транспорт - особистий автотранспорт - повернення до "природи". А автор, як я розумію, пропонує перейти від громадського транспорту - відразу до... громадського?) З ніщєброда стати хіпстером?) А де айфони?)))) (це все жарт)

  • Та в Європі громадський транспорт теж вночі не ходить, та й таксі ніхто не відміняв. Але ІМХО - позбутися автомобіля, як недоцільне джерело витрат, можуть дозволити собі тільки молоді і несімейні. Дітей ти не повезеш до бабусі навіть найкрутішим у світі автобусом, бо діти - це ще + десять пакунків з горшками, памперсами та іншим барахлом. Так само і подорож в інше місто, скажімо, на весілля - кльово, звісно, тусити з валізкою по гарних євроавтобусах, але справді комфортно тільки власним авто. І в тій самій Європі кількість авто на душу населення більша, ніж в нас. Просто саме по місту, так, їздять метро і роверами. Я згідна з автором щодо реконструкції самого підходу до міського транспорту, але не зовсім згідна із роллю автомобіля в житті сімейної людини.

18.11.2018, 07:25
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 31 березня 2020

    Land Rover, Lexus та елітні годинники: що задекларував новий глава МОЗ

    За минулий рік Степанов заробив 87 807 грн як очільник Одеської ОДА і отримав проценти в Ощадбанку на суму 2,83 млн грн

     
    • 31 березня 2020

    Авто за мільйон гривень та готівка: що задекларував новий заступник Венедіктової

     
    • 30 березня 2020

    Рада підтримала “антиколомойський” законопроект

     
    • 30 березня 2020

    Рада з другої спроби обрала очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

    Верховна Рада України у понеділок, 30 березня, з другої спроби проголосувала за призначення очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

     
Система Orphus