Щоб мирно жити - доведеться воювати

Навіть якщо станеться чудо і припиниться вогонь, війна триватиме. Вона буде мати інші форми
27 червня 201409:05

Потрібно бути відвертими, війна із сусідом почалася вже давно.

Точну її дату визначити неможливо - для когось це руйнування Січі Катериною ІІ, для когось - винищення ОУН-УПА, для когось газові війни у 2005-2006 та 2008-2009 роках, вторгнення до Криму або російські танки на Донбасі… Усі ці події об’єднує один план - знищити Україну як державу та українців як свідому націю.

Але для багатьох із нас датою, що закарбується в пам’яті, може стати 10 година ранку 27 червня 2014 року. Це завершення так званого "перемир’я". Перемир’я, у яке не вірить жодна сторона. Перемир’я, протягом якого втратили життя щонайменше 10 військовослужбовців.

Мабуть, багато хто замислився: що буде завтра? Що готує нам день прийдешній?

Класик сказав: "Хочеш миру - готуйся до війни". Саме це має бути для нас дороговказом на день прийдешній. Хоча більшість із нас бажає саме миру: ті, чиї рідні мобілізовані; ті, хто залишив свої домівки на Сході й тужать за рідним домом.

Ми без надії таки сподіваємось, але потрібно готуватися до війни. Не можна бути певними, у якій формі вона буде, але буде обов’язково.

Найгіршим варіантом стане безпосереднє введення "миротворчих" військ Російської Федерації, тобто повторення грузино-південно-осетинського сценарію. Зважаючи на геополітичні обставини, така війна не буде триденною, й може так статись, що Третя світова війна почнеться саме з України.

У цьому разі все залежить від однієї людини й одночасно від усіх нас. Одна людина - це президент України Петро Порошенко, який є головнокомандувачем. Саме він ухвалюватиме рішення і кадрові, і стратегічні, які б дали змогу запобігти невиправданим втратам.

Ми всі мусимо згуртуватись і триматись, бо саме в нашій єдності сила. Доведено Майданом. Хтось може допомогти грошима, хтось інформацією, хтось здати кров. Основне - не бути байдужим.

Але навіть якщо станеться чудо і припиниться вогонь, війна триватиме. Вона буде мати інші форми.

Одна з них - економічна.

Наразі, за даними Державної служби статистики, доля Росії в експорті товарів з Україні за період січень-квітень 2014 року становила понад 20%... Навіть за часів "прирученого" Путіним режиму Януковича Російська Федерація вдавалася до торгових війн, що ж казати про прийдешні часи. Потрібно диверсифікувати експорт, причому вирішувати цю проблему на загальнодержавному рівні.

Підвидом "економічної війни" буде споконвічна "газова". Це питання уряд намагається вирішити, чимало залежить не від України, але хотілося б побачити певну програму зменшення залежності від північного сусіда.

Окремо потрібно вирішити питання підвищення інвестиційної привабливості України та соціально-економічні проблеми, насамперед безробіття на Донбасі, що збільшується з роками. Інституції, що цим займатимуться, мають бути на вустах завдяки реалізації вагомих проектів, а не через підписання вагомих контрактів із лижними інструкторами.

Ще один різновид війни, що триватиме, - інформаційна.

Методичне спотворення всього, що стосується України. Намагання переконати ввесь світ, що Україна - це не самостійна держава, а така собі "недоРосія".

У цій війні супротивник також має більше ресурсів: англомовні канали, "дружні" редакції та повний контроль інформаційного простору в Росії. Інколи зерна такої політики падають у землю, що підготовлена роками зомбування Партією регіонів, й виростає врожай "ідейних прихильників" ДНР/ЛНР, іде брат на брата.

Іншими жертвами є ті, хто розділений кордонами - міждержавними та новим кримським. Дехто не знаходить порозуміння з родичами, а дехто, як, наприклад, Мустафа Джемілєв, позбавлений змоги відвідати рідну землю.

У такій війні Україна наразі не може похизуватись успіхами. Найбільш ефективним "боєм" було вимушене виконання кадровим дипломатом, тогочасним Міністром зовнішніх справ України Андрієм Дещицею славнозвісного хіта "ла-ла-ла-ла-ла-ла", що не викликало осуду з боку західної преси, але привернуло увагу навіть тих, хто не цікавився українсько-російським питання. Відповідно, хотілося б побачити план дій щодо протистояння противнику й у цій царині.

Потрібно бути готовими до жорсткого протистояння на всіх фронтах - реальних і віртуальних. Буде неймовірно важко та боляче від втрат. Будуть сумніви: "А чи це все того варте?". Але потрібно триматися, і тоді, як зранку 21 лютого 2014 року над Майданом, над усією Україною зійде яскраве сонце та настане мир.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

17.11.2018, 12:46
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 11 грудня 2019

    Вбивство волонтера в Бахмуті: однопартійці загиблого влаштували пікет під МВС

    Подібні пікети, за словами керівника партії ВО "Свобода" Олега Тягнибока, одночасно проходили по всім обласним центрам країни

     
    • 10 грудня 2019

    Адвокатка сімей Героїв Небесної сотні: "У нас є час відновити слідство до 1 січня"

     
    • 10 грудня 2019

    Напад на Чорновол: суд залишив вирок Корнілову без змін

     
    • 5 грудня 2019

    В ході пожежі у будинку профспілок в часи Майдану 41 людина отримала ушкодження, двоє загинули, - прокурор

    В суді у справі штурму Майдану назвали кількість загиблих і постраждалих внаслідок пожежі у будинку профспілок

     
Система Orphus