У вівторок у Верховній Раді Арсеній Яценюк почав свій виступ із "газового" жарту про погану і гарну новини.
- Почну із поганої новини: Росія припинила постачання газу в Україну. Тепер про хороші: на дворі літо, у нас 14 млрд куб. метра газу в запасі, і ми подали позов у Стокгольмський арбітраж.
Яценюк чітко розмежував ці новини на чорне і біле, але у кожній із них є свої плюси і свої мінуси.
Українська промисловість - зокрема, металургійна та хімічна - буде волати, що припинення постачання газу майже смертельний вирок. Певно, що так і буде, якщо нічого не робитимуть...
Але я не про них. Мене більше цікавлять зміни, які відчують прості українці. Переконана, що для українського народу - це буде нове випробування, стимул, який остаточно, після цієї зими, і перевиховає українців у націю.
Ми ніколи не були ліниві. Наша історія і література зафіксувала мільйони прикладів працьовитості українців. Нація жила роботою - марудною, важкою, польовою, садово-городною - але "людє" були постійно зайняті. Весна, літо і осінь традиційно годували зиму…
Потім з'явився дешевий газ і українці розслабилися. За останні тридцять років про зиму перестали думати навіть у найбільш глухих селах.
У моєму рідному хутірському райцентрі до останнього часу сусіди міркували так:
- Є субсидія, ми в неї вкладаємося. Палимо скільки треба і не економимо.
А в цей час у Європі пенсіонери спеціально взимку ходять спілкуватися зі своїми друзями в кафе та відвідують центри дозвілля, аби не витрачати зайве на опалення житла.
У київських же квартирах останні кілька років під час зимового потепління люди відкривають вікна, бо батареї такі, що доторкнутися неможливо. ЖЕК на це відповідає коротко: котельні застарілі, "прикрутити" не вдасться.
Звичайно, українці бідкалися на ціну газу, особливо коли влада обіцяла чергове підвищення, але платили далі і нічого не робили, так само, як і промисловці, щоб зменшити використання того газу.
А навіщо? Блакитний вогник - це зручно. Не потрібно заготовляти чи купувати дрова, рубати їх перед розпаленням. Просто піднеси сірник - і все.
За ці тридцять років ліси країни перетворилися у непролазні хащі, які активно використовують для складування сміття. Іноді там так тхне, що моя мама вибігла з лісу із криком і після того ніч не спала.
Зайвий час українці почали витрачати на перегляд телебачення, пияцтво та інші прості зайняття. Ми стали тими, про кого російський письменник Федір Михайлович Достоєвський писав:
- У нас всё от праздности, и доброе и хорошее. Всё от нашей барской, милой, образованной, прихотливой праздности! Я тридцать тысяч лет про это твержу. Мы своим трудом жить не умеем.
Саме своєю працею ми жити розучилися. Нас підгодовували дешевим газом, а ми тому і раділи.
Колись це мало закінчитися. І Яценюк правий у гарній новині: добре, що зараз літо. Саме час задуматися, як жити взимку.
