Чому Путін йде шляхом Януковича

Путін більше не самостійний гравець на світовій шаховій дошці
23 травня 201415:02

Десятирічні переговори Москви і Пекіна завершилися дводенним ралі напружених переговорів, які "випадково" припали на пік української кризи у відносинах Росії і Заходу.

Сторони були вкрай стриманими в коментарях щодо головної проблеми в перемовинах сторін – ціни кубометра газу, за який китайці до цього відмовлялися платити навіть середню європейську ціну.

У підсумку "Газпром" отримав контракт на $400 млрд на 30 років, при цьому росіянам доведеться інвестувати в будівництво газопроводу в КНР понад $50 млрд (при середній рентабельності бізнесу "Газпрому" в 15% росіянам цей проект виллється в неабиякі збитки).

Проаналізувавши реакцію російської машини пропаганди, яка протягом усього дня середи активно мусувала тему про "тектонічний зсув на геополітичній карті світу", стає зрозуміло, що поранений санкціями Заходу Кремль воліє трактувати договір із Китаєм, як "розворот на Схід", і створення "мультиполярного світового порядку".

Важливо розуміти, що всі світові ЗМІ аналізують цю подію під кутом українського питання, констатуючи, що Путін прагне заручитися підтримкою Китаю, тому що самотужки не може протистояти Заходу. Хоча за результатами переговорів США рішуче і блискавично заявили, що не бачать зв’язку цього договору з подіями в Україні.

При цьому неможливо ігнорувати той факт, що саме перед своїм візитом Путін оголосив про відведення військ від кордонів України, щоби створити "сприятливі умови" для проведення виборів, які його соратники останні два місяці називали нелегітимними.

Дехто вважає, що цей жест було зроблено, щоб догодити КНР, а не Заходу, адже Пекін досі зберігає абсолютну стриманість і нейтральність в українському питанні, розуміючи небезпечність прецеденту з Кримом.

Зі свого боку, російські ЗМІ масово розписують багатоходівки того, як "ВВП втер носа" Заходу, начебто показавши, що санкції ЄС і США не страшні Кремлю, котрий почав будувати євразійський мегаальянс.

Але, зважаючи на економічну міць і далекоглядну нейтральність Китаю, на наших очах відбувся тектонічний зсув у світовій геополітиці. Він полягає в тому, що Путін змирився з тим фактом, що він не зміг стати рівноцінним полюсом у відносинах Сходу і Заходу. Економічні санкції і певна рішучість Європи поставили його на місце, вказавши, що повна втрата зв’язків з ЄС і США просто стане блискавичним кінцем його режиму.

Саме тому російський президент зараз спробує вписатися у модель трикутника Захід-Росія-Китай, називаючи себе повноцінним гравцем у ньому. Натомість китайці, які прораховують свої дії на декілька ходів уперед, уже можуть відкорковувати шампанське – після десяти років безкомпромісних переговорів, вони все-таки домоглися свого. Причому не взявши на себе конкретних зобов’язань із підтримки російської політики і фактично домігшись поставок із РФ за собівартістю.

У такій ситуації доцільним було б провести паралель із четвертим президентом України Віктором Януковичем, який до останнього старався всидіти на двох стільцях, постійно намагаючись стати повноцінним гравцем у відносинах ЄС-РФ. Нехтуючи нормами міжнародного і українського законодавства, він побудував в Україні авторитарний режим і, вже виходячи з цього факту, провадив зовнішню політику.

Згадаймо кінець листопада, коли Янукович виторгував собі асоціацію з ЄС, незважаючи на ув’язнену Тимошенко і тотальні проблеми з корупцією "Сім’ї" в країні. Однак грати за цивілізованими правилами для цього диктатора виявилося важче і він вибрав локальну вигоду у вигляді російського кредиту.

Так вчинив і Путін, який уже й начебто виторгував у світу визнання анексії Криму, але все одно закрутив неадекватну інтригу на сході України. В підсумку тотальне нерозуміння світової економіки та неадекватна оцінка ситуації в регіоні заштовхали Путіна в обійми Пекіна, який безмежно вдало використав цю слабкість російського лідера.

Путін із цього моменту, як і Янукович із грудня, - уже не самостійний гравець. Він визнав, що сам не може вирішити свої проблеми із Заходом, або не в стані адекватно оцінити ситуацію.

Історія має властивість повторюватися, тому неоголошена війна Кремля проти України, так само як і Януковича проти свого народу, стала початком кінця цього режиму.

Або Путін зникне як маріонетка в протистоянні Китаю і США, або його скинуть свої ж соратники і змучені від тотальної корупції співгромадяни. Питання тільки в тому, коли це станеться.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

14.11.2018, 17:15
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 12 червня 2019

    КСУ вирішує чи є указ про розпуск Ради конституційним. Можливі наслідки

    Як проходило слухання щодо указу президента та коли очікувати рішення

     
    • 9 червня 2019

    Абітурієнтам з ОРДЛО і Криму: як вступити в український університет без паспорта і ЗНО (Інструкція)

    В МОН наголошують: імена всіх абітурієнтів, які користуються центрами, зашифровані. Це потрібно для їх безпеки та безпеки їх батьків.

     
    • 7 червня 2019

    Тижневий огляд Ради: закон про імпічмент, непідтверджені відставки, виборчий кодекс

    Громадянство іноземним добровольцям та покарання за незаконне носіння держнагород

     
    • 6 червня 2019

    П’ятьом учасникам нападу на Катерину Гандзюк винесли вироки

    Всі 5 засуджених пішли на угоду зі слідством

     
Система Orphus