Через півтора місяця після втечі з країни Віктора Януковича вхід у його резиденцію став платним. Охочі потрапити в "Межигір’я" мають заплатити 10 гривень у будні й 20 гривень у вихідні. Гроші збирає чоловік, який називає себе "простим касиром".
Він одягнений у спортивний костюм, у руках – товста пачка грошей. За ним – прозора пластикова скринька, але гроші за вхід відвідувачі передають не в неї, а в руки касирові.
У "Межигір’ї" не дають квитків, тож природно, що касир сто разів на день чує запитання:
- А куди йдуть ці гроші? Самообороні?
Він відповідає з готовністю:
- Ні. Самооборона, як і внутрішні війська, тут винятково безкоштовно. А гроші йдуть на зарплати понад 360 працівникам, які тут для ВАС працюють, аби ВАМ було гарно, - і після паузи: - І на тварин.
(360 працівників – перебільшення. Комендант Денис Тарахкотелика по ТБ казав про "понад 80", що більше відповідає побаченому – якщо тільки в "Межигір’ї" немає підземелля, де видобувають вугілля.)
 |
Практично все, що робиться в "Межигір’ї" – в ім’я тварин. Гроші за каву і чай, гроші за туалети (крім комерційних при вході) – збирають на корм тваринам.
Тварини й через місяць мають вгодований і доглянутий вигляд. На табличці "свиня дика" невідомий дотепник дописав ручкою "Янек". Інших тварин позначили прізвищами Пшонки та Лукаш.
На виході є маленькі страуси, у них світло-сірі очі й вони жалібно квилять. Біля кліток додатково збирають гроші у скриньки, підписані: "Допоможи тваринам вижити".
 |
ВВешники-строковики
Хлопці в чорних куртках із написом "міліція" - найбільш видимі по всій території й на всіх виходах. Принаймні по одному, часто більше є біля всіх будівель. Найбільше – біля гаража й заправки за ним, але це не допомагає: позаду гаража з-під стрічки виїжджає чорний пікап, людина в камуфляжі киває міліціонерам, аби пропустили.
Усміхнений молодший сержант біля дебаркадера "Галеон":
- Для нас тут отдых. Как вспомнишь Майдан...
- А вы все были на Майдане?
- Поголовно.
- И как вам сейчас вместе с Самообороной?
- Поначалу было не очень, а теперь нормально. Мы их охраняем, чтоб не крали, а они нас иногда.
Практично всі двері й вікна опечатано двома підписами – комендант Денис Тарахкотелика й підполковник ВВ І. Мазур із частини 3027.
Деякі печатки давні, ще від 15 березня, але, скажімо, "Галеон" було опечатано лише за годину до мого приходу. Потім я не раз бачив, як легко ці печатки знімаються.
|
|
Фото: Артем Чапай
"Галеон" опечатано й загороджено стрічкою, але по ньому зверху ходять чоловік із дзеркальним фотоапаратом і двоє жіночок на підборах. Туди вони залізли по приставній драбині.
- А нас наверх пустите?
- Нет, их комендант пустил. Они какие-то родственники. Вас я пущу разве что за ленточку, и то, когда комендант уйдет. Вон тот дядька в дымчатых очках.
Дядько в димчастих окулярах іде в наш бік, і молодший сержант замовкає. Це - інший комендант, не Тарахкотелика. Дядечка в димчастих окулярах я ще не раз бачив серед робітників – це їхній головний.
Бійці внутрішніх військ розгублені й не знають свого статусу.
- Ми ставимо питання: або ми тут головні, або Самооборона, - каже рядовий. - А то якщо щось пропадає, не ясно, хто винен.
- А що, щось пропадає?
- Постійно.
 |
Інший показує в бік фізкультурно-оздоровчого комплексу (ФОК) й Хонки:
- Да они там живут внутри, как их проконтролируешь? У них даже подземный ход есть!
Бійці ВВ навіть не знають, чи вони справді бійці ВВ:
- Ми уже Нацгвардія, - каже капловухий хлопець з Івано-Франківщини, який чергує під ФОК "Межигір’я".
- Нє, ще три місяці нє, - заперечує його сусід по лавочці. – Бо це ж треба нову форму видати, а вони хочуть зразу літню.
Ще один скаржиться:
- Мы теперь сами не знаем, кто мы. С нас шевроны поснимали. Раньше были "Барс".
- Это ваши на Майдане сдавались?
- Нет, - гордо. - Из "Барса" никто не сдался.
І всі бійці ВВ до єдиного скаржаться на одне:
- Давно мав бути наказ про "дємбєль". Але вони нових призвати не можуть, тому нас не відпускають.
Схоже, ура-патріотичні чутки про самомобілізованих добровольців – сильно перебільшені.
 |
Харків’янин-самооборонець і жінка-леопард
І Самооборона, і робітники, й міліція називають цифру 40-50 самооборонців, але сам я бачив лише чоловік 5. Практично всі зосереджені на КПП і, схоже, що гроші за вхід усе-таки збирає Самооборона. Крім того, Самооборона стоїть на КПП разом із ВВ - "стежать, аби міліція не крала".
- Я из Харькова. 14 сотня. Уже жду не дождусь, когда этот день закончится. А то сто сорок раз услышишь: а что, да куда деньги? А на сто пятидесятый сорвешься. Нервничаем. А мы тут, как и на Майдане, только за еду стоим.
- И как вам вместе с ВВ?
- Да нормально. Это же призовники. Вот если бы был "Беркут" – мы бы их урыли!
Так само, як усі у ВВ підозрюють дрібні й більші крадіжки майна з боку Самооборони, самооборонівці підозрюють можливі крадіжки з боку ВВ. Але, попри це, стосунки більш мирні, ніж, наприклад, на Майдані різних груп між собою.
У неділю було тепло, і машини паркували за кілометр, у тому числі на запилених бічних вулицях.
- Я думала, что все уже съездили, - сміється літня жінка, яка припаркувалася під недобудом у Нових Петрівцях, далеченько від "Межигір’я".
Я пробував рахувати: за саму лише неділю могли зібрати більше 100 тис. гривень на вході. Взаємні звинувачення зводяться до того, що гроші йдуть не лише на тварин і зарплати, але кожна група звинувачує інших. Загальна картина: зловживання постійні, але хаотичні та дрібні.
|
|
Оскільки всі будівлі закрито й начебто опечатано – люди притуляються обличчями до вікон, аби хоч крізь шпарку між шторами побачити прекрасне. Одна інтелігентка, відходячи від вхідних дверей Хонки:
- Схоже на вокзал.
Немало й іноземців. Найбільше запам’яталася китаянка з великим рожевим фотоапаратом, а також молода подружня пара американців із дитячим візком. Він:
- This is ridiculous. Like, over!
(Приблизний переклад: "Це перебор, Вікторе!")
У неділю ввечері на виїзді утворюється затор: зараз ДАІшники не змушують машини на головній дорозі поступитися кортежеві з другорядної.
На пасажирське сидіння білого дорогого пікапа "Тойота" сідає жінка в усьому леопардовому.
- Цікаво, а вона що дивилась? - коментують мої сусіди.
Петро "Привид", підприємці та селяни
За півтора місяця під "Межигір'ям" уже розвинувся дрібний бізнес. Ліворуч - намети з написами "Чернігівське", "Оболонь" і "Живчик". Праворуч – прокат велосипедів від двох конкуруючих фірм, усередині – продавці магнітиків.
 |
У вівторок вранці тут порожньо, але один намет відкритий.
- Я мала о сьомій відкритись, але сьогодні проспала.
- А для кого? Нема ж людей?
- Так вв-шники. Вони вічно голодні.
- Ви з Нових Петрівців?
- Ні, з Києва.
- Це ж коли ви виїжджаєте?
- А я тут живу, – продавщиця киває на будинок охорони за парканом. – Охороняю Самооборону і вв-шників.
 |
О восьмій двадцять приїжджає два автобуси ВВ. О восьмій тридцять за парканом розводять наряд. Командирський голос добре чути на кілька метрів. Він розповідає, де скільки дверей, всі опечатані, вікна цілі.
- Если по территории ходят всякие непонятные элементы – их ко мне. Дальше. За вещи в помещениях мы ответственности не несем. Имейте в виду. Наше дело – чтобы пломбы целы и окна не разбиты. Этой ночью опять что-то сп**дили.
Хтось із бійців у строю відпускає жарт, якого я не чую. Всі починають реготати.
- Так, – підвищує голос командир, – за такие разговоры щас кому-то под ж*пу дам!
Після команди "розійдись" кілька вв-шників приходять до кіоску по каву.
- Вони вас отак, просто на ім'я?
- Ой, я вже з цими хлопцями з ВВ так здружилася. А багатьох їх учора на Донецьк відправляли. То вони мені: "Танюха, будемо дзвонити!"
 |
Тетяна стверджує, що з 10-го по 28 березня, коли "Межигір’я" начебто було закрите на інвентаризацію, ніхто його насправді не закривав. Цю ж інформацію підтверджує Петро "Привид".
Він живе у Хонці й ФОКу.
- Та це вони закривали, щоб трохи людей звідси вивести. Яка інвентаризація? Тут просто ходило всяких. І кожен називав себе Самообороною. От вони й закрили, щоб їх повиводити трохи. Я – не з Самооборони, не хочу так себе називати. А то кожен так себе назве – але одні охороняють, а інші крадуть. Я просто охороняю тут і чекаю, коли нарешті хтось це все опише й візьме.
Із Петром я зв’язався за оголошенням, розвішеним на вікнах ФОКу, і просто записався на екскурсію за 200 грн. Ці екскурсії, стверджує він, – спроба зібрати ще трохи грошей на корм тваринам. У них є навіть фейсбук-сторінка з дивною транслітерацією.
- От ми зараз підемо, сам побачиш. Тут у ФОКу ще все полишалось, а в Хонці майже все покрали.
- Хто?
- Ну хто? Ті, хто тут перші були. Одні діти з 16-ї сотні пробували опечатувати, а інші, які назвалися Самообороною, – крали.
Це сходиться з тим, про що казали вв-шники.
Ми з годину ходимо Хонкою та ФОКом. Кегельбан, боксерський ринг, басейн із водоспадом, соляна кімната, спальня Януковича й окрема спальня "любовниці – вона тут як у золотій клітці жила", величезні ванни з не золотими унітазами, але позолоченими кранами – повна програма. До речі, підземний хід, про який мені розповідали вв-шники, – не міф. Ми переходимо з ФОК у Хонку, не виходячи на поверхню.
- Отут висіла картина. Нема. Отут були статуї. Нема. А отут, дивися, – все ще є. А ось ці, бачиш, хтось загорнув, але не встиг вивезти. Тут є такі кімнати, в яких навіть комендант іще не був.
Проблема в тому, що ніхто не знає, що тут було, що вивіз Янукович, а що по дрібницях і не по дрібницях украли в перші дні. Досі на місці багато дорогих на вигляд речей, але водночас у підвалах Петро показує рами з вирізаними з них картинами.
- Ми тут поки що самі прибираємо. Мені ще троє допомагають, але в основному я сам. Я потім пущу прибиральниць, але ж хочу хоч дрібне наверх позаносити, а то ж красти будуть – до ворожки не ходи.
Петро хвалиться, що він особисто "вивів із Хонки" міліцію і тепер заправляє тут сам.
- Ви ж розумієте, що потім вас на допити можуть викликати?
- Я після того, як "коктейлі Молотова" робив, уже нічого не боюсь. Я знаю, що беру на себе відповідальність тим, що я тут. Але не боюся сісти. Як і до 20 лютого не боявся сісти чи вмерти. Аби лише хтось уже це забрав, хай віддадуть уже якомусь міністерству, чи що.
Зоотехніки щеплять козу на фермі-зоопарку, водопровідники займаються трубами біля басейнів, молоді дівчата прибирають після вихідних сміття, а хлопці – підрізають кущі та збирають листя.
 |
- Вам же за це платять?
- Ну безплатно ж ніхто не работає! - відрубує дівчина.
Петро "Привид" казав, що при Януковичі їм платили "страшні" гроші – по три тисячі гривень, а "тепер ми стараємося платити, але платимо трохи менше".
- Платять менше, та й то поки невідомо, як буде, – каже усміхнений молодий чоловік. – Їх тут самих, – він киває в бік будинку, де живе Самооборона, – чоловік сорок. Та й на хазяйство треба. І на тварин скільки йде. Але надіємося, що будуть платити. Багато хто поотказувався, коли Янукович втік. Але попробуй щас іншу роботу найди. А як у Київ їхати – то і бензин, і час.
У робочий день на території з десяток машин робітників: "Жигулі", "Таврії" й тому подібне. Всі, з ким я говорив, – місцеві, з Нових Петрівців.
- Тут же як місяць не подоглядати, все пропаде. Он і так заростає.
- Та наче доглянуто. Чи раніше краще було?
- При Януковичі тут бичка не було, – каже старший дядько. – Листя до землі не успівало долітать. Здували.
 |
Хлопці навколо нього сміються й кивають.
- Я серйозно. У нас такі труби. А щас ми так тільки, аби це все не пропало. Ладно, хлопці. Пішли їсти!
