"Нам дали вибір: або родина, або служба Україні"

Перший феодосійський окремий батальйон морської піхоти України – один із тих, який до останнього не здавався російським окупантам. До ранку 24 березня над частиною майорів державний стяг України. Утім того ж дня звідси вийшли війська. Точніше, їх брутально вивели російські військові.

Події, що передували цьому, шокували морських піхотинців, які досі стійко трималися і не піддавалися на жодні провокації. Такого нахабного вторгнення не очікували. До останнього тут трималося близько сотні морських піхотинців.

Військове керівництво нас кинуло напризволяще

"Штурм почався в понеділок о 04:20. На територію української військової частини з двох вертольотів Мі-8 висадився російський десант. Підтримку здійснювали вертольоти Мі-24. Захоплення частини проходило з використанням світлошумових гранат і автоматичної зброї, у тому числі кулеметів. Російські військові оточили периметр батальйону двома БТРами, перекрили дорогу до нього і почали захоплення будівлі казарми.

Близько 6-ї ранку з території батальйону виїхали кілька вантажних автомобілів "Урал" із пов’язаними українськими морськими піхотинцями. Російські військові не дозволили відправити потерпілих військовослужбовців у лікарню для надання необхідної медичної допомоги", – йдеться в повідомленні прес-служби Міноборони.

Головний сержант протитанкового взводу Дмитро Наконечний був свідком цих подій.

Дмитро Наконечний (праворуч)/Фото Інна Гончарук

"Стріляли в повітря. Заарештували командира батальйону Дмит­ра Дилятицького та заступника по роботі з особовим складом Ростислава Ломтєва. Захоплення проводили російські спецназівці. Поводилися агресивно, всім наказали лягти на підлогу. Бачив, як командира ногами били по обличчю. По обіді ті, хто має намір продовжити службу в Україні – близько сотні військових, - вирушать на кордон у Чонгар. Куди далі – наразі не відомо. Жодних вказівок від вищого командування ще не отримали. Нас кинули напризволяще", - розповів сержант.

Не можу проміняти сім'ю на службу

За два дні до штурму навідалася до феодосійського батальйону морської піхоти. На центральному в’їзді до частини - 19 російських БТРів, близько сотні російських військових без жодних розпізнавальних знаків. По місту туди-сюди шмигають військові вантажівки без номерів. Проїзд до частини перекриває БТР, поряд п’ятеро озброєних "зелених чоловічків". На телефонній вежі вже висить російський триколор. Навпроти – російська пожежна частина, де стоїть близько 30 вантажівок російської армії.

"Ще тиждень тому компанію російським військовим складали "самооборонівці" Аксьонова, - розповідає матрос Назім. - Це вони вивісили російський прапор, кілька разів приїжджали на машині "Русского единства" і з рупора закликали скласти зброю, скласти присягу на вірність Криму. Зараз вони кудись зникли".

Фото Інна Гончарук

Озброєні люди не бентежать місцевих, сюди навіть приходять сім’ями на екскурсію. Час від часу до російських солдатів підходять люди, дають пакунки з їжею.

Потрапити на територію частини журналісти через центральний вхід не можуть. Головний сержант протитанкового взводу Дмитро Наконечний запропонував більш безпечний варіант: довелося перелазити через триметровий паркан.

"Так я проводив усіх журналістів. Російські військові агресивно налаштовані до представників ЗМІ", - пояснив Дмитро.

На території частини – повсюди барикади з мішків із землею, колючі дроти. Так тут підготувалися до можливого вторгнення російських військових. Майже місяць морські піхотинці не покидають частину – оголошено військову тривогу. Додому навідуються раз на декілька днів – і знову на службу. Відпочивають на підлозі на матрацах.

28-річний сержант Наконечний у цьому батальйоні служить 10 років. Настрій у чоловіка пригнічений.

"Зараз ведуть переговори щодо виведення нашого батальйону в Україну. Однозначно будемо виводити, лише треба узгодити, як, куди. Найімовірніше, переведуть у Миколаїв. Я кримчанин, але поїду служити народу України. Тут поки що залишиться дружина з двома дітьми. Що поробиш?! Я давав присягу, крім того, у нас є клятва морського піхотинця", - каже солдат.

Фото Інна Гончарук

Утім не всі військові мають намір продовжувати служити. З 450 тутешніх військових лише близько сотні продовжать нести службу в Україні. Головний аргумент: не можемо залишити сім'ї, квартири та йти служити на бік уже чужої для родичів держави. Старший лейтенант Денис Дмитрієв родом із Керчі. Має 9 років вислуги. До закінчення контракту залишилося два місяці.

"Поки що, мабуть, буду служити, хоча й під іншим прапором. А там, можливо, піду "на гражданку", власну справу відкрию. Хотів би, щоб усе залишилося, як було. Хочу служити в українській армії, навіть незважаючи на те, що вона бідна, без належного забезпечення. З усіма доплатами в мене зарплата 5800 гривень. Для Феодосії це нормально. У мене тут сім’я, житло. У Росії живуть усі родичі. Рідні мене не зрозуміють, якщо я піду служити на бік уже іншої держави. Крим тепер, виходить, – Росія. Не можу проміняти сім’ю на службу. В Україні в мене нікого немає", - пояснив контрактник.

Фото Інна Гончарук

Командир десантно-штурмового взводу Василь Микуляк планує звільнятися.

"Я місцевий, у мене тут квартира, сім’я. Закінчив військово-морське училище, маю кваліфікацію водолаза. Піду в рятувальники", - розповів офіцер. 

Старший матрос Дмитро родом із Феодосії. Сказав, що не покине рідне місто.

"Не знаю, чи буду служити далі. Тут уся моя родина. Я не зрадник. Не зрадив клятві морського піхотинця, до кінця стою з батальйоном, зі своїми побратимами. 30 наших військових звільнилися, щойно сюди прийшла російська армія. Відразу кинули своїх – це зрадники. Вже маю на руках особову справу, але не покидаю частини. Щодо клятви українському народові, то в першу чергу для мене це сім’я. Так сталося, що моя сім’я зараз в іншій країні, а не в тій, де служу. Нас поставили перед важким вибором: або родина, або служба Україні", - важко зітхає Дмитро.

Замкомандира з озброєння майор Олександр Понятов продовжить службу в Україні, хоча й має службову квартиру у Феодосії. "Хочу нести службу далі. Ніколи не присягну Росії. Вони так підло вчинили", - каже він.

Олександр Понятов/Фото Інна Гончарук

"Ми дали б відсіч, але коли російські війська були на Керченській переправі..."

Військові нарікають, що за всі тижні в облозі жоден військовокомандувач чи представник Верховної Ради їх не навідав.

"Лишень телефонували, писали, мовляв, тримайтеся, хлопці. Нас підтримали прості люди з усієї України, які везли сюди продукти. Багатьох на кордоні у Красноперекопську не пропускали російські солдати", - розповідає Дмитро Наконечний.

Крім того, військові впевнені, що введенню російських військ у Крим можна було запобігти.

"Якби в перші дні наше керівництво не пішло у відпустки та на лікарняні, нічого цього не було б. Якби керченський батальйон поставили на Керченську переправу, російські військові сюди не пройшли би", - вважає майор Олександр Понятов.

Фото Інна Гончарук

Майор Ростислав Ломтєв поділяє думку колеги і не приховує свого обурення. Каже: в усьому, що сталося, винне вище військове керівництво України.

"Їх там змінювали по три рази на тиждень. Яке вони могли прийняти рішення, коли навіть толком не знали, як двері до кабінету відчиняються? Не скористатися цією ситуацією міг лише лінивий. Якби влада на нас не наплювала – був би конкретний наказ, ми дали би відсіч, патронів на всіх вистачило б. Воювати в межах міста не будемо", - чоловік стискає кулаки.

Морські піхотинці запевнили тоді, що за жодних обставин застосовувати зброї не будуть. Для самозахисту матроси носили зі собою дерев’яні бити.

"Щойно з нашого боку пролунає хоча б один постріл – це буде чудовий привід для російських військ почати штурм. Ми не зможемо відбити атаку, бо навколо будинки, де живуть наші сім’ї, земляки. Постраждають мирні люди. Один постріл із БТР – і з двох будинків нічого не залишиться", - пояснив старший лейтенант Денис Дмитрієв.

Денис Дмитрієв/Фото Інна Гончарук

Ніч із четверга на п’ятницю видалася спокійною. Увесь вечір разом із морськими піхотинцями переглядали відео з військових навчань, один перед одним матроси із захопленням розповідали про свою службу. Почувалися спокійно, були впевнені, що російські військові не будуть штурмувати. Вже самі готувалися до виведення військ. Лишень чекали вказівок згори – куди, як. У п’ятницю вранці почали збирати особисті речі. Тоді ж по частині вже походжали російські генерали і полковники, придивлялися, що до чого. 

На все-про все морським піхотинцям дали три дні. Ті здають зброю, боєприпаси, вже мають на руках особові справи.

Три сотні морських піхотинців, які залишилися у Феодосії, найімовірніше, присягнуть Росії. Вся військова техніка залишиться у спадок російським військовим. Українським дозволили взяти лише особисті речі. Лишень один БТР, яких тут 60, коштує 470 тисяч гривень. 

Фото Інна Гончарук

24 березня пізно ввечері частина феодосійських морських піхотинців успішно перетнула кордон у Чонгарі. Залишилися на нічліг у Генічеську.

"Завтра підемо картоплею на базарі торгувати", - у телефонній розмові сумно пожартував головний сержант протитанкового взводу Дмитро Наконечний.

Досі морські піхотинці не отримали жодної вказівки від військового керівництва, що робити далі.