Майдан чи "клюмба", або студенти проти старперів

Євромайдан без молодої душі буде щонедільними балачками політично стурбованих пенсіонерів, яким справжній "майдан" - розсадник небезпечної фронди та непередбачуваних змін - не потрібен
Фото: Роман Балук для INSIDER
10 січня 201414:00

Шановний голово! Прошу вас закликати всіх присутніх до дотримання регламенту! Ми вже другу годину тут, а у нас іще вісім пунктів порядку денного!

Люди, які сидять тут, в одній із зал обласної ради - місцеві депутати, громадські діячі, освітяни-аксакали - називаються Львівським регіональним штабом національного спротиву. І так, вони вважають, що керують Євромайданом.

На початку січня 2014 року структур, які так уважають, у Львові вже не менш ніж чотири.

Час від часу виникають нові, зазвичай таємно. Людей, які приходять на всілякі установчі збори, більше, ніж мітингувальників на гордо іменованих "вічем" щовечірніх сходинах біля пам’ятника Шевченкові. Засідання - найпопулярніший жанр революції у Львові.

В інших жанрах, щиро кажучи, не розгуляєшся. Немає проти кого протестувати. Влада тут - не злочинна, в місцевих радах більшість мають опозиційні партії.

Мер Львова Андрій Садовий із перших днів на Майдані. На початку грудня він навіть підтримав оголошений опозицією загальний страйк (вийшов фальстарт – ніхто так і не взявся за формування страйккомів). Мерові аплодують, сумнівні сторінки минулого забуваються, рейтинг росте.

Львівська облдержадміністрація сидить як миша під віником. Опозиційна облрада постановила виселити її з приміщення, забрати делеговані повноваження та сформувати виконком, але відразу заспокоїла: рішення суто "політичне", тобто виконуватися не буде. Одну з перших вимог львівського студентського Євромайдану – відставку губернатора Олега Сала – згодом якось забули.

Залишається пікетувати крамниці членів Партії регіонів і підстрибувати перед сценою під "хто не скаче, той Азіров".

Львівський Євромайдан не розганяли й не штурмували. Спершу він надихав київський своїм завзяттям і багатотисячністю, а після 30 листопада підживлював грішми, припасами, людьми. Природно, що з часом за відсутності близьких ворогів, зовнішніх подразників і царини для дій бойовий дух занепав. Студентів, які після кількох тижнів революційної ескапади взялися за заліки й курсові, на мітингах-концертах поступово замінили пенсіонери. Вслід за пенсіонерами прийшли ловці їхніх душ - місцеві політики.

На засіданні Львівського регіонального штабу нацспротиву слово бере один із депутатів міськради – член найвпливовішої у Львові партії. На порядку денному питання обліку фінансів, але депутата цікавить інше: "Припиніть це знущання, врешті-решт, дозвольте піднімати на Майдані партійні прапори!".

Заборона на партійну символіку, встановлена організаторами львівського Євромайдану в перший день, тривала понад місяць і дошкуляла політикам несамовито. Хоча самі місцеві народні обранці не мали проблем із доступом до сцени, проте, як і їхні партійні лідери, вони думають про 2015-й. Не про весну, а про осінь. Щоденне "віче" дає змогу безкоштовно засвітитися перед електоратом, а кадри виступів зі сцени Євромайдану в майбутній політичній рекламі вирішать якщо не все, то багато що. Для картинки бракує лише прапорів.

Пацанва, що поставила намет і диктує тут свої правила, не дозволяючи піднімати прапори, плутає політикам усі карти. "Сопляки", як обізвав організаторів львівського Євромайдану один із ображених представників найвпливовішої партії, далеко не всі є студентами. Частина давно займається політикою чи громадською діяльністю. Частина також думає про осінь 2015-го: на Євромайдані як ніде відчувається суспільний запит на зміну облич. А декого просто дістало, бо Євромайдан – це вони, а не ті, хто в кабінетах за замкненими дверми ділить місця в черговій президії чи раді "Майдану".

Оскільки Євромайдан - це вони, "сопляки" вільно приходять на установчі збори й вимагають паритетного представництва в керівних органах того, що створюють політики, хоч би чим воно було. Тут політики замовкають і гарячково намагаються намацати вихід: утратити контроль над "Майданом", навіть віртуальним, не можна. Вони розуміють: нехай протести й спрямовані проти Януковича та Партії регіонів, але революційний процес, який стартував 21 листопада, працюватиме також проти них - старих політиків. Рано чи пізно він вилущить їх із шкаралупи брехні й популізму, тому цей процес треба гальмувати. Як гальмують його в Києві, де замість студентів на монополію політиків зазіхають громадські активісти.

Поки що це вдається. Когось із юних лідерів підкуплять місцями у президіях і списках. Когось посварять і намовлять одне проти одного. Хтось зійде з дистанції сам, бо жити в режимі "революція + пара годин сну" навіть молодий організм може довго, але не задовго.

Ніякого справжнього "Майдану" без студентів створити не зможуть. Бо й сам Євромайдан без своєї молодої душі був би лише "клюмбою" – щонедільними балачками політично стурбованих старперів. Але справжній майдан, розсадник небезпечної фронди та непередбачуваних змін, опозиційним партіям у Львові не дуже-то й потрібен. Їх улаштовує їхній український Прованс, що експортував усіх своїх крикунів до Верховної Ради й тепер тихо, без метушні вирішує земельні й інші насущні питання. Сцена для пенсіонерів – так, молодь, яка ставить незручні запитання й не слухається старших, – ні.

Це стало зрозумілим у той день, коли львівський Євромайдан, зорганізувавшись у колону на спонтанний заклик сімнадцятирічної студентки, пішов до собору Святого Юра й не дозволив розібрати шпиталь Шептицького – історичну пам’ятку, яку депутати міської ради віддали під забудову.

Депутати-опозиціонери, які дозволили фірмі нардепа-"регіонала" Володимира Зубика руйнувати й будувати на святоюрській землі, були дуже злі.

- У них там було все домовлено! - пояснює один із студентів, повертаючись із засідання штабу. – Сварилися страшно. Сказали більше так не робити.

Цікаво, чи вистачить у "сопляків" сміливості не послухатися. Повірити у свої сили й у перспективу, яку обіцяє їхній Євромайдан, - міняти систему й країну, а не сісти у крісла. Від цього залежить, що буде далі - Майдан чи "клюмба".

Розділи :

КОМЕНТАРІ

  • Так, МАЙДАН має ставити незручні запитання. МАЙДАН - це нормально, це - здорово, це самоактуалізує неактивних. Чи готова молода людина до чиновницького крісла? Все залежить від особистості - як часто вона зможе встати і вийти до людей.

15.11.2018, 23:59
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 31 березня 2020

    Land Rover, Lexus та елітні годинники: що задекларував новий глава МОЗ

    За минулий рік Степанов заробив 87 807 грн як очільник Одеської ОДА і отримав проценти в Ощадбанку на суму 2,83 млн грн

     
    • 31 березня 2020

    Авто за мільйон гривень та готівка: що задекларував новий заступник Венедіктової

     
    • 30 березня 2020

    Рада підтримала “антиколомойський” законопроект

     
    • 30 березня 2020

    Рада з другої спроби обрала очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

    Верховна Рада України у понеділок, 30 березня, з другої спроби проголосувала за призначення очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

     
Система Orphus