Змагання візантійських тактик Янукович виграв, але Україна програла

Києву своєю впертістю вдалося розлютити Москву настільки, що Володимир Путін таки запропонував 15 мільярдів доларів комерційного кредиту винятково за зрив угоди. Це перемога Віктора Януковича
Фото прес-служби президента
9 січня 201414:00

Ситуація, яка розгорнулася перед нами в останні місяці 2013 року, чітко засвідчила: для вищого керівництва України зовнішньополітичної стратегії не існує.

Є набір інструментів, за допомогою яких забезпечується баланс і виживання, зміцнення фундаментів владарювання, тяглість самої системи влади.

Уся зовнішня політика - це набір підпорок, які покликані забезпечити стабільність влади. Тому якоїсь системної логіки, якщо говорити про суто зовнішньополітичні рішення, в них немає.

Ззовні видно величезні хитання з одного боку в інший. І якщо не бачити внутрішньої основи цих дій, то дуже мало, що можна зрозуміти.

Рівно рік тому всі дуже переживали, чим завершиться черговий неочікуваний візит президента Віктора Януковича до Москви, але він тоді не відбувся. Він відбувся через рік.

Візит Януковича в Росію наприкінці 2013 року і підписання нової угоди щодо ціни на газ ознаменували завершеність певного смислового циклу. Це ілюстрація використання нинішньою українською владою міжнародних засобів заради досягнення своїх цілей.

2013 рік умовно можна розділити на дві частини – до 21 листопада і після 21 листопада, до і після рішення уряду про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом.

До 21 листопада ми бачили доволі таки очевидні, хоч і не завжди щирі, зусилля, спрямовані на те, щоб таки підписати угоду. Але паралельно, як згодом виявилося, були зусилля вигідно "продати" угоду Володимирові Путіну. Потім були такі ж самі активні зусилля щодо виправдання зриву підписання, дискредитації змісту угоди вустами тих, хто її всі ці роки готував.

Власне, сама різкість переходу змусила дуже багатьох в Україні і за її межами замислитися: хіба можна було щиро прагнути європейської інтеграції, щоб отак легко, в один день від цього прагнення відмовитися?

У дуже багатьох аналітиків і експертів у листопаді-грудні 2013 року сформувалося чітке уявлення про те, що насправді українська сторона і не збиралася підписувати Угоди про асоціацію з ЄС.

Влада планувала "накрутити" вартість Угоди про асоціацію до тієї суми, за яку буде найбільш вигідно її продати.

Прямих доказів цього немає. Однак логіка розгортання процесу спонукає до такого висновку. Все, що відбувалося, включаючи інформаційне і політичне протистояння Росії, доволі сміливу політику супротиву офіційного Києва планам Москви щодо зупинки євроінтеграції, - спонукало російську сторону підняти ставки, підвищити вартість, скоригувати пропозицію…

Те, що відбулося в листопаді 2013 року, було унікальним з огляду на те, що ціна, яку президент Росії Володимир Путін запропонував за сам лише зрив Угоди про асоціацію з Європейським союзом, виявилася вищою, ніж та, яку той самий Путін пропонував винятково за вступ до Митного союзу.

Києву своєю впертістю вдалося розлютити Москву настільки, що Путін таки запропонував 15 мільярдів доларів комерційного кредиту винятково за зрив угоди.

І тому, якщо розглядати всю нашу політику, як змагання за гроші, змагання візантійських тактик, то Янукович виграв. Він, безумовно, отримав великі гроші за меншу ціну. Янукович на цьому етапі не вступив до Митного союзу, однак отримав фінансові бонуси, які співмірні з бонусами вступу до МС.

Фактично, візантійський правитель Янукович досяг своєї мети.

Якби все на цьому закінчилося, то можна було би цю ситуацію охарактеризувати, як остаточну. Однак те, що ми маємо на сьогодні, це лише короткостроковий проміжний етап, за яким слідуватимуть подальші кроки.

Ресурсів, що їх сьогодні акумульовано завдяки продажу угоди про асоціацію, не вистачить на забезпечення всіх тих цілей, які ставить перед собою чинна влада України. Їх буде достатньо для виживання, однак не вистачить, наприклад, для забезпечення фінансових планів на президентську передвиборну кампанію 2015 року.

Найгіршим підсумком 2013 року стало те, що влада України засвідчила свою здатність торгувати стратегічними національними інтересами – тими, які визначені законодавством і програмами майже всіх парламентських політичних сил. Країна вперше за свою історію показала себе недоговороздатною державою.

Саме ці наслідки будуть найважчими для України. П'ять років ведення дуже складних переговорів про асоціацію, торги за кожну статтю, боротьба за кожну кому, десятки раундів переговорів, парафування угоди… і все це зривається в один день.

Це той багаж, який доведеться дуже довго відігравати назад, аби Україна знову могла сісти за стіл переговорів як нормальний партнер, якому будуть довіряти.

У підсумку 2014 рік буде забарвлений холодним дистанціюванням від Заходу зі взаємним замороженням стосунків до мінімальних.

Це не буде ізоляція, якщо влада не піде на подальші силові дії до Майдану. Однак буде ситуація подібна до тієї, що вже була 2003 року, коли президент Леонід Кучма був у напівформальній ізоляції, та до 2011-2012 років, коли світ ігнорував Януковича у зв’язку зі справою Юлії Тимошенко.

Радше за все, не буде жодних візитів президента до провідних країн світу, за винятком Росії. Це буде рік мінімальних рутинних контактів.

Процес щодо Угоди про асоціацію з ЄС буде де-факто заморожено, хоча час від часу будуть відбуватися певні консультації, які матимуть на меті створити певну ілюзію того, що процес усе ще живий. На практиці всі розумітимуть, що без відмови від тих преференцій, які надали Україні московські угоди від 17 грудня, можливості підписання угоди не буде.

У випадку з Росією ситуація ще менш передбачувана. У найближчі місяці Україна не зробить якихось вирішальних кроків у напрямку вступу до Митного союзу. Однак буде відбуватися поступове секторальне втягування України до Митного союзу шляхом приєднання до певних договорів та запровадження окремих стандартів МС.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

2.12.2018, 02:35
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 28 вересня 2019

    "Хто наступна Гандзюк?": активісти прийшли до Офісу президента

    У п'ятницю, 27 вересня, під Адміністрацією президента відбулася друга “Ніч на Банковій”. Активісти лишили напис на асфальті із запитанням: "Хто наступна Гандзюк?"

     
    • 26 вересня 2019

    “Пожаліли його, живий лишився, а він тепер в суді свідчить”, - в суді з розстрілу групи спецпризначення оприлюднили “прослушку” фігуранта

    Запорізький апеляційний суд на фінішній прямій розгляду справи розстріляних спецпризначенців

     
    • 21 вересня 2019

    Члени "Демократичної сокири" звернулись до міграційної служби щодо потрійного громадянства Коломойського

    Про це стало відомо під час акції "Імпічмент Коломойському", яка відбулась біля Офісу президента у Києві, 20 вересня

     
    • 18 вересня 2019

    У Києві відбулась церемонія подяки ексдиректору Українського інституту національної пам'яті В'ятровичу

     
Система Orphus