Павло Різаненко: "Ніхто з лідерів не готовий був брати відповідальність за силове захоплення органів влади"

Різаненко розповів, чому опозиція була не готова до Майдану, навіщо висувати єдиного кандидата і що дали олігархам після бунту
8 січня 201413:44

Павло Різаненко - депутат нової формації. У парламент він пройшов уперше, проте, на відміну від більшості колег, може похвалитися хорошою освітою і досвідом роботи в провідних інвесткомпаніях Росії.

Різаненко успішний інвестбанкір. Із 1999-го по 2005 рік він працював у московському офісі компанії "Трійка Діалог", де просунувся кар'єрними сходами від консультанта до директора управління інвестиційно-банківської діяльності. Потім продовжив кар'єру в московському офісі "Ренесанс Капітал", де пропрацював до 2007 року.

Після чого звільнився з компанії і повернувся в Україну. До парламентських виборів Різаненко займався громадською діяльністю і був депутатом Броварської міськради. Минулого року на виборах до Верховної Ради, попри адмінресурс, переміг протеже прем'єра Миколи Азарова - Сергія Федоренка.

Відсутність політичного досвіду в Різаненка не збентежила лідера УДАРу Віталія Кличка - саме його, а не досвідченого Віктора Пинзеника він делегував від фракції в бюджетний комітет парламенту. Весь рік роботи в парламенті 38-річний УДАРівець намагається зробити роботу ключового комітету парламенту публічною. Він домігся, щоб на засідання комітету пускали журналістів, і регулярно оприлюднює резонансні рішення комітету.

В інтерв'ю INSIDER Різаненко розповів, чому опозиція була не готова до Майдану, навіщо висувати єдиного кандидата, що отримали олігархи від держави в останні місяці й навіщо насправді ухвалили "поправку Кличка".

- Зрозуміло, що головною подією минулого року був Майдан. І звідси питання: як особисто ви оцінили цю подію і чи були політики до нього готові?

- Давайте я зразу зроблю disclaimer: все, що я скажу щодо Майдану, є моєю особистою думкою, а не позицією партії УДАР.

До Майдану ніхто не був готовий, і це логічно. Тому нікого не можна в цьому звинувачувати. Поясню чому: всі готувалися до 2015 року.

Не можна порівнювати цей Майдан і Майдан 2004 року. До того Майдану готувалися, казали: якщо будуть фальсифікації, то ми готові. Не секрет, що така організація, як ПОРА, виникла за два роки до виборів.

Тепер же ніхто не передбачував Майдан. Адже з літа президент ухвалив рішення, що ми йдемо в Європу, підписуємо Угоду про асоціацію, і це було логічно і правильно. Інтереси людей несподівано збіглися з інтересами олігархів.

Восени стабільно голосували євроінтеграційні закони, депутати Партії регіонів агітували за Євросоюз ледь не краще, ніж опозиціонери. Тут же Путін почав дії на кордоні, обмеження всілякі, і це було підтвердженням реальності європейського руху України.

І все це восени прискорювалося. Я навіть подумав, що можна буде скоро залишити політику, бо потяг став на правильні рейки, і з ним уже нічого не зробиш. Питання членства в ЄС визначено, напрямок задано. І тут сталося таке. Ви ж подивіться, навіть пан Арбузов за день до саміту казав, що угоду підпишуть. Очевидно ж, що він знав таки більше, ніж ми з вами.

І тут в один день хлоп і стоп. Це було несподіванкою для людей - як для опозиції, так і для членів Партії регіонів.

Майдан виник стихійно, на заклики в соцмережі. Опозиції залишалося реагувати, як кажуть, з коліс. До того ж, до 30 листопада це був Майдан "за". А на гаслах "за" революції не роблять. І тільки після розгону студентів 30 листопада, це став політичний Майдан "проти", коли на місце побитих дітей прийшли їхні розгнівані батьки.

- Найбільшою претензією до опозиції було те, що вони поставили такі високі вимоги, як відставка уряду, дострокові вибори, не маючи голосів у Верховній Раді. У підсумку немає жодної політичної перемоги.

- Я скоріше погоджуся з цією критикою. Але, знову ж таки, повернуся до прикладу Майдану-2004, який завершився політичною перемогою. Тоді стороною переговорів був не Янукович, а Кучма. І в нього була зовсім інша мотивація — він передавав владу, і готовий був її передати. Йому не принципово було — Янукович, Ющенко — головне, щоб дали гарантії.

Сьогодні опонент Майдану — Янукович, і питання передачі влади для нього абсолютно не стоїть. Він про це і не думає. Відповідно, хоч вимога дострокових виборів із морально-етичного боку правильна, але з таким опонентом, для якого мораль і закон неважливі, вона нереалістична.

- А переговори вели про створення нової більшості з депутатами від ПР і мажоритарниками?

- Я особисто до цього не був залучений, у мене немає добрих знайомих у Партії регіонів. Але з того, що я знаю, то вели.

З Януковичем ніяких переговорів не було не через те, що ніхто не хотів, а тому, що в його світогляді немає такого, що він має з кимось узагалі вести переговори та рахуватись.

Єдиний випадок, коли він вийшов на круглий стіл, — це не з його волі, а тому що прилітали дипломатичні представники з усього світу, і сказали, що потрібен діалог. Вій його зімітував.

- По суті, всі сподівалися, що олігархи мали продемонструвати президентові, що вони не сприймають його політики, і це було єдиною формою тиску на нього.

- На мою думку, олігархи це і продемонстрували, але в такому властивому нашій системі викривленому вигляді. Багато хто був здивований, що канали олігархів певний час об'єктивно показували події на Майдані. В розумінні Віктора Федоровича вони мали показувати лише те, що наказано або дозволено. Тому навіть поведінка телеканалів — це своєрідний "бунт" олігархів. Не дарма ж ми бачимо ці зміни на "Інтері".

Я, як і ви, чув про зустрічі представників Держдепу з олігархами, що вони намагалися їм донести приблизно таке: "Ми знаємо, як у вас ухвалюють рішення, що все вирішує президент і трошки олігархат, і не думайте, що для вас не може бути наслідків. І якщо буде застосовано силу, то санкції будуть торкатися не лише посадових осіб, але й вас".

Після цього застосування сили відійшло на другий план.

А взагалі все, що відбувається в Україні, мені нагадує становлення режиму Путіна, бо я саме в ті роки працював у Росії. Якщо його перший термін усі сприйняли дуже позитивно - він намагався дистанціювати олігархів від політики і зробити соціально відповідальними, то потім розгромив ЮКОС та ув’язнив Ходорковського. Але найбільше його дискредитувало створення власних олігархів.

Янукович робить приблизно те саме. Після виборів 2012 року їм сказали: "ви всі рівні, а є ще троє — вони найрівніші". На мою думку, навіть Фірташ до осені цього року був "рівновіддалений". Я бачу це за тими специфічними речами, за якими можу стежити в комісії з питань приватизації, наприклад, за титановими активами. По ЗТМК, Вільногірському ГМК та Іршанському ГЗК йому не давали зробити те, що він хотів. І лише в жовтні цього року йому дали зелене світло.

Чому не відбулася приватизація 2013 року? Тому що відбулися вибори, кадрові зміни, баланс сил між олігархами змінився, і їм потрібен був якийсь новий консенсус, який так і не був вироблений після виборів. Тому приватизація стояла.

- Цікаво, бо досі ширилися чутки, що Льовочкін уже "збитий льотчик", а Фірташ у такому разі - все одно "на коні"?

- Ну за цими активами, схоже,  так. Інша річ, що бізнес Фірташа щодо газу все-таки залежить від стосунків із РФ, і його звідти намагається посунути "Сім'я". Якщо його замінять на VETEK — а ми не знаємо, які там домовленості, — то він може всі свої азотні заводи пускати на брухт або віддавати безкоштовно.

Але, повертаючись до теми олігархів і їхнього невдоволення, давайте подивимося на те, що сталося за останній місяць. Спецтариф на електроенергію Коломойському для феросплавних заводів затвердили? Так. Пінчуку пообіцяли квоти щодо труб? Пообіцяли. Фірташу дали добро на титанові активи? Дали. Це ті речі, які я можу відстежувати на поверхні.

Щодо газу ми не знаємо угод, але газ - це просто один із видів енергії, який можна замінити: на мазут, вугілля. От запустили в Тарути проект реконструкції домен, коли замість газу роблять вприскування пиловидного вугілля. Така технологія працює в багатьох країнах. А домна працює певний вік, і далі виникає питання: міняти її на ту, що працює на газу чи на вугіллі. Тому це питання газу для олігархів, окрім Фірташа, воно не настільки принципове, не доленосне.

- Очевидно, що Янукович до 2015 року робитиме щось, аби задобрити олігархів. А як опозиції поводитися в такому випадку - домовлятися з олігархами чи бути абсолютно відстороненою від них?

- Можна давати морально-етичні оцінки, а можна говорити про те, що можливо чи неможливо. Будь-яка політична діяльність вимагає ресурсів — часових, людських і грошових. На Заході це працює так: виборці (середній клас), які підтримують ту чи іншу силу, її фінансують. Це не 100% фінансування, але визначальна його частина, і саме завдяки цьому фінансуванню політична сила зобов'язана дотримуватися певної ідеології. Там великі корпорації, як і наші олігархи, теж фінансують партії. Але вони не визначальні донори.

А як це працює в нас? Виборці фінансують партії? Ні!

Які ще є джерела, у кого є гроші на фінансування політичної діяльності? Є олігархи. Є власні кошти членів-спонсорів кадрових партій. І є ще одне дуже дивне джерело — це бюджетні кошти.

Так от у нас партія влади фінансується за рахунок бюджетних коштів. Будете здивовані, але ми всі є спонсорами Партії регіонів. Вони на мітинги Партії регіонів людей звозять на яких автобусах? На державних і комунальних. Внески підприємці роблять до кас партії начебто добровільні, а насправді за те, щоб розмитнити якийсь вантаж. Змушують агітувати лікарів, учителів, комунальників. Вони зарплату звідки отримують? Із наших із вами податків. Отже, ми всі разом фінансуємо партію влади.

І та сама скандальна "Лівелла", чому всі "регіонали" закрили на неї очі? Бо ці гроші пішли на фінансування місцевих виборів 2010-го. Зараз як вони обґрунтовують геній пана Курченка — в тому числі і фразою "це на вибори 2015 року". Своїм так обґрунтовують. Бо "старі донецькі" ж обурюються, "що ми то завжди крали з бюджету, а ці молоді, які в житті собачої будки не збудували, крадуть до бюджету".

Тепер про опозицію - там, де опозиція контролює місцеве самоврядування, її теж фінансують із місцевого бюджету.

- Це ви про три західні області?

- Я цього не казав, це ви сказали (сміється). Звісно, це значно менші масштаби, але очевидно, що є. Десь точково вони можуть задіяти адмінресурс. Це не монетизується, але ми ж розуміємо, що взяти комунальні автобуси можна, отримати приміщення для масових заходів можна, і не треба за них платити.

Далі кадрові та лідерські партії. Там фінансують лідери, і це залежить від можливостей. Одна справа фінансувати партію між виборами, інша — під час них. От тепер подумайте, в кого є гроші, щоб фінансувати. І звідси буде відповідь на ваше питання.

- І ось тут ми вимушені поставити запитання: партію УДАР фінансує Дмитро Фірташ? Адже вашу політсилу постійно підозрюють у зв'язках саме з цим олігархом, багатьох людей зі списку називають його людьми.

- Я особисто свою мажоритарну кампанію фінансував сам, як і кампанію партії по округу і частково кампанію по області. Думаю, що це не виняток, і так було не лише в моєму випадку. В мене доказів, що УДАР фінансував Фірташ, немає. Хоча я, як і ви, читаю статті в пресі, з закидами, хто чия людина. Я сам уважно спостерігав за цими людьми і не побачив, щоб вони лобіювали інтереси Фірташа. Можете переглянути голосування. Вони діють винятково в рамках партійної лінії.

- Але був випадок, коли Ірина Геращенко брала участь у фактично агітаційних заходах людини Фірташа - Валентини Жуковської.

- Давайте подумаємо: ми ж у партії усвідомлюємо, якщо Іра або інший депутат їде й агітує за представника Партії регіонів, тоді як УДАРівець Каплін видає книжку "Фірташизм", а я в комісії з приватизації виступаю проти приватизації ЗТМК на користь Фірташа, — це вже абсурдна ситуація. Участь Іри в пересічному заході хтось використав. І я знаю, що з цієї ситуації зробили висновки і провели роз'яснювальну роботу, що навіть у пересічних неполітичних заходах потрібно бути надобережним. Це нісенітниця — опозиціонерові їздити агітувати за когось із влади, коли йде боротьба на знищення. Я знаю колег з УДАРу, у родичів яких великі проблеми з бізнесом, що їх створюють держоргани з метою вплинути на їхню політичну діяльність.

- Але при цьому ваша фракція не зазнала чомусь таких втрат "тушками", як "Батьківщина"? Хоча казали, що таким міг стати Руслан Сольвар.

- Знаєте, я місяць тому підійшов до нього і вибачився. Сказав, що, начитавшись усього, сформував про нього неправильну думку. Вже потім мені розповіли, яких втрат йому довелося зазнати. Рік минув, і Руслан на місці. Тому є речі, про які говорять, і вони комусь здаються логічними, але давайте також іще дивитися на дії.

Не ідеалізуючи людей в УДАРі, їм зрозуміло, за що вони підтримують Віталія та партію - хтось за принципи, хтось за перспективу. Ми від цього нікуди не дінемося. Ми знаємо, що у Віталія найвищий рейтинг серед усіх кандидатів у президенти, і про це добре знають на Банковій. І, можливо, в багатьох, на кого тиснуть, верх бере думка, що вони вже в команді майбутнього президента.

- Чи є фінансові ресурси в УДАРу на повноцінну виборчу кампанію?

- Я так розумію, що вони зараз формуються.

- Тоді ще одне запитання: багато з тих, хто хотів працювати з УДАРом, казали, що немає налагодженої партійної структури. І ви фактично не готові до виборів президента.

- Я не ототожнював би на 100% партійну та виборчу структури. По-перше, згадаймо, що УДАР належить до тих партій, які сформувалися в останні 5 років. "Свобода", "Фронт змін", "Сильна Україна", УДАР. Партія УДАР хронологічно виникла останньою.

По-друге, псевдоеліти на місцях завжди тяжіють до партії влади. Хто при владі, туди і переходять: "ЗаЄду", "Наша Україна", "Батьківщина", Партія регіонів.  Багато людей із цих псевдоеліт уже сьогодні хочуть співпрацювати на майбутнє з УДАРом, але своє бажання співпраці вони, звісно, проявляють непублічно.

З власного досвіду можу сказати, що не прив'язувався би на 100% до членів партії.  Якщо хтось скаже, що в його партійній структурі є по 5 ідейних членів партії на кожну виборчу дільницю, то він однозначно лукавить.

Різаненко на мітингу в Харкові 5 грудня. Фото з Facebook Leonid Logvinenko

- А скільки з вашого досвіду треба на округ людей, щоб захистити результат?

-  У мене в день виборів на 136 дільницях було задіяно близько 900 осіб, але я майже не покладався на партійний актив опозиції.

І тому вважаю, що важливо на 2015 рік мати єдиного кандидата від опозиції. І поясню чому. Державний апарат - у руках опонентів, олігархи змушені підтримувати їх, адмінресурс у вигляді вчителів, лікарів (а це члени виборчих комісій) теж у них. У нас усього цього немає. І тому людські ресурси в жодному разі не можна розпорошувати, їх треба сконцентрувати.

- Ваші колеги по опозиції так не вважають...

- Якщо зараз піде 3 чи 5 кандидатів, то вони витратять ресурси, 4/5 з яких підуть марно. Крім того, я не вірю в принцип непоборювання в українських умовах. Воно може бути непублічним, але буде. Я це все бачив у власній кампанії, де чи не більшу проблему, ніж кандидат від влади, становили псевдоопозиціонери. На окрузі висіли на білбордах три кандидати з Юлією Володимирівною - при тому, що я отримати білборди взагалі не міг, а у виборців був вибух у голові, кого ж вона підтримує.

І коли буде така боротьба 3-5 кандидатів на одному полі, вони демотивують виборців. Так, вони ніколи не проголосують за Януковича, але вони не прийдуть на вибори у другому турі.

Якщо людям казати, що в першому турі твій кандидат Коля, а в другому — Ваня, а до того Коля рвав на собі вишиванку, доводячи, що Ваня поганий, то вони взагалі в другому турі на вибори не прийдуть.

І ще - важливо набрати в першому турі більше, ніж кандидат влади. Це для нас, політиків і журналістів, начебто не так важливо — ми будемо рахувати, куди підуть чиї голоси в другому турі. А люди не вдаються в такі подробиці. Якщо їхній кандидат не переміг і вибув — вони демотивовані. Це повтор 2010 року – вони просто не підуть голосувати. А 2004 року був єдиний кандидат, і Ющенко переміг у першому турі. І люди відчули - "все, ми переможці".

Тому суперважливо, щоби був єдиний кандидат. Я зовсім не розумію позиції Тимошенко та ″Батьківщини″ з їхньою заявою, що вони не підтримують принципу єдиного кандидата в першому турі, адже весь досвід участі самої Тимошенко у виборах підтверджує зворотне. 2004-го єдиний кандидат у першому турі (сама Тимошенко не висувається та підтримує Ющенка) – перемога, 2010-го немає єдиного кандидата від опозиції в першому турі, Тимошенко бореться з Ющенком, Яценюком і Тягнибоком - програш.

- Кілька тижнів тому в інтернеті "гуляв" скан начебто розподілу посад в опозиції, де Кличко президент, Яценюк — прем'єр, Тягнибок — спікер і далі міністри. Зрозуміло, що той список фальшивка, але чи були такі переговори?

-  Наскільки я знаю, той список таки фейковий. Я питав у представників УДАРу з того списку, і вони сказали, що це неправда. Але конструкцію щодо трьох уже рік обговорюють. Єдине, що треба з'ясувати — ця конструкція в президентській чи в парламентській республіці? Як на мене, то після Майдану це також уже не принципово, люди хочуть бачити одного кандидата від опозиції, незалежно від того, хто це.

- А коли, на вашу думку, найбільш вдалий час вийти і сказати: "От у нас є єдиний кандидат"?

- Зараз. Навіть учора. Майдану потрібні результати. І ми розуміємо, що Майдан мирний, і він силою не скине цю владу. І щоб не було ні в кого ілюзій, то 2004 року Майдан не скинув владу силою. Це було лише питання Кучми, якому дали гарантії. Навіщо йому було застосовувати силу? Сьогодні рішення про застосування сили приймає Янукович. І від цього рішення залежить — залишиться він при владі чи ні.

Важливо розуміти, що ніхто зі світової спільноти силовий сценарій не сприймає. Їхня позиція така: народ має право на мирний протест. Але, опозиціє, ви вимагаєте нереального — дострокових виборів не буде. Дочекайтеся виборів через рік, і змінюйте легітимно владу. Це їхня позиція.

Якщо на виборах будуть викривлення волевиявлення, то це вже зовсім інший сценарій. І ми з досвіду багатьох країн бачили, в що це може перерости.

У Майдану є суттєві здобутки — він показав, що більшість людей, яка не згодна з курсом президента, не згодна з відмовою від євроінтеграції. І треба, щоб ця енергія не пішла просто в небо, а подіяла на зміну сценарію розвитку країни.

Правильно, що створили об'єднання "Майдан". Це, по суті, надпартійна організація, де люди могли б направити свої сили на те, куди країна йде. На Майдані соціально активні люди і важливо, щоб вони були направлені на правильну роботу підготовки до виборів і захисту результату.

Я пробував займатися партійними осередками і скажу, що це дуже важко. А Майдан - це можливість таких людей залучити.

- А як визначити єдиного кандидата? І, очевидно, невдоволений може грати проти кандидата.

- У кожному разі буде хтось незадоволений. А далі питання довіри — ти довіряєш людині чи ні. Але якщо ми не узгодимо кандидата, я переконаний, що ми отримаємо Януковича ще на один термін із тими ж повноваженнями, які в нього є.

Якщо узгоджуємо єдиного кандидата, то сценарій максимум — отримуємо нового президента в президентській республіці, сценарій мінімум — Януковича-президента в парламентській республіці.

- А є план на наступний рік щодо переформатування більшості?

- За відставку Азарова було 186 голосів. Плюс 31 комуніст. І ще 10 голосів дозбирали з позафракційних. А треба ще 30-40 голосів. І їх неможливо отримати без Партії регіонів. А це неможливо без внутрішнього бунту.

Коли з ними розмовляєш і кажеш: "Ви ж розумієте, що це неправильно, і у вас через це будуть проблеми?". Вони кажуть "Розуміємо". Але вони розуміють, що цей сценарій 2015-го чи 2017 року. А загрози їхньому бізнесу від Януковича, Пшонки і Захарченка є вже зараз. І для них ця загроза страшніша, ніж та, яка можлива в майбутньому.

Сьогодні перемовини тривають, і хочу сподіватися, що вони будуть успішними. Але я поінформований оптиміст.

- Що ще може задіяти опозиція?

- Є ще такий чинник, як міжнародні санкції. Але на сьогодні їх на Заході задіювати не готові. Кажуть, дочекайтеся виборів, якщо будуть порушення, тоді будемо підтримувати справедливість.

Ніхто з лідерів опозиції - я їх розумію і не засуджую - не готовий брати відповідальність за силове захоплення органів влади. Більше того, я навіть не бачу, як би цей сценарій став успішним. Навіть у разі теоретичного захоплення приміщення органів влади, це ще не означає, що хтось отримав би всі важелі влади. Цього ніхто не визнав би — ні міжнародна спільнота, ні Крим, ані Луганськ, ані Донецьк. Що ми отримаємо — громадянську війну з залученням "добровольців" із сусідньої держави?

Читайте у другій частині про головні проблеми бюджету, чому в ньому відсутня ціна на газ, чим скандальна "поправка Кличка" вигідна олігархам і що може зробити мажоритарник для свого округу, якщо не піде на змову з владою.

P.S. Коментар Ірини Геращенко, згаданої в інтерв'ю з приводу її участі в заходах разом з Жуковською: "Я і далі, як депутат, закріплений за Черкащиною, братиму участь в заходах, де може бути Жуковська, Яценко, тепер Поплавський. Наприклад , до Шевченківських свят. Щодо згаданого в інтерв'ю випадку ніхто ніякої роз'яснювальноі роботи потім у фракціі не проводив, бо мене ніхто не використовував, я не порушувала партійноі дисципліни, програми чи ще чогось. Я брала і братиму участь в акціях на користь євроінтеграціі, бо це мої переконання і це відповідає програмі партіі".

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

  • Дякую. Отримала відповіді на всі запитання.

  • Интересно, Алла Рубайло у кого спрашивала - у редакции "Инсайдера"?

  • Krajzer Ferlay , Наскільки я розумію, мова йде про єдиного рейтингового кандидата від опозиції. А який рейтинг був у Космоса чи Кінаха? Ну а в "опозиційності" Мороза ми згодом всі переконались. Тож весь ваш коментар (виходячі з вашої ж логіки) не відповідає дійсності )))

  • Мені цікаво, як так виходить, що 2004му році, на перший тур вийшов єдиний кандидат? Чиж не пам"ятаємо Мороза, Черновецького, та навіть Кінаха? Тобто - все сказание - не відповідає дійсності.

  • Про Пору Павло щось не те сказав, адже обидві були утворені в березні 2004-го, а не за два роки до Помаранчевої революції. Хоча, звісно, в Чорної Пори передісторія значно глибша й триваліша за два роки - можна рахувати від поразки "За правду!" у 2001 "України без Кучми", з якої це середовище продовжувало існувати, були "Чиста Україна", потім утворився сайт "Майдан". А потім, вже під кінець 2003, це середовище разом із львівськими активістами сформували середовище, яке в березні 2004 утворило Пору (чорну). Щодо Жовтої Пори, то, наскільки мені відомо, підґрунтя для "Хвилі свободи" Каськів почав готувати лише за декілька місяців до того, як представив вже "Пору" (із вкраденою назвою).

  • Маю запитання: 1.Чи не бачите Ви ризику для єдиного кандидата-така влада його знищить або зіл,є? 2.Чому ви "розпорошили" ідейних людей, які працювали з Вами під час виборів, а не "сконцентрували", як радите зараз? 3.На Вашу думку, як можна зараз переможно завершити Майдан, адже до 2015року-це занадто? 4. Чи планує "Удар" інформаційно-агітаційні делегації в східні і південні регіони?

27.11.2018, 18:29
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 28 вересня 2019

    "Хто наступна Гандзюк?": активісти прийшли до Офісу президента

    У п'ятницю, 27 вересня, під Адміністрацією президента відбулася друга “Ніч на Банковій”. Активісти лишили напис на асфальті із запитанням: "Хто наступна Гандзюк?"

     
    • 26 вересня 2019

    “Пожаліли його, живий лишився, а він тепер в суді свідчить”, - в суді з розстрілу групи спецпризначення оприлюднили “прослушку” фігуранта

    Запорізький апеляційний суд на фінішній прямій розгляду справи розстріляних спецпризначенців

     
    • 21 вересня 2019

    Члени "Демократичної сокири" звернулись до міграційної служби щодо потрійного громадянства Коломойського

    Про це стало відомо під час акції "Імпічмент Коломойському", яка відбулась біля Офісу президента у Києві, 20 вересня

     
    • 18 вересня 2019

    У Києві відбулась церемонія подяки ексдиректору Українського інституту національної пам'яті В'ятровичу

     
Система Orphus