Настрої з Майдану

"Мені політики не заважають, зрештою, мають бути якісь керівники цього руху, стихійним, як у Росії, він не може бути", - каже учасник мітингу
25 листопада 201316:30

Після всезагального розчарування "помаранчевими" ідеалами 2004 року мітинги та акції протестів для більшості українців стали синонімом недієвості. Зібрати велику кількість людей, яка простояла би на "майданах" не один день, не вдавалося навіть після ухвалення скандального "мовного закону".

Незначні акції протестів спалахували та згасали з однаковою швидкістю.

Опозиційні лідери продемонстрували повну неспроможність підняти українців під час "Вставай, Україно!", що радше нагадувала збори фракції у регіонах.

Зрештою, навіть мітинги після арешту Юлії Тимошенко звелися до кількох наметів на Хрещатику.

Дієвими виявилися лише "вузькоспеціалізовані революції" – "податковий майдан" і рішучі протести афганців, чорнобильців. Однак вони завершилися відразу після досягнення результату й гуртували лише тих, кого безпосередньо стосувалися.

Євромайдан - став фактично першим після 2004 року багатотисячним мітингом, спроможним об’єднати жителів усіх регіонів, будь-якого віку, професій і політичних уподобань.

І хоча перші три дні Майдан від сили збирав дві-три тисячі людей, більшість з яких - журналісти та громадські діячі, 100 тисяч тих, хто вийшов на вулиці Києва, вразили навіть скептиків "нової революції".

Факт чергового об’єднання українців важко заперечити, адже з плакатами та прапорами ЄС виходили не лише в містах України, а й у Лондоні, Кракові, Любліні, Празі, США, Південній Кореї, Індії.

"Я тут не тому, що є великим прихильником ЄС. Просто втомився від постійного свавілля влади, від її безкарності, від того, що чинять, як їм вигідно, як вони хочуть. Ніхто ж не запитав нас про те, чи хочемо ми вкотре "дружити" з Росією. Чи можна ось так різко перекреслювати все, про що нам стільки часу розказували, запевняючи, що євроінтеграція – єдиний шлях України? Думаю, люди вийшли, бо в них вкрали право на вибір. Так було 2004-го, так є тепер, 2013 року", - розповів киянин Дмитро Пустець, який прийшов мітингувати на Європейську площу.

Цікаво, що від 2004 року, Євромайдан суттєво відрізняло небажання людей прив’язати свій протест до конкретного політика чи політичної  команди.

Партійна символіка опозиційних сил відверто дратувала  мітингувальників, а коли на сцену вийшов Олександр Турчинов, Арсеній Яценюк, Олег Тягнибок та інші, посипалися численні скарги.

На жаль, опозиція не змогла відійти від партійних кліше та заїжджених вигуків.

Гасла "Банду - геть!", "Злочинний режим", "Президента - у відставку" не додавали емоцій і натхнення навіть ветеранам Помаранчевої.

"Яке право мають агітувати зі сцени ті, хто 2004-го отримав країну з чистого аркуша і для кого ми це право відстояли? Чому ж вони тоді не міняли "бандитську владу"? Адже всі вони мали таку можливість…" - почулось у натовпі.

"Перетворюють це на політичний фарс, вийшли на сцену і кричать про свої партії, про "Юлі - волю" та владу. Ми тут не за них, не за їхні прапори, не за Яценюка, не за Тягнибока, не за Кличка", - скаржилася студентка Ірина Кузьменко.

Велика кількість партійної символіки була не до вподоби багатьом, хто вийшов із прапором ЄС або України, плакатом у стилі "Ми хочемо в Європу", та тих, хто прийшов сюди без будь-якої символіки.

"Обіцяли ж без політики, невже доходить не до всіх... Гидко", - зауважив молодий чоловік.

"Мені політики не заважають, зрештою, мають бути якісь керівники цього руху, стихійним, як у Росії, він не може бути. Інша річ, що опозиція в нас мало чим відрізняється від влади, й ні один із тих, хто кричав на сцені, не зміг би цей майдан зібрати просто-так", - поділився враженнями лучанин Олег Лісовий, який спеціально приїхав до Києва.

Узагалі не можна не помітити різниці в настроях на майдані Незалежності й на Європейській площі. І в неділю політикам не вдалося зростити цей шов.

У кожному разі, незважаючи на різні бачення людей, чому вони вийшли на Майдан, це не був Майдан-2004. Якщо попереднього разу люди ідентифікували себе з особистостями – Ющенка, Тимошенко й іншими, то тепер це був Майдан ідентичності, де головними були цінності.

І саме завдяки цьому він дуже контрастував із мітингом Партії регіонів на Михайлівській площі. Цікаво, що офіційно Партія регіонів усіляко відхрестилася від цього мітингу, напевно пам’ятаючи прокол із "тітушками" у травні.

Але в парламенті поза очі увесь тиждень говорили, що "регіонали" скуповують людей на цей мітинг.

Згідно з офіційними повідомленнями, обидва "майдани" налічували однакову кількість учасників.  Однак насправді на невеликій Михайлівській площі розмістилося не більше двох тисяч "біло-блакитних" прихильників.

Як і анонсували, символіки Партії регіонів не було. Однак блакитні дощовики, блакитна сцена і стрічки на руках учасників, аж ніяк не вказували на приналежність до любителів чистого неба чи синього моря. Та й загалом, присутні не могли чітко пояснити зміст свого зібрання. Нібито з національними прапорами, ніби з гаслами "Живи сьогодні, щоб з гідністю жити завтра", або "ЄВРО=ГОМО". А от для чого - не відповів ніхто.

"Ну, ми прийшли підтримати президента, оскільки в Європі не все так медово, як здається", - з посмішкою  зауважила літня жінка на спробу з’ясувати, що змусило її стояти на холоді.

"Я був на Михайлівській площі, там море людей, причому тут, на Майдані, збирають політики, а там ні – просто люди вийшли за те, щоб працювали заводи, платили зарплати. Болотна площа в Росії – це не вся Росія, так і тут", - розказував журналістам "регіонал" Михайло Чечетов після сутичок біля Кабінету Міністрів.

Щоправда,  близько 19:00 від "ідентичного" мітингу на Михайлівській залишилася хіба що сцена і поодинокі виступи артистів.

Під вечір учасники мітингів засіли в кав’ярнях і ресторанчиках у центрі Києва, де жваво обговорювали враження від Майдану.

"Це круто, що люди так зібралися. В мене друг 15 чоловік із Конотопа привіз", - розповідав один з учасників акції.  

"Я вирішила, що і далі приходитиму на Євромайдан, саме сюди, а не на Європейську площу. Стільки часу, скільки знадобиться. Мені чужі ці заклики про імпічмент і відставки, та й усі ці персонажі з політики мені просто нецікаві.

Часто мені буває соромно за політиків, які керують цією країною, але в людей, які тут живуть, є багато приводів собою пишатися", - поділилася враженнями дівчина зі знайомою.

"Ви спілкуєтесь англійською? - звернувся до кореспондента INSIDER іноземець, який саме вмостився поруч із кавою. – Бо я хочу вам сказати, що ви молодці, ви - уже європейці: підпишуть цю угоду чи не підпишуть. Рано чи пізно ви будете в ЄС", - посміхнувся він.

Справді, Євромайдан навряд чи стане повторенням революції 2004 року.

Ідейного лідера, здатного утримати всі сто тисяч протестувальників хоча б на декілька днів, не знайшлося. Однак той факт, що політично розчаровані та втомлені від зрад українці готові зібратися та відстояти свою позицію, так чи інакше може стати додатковим аргументом у Вільнюсі.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

15.11.2018, 17:58
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 31 березня 2020

    Land Rover, Lexus та елітні годинники: що задекларував новий глава МОЗ

    За минулий рік Степанов заробив 87 807 грн як очільник Одеської ОДА і отримав проценти в Ощадбанку на суму 2,83 млн грн

     
    • 31 березня 2020

    Авто за мільйон гривень та готівка: що задекларував новий заступник Венедіктової

     
    • 30 березня 2020

    Рада підтримала “антиколомойський” законопроект

     
    • 30 березня 2020

    Рада з другої спроби обрала очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

    Верховна Рада України у понеділок, 30 березня, з другої спроби проголосувала за призначення очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

     
Система Orphus