В Італії українців запрошують на державні посади. Чи раді вони цьому?

Ми не побачимо українців у лавах карабінерів та міліції
Фото notiziedabruzzo.it
23 вересня 201310:45

Іммігранти в Італії стають конкурентами для італійців, особливо, коли йдеться про державну роботу. З 4 вересня цього року в Італії набув чинності закон, який дозволяє іммігрантам брати участь у конкурсі на працевлаштування на державні посади.

Соціальні організації, які займаються програмами інтеграції іноземців, вважають такий закон великим поступом у формуванні рівності та визнанні прав іноземців.

Проте самі італійці не дуже тішаться нововведенням уряду Енріко Летті, оскільки, на їхню думку, в такий спосіб зросте конкуренція в отриманні державної роботи. Українські заробітчани в Італії, своєю чергою, не дуже жваво кинулися здобувати роботу, яку оплачує держава, бо не вірять у можливість праці в державному секторі, не маючи при цьому відповідної освіти, а головне – не маючи бажання змінювати вже напрацьований стиль роботи.

Про плюси та мінуси інтеграційних нововведень в Італії спробуємо розібратися разом.

Останнім часом італійський уряд ставить проблему інтеграції іммігрантів на рівні з економічними реформами. Це само собою зрозуміло, оскільки наплив бажаючих жити в Італії постійно зростає, особливо з країн Африки та Південної Америки.

Нестабільність і бідність у рідних країнах змушує африканців і латиноамериканців шукати кращої долі. Згідно з останніми даними Міністерства внутрішніх справ Італії, на території країни офіційно зареєстровано 5 млн іммігрантів, серед них офіційно 223 782 українців, 80% з цього числа – жінки. Але це тільки офіційні дані.

Неофіційна статистика говорить про майже мільйон наших співвітчизників на Апеннінах. Проте, наголошують у відомстві, останнім часом наплив українців зменшився порівняно з минулими роками. Натомість збільшився наплив громадян із Румунії та Албанії. І до слова: в Італії п’ятимільйонна громада іноземців сьогодні в десять разів перевищує показники 1990 року!

Отже, уряду є над чим задуматись: куди і як саме подіти іноземців, чим їх зяйняти і при цьому не порушити їхніх прав.

Тож уряд Летті запровадив низку заходів, які дозволять іммігрантам почуватися вільніше. Одним із таких нововведень є закон, який дозволяє не-італійцям брати участь у конкурсі на отримання державної роботи. Проте рано зраділи нелегали.

Законом передбачено, що тільки той, хто має офіційний дозвіл на проживання, може в підсумку обійняти державну посаду. І це ще не все. Стратегічно важливі та високооплачувані державні посади італійці зарезервували винятково собі.

Ми не побачимо українців у лавах карабінерів та міліції, мароканця в кабінетах міністерств усіх рівнів і пакистанця в кріслі судді.

"Проте бути вчителем, соціальним працівником при державних адміністраціях чи лікарем українці можуть, але при цьому кандидат повинен мати кваліфіковану освіту, здобуту в італійських вишах, або визнані дипломи з інших країн", – пояснює українка Наталія Цебрик, яка декілька років працює в профспілці для іммігрантів.

Спочатку вона працювала в барі, оскільки статус нелегалки не дозволяв їй знайти кращу роботу. Згодом вивчила мову і стала перекладачем у суді, здобула легалізацію і тепер допомагає новоприбулим українцям отримати документи на легальне проживання в Італії.

Ініціативу італійського уряду Наталія сприйняла без великого ентузіазму, тому що не бачить потреби змінювати роботу. Зміна роботи, на її думку, тягне за собою певний період невизначеності, який не кожен заробітчанин може собі дозволити.

"Ми повинні чітко розуміти, що кожна українка, яка працює в Італії, легально чи ні, використовує час для того, щоб заробити копійку. Натомість участь у конкурсі на державну посаду вимагає часу на фахову підготовку, багато сил та енергії йде на бюрократичну тяганину і так далі. На це в них (українців) часу немає. Краще мати синицю в руках, аніж шукати журавля в небі", - каже Наталія.

Практично половина українок в Італії мають вищу освіту, і за бажанням вони могли б легалізувати свій диплом, щоби згодом спробувати обійняти державну посаду, наприклад, учителя чи медсестри. Одиниці домагаються таких успіхів, більшість усе-таки віддає перевагу рутинній роботі: прибирання, догляд за хворими та дітьми.

З такої праці українки заробляють у середньому 1000-1500 євро на місяць. І це практично не відрізняється від таких професій, як медсестра чи вчитель. Одна перевага – на державній роботі працівник, згідно з законом, отримує так звані 14 зарплат: 11 зарплат щомісяця, дванадцята зарплата – це відпускні, тринадцята з нагоди нового року і чотирнадцята як преміальна.

Проте, щоб користуватися такими соціальними стандартами, потрібно отримати фахову італійську освіту. Втім є й такі випадки.

Людмила Васильєва з Тернополя вже 10 років проживає в місті Чезенатіко на півночі Італії. Вона приїхала сюди з українським дипломом лікаря психотерапевта, проте італійці визнали їй тільки кілька предметів.

Натомість пані Людмила ще вісім років вчилась в італійському виші, щоб здобути повну кваліфікацію та отримати роботу у відділі швидкої допомоги місцевої лікарні. 

Інша ситуація з молодими українцями, які змалку приїхали з батьками до Італії і вже зараз намагаються влаштуватись в італійські університети. Саме триває вступна кампанія. В Римі цього року близько 50 українців переступлять поріг місцевих ВНЗ.

Софія Ковальчук зі Львова завершує навчання в Папському Григоріанському університеті – найстаріший католицький університет Рима – за спеціальністю соціологія. Готується писати докторську. Вона не планує повертатися в Україну, оскільки має сумнів, що знайде роботу відповідної кваліфікації. Проте зраділа з того, що відтепер матиме можливість законно отримати державну роботу.

"Я хочу отримати державну роботу в Італії, адже це значно надійніше, ніж працювати на приватну фірму. Та й соціологія більше потрібна державним структурам. Проте усвідомлюю чітко, що не так легко буде пройти конкурс, оскільки буде багато охочих. Та й для перемоги велике значення матиме рекомендація та досвід праці", - оцінює Софія свої перспективи.

Уряд змушений іти на поступки іммігрантам, бо внаслідок економічної кризи багато молодих італійців залишили країну та поїхали на заробітки до Англії та США. Відповідно, суспільство потребує нових працівників і свіжих умів.

Першим таким прикладом стало те, що в уряді Летті з'явилася чорношкіра жінка Чечіле Кєнже Кашету. Уродженка Демократичної Республіки Конго і громадянка Італії одночасно обійняла посаду міністра інтеграції. Саме з її ініціативи в Італії іноземцям дають змогу отримати державну роботу.

Самі ж італійці двозначно оцінюють ініціативи свого уряду. Побоюються, що безробіття тільки збільшиться. Згідно з державними даними, сьогодні близько 25% молодих італійців не мають роботи.

Якщо до цього ще додати, що іноземці опиняться у рівних умовах задля отримання державних посад з італійцями, то й без того буде скрутно.

Проте в уряді переконані, що в такий спосіб рівень безробіття серед іммігрантів впаде. Одночасно закон створює конкуренцію на ринку праці, де найкращих буде прийнято на роботу.

Відтак самих італійців змушують боротися за "своє". А для українців цей закон – великий поступ у плані визнання, отримання кращих умов праці та престижної зайнятості.

Тарас Семенюк, журналіст, Рим

Розділи :

КОМЕНТАРІ

17.11.2018, 06:48
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 22 жовтня 2019

    Розстріли на Інститутській: свідок захисту визнав, що проти активістів застосовували водомет

    Один зі свідків заявив, що начебто зі сторони мітингуючих було застосування вогнепальної зброї

     
    • 22 жовтня 2019

    ГПУ створила департамент, який розслідуватиме злочини в умовах війни

    У департаменту буде два управління

     
    • 22 жовтня 2019

    Підприємство, якому заборгували в Лисичанську, перебуває на етапі банкрутства

    У споживачів на неконтрольованій території немає можливості оплачувати рахунки за спожиту електроенергію

     
    • 22 жовтня 2019

    Нацрада звернулась до суду з приводу телеканалу NewsOne

    Нацрада провела перевірку телеканалу 25 липня цього року

     
Система Orphus