Зруйновані часом: найцікавіші "сталкерські" об’єкти України

INSIDER поспілкувався зі сталкерами і склав гід місцями, де природа перемогла цивілізацію
"Місто-привид" "Оббіта" поблизу з закинутою Чигиринською АЕС. Фото: vladzharin.livejournal.com
15 грудня 201417:00
  • 0
  • 8

При згадці покинутих людиною місць, де крізь асфальт проростають трава і дерева, уява в першу чергу змальовує Чорнобильську зону відчуження.

Проте мало хто знає, що аби побачити подібні "сталкерські" місця, зовсім не обов’язково їхати в зону. Стати свідком тріумфу природи над цивілізацією можна в інших цікавих і маловідомих місцях, відвідини яких не потребують зайвих формальностей, грошей і лічильників Гейгера.

За допомогою досвідчених мандрівників Богдана Налісніковського і Максима Ковальова INSIDER склав список цікавих "сталкерських" об’єктів.

Закинутий піонерський табір на березі річки Тетерів (Київська область)

Фото: Богдан Налісніковський

Радянська пора залишила по собі численний спадок у вигляді колишніх дитячих таборів і баз відпочинку. Деякі з них по розпаді СРСР стали нікому не потрібні, були покинуті і віддані на поталу природи.

Одним з найцікавіших подібних об’єктів є піонерський табір на березі річки Тетерів в околицях села Пісківка, Бородянського району Київської області.

Повністю збудований і захований у віковічному лісі, ще донедавна він неабияк дивував раптових перехожих великим пам’ятником Леніну, який раптово виринав з-поміж дерев. Проте хвиля ленінопаду минулої зими не оминула і цей монумент – Ленін був знесений.

Фото: Андрій Плига

Не менший подив і здивування викликає висока водонапірна вежа, розмальована символікою Олімпіади 1980 року у СРСР.

"Звісно, після Леніна вже немає чому дивуватись, але вежа з олімпійським ведмедиком та надписом "Москва – столица Олимпийских игр!" в лісі на межі Київської і Житомирської областей – вражає!", - каже Богдан Налісніковський.

Літній театр. Фото: Дар’я Ширяєва

На лавах літнього театру замість юних глядачів тепер в’ють гнізда птахи. А найцікавіші знахідки, що переносять думками у радянське минуле, можна знайти всередині покинутих корпусів. "Напівзотлілі радянські прапорці, пачки цигарок "Памір", плівка "Свема", уривки газет 80-х років… Складається враження, що час тут зупинився" - розповідає Богдан.

Варто поспішати відвідати табір, поки час його остаточно не зруйнував, а туристи не розібрали всі артефакти на сувеніри.

 Фото: Богдан Налісніковський

Як дістатися: маршруткою або електричкою від м. Святошин до ст. Тетерів, а далі – пішки або велосипедом рухатися лісовою стежкою понад річкою Тетерів в напрямку півночі (Варшавського шосе). Після проходження двох мостів і діючої бази відпочинку за ними (маленьких будиночків серед лісу) – потрібно уважно дивитися праворуч, і зі стежки можна помітити водонапірну вежу з ведмедиком.

Так само можна рухатися стежкою вздовж річки Тетерів зі сторони Варшавського шосе, тоді потрібно уважно дивитись ліворуч. Якщо таким чином ви вийдете на діючу базу відпочинку – значить проґавили піонертабір позаду.

Закинутий завод і кар’єр поблизу села Діброва Олевського району (Житомирська область)

Фото: Богдан Налісніковський

Іншим спадком радянської індустріальної доби стали покинуті заводи. Власне, ними нікого здивувати не можна - за більш ніж двадцять років вони, як правило, стоять цілковито зруйновані і "розпиляні" на метал. Але є місця, де в силу віддаленості їх обійшла рука вандалів.

Олевський щебневий завод і супроводжуючий його кар’єр видно здалеку. Високо над лісом підносяться справжні гори відпрацьованих відвалів – правдивий терикон.

"З терикону відкривається вражаючий краєвид, особливо розкішний восени, коли ліс вдягається в жовтогарячі барви. Втім, на самий вершечок відвалів вибиратись важкувато і небезпечно – окрім того, що у них дуже круті схили, вони ще й надзвичайно сипкі й існує небезпека зірватися вниз", - попереджає Богдан.

Біля підніжжя відвалів розташовані заводські приміщення. Розкидані всередині протигази, хаотичні купи заводської документації (датованої не пізніше, як 1995 роком), справляють враження пережитої катастрофи.

"У 1996 році Україна визнала право власності на цей завод… за Білоруссю! Оскільки він будувався за кошт БРСР. Можливо, це і стало причиною його занепаду", – пояснює Богдан.

Найбільше емоцій викликають велетенські, закинути заводські цехи.

Фото: Богдан Налісніковський

На вмурованому в бетонну підлогу постаменті одного з фрезерних верстатів зафіксовано: 1990 рік. Ці верстати встигли попрацювати на заводі лише кілька років - вже в середині 90-х виробництво спинилось. "З іншої сторони, маркування "Rosher & Eichler" свідчить про поважний вік деяких машин – можливо, вони є трофейними, з часів Другої Світової",  - додає Богдан.

Про роботу, яка колись кипіла на заводі, зараз нагадують лише радянські плакати правил техніки безпеки.

З протилежної від відвалів і залізниці сторони розкинулось велике гарне озеро, розташоване в котловані колишнього кар’єру. Подібні кар’єрні озера надзвичайно глибокі, що дає можливість сміливо стрибати з високих скель, попередньо перевіривши, чи немає підводного каміння під ними.

У разі відвідин покинутого заводу та інших приміщень слід бути обережними готовими до можливої зустрічі із охороною та мисливцями за кольоровим металом.

Фото: Богдан Налісніковський

Як дістатися: електричкою або потягом від Києва до Коростеня, звідти – електричкою до с. Діброва (все це можна подолати і автомобілем). Від с. Діброва машиною або пішки декілька сот метрів на північ. Якщо Ви мандруєте пішки, радимо йти понад залізницею, що веде повз відвали.

Закинута база ракетних військ стратегічного призначення (Житомирська область)

Фото: туристичний клуб "Гряда" 

Якщо ви вирішили відвідати попередній об’єкт, то просто зобов’язані побувати і на закинутій ракетній базі військ стратегічного призначення поблизу Нових Білокоровичів. Вона знаходиться в кількох кілометрах від Олевського щебневого заводу.

В глухому віддаленому лісі, серед неприступних боліт, знаходиться об’єкт, що в радянський час наводив жах на всю Європу. Тільки мало хто про нього знав, оскільки він був засекречений.

Мова йде про базу 50-ої ракетної дивізії. На її озброєнні стояли мобільні наземні ракетні комплекси "Піонер", оснащені балістичними ракетами із максимальною дальністю стрільби 5500 км. "Гроза Європи" - так поза очі називали ракетний комплекс. Випущена звідси ракета могла уразити будь-яке місто в Європі.

"За розповідями грибників зі стажем, років зо 30 років тому, блукаючи лісом в околицях Білокоровичів, несподівано для себе можна було почути звук пересмикування запобіжника автомата і крик: "Стій! Хто іде?" - що лунав від солдата за непомітним колючим дротом в кущах. Військова база охоронялася дуже ретельно, стороння людина не мала змоги потрапити всередину", - розповідає Максим Ковальов.

 Фото: туристичний клуб "Гряда" 

Із кінця 80-х років згідно з Договором про скорочення ракет середньої і малої дальності, починається поступова ліквідація військової бази. Наказ про розформування дивізії був підписаний 30 квітня 1991 року. Надалі військова база була закинута і розкрадена, а зброя вивезена.

Тепер масивні бетонні споруди серед лісу, що крок за кроком відвойовує колись забрану у нього територію, привертають увагу хіба що стакерів і любителів військової історії, які без жодних проблем можуть потрапити всередину.

На базі досі в різному стані збереглись бетонні сховища боєголовок, пускові майданчики, різноманітні караульні споруди, оборонні укріплення та ангари. Цегляні ж споруди, як правило, розібрані до фундаменту.

Як дістатися: електричкою або потягом від Києва до Коростеня, звідти – електричкою до с. Нові Білокоровичі (все це можна подолати і автомобілем). Військова база розташована просто в лісі в кількох сотнях метрів на північ від Нових Білокоровичів. Щоб потрапити на її територію, потрібно розпитати місцевих мешканців.

Чигиринська АЕС (Черкаська область)

 Фото: zavodfoto-com.livejournal.com

Одна із двох недобудованих в Україні АЕС. Будівництво електростанції розпочалось у 1972 році, щоправда тоді мова йшла про ГРЕС; у 1984 проект переробили під АЕС. А вже у 1989 році будівництво було згорнуто.

За час інтенсивного будівництва було зведене робітниче поселення з багатоповерховими будинками і усією належною інфраструктурою. Зараз у ньому є лише дві частково заселені п’ятиповерхівки. Люди, що поселились тут у 80-х, стали заручниками Орбіти.

 Закинута дев'ятиповерхівка в Орбіті. Фото: туристичний клуб "Гряда"

Орбіта – саме таку назву має друга "Прип’ять". Занедбані дев’ятиповерхівки, порожні крамниці, універмаги – такий вигляд має місто сьогодні. І над усім поселенням височіє труба недобудованої АЕС. Щоправда, саму споруду недобудованої станції вже встигли розібрати.

Вулиці тут, звісно, не освітлюються, і ввечері закинуте поселення виглядає доволі страшно: налякати може навіть стукіт від вітру відчинених кватирок у колись затишних будинках.

 Всередині дев'ятиповерхівки. Фото: dniprovych.livejournal.com

Відвідування Чигиринської АЕС і Орбіти має суттєві переваги перед відвідинами Чорнобильської зони і Прип`яті. Сюди не потрібно здобувати жодних офіційних перепусток чи купляти дорогих туристичних турів.

Як дістатися: Із Чигирина Черкаської області власною машиною або рейсовим автобусом до с. Вітово, розташованого поруч.

Морозівський вугільний розріз (Кіровоградська область)

 Фото: general-kosmosa.livejournal.com

Це один з найепічніших закинутих кар`єрів, що вражає уяву своїми розмірами і масштабами закинутої вугільно-добувної техніки.

"В свої найкращі часи кар’єр давав близько 10 млн тонн вугілля на рік, а працювало на ньому 15 тисяч осіб. Кар’єр працював до початку 2000-х. Махінації з передачею кар’єра у власність призвели до появи у підприємства, що добуває вугілля, боргів за електроенергію (абсурд!), і її відімкнули, хоча запасів вугілля тут могло вистачити ще на 20 років роботи", - розповідає Максим Ковальов.

З тих пір величезний кар’єр рік за роком заповнюється водою, а залишена техніка потроху іржавіє та зникає під впливом праці чорних металошукачів.

 Так виглядав ЭРШР-1600 пару років тому. Фото: general-kosmosa.livejournal.com

На початку 2014 року лунала інформація про договір, за яким вся техніка, яка залишалась, має бути ліквідована. З тих пір її розкрадання "на метал" сягнув ледь не промислових масштабів. Тому побувати тут – справа честі кожного стакера, поки ще лишилось на що подивитись.

Родзинкою кар’єру був велетенський закинутий роторний екскаватор ЭРШР-1600, що є однією з найбільших в світі подібних машин і сягав заввишки з дев’ятиповерховий будинок.

На жаль, вже цього літа екскаватор був більш ніж на 70% розібраний, але і те, що залишалось – вражало.

 Так екскаватор виглядав влітку цього року. Фото: pizzatravel.ru 

Через залитий водою кар`єр прямує величезний транспортно-відвальний міст. Він є трофейним, привезеним з Німеччини по завершенню німецько-радянської війни, де працював аж з 1929 року.

Зараз кар’єр перебуває під охороною. В силу своїх великих розмірів, він нічим не огороджений, і кожен може підійти і зверху подивитись на залишки техногігантів. Але для цього слід домовлятися з незговірливою охороною.

 Фото: pizzatravel.ru

Як дістатися: власним авто, або рейсовим автобусом з Кіровограда (автодорога Кіровоград-Олександрія) до села Пантаївка. Виходити краще за селом у напрямку Олександрії, де саме – можна запитати у місцевих мешканців.

Закинуте дачне поселення (Кіровоградська область)

Фото: Андрій Плига

Окрім покинутих стратегічних об’єктів, в Україні можна натрапити й на маловідомі покинуті дачні поселення. Одне з найцікавіших з них знаходиться на північ від районного центру Знам’янка в Кіровоградській області і прилягає до легендарного Чорного лісу.

Саме тут, в околицях Чорного лісу, 1919-22 рр існувала своя повстанська республіка, яку очолював отаман Пилип Хмара.

 Фото: Андрій Плига

Перше, що втрапляє в очі - це ряди напіврозвалених маленьких будиночків із вибитими шибками і дверима. Про існування в минулому багатьох хат тут нагадують лише купи каміння посеред розрослих яблуневих садів.

Блукаючи покинутими подвір’ями, слід бути обережними, щоб не втрапити у відкриті льохи, заховані у густій траві.

Як дістатися: автобусом з Кіровограда до Знам’янки. Закинуті дачі розташовані в околицях міста, на південний-захід від села Гостинне. Чим далі від села – тим більш закинуті дачі. Також можна дістатися сюди напряму через Чорний Ліс, рухаючись так само на північ від Знам’янки, але у такому разі треба мати відповідні мапи, аби не пройти повз.

Церква в селі Циблі (Київська область)

Фото: Андрій Плига

Безкраї водні простори дніпрових водосховищ приховують під собою численні затоплені села. Одним з таких сіл є Циблі, поховані під водами Канівського водосховища.

Населений пункт з такою назвою і зараз можна знайти на мапі Переяславського району Київщини - в новозбудовані Циблі на узвишші переселили мешканців старого села. Від останнього залишились тільки руїни церкви на острові, світлий остов якої видно в ясну погоду з великої відстані.

Перша дерев’яна церква з’явилась у Циблях ще у 18 столітті, а у 1912 році був збудований мурований храм, названий на честь Святого Іллі. До нинішнього часу збереглась старовинна фотографія церкви, яка дає можливість оцінити красу храму, збудованого в своєрідному псковсько-новгородському архітектурному стилі.

 Фото: op-lot.livejournal.com

В радянські часи церква була зачинена, а дзвіниця розібрана. Невдовзі по затопленню, яке почалося в кінці 60-х – на початку 70-х, церква опинилася повністю у воді.

"Ще донедавна можна було побачити руїни іншої, більш відомої Спасо-Преображенської церкви на місці затопленого села Гусинці в околицях Ржищева, проте за останні роки храм був повністю відновлений. Руїни храму Св. Іллі лишилися унікальними в своєму роді", - зазначає Максим Ковальов.

Охочим скупатися на острові з церквою слід бути обережним, так як на чистому піщаному дні розкидана сила-силенна великих кісток. Водосховище розмило скотомогильник. Кажуть, що поруч на дні є і людське кладовище.

Як дістатися: Автобусом або машиною з Переяслав-Хмельницького до села Циблі, або прямим автобусним рейсом Київ-Черкаси, через Переяслав-Хмельницький.  Далі - човном від переселеного села Циблі. Церква розташована на острові навпроти села. До церкви можна добрести і вбрід, якщо випитати брід у місцевих рибалок.

 

 

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
8
ПЕРЕГЛЯДІВ
0
КОМЕНТАРІВ

КОМЕНТАРІ

9.05.2016, 21:00
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 1 лютого 2016

    INSIDER: Лучшие материалы

    Здесь мы оставляем тексты, которые нам показались самыми знаковыми

    • 0
    • 31
     
    • 31 січня 2016

    Роман Безсмертний: "Росія зацікавлена, щоб ця війна тривала без кінця"

    "З появою Гризлова мало що змінилося. Ви дискусію навколо Сталіна уявляєте?"

    • 3
    • 19
     
    • 29 січня 2016

    Как проститься с прошлым

    Как прощаться и открываться новым возможностям, рассказывает психолог

    • 1
    • 21
     
    • 29 січня 2016

    Крымские ультрас: «Предателей мы не забудем»

    Что означало быть проукраинским ультрасом в Крыму в начале оккупации, и как они живут сейчас

    • 1
    • 25
     
Система Orphus