Юрій Филюк: Людям хочеться справжнього. Новий тренд серед українських ресторанів – чесність

Івано-франківський бізнесмен - про роботу ресторанів під час кризи, громадянську активність і мандрівки в Антарктиду
Фото: Facebook/Yuriy Fylyuk
10 березня 201517:00

Юрій Филюк є співзасновником мережі "23 ресторани" в Івано-Франківську. Разом із друзями він створив кілька концептуальних закладів - ресторан Fabbrica, де готують піцу і пасту на відкритій кухні, кав’ярню "Говорить Івано-Франківськ", кафе з бельгійськими вафлями "Мануфактура", громадське кафе "Urban Space 100" та інші.

Декілька років тому Юрій проміняв активне життя у столиці на не менш насичене у Франківську. Зараз він не лише займається бізнесом, а й веде громадські проекти, змінюючи життя рідного міста.

В інтерв’ю INSIDER Юрій розповів про те, чому вирішив не повертатися до Києва, що не побачив в Антарктиді та чи важко поєднувати бізнес із громадським активізмом.

Хто я?

Народився в місті Бендери, це в Придністров’ї. У Франківську вчився десь до другого-третього курсу університету. Хоча ні, після також вчився тут, але вже більше часу подорожував.

Перший бізнес відкрив разом із друзями в Києві. Упродовж чотирьох років займалися кредитними системами. Але під час кризи той ринок зник, тож ми поїхали на літо в Івано-Франківськ, "провітрити мізки", що називається.

Щоб не було нудно, експериментували в місті з різними невеликими проектами – поставили крамничку з морозивом, вуличну точку продажу бельгійських вафель. Коли закінчилося літо і наближалась осінь, настав час приймати рішення, що робити далі.

Ми вирішили ризикнути і відкрити свій перший ресторан у Франківську. Нам пощастило. Новачкам часто щастить.

 Фото: Facebook/Ресторанные Практики

Так, мене інколи називають останнім романтиком. Напевно, з боку все, що ми робимо, виглядає авантюрно і всупереч стандартній логіці. Наприклад, було б легше повернутись у Київ, там є хороші бізнес-пропозиції і з точки зору грошей, і з точки зору масштабності. Тим не менш, ми вирішили залишитися тут, пробуємо боротися з вітряками і будувати ідеалістичний світ. У цьому, мабуть, люди і вбачають певний романтизм.

"23 ресторани"

Найпопулярніше питання, чому саме 23. Просто щаслива цифра, яка нас давно переслідує. На етапі відкриття другого ресторану ми придумували назву компанії, і такий варіант здавався нам дуже амбітним. Маємо ціль відкрити 23 ресторани, які не повторюються. І їх, до речі, не буде більше.

Найчастіше люди живуть логікою "що більше, то краще". Нам здається, що так свідомо обмеживши кількість закладів, ми зможемо отримати кращу якість і більше задоволення від справи. Цінність кожного останнього закладу зростатиме. Хоча ми не виключаємо, що якісь ресторани можемо закривати, а інші відкривати на їх місці.

Ще в нас є такий принцип "Ресторани - на 100 років". Тобто кожен заклад, який ми відкриваємо, потенційно має прожити 100 і більше років. Тому використовуємо в інтер’єрі тільки натуральні матеріали, які з часом не старіють, також не намагаємося зловити якийсь тренд.

Мені часто щастить із людьми. Мої колеги – мої друзі, ці люди, по суті, моя друга сім’я. Більшість бізнесів створюється під ідею і команда формується під неї. У нашому випадку нам було не так суттєво що саме робити, головне - щоб разом.

 Фото: Facebook/Yuriy Fylyuk

Ресторани під час кризи

Десь читав, що в психології підприємця відкрити ресторан - це одна з обов’язкових підсвідомих мрій.

Ми зайнялися ресторанним бізнесом під час першої кризи, п’ять років тому. У складні часи закривається більше закладів, звільняється простір для нових проектів. Окрім того, в кризу ти більше уваги звертаєш на нові відкриття, вони дивують.

Про наші заклади мені часто говорили: "У вас так затишно, тепло, мабуть, через таке місто. У Києві так не буде працювати". Мені здається, це дуже помилкова думка.

Людям хочеться справжнього, всім і всюди. Зараз набирає обертів новий тренд – чесність. Це те, чого дуже сильно не вистачає українським ресторанам. Коли все від початку і до кінця робиться так, як для себе. Де тобі не намагаються за допомогою надмірного маркетингу щось продати. Де немає навіть системи знижок і бонусів. Це зайві речі, якщо ти чесно робиш свою роботу за чесну ціну.

Про Urban Space 100

У кафе Urban Space є 100 меценатів, які внесли до уставного фонду по тисячі умовних одиниць. За ці спільні кошти і було створено заклад. Ми хотіли показати, що прості люди можуть створити щось за принципом об’єднання.

80% від усіх зароблених грошей будуть іти на проекти розвиту міста Івано-Франківська. Так прописано у статуті. А вкладники будуть раз на квартал приймати рішення, на які саме проекти спрямовувати зароблені кошти.

Більшість наших меценатів - з Івано-Франківська. Є багато людей із, так би мовити, "івано-франківської діаспори" - США, Канади, Голландії, Росії, інших українських міст. Близько 15 вкладників не мають до Івано-Франківська жодного відношення. Вони з Києва, Одеси. На наше запитання, чому ви вкладаєте в чуже місто, вони відповідали, що вкладають в Україну.

 Фото: Facebook/Yuriy Fylyuk

Про громадський активізм

Я не зовсім асоціюю себе з громадським активістом. Просто роблю те, що вже не можу не робити.

Зараз усім доводиться поступатися своїми інтересами. В країні такий період, коли всі втрачають. Ти можеш робити вигляд, що тебе це не стосується, намагаючись зберегти своє. А можеш докладати зусилля разом із усіма для того, щоб вирулити з цієї ситуації, не шукаючи крайніх, а беручи відповідальність на себе.

Ми намагаємося розвивати середовище, тому проект так і називається  - "середовище "Тепле Місто". Воно передбачає об’єднання людей зі спільною ціннісною базою і спільними цілями. Головне, щоб вони почали спілкуватись, обмінюватися досвідом, унаслідок чого народжуються спільні проекти розвитку. З часом ці проекти притягують нових людей. Це живий організм.

Із владою ситуація проста. Ми говоримо, що працюємо з людьми, не розділяючи їх за соціальним статусом і професійним родом занять. У владі також працюють люди. Якщо в когось із чиновників виникає природне, справжнє бажання щось робити, ми слухаємо, спілкуємося, співпрацюємо. Якщо такого бажання немає, просто намагаємося не розраховувати на цей чинник. Це безконфліктні стосунки, але без особливої надії на допомогу з того боку.

Київ VS Франківськ

Тривалий час питання, повертатись у Київ чи ні, для мене та друзів було відкритим. У Франківську нам подобалось, але не вистачало одного важливого нюансу - драйву. Хоча зараз мій графік життя більш насичений, аніж був там. Часом хочеться навіть пригальмувати, але вже не виходить.

А ще мені не вистачає розумних людей. Що більше, то краще, адже концентрація розумних людей - це основний чинник для змін. Коли з’являється певний відсоток активних людей (ніхто не знає, який саме: деколи це 30%, деколи потрібно більше 50%, а іноді вистачає і 10%), тоді можливо щось змінити.

 Фото: Facebook/Paganel Studio

Через п’ять років

Через п’ять років хочеться трішки більше спокою. Зараз мій свідомий вибір ритму життя – 24 на 7. Але це виснажує. Постійно так не вийде.

Прагну зловити таке відчуття, коли ти працюєш, працюєш. А потім в якийсь момент відходиш у бік – а воно продовжує розвивається і далі, але вже без тебе. Це і є для мене почуття спокійного щастя, напевно. 

Дуже хочеться, щоб через п’ять років можна було подивитися на Франківськ з боку і побачити, що все це було не дарма.

Натхнення

Люблю читати. З останнього запам’яталися такі книги: Ден Мілман "Шлях Мирного Воїна" і "Сократес", Good to Great Джима Колінза. Ще люблю Адізеса і Брендсона.

А взагалі більше люблю пізнавати світ і розвиватися через безпосередні знайомства з людьми, різні навчальні формати і подорожі.  

Два роки тому я підписався на подорож до Антарктиди. Це була місячна експедиція. Йшли туди на трьох яхтах із Чилі, доходили до материка, періодично висаджувались. Були на науковій і воєнних арктичних станціях, наприклад, на українській станції Вернадського.

У таких експедиціях завжди шукаю випробування, але тут вони були не такі значні. Трохи - морська хвороба, а що ще – навіть не скажу. Ти весь час на яхті, періодично висаджуєшся. Чогось аж дуже екстремального, якщо порівнювати з підкореннями високих гір, не було. Але загалом – це класний досвід.

Окрім якихось стандартних поїздок, хочеться взяти ще пару підготовлених хлопців і сходити в дику природу на виживання місяців на два.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

13.11.2018, 15:03
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 12 липня 2019

    Як реформуватимуть митницю. Нефьодов презентував план

    "Митниця – це дорого"

     
    • 11 липня 2019

    Депутати проголосували за жорсткіше покарання для педофілів. Як змінився кримінальний кодекс

    Кримінальний кодекс зазнав відразу кількох змін

     
    • 11 липня 2019

    Нацрада не може довести, що власником трьох українських телеканалів є Медведчук

    Фещук закликала парламент надати Нацраді жорсткіші повноваження

     
    • 11 липня 2019

    Верховна Рада не змогла звільнити Клімкіна з посади міністра закордонних справ

    Подання про звільнення Клімкіна до Ради подав президент Володимир Зеленський

     
Система Orphus