Волонтерська сотня: хто допомагає біженцям зі сходу України

INSIDER поговорив з активістами, які вивозять людей із зони АТО, облаштовують табори для переселенців, збирають для них гроші
Фото: Facebook/Петр Дудник
24 липня 201415:00

INSIDER поговорив з активістами, які вивозять людей із зони АТО, облаштовують табори для переселенців, збирають для них гроші.

Згідно з офіційною статистикою, з початку бойових дій на Донбасі з зони АТО виїхало близько 50 тисяч людей. Уряд створив для мирних мешканців Донбасу евакуаційні коридори і ввів безкоштовні потяги.

Але головна турбота про біженців за межами Донбасу впала на плечі звичайних українців. Як і під час Майдану, люди згуртувалися навколо спільного горя і почали активно допомагати переселенцям, демонструючи нечувану самоорганізацію.

INSIDER поговорив із найактивнішими волонтерами, які вивозять мирних мешканців із Донбасу і налагоджують їхній побут у різних регіонах України.

Пастор, який вивіз із пекла тисячі біженців

Пастор Петро Дудник (зі Слов'янська, – ред.) – батько шести прийомних і двох біологічних дітей. Разом зі своєю командою допоміг виїхати зі Слов’янська більш ніж 3500 тисячам осіб.

Він каже, що в його житті все починається з простих речей: "Коли в нашому місті було дуже погано, я просто вивіз одну сім’ю і написав про це у Facebook. І люди почали звертатися, чи міг би я допомогти і їм".

Перші питання, які постали перед пастором, – як і куди вивозити людей. Питанням "куди" зайнялася його дружина: приймала дзвінки від тих, хто бажав розмістити переселенців, і тих, кому нікуди було їхати. Петро організовував транспорт: тричі на день мікроавтобуси виїжджали зі Слов’янська до Ізюма.

 Петро Дудник. Фото: Facebook/Павел Абрамчук

Потім з’явилися волонтери. Зараз їх близько 120. Усіх їх пастор Петро знає з церкви. Каже, пережили з ними важкі часи: інколи доводилося під постріли і бомбардування виносити людей на руках із дев’ятого поверху. "Слава Богу, ми всі залишилися живі", – каже Петро.

За весь час волонтери втратили чотири машини. Одного разу на блокпості авто зупинили люди з георгіївськими стрічками, затримали водія, викликали спецгрупу і відвезли чоловіка на декілька днів у підвал СБУ. Коли випустили, сказали, що машина – ціна його життя. Те саме сталося з іншими трьома водіями за три дні до того, як бойовики покинули місто.

 

"Страх на війні присутній завжди. Страх втратити життя чи здоров’я. Страх, що тебе неправильно зрозуміють на блокпості й отримаєш кулю. Ці страхи супроводжували нас. Тому сказати, що ми такі безстрашні, – неправда. Коли ми проїжджали полями, бо через блокпости не пропускали… Ми точно розуміли, що за нами спостерігають снайпери, але доводилося їхати. В ім’я великої цілі – врятувати життя іншої людини", - каже пастор.

Окрім вивезення, моральної підтримки та забезпечення їжею, волонтери також відкрили безкоштовну аптеку для слов’янців. Така потреба була очевидною, оскільки люди три місяці не отримували зарплат, а 30% тих, кого вивозили, не мали грошей, щоб доїхати навіть до Харкова, розповідає пастор.

Допомагаючи переселенцям волонтери дуже згуртувались. І тепер, коли справи в Слов’янську поліпшилися, команда пастора і надалі хоче продовжувати допомагати. Зараз волонтери займаються евакуацією людей із Луганської та Донецької областей, а також допомагають продуктами.

Волонтерська сотня, яка опікується біженцями поблизу Києва

Киянка Леся Литвинова почала волонтерити ще в грудні. Розповідає, як із друзями тоді доставили 200 тонн дров для майданівців. "І дрова продовжувалися до тепла", – каже жінка. А ще в її двокімнатній квартирі був справжній польовий госпіталь, в якому вміщалося до 12 людей (не рахуючи членів сім’ї).

"Зв’язки з майданівцями і з лікарями залишилися", – розповідає Леся. А потім з’явилися перші біженці.

 Наметовий табір для дітей із зони АТО у Київській області 1, 2 Фото: Facebook/Ксения Фита

Неподалеко від Лесиної дачі під Києвом є інтернат, в якому живуть переселенці зі Слов’янська.

 

"Почалося з того, що я завезла туди компот і побачила, що там теж потрібна регулярна допомога. Але людей, які хотіли допомогти, і ресурсів виявилося більше, ніж потреб інтернату. Тоді я почала шукати, куди подіти надлишок. Так дізналася про санаторій "Ластівка" неподалік від свого дому, де проживають кримці. А потім пішло–поїхало", – пригадує ланцюжок випадковостей жінка.

Леся – лише одна з сотень волонтерів, які вирішили допомагати біженцям під Києвом. "Ми помітили, що всі тупцюємо на одній платформі. Ось так і виникла Волонтерська сотня. Фактично це альтернативне міністерство соцполітики", – вважає дівчина.

Обов’язки волонтери розподілили: хтось займається пораненими, хтось сортуванням ліків, хтось дає приміщення для складу, який спочатку теж був у Лесиній квартирі.

Загалом Волонтерська сотня опікується 28–ма поселеннями, в кожному з яких – більш ніж 50 жителів. Їм допомагають регулярно. А тих, хто поселився самостійно і час від часу звертається по допомогу, не злічити.

У кожного компактного поселення зараз є свій куратор із Волонтерської сотні, який знає, що потрібно мешканцям і раз на тиждень привозить необхідне зі складу.

Але буває, що в біженців трапляються і нестандартні потреби.

"Наприклад, у Ворзелі в колишній піонертабір, який закрили ще в 1986 році, поселили кримців. Чоловіки нам сказали: "Дайте будматеріали і ми самі все зробимо". От ми по всьому місту і збирали: в когось ящик плитки, в когось пів... Отак і назбирали на ремонт. Зараз кримці роблять ванну, яка виглядає доволі кумедно – вся в мозаїці, і туалет викладають там різнобарвною плиткою", – розповідає Леся.

Сьогодні Леся отримує 30-40 дзвінків щоденно, до того ж, відповідальна за одне поселення і склад.

Восток SOS: команда волонтерів, яка працює замість службовців

Наталі Удовенко 29 років. Останні півтора роки вона планувала емігрувати до Швейцарії, натомість стала координатором із поселення і гарячих ліній у Восток SOS.

Першим переломним моментом у прийнятті рішення щодо еміграції став Майдан.

"Ми з друзями проводили там ночі і дні. Я зрозуміла, наскільки ми унікальний народ, наскільки я горда бути частиною цієї нації, наскільки люблю цих людей... Але безлад у країні продовжувався і я думала, що треба ще років 10-15, щоб усі світлі ідеї Майдану реалізувалися. Тому я й далі готувалася до виїзду в Швейцарію", - розповідає Наталя.

Але потім подруга запропонувала Наталі тимчасово, поки є час, поволонтерити. Проект "Восток SOS" почав свою роботу 5 травня. Свою команду Наталя називає годинниковим механізмом, який працює чітко і професійно.

 

"Завдяки Майдану громадські ініціативи відчули свою силу: що вони дійсно можуть щось робити і вирішувати, а держава зрозуміла, що з нами теж треба рахуватися. Не тільки тому, що ми можемо зробити ще один Майдан, а й тому, що ми реально працюємо замість службовців. Складно уявити, як було б, якби не волонтери, які вивозять, розселяють, годують, допомагають переселенцям гуманітарно і психологічно", - каже вона.

У "Восток SOS" наразі постійно працюють 24 особи та волонтери, які часто змінюють один одного. Волонтерська група має декілька видів діяльності. Найперше – це координування і організація вивезення людей із гарячих точок, інформування у форматі "що робити-куди звернутися".

Також "Восток SOS" допомагає переселенцям із тимчасовим безкоштовним житлом, яке пропонують звичайні люди.

Є в команді і юристи, які працюють із тими, хто втратив житло, чи пройшов через тортури. Зараз організація має 15 звернень у справі полонених. Також функціонує дитяча правова приймальня.

"Восток SOS" має свій інформаційний ресурс informator.lg.ua – сайт останніх новин із Луганської області, зі всіх гарячих точок.

"Це так само повна кімната людей. Вони вже три місці працюють із сьомої ранку до другої ночі, а інколи навіть і більше. Наразі це сайт має близько 230 тис. переглядів щодня", – каже волонтер.

 Фото: Facebook/Волонтерская сотня

На гарячу лінію "Восток SOS" отримує близько 650 дзвінків щоденно. Багато звернень волонтери опрацьовують у телефонному режимі.

Заповнюють спеціальні анкети й отримують матеріальну допомогу (чи тимчасове житло) близько 850 осіб щотижня.

У "Восток SOS" раді всім, хто хоче долучитися до роботи: "Люди повинні розуміти, що навіть маленька допомога є дуже важливою: їжа для переселенців, речі, транспорт чи трохи часу. Нам дуже потрібні люди! Особливо талановиті та з менеджерськими здібностями. Навіть 2-3 години щодня буде цілком достатньо", - каже Наталя.

Волонтери 17-ї лікарні 

Олена та її друзі в 17–й лікарні Києва допомагають іще з лютого. Вперше дівчина опинилася в лікарні, "як і всі інші" – не могла сидіти вдома. Спочатку займалася пораненими з Майдану, приймала ліки й одяг від громадян.

"Робила всяке потрібне. А залишилися, бо весь час надходили майданівці з наслідками отруєння газами й опіками легень", - каже вона.

 Фото: Facebook/Петр Дудник

Потім до лікарні почали привозити поранених мирних жителів із Донецької і Луганської областей. Олена разом із чотирма друзями почала допомагати їм: збирають гроші, купують необхідні ліки, спілкуються з пораненими.

Олена розповідає, що багато ліків люди принесли ще в лютому. Біля лікарні (і не тільки цієї) була довжелезна черга. Зі специфічиними медикаментами зараз допомагають благодійні фонди, зокрема "Відродження" і "Освіта для демократії", без яких, каже Олена, волонтери не впоралися б.

Від простих громадян допомоги зараз мало: люди несуть гроші та ліки для армії. "А в нас не так багато підопічних. Важко сказати, скільки їх, бо зараз вони майже всі на амбулаторному лікуванні. Думаю, більше десятка", – каже Олена.

Основна робота волонтера – "сидіти на телефоні". Координація налаштована добре, тому команда з п’яти людей наразі не потребує новобранців. Олена каже, що зайві руки їм не потрібні, бо "ми в лікарню прийшли, поспілкувалися з хворими і пішли".

Робочий день у волонтерів триває з 12-ї до 15-ї. "Але фактично ми працюємо до 17:00. Ну і окрім цього, "гаряча лінія" працює з ранку до пізньої ночі. Тому можна сказати, що робота в нас майже цілодобово", - каже Олена.

Окрім цього, з друзями дівчина допомагає переселенцям і поза лікарнею: "особисто й адресно".

"Коли у нас хлопець і дівчина з Донецька винайняли порожню квартиру, то ми через інших волонтерів знайшли їм і посуд, і постіль, і інше… В принципі, ми займаємося не тільки медичною допомогою", – каже вона.

Vostokhelp.org: волонтери, які допомагають біженцям у Запоріжжі

Анастасія Голікова – журналіст. Зараз вона координує волонтерів, які допомагають переселенцям зі сходу в Запоріжжі. Каже: "Ми просто люди, які зібралися і вирішили, що хочемо щось робити".

 Фото: Facebook/Координационный центр помощи вынужденным переселенцам

У команді Анастасії близько трьох десятків активних учасників. За півтора місяця волонтери допомогли більш ніж 700 особам. Багато переселенців зверталися по допомогу повторно.

Волонтерська група займається переважно побутом: постачанням речей, харчування, медикаментів і побутової хімії. Для координації своїх зусиль активісти створили сайт Vostokhelp.org.

Продуктів волонтерська група не закуповує, грошей не приймає. Складають списки необхідних речей і, отримавши, віддають найбільш потребуючим, а на сайті переселенці можуть знайти пропозиції роботи та житла.

 

Почалося все, коли Анастасія побачила, що переселенцям не вистачає їжі. "Треба було терміново привезти продукти", – розповідає дівчина. Повідомлення швидко розлетілося мережею, тож одразу вдалося зібрати багато провіанту. Потім створили групи "ВКонтакті" та на Facebook: "Ми знаходили переселенців, допомагали їм якось облаштуватися і оговтатися".

Волонтерською допомогою Анастасія займається вже півтора місяця. Каже: основна мета створеної нею групи, щоб запоріжці раціонально витрачали свої ресурси і приносили потрібні речі.

"Наше завдання також у тому, щоб забезпечені допомогою були не тільки люди в компактних поселеннях, але й ті, які живуть самі і самостійно намагаються вирішити свої проблеми. Їм не менше потрібна допомога", – розповідає Анастасія.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

8.12.2018, 11:10
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 22 жовтня 2019

    Гримчаку змінили підозру із "шахрайства" на "зловживання впливом"

    Гримчака затримали на хабарі влітку цього року

     
    • 22 жовтня 2019

    Розстріли на Інститутській: свідок захисту визнав, що проти активістів застосовували водомет

    Один зі свідків заявив, що начебто зі сторони мітингуючих було застосування вогнепальної зброї

     
    • 22 жовтня 2019

    ГПУ створила департамент, який розслідуватиме злочини в умовах війни

    У департаменту буде два управління

     
    • 22 жовтня 2019

    Підприємство, якому заборгували в Лисичанську, перебуває на етапі банкрутства

    У споживачів на неконтрольованій території немає можливості оплачувати рахунки за спожиту електроенергію

     
Система Orphus