Роман Гавриш — керуючий партнер агентства цифрового маркетингу Aimbulance. Разом із сербським дизайнером Йованом Роцановим створив візуальний стиль Івано-Франківська, який увійшов до шорт-листа Cannes Lions International Festival of Creativity.
В інтерв’ю INSIDER Роман розказав про проблеми рекламного бізнесу та про те, як випивав якось у компанії з Tricky і зрозумів, що ми — це наша робота, і саме в цьому наша особливість.
Хто я?
Я — рекламіст, маркетолог, стратег і частково підприємець.
Зараз займаюся комунікаційними стратегіями. Придумую потрібні слова для споживачів, щоб вони купували все більше і все частіше певний товар або послугу.
Сьогодні робочий день я починаю зі смузі — ось така хіпстерська фігня. Потім їм кашу та йду в агенцію. Проводжу статус-мітинг і виставляю задачі команді й собі на день.
У дитинстві хотів стати міжнародним журналістом. Мені подобалося спостерігати за дядьками з телевізора, які гарно виглядають, сидять у костюмах та ще й подорожують по світу. Тоді мені здавалось, що це найкрутіша робота, яку можно собі придумати.
 |
| Усі фото: Максим Кудимець, INSIDER |
Якщо ви зрозуміли, чим саме хочете займатися, не важливо, який багаж знань у вас є. За три місяці можна навчитися всьому, крім, напевне, хірургії мозку. Головне — бажання.
Десять років тому я влаштовувася на роботу в компанію UMC. На співбесіді збрехав, що все вмію та все розумію. Таким чином я часто залажу у глибоку дупу, а потім шукаю з неї найшвидші шляхи виходу. Від цього процесу я отримую найбільше задоволення.
Щоб знайти роботу, я розіслав, напевне, чотириста резюме. Отримав відгук у розмірі десяти відсотків. І от, один із варіантів став моєю майбутньою професією.
Всі ми, грубо кажучи, однакові, але результати нашої праці роблять нас особливими. Саме тому я — це робота та продукти, які випускаю в життя.
Моє тату — це традиційна гуцульська вишивка. Зробив її на знак данини мого нібито гуцульського походження. Хоча зараз усі кажуть: "О, це ти місля Майдану з тату ходиш?", я планував похід у салон два роки і тільки чотири місяці тому вирішив остаточно і зробив.
Про людей
Люди — це тільки те, що вони продукують. Без своєї роботи я звичайний такий хлопець.
Це усвідомлення до мене прийшло після того, як мав нагоду випивати в компанії з Tricky. Раніше я навіть подумати не міг, що буду сидіти з ним на барі та спілкуватися. Виявилося, що всі мої фантазії та думки про те, що він "зірка", базуються лише на його продукті — музиці.
Сам по собі — він звичайний чувак із бідних районів Англії. Любить залицятися до дівчат, напиватися та розказувати якісь дурацькі історії про життя. Тобто його музика — це щось значно більше, ніж він сам.
Що більше люди використовують онлайн-інструменти, то більше вони виходять в офлайн і зустрічаються. Спілкуючись у Фейсбуці, ми провокуємо себе на зустрічі з абсолютно різними людьми.
А як було раніше? Ти приходив додому, дзвонив трьом друзям, які зазвичай були зайняті, та лишався самотнім. Сьогодні ти можеш подивитися у Фейсбуці, які івенти є в місті та хто з твоїх друзів там буде.
Про роботу
Я пишаюся конкретно своєю агенцією Aimbulance. Пишаюся тим, що ми випускаємо рекламу продуктів, за яку не соромно на міжнародній арені.
У нас доволі приземлений підхід до роботи. Що це означає? Нас хвилюють такі питання: "Для чого цей продукт?”, “Кому він потрібен?” і “Як зробити все дешевше?".
Нас цікавлять дуже прості речі. Наприклад, креатив завжди залишається на другому плані. Нам не цікаво, щоб усі ахнули, а важливо, щоб продукт продавався та був результат.
Про рекламний бізнес
Криза в країні є, вона буде поглиблюватися. У рекламному бізнесі також є падіння. Але загалом усе у всіх доволі непогано.
Сьогодні ми всі трошки загралися в рекламу та комунікації в той час, коли сам маркетинг страждає. Не вистачає приземленності в бізнесі. Іноді ти маєш бути простий, як двері, та казати щось прямо.
Рекламістам просто потрібно з рекламних парадигм перейти в продажний маркетинг та зрозуміти, чому саме люди купують той або інший продукт.
Я порадив би клієнтам трошки більше довіряти своїм агенціям. Я маю на увазі не просто контролювати вирішення задачі, а ставати разом і вирішувати проблему.
Apple — єдиний продукт, від якого я залежний.
Про рекламу шкідливих продуктів
Люди схильні пічкати себе всякою гидотою. І незалежно від того, продаємо ми це чи ні, вони все одно будуть продовжувати.
Якщо заборонити продавати алкоголь достойним виробникам горілки, люди почнуть споживати гіршу горілку. В цьому і біда. Попит завжди породжує пропозицію.
Коли люди закручують свої огірочки і думають, що вони роблять краще, ніж якийсь виробник, — помиляються. Можливо, з точки зору смаку вони і приємніші, але з точки зору санітарно-епідеміологічних параметрів люди їдять дуже багато якоїсь фігні.
Я буду просувати продукти стандартизовані якістю та перевірені в лабораторіях. Я перепрошую, але скажу відверто — ваша бабця робить гірші продукти, ніж міжнародні компанії.
Візуальний стиль Івано-Франківська
Підприємці та ресторатори мого рідного Івано-Фраківська якось зібралися і вирішили розвивати свій бізнес. Вони зрозуміли, що неселення міста — всього 300 тисяч людей. Це не Київ, куди приїздить купа людей для життя. Відповідно — доволі обмежений розвиток бінзесу ресторанно-готельного формату.
Також вони усвідомили, що поряд є Буковель, який приймає більше мільйона людей на рік. Отже, потрібно скористатися популярністю гірсько-лижного курорту та затримувати на деякий час подорожуючих у місті. Що для цього треба? Щоб у Івано-Франківську було красиво.
Візуальний образ міста — це правила гри з погляду візуальної комунікації. Коли ти дивишся на пам'ятку архітектури, яка зараз заліплена страшною рекламою, ти проходиш повз неї. Наше завдання — мінімізувати шкоду архітектурі з боку візуальних комунікацій, але при цьому не зменшити їх ефективність.
 |
| Візуальний стиль Франківська. Фото: Aimbulance |
Підприємці часто тиснуть на архітекторів і пропонують їм великі та яскраві зображення своєї реклами. На жаль, вони просто не розуміють, що можна зробити щось красиве, невелике і з меншою шкодою для міста.
Сьогодні ініціативна група розповсюджує сувенірну продукцію міста для гостей і мешканців. Планує прибрати з однієї вулиці всі вивіски та рекламні борди, переробивши їх на новий лад. І наостанок зробити консультаційний дизайнерський центр, куди підприємець може звернутися по рекламу і зробити її згідно з правилами та стилем міста.
Книги та фільми
Мені настільки цікава робота, що все, чим я наповнюю себе кожен день, тісно пов'язано з нею. Відпочинок для мене — це радше набір нових ідей для компанії.
Тим, хто цікавиться моральною складовою рекламного бізнесу, дуже раджу подивитися фільм Thank You for Smoking Джейсона Райтмана. Він про лобістів цигарок і зброї, які задаються цікавим питанням: "Якщо цигарки такі шкідливі для здоров’я, тоді чому ми не хочемо заборонити автомобілі?". Дійсно, адже смертність в автокастрофах в Україні перевищує смертність від тютюну.
Я зараз читаю книгу Шопенгауера "Мир как воля и представление". Цікаво — раджу всім.
Також читаю книжки з нейроекономіки про те, як ми приймаємо рішення та залежимо від свого тіла з погляду біології. Дуже цікаві штуки. Зокрема, зараз читаю Descartes' Error: Emotion, Reason, and the Human Brain.
Рекомендую усім заходити на Coursera.org та вчитися кожен день.
 |
Про країну
Сьогодні українське суспільство проходить дуже важливу фазу трансформування — ми з дикунів стаємо більш-менш цивілізованими людьми. Цей процес ще не завершився і нам треба сповна заплатити ціну за майбутнє.
Деякі скажуть: "Чого ж ти такий розумний і не на фронті?". Я усвідомлюю, що мої слова, можливо, доволі жорстко звучать. Але все ж впевнений, що процеси, які зараз відбуваються з нами, дуже правильні.
Тим, хто втомлений від війни, потрібно зрозуміти свою роль та що саме вони можуть дати країні — тут і зараз. Якщо ви готові, як я, давати гроші, то так і робіть — не думайте більше ні про що.
Кожен має якісно виконувати свою роботу та не силувати себе. Якщо ви не маєте наміру йти на фронт — не йдіть, але зробіть щось інше. Просто живіть за європейськими нормами вже зараз.
Бути європейцем — це поважати себе та інших. Це основне. Все.
Читайте інші інтерв’ю на INSІDER:
