Революційний Бангкок: Києве, у нас ті самі проблеми

Бангкок зараз нагадує Київ - барикади з шин, польові медпункти і дев'ять лідерів протестів
Фото Катерини Бабкіної
11 березня 201418:14

Барикади в Бангкоку постали майже синхронно з нашими. Ситуація там розвивається по-буддистськи спокійно, але дуже подібно до Києва.

Протести тривають із листопада і кількість людей зростає, пролилася кров, проте влада так і не пішла на поступки. Або просто – влада так і не пішла.

Спеціально для INSIDER – репортаж про тайські біди і радості та маленькі хитрощі організації великих історичних подій.

Бед лак оф Йінглак

Вулиця борделів Сой Ковбой у Бангкоку виходить на один із провідних осередків протестів – відгороджену барикадами площу, де в тиші стоять тисячі невеличких наметів. У наметах сплять люди. Вхід на територію протестів із Сой Ковбой безперешкодний, хоча з більших вулиць туди можна потрапити тільки через КПП, які обслуговує самоорганізована охорона.

Часом розпашілі молоді проститутки зі Сой Ковбой виходять подихати і провітритися, самотньо блукають поміж наметами.

 Усі фото Катерини Бабкіної

У листопаді тисячі тайців вийшли на вулиці Бангкока та оточили урядові будівлі, вимагаючи зупинити корупцію та відправити у відставку прем’єр-міністра Йінглак Шинаватру, а заразом і змінити правлячу партію Пхау на владу народу.

Це здебільшого фермери та біднота. Вони переконані: Йінглак – маріонетка в руках її старшого брата, Таксіна Шинаватри, колишнього прем’єра, якого вигнали з країни сім років тому через корупційні скандали. Корупція, втім, нікуди не зникла і вважається, що Таксін і далі керує країною з Лондона, Дубаю та Гонконга.

 

Тепер протести отаборилися по всьому місту – близько п’ятнадцяти площ і парків обгороджено барикадами з шин і мішків із піском. Там організовано медичну службу, харчування, душі й туалети, а також усюди продають сувеніри, міні-барбекю і падтай, палені крокси, плетені комірці, майки з хуліганськими принтами та футболки з національною символікою – такі вже є тайці, без цього не можуть.

Чим тайці не раді

Сотні людей постраждали та п’ятнадцятеро загинули за місяці протистояння. Прем’єр-міністр вирішила розпустити парламент, запропонувавши це як спосіб розв’язання політичної кризи, а також підтвердила свій намір піти у відставку, якщо цього захоче більшість королівства. З тим, щоби з’ясувати думку більшості королівства, ніхто не поспішає – референдум постійно планують, але про точні дати не йдеться.

Тайці ліниві, вони сидять на килимках, плескають пластиковими долонями на пружинках і свистять у свистки, здається, що їх безліч і галас стоїть неймовірний. На сцені виступи політиків та активістів чергують із музикою.

 

Волонтери працюють у медпункті, на кухні та в координаційному центрі. Таксисти і тук-туки лаються на перекриті демонстрантами дороги. Зі сцени моляться і час від часу співають гімн – тоді абсолютно всі тайці завмирають, ніхто не розмовляє і навіть припиняється торгівля.

У них також був свій антимайдан – непроплачені, але все ж агресивні мітинги прихильників чинної влади. Все майже як у нас, тільки нічого не горить, снайпери не стріляють по людях і тепло.

Думку простих учасників протесту про паралелі з українськими подіями дізнатися неможливо через неподоланний мовний бар’єр – переважно на вулицях фермери з далеких сіл. Люди, котрі вирощують і продають рис, і дуже хочуть чесних податків на землю і цін на продукцію народного господарства – інакше їм не вижити. З ними бангкокська біднота.

 

Незважаючи на ідеальні дороги і громадський транспорт, від яких у мешканця столиці України дух перехоплює від заздрості, щедрих прибутків від туристів та державної лояльності до малого бізнесу, громадяни незадоволені. Незважаючи на 59-те місце Таїланду в рейтингу країн за кількістю самогубств (Україна на шостому!) та на 20-те місце в рейтингу за індексом щастя населення (Україна на сотому!) тайці прагнуть змінити уряд.

"Нам хотілося, щоби освічені та забезпечені бангкокці брали активнішу участь у протестах, - кажуть координатори виступів біля сцени. - Поки що вони приходять тільки на спеціальні заходи – особливо важливі промови, а також на концерти. Проте ми переконані: їхня думка на боці народу".

 

Англійської протестувальники не знають зовсім. Прес-центру в них теж як такого немає – на відміну від нас, вони не чекають підтримки Європи і не стараються з останніх сил поширювати об’єктивну інформацію усіма доступними мовами. З іншого боку – в них немає і зацікавленого сусіда, сильного і досвідченого в пропаганді, але не в об’єктивності й не без власних інтересів.

Більшість учасників протесту не знають також, де Україна й що там відбувається. Але 20 лютого, після підрахунку перших жертв і підпалів будівель у Києві, ми проходимо ввечері повз сцену на площі Асок і в промові активіста до тайців кілька разів дуже впізнавано звучить слово "Україна", втім, поруч немає зовсім нікого, хто би хоч жестами пояснив, що він саме говорить. Вирішуємо, що він закликає тайців стояти до кінця – як ми.

Але ми ж нічого не робимо!

"У нас теж є загиблі, в тому числі від куль, як і у вас, - розповідає головний лікар медпункту на площі Асок, - але ми ж нічого не робимо, нічого не штурмуємо". Він просить його не знімати і не фотографувати в медпункті, втім посортовані та складені купами коробки й пакети з ліками і так мало відрізняються від наших.

"Я працюю в одному з найбільших госпіталів міста, - каже він, - а у вільний час на волонтерських засадах – тут. Це особисто я підтримую протест, не госпіталь". Лікар розповідає, що в медпункту багато роботи – до міста з’їхалися тисячі фермерів із далеких сіл, часто це старі люди, вони хворіють і про них треба піклуватися. Їжу та ліки учасникам протесту приносять мешканці міста.

"Люди зібралися відстоювати свою думку, - каже лікар, - все гаразд. Головне тепер, окрім ліків, давати їм інформацію й не допускати агресії".

 Революціонерка Ом

Охорона на барикадах додивляється сумки тих, хто заходить. Пов’язана на мою сумку стрічка-тайський прапор їм подобається, але вони зовсім мене не розуміють. Делегують найкмітливішого.

"Чому ти тут?" – питаю я. "Чому ти тут..." – повторює він невпевнено. "Ні, ти, - кажу я, - чому ТИ тут?" Він розгублено посміхається і каже "Дякую". Тайці взагалі багато дякують. Хлопці-охоронці радо погоджуються сфотографуватися.

"Києве, в нас ті самі проблеми!" – вітає мене дівчина з бейджем координатора. Вона займається організацією виступів на сцені – народних заяв, промов і концертів. До того вона працювала в штабі одного з лідерів протестів, колишнього представника Тайських демократів, як маркетолог. Звуть її Сіріпан Саєнгшан, але представляється вона чомусь як Ом.

"Лідерів протестів дев’ятеро", - розповідає вона, і я сміюся, вона усміхається теж: так, українці, більше, ніж у вас. "Ми просто хочемо, щоби уряд пішов, - каже Сіріпан-Ом. - Кажуть, що абсолютно кожен уряд є корумпованим, але в нас це настільки очевидно й нахабно, що люди не можуть більше терпіти. Завдяки урядовим махінаціям із землею і державними закупівлями фермери втрачають останні засоби до виживання".

 

Як і Майдан, бангкокські протести мають чітку самовироблену структуру. "Протестувальники  самоорганізовані, - говорить Ом, – ми координуємо тільки вторинні речі – сцену, апаратуру, ведучих і порядок виступів. Їжу та ліки привозять люди, охорону організували самі протестувальники, бізнес підтримує протести грошима – щоправда, частіше анонімно. Нам би хотілося бачити обличчя й цих людей на площі, але навіть така підтримка – уже дуже багато. Звісно, є й недоліки координації – так, переважна більшість жертв спричинена тим, що окремі групи протестувальників незначними кількостями вступали в сутички з міліцією чи намагалися проникнути до урядових будівель".

Таксист, котрий везе нас додому, не знає, куди йому їхати (типова для Бангкока ситуація), але знає кілька слів англійською, і почувши, що ми з України, радісно стверджує: The same as here!

Наступної ночі, після кількох днів на барикадах у Бангкоку та перельоту в Дубай, на шляху до Києва службовець на пересадочному гейті скаже мені: "Вітаю, ваш президент зник і він більше не президент!"

Це будуть найкращі новини, котрі можна почути після чотирьох годин у небі. Подумки я побажаю тайцям того ж, тільки меншою ціною.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

16.11.2018, 21:03
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 28 вересня 2019

    "Хто наступна Гандзюк?": активісти прийшли до Офісу президента

    У п'ятницю, 27 вересня, під Адміністрацією президента відбулася друга “Ніч на Банковій”. Активісти лишили напис на асфальті із запитанням: "Хто наступна Гандзюк?"

     
    • 26 вересня 2019

    “Пожаліли його, живий лишився, а він тепер в суді свідчить”, - в суді з розстрілу групи спецпризначення оприлюднили “прослушку” фігуранта

    Запорізький апеляційний суд на фінішній прямій розгляду справи розстріляних спецпризначенців

     
    • 21 вересня 2019

    Члени "Демократичної сокири" звернулись до міграційної служби щодо потрійного громадянства Коломойського

    Про це стало відомо під час акції "Імпічмент Коломойському", яка відбулась біля Офісу президента у Києві, 20 вересня

     
    • 18 вересня 2019

    У Києві відбулась церемонія подяки ексдиректору Українського інституту національної пам'яті В'ятровичу

     
Система Orphus