Місто ярмарків і митців: як жителі Ляйпцига подолали занепад

За чверть століття Ляйпциг перетворився з місця індустріального занепаду на "точку" культурних ідей
Фото: Trey Ratcliff
9 лютого 201517:00

У листопаді 1989 року, за три дні до падіння Берлінського муру, телебачення Східної Німеччини показало фільм "Чи є надія для Ляйпцига?".

Тоді в місті справді панувала гнітюча атмосфера. Через потужну промисловість, концентрацію заводів і фабрик, повітря НДР вважали одним із найбрудніших на континенті. 100 тисяч людей покинули місто в пошуках кращого життя.

У столиці Саксонії ніхто не здогадувався, що за чверть століття місце називатимуть "новим Берліном" і "містом ярмарків і митців". Тут щороку проводять один із найбільших книжкових та автомобільних ярмарків у Європі, сюди з’їжджаються з усього світу на виставку комп’ютерних ігор та дитячих іграшок, сюди приїжджають на огляд кулінарного та садового начиння.

Самому ж фільму про "надію Ляйпцига" припишуть роль останньої краплі перед гнівом. Після його виходу активізувалася місцева влада, виникали культурні та громадські ініціативи.

Місто, яке пов’язували передусім з іменами Вагнера, Баха та Мендельсона, тепер знали завдяки концентрації сучасних митців. Сюди з’їжджалися у пошуках простору для  креативу. Зараз місто називають Hypezig (гра слів Leipzig – Hypezig), від англійського слова hype – гучна реклама, розкручування.

Ласкаво просимо у Коневітц

Коневітц. Фото: Flickr/hybrid-moment

Наприкінці 1980-х у Ляйпцигу планувати знести десятки старих будинків. Вони стояли порожніми і напівзруйнованими, нагадували про занепад міста. Проте, коли міська влада визначила час знесення, то наштовхнулася на опір – люди не хотіли втрачати ці помешкання, тут навіть встигли нелегально поселитися цілі родини. Вони жили там без орендної плати, оплачували тільки електроенергію. Себастіан Хундт, мешканець району Коневітц, колись теж так поселився у свою квартиру.

"Раніше Коневітц називали одним із найдепресивніших районів Ляйпцига. Однак зараз район процвітає, а його населення з початку 1990-х років подвоїлось", - каже Себастіан.

На початку 1990-х у місті створили структури, що могли б регулювати відносини між мешканцями та владою. Так виникло об’єднання Альтернативна житлова спільнота Коневітца (Alternative Wohngenossenschaft Connewitz).

Спортзала в Коневітц. Фото: Martin Geisler, використовується на умовах ліцензії CC BY-SA 3.0

Завдяки активності учасників міська влада викупила 14 будинків у власників і передала їх у користування об’єднанню. За більш ніж десять років у відновлення та ремонт будинків вклали понад 50 тисяч євро. Сьогодні учасниками Alternative Wohngenossenschaft Connewitz є 156 людей, що живуть у цих 14 будинках. 

Учасники об’єднання змогли створили власне особливе середовище, у якому реалізовують цікаві проекти. До прикладу, як альтернативна кнайпа Nichtwirtschaft - антиекономіка. Офіціанти працюють там на волонтерських засадах, а сама кнайпа вільна від податків.

І хоча початок 1990-х у Ляйпцигу згадують як період великих труднощів, місцеві мешканці знаходять і світлі сторони цього часу. Аня Трайхейль, голова Об’єднання бінаціональних сімей і партнерств Ляйпцига, розповідає, що чимало жителів Ляйпцига справді переїхали до Західної Німеччини, залишилися ті, хто був байдужий до високих зарплат.

 Коневітц. Фото: Martin Geisler, використовується на умовах ліцензії CC BY-SA 3.0 

"Ті, хто не виїхав, – це переважно альтернативні люди, як-от митці, вони тут залишились і змогли витримати ці тяжкі часи. Та й можливостей для реалізації своїх проектів для таких людей тоді в Ляйпцигу було більше, ніж деінде. Орендна плата була дуже низькою, зараз це змінюється, бо економічна ситуація поліпшується, життя дорожчає. Сюди знову приходять ті, хто зацікавлені у високих заробітках, витісняючи альтернативних людей. І тут важко якось вплинути на цю ситуацію, адже це – економіка", - вважає Аня.

Майбутнє міста, на думку Ані, залежатиме від успіху креативної економіки.

"Що мені подобається у Ляйпцігу – що він не дуже великий, але, попри це, має все необхідне для великого міста. Тут можна зробити все, що стосується альтернативних речей. Берлін для мене, до прикладу, завеликий і  надто галасливий", - каже вона.

Галерея замість фабрики

Фабрика Шпінерай. 1909 рік. Фото з архіву Шпінерай 

Нове життя отримали не тільки житлові будинки, але й промислові руїни. Гігантська бавовняна фабрика, яку відкрили у 1884 році, 115 років потому перетворилася на арт-центр Шпінерай.

Шпінерай вважали найбільшою бавовняною фабрикою у Європі. Ще у 1989 році тут працювали 1650 людей, аж поки у 2000-му їх залишилося… 40.

Порожні кімнати дозволили використовувати для альтернативних культурних проектів, крок за кроком фабрика стала місцем зустрічі митців. Зараз тут діє 100 студій для художників, 13 виставкових центрів, супермаркет художніх матеріалів, кав’ярні та дискотеки.

Шпінерай зараз. Фото: spinnerei.de

Цього року видання the Guardian внесло Ляйпциг у список 40 "гарячих місць", які обов’язково слід відвідати мандрівникам. Один із ключових аргументів привабливості міста – фонтан культурного життя Шпінерай.

"Друге життя" отримали не тільки фабрики. За словами мисткині Дебори Єронім, переосмислення та свіжий погляд можливий не лише для будинків, але й для відносин між їхніми власниками та сусідами.

Дебора живе в одному з постіндустріальних районів Ляйпцига – Лінденау. Окрім неї, в порожньому колись будинку мешкає ще декілька сімей. Хоча будинок і придатний для проживання, проте щороку мешканці влаштовують косметичний ремонт, який триває 2-3 місяці.

Галерея всередині колишньої фабрики. Фото: Фото: Flickr/ares64

На першому поверсі будинку розміщена галерея A und V, у якій збираються митці. Один із проектів, які нещодавно реалізувала Дебора, - "Шовкопряди, коконники, парашутисти-десантники".

Проект апелює до нацистського минулого Лінденау, коли в садках району мешканці садили тутові ягоди, якими пізніше годували шовкопрядів. Шовкопряди ж виготовляли продукцію, яку використовували для вироблення парашутів вермахту.

Своїм проектом та інсталяціями Дебора хотіла показати, що теперішніх власників садків можна об’єднати навколо іншої ідеї.

Вартові старих будинків

Вартові будинків. Вигляд до змін. Фото: Haus Halten

Попри 20 років динамічних змін, у Ляйпцигу досі є напівзруйновані будинки. Різниця лише в тому, що зараз усі вони мають своїх власників, які ще не вирішили, що ж із ними зробити: знести чи реставрувати.

Саме через цю дилему у 2004 році в місті заснували організацію "Вартові будинків Ляйпцига" (HausHalten). Активіст ініціативи Ханнес Ліндеманн пригадує, що їхньою головною метою було зберегти історичне обличчя міста, бо під загрозою були саме старі будинки.

"Наша концепція – знайомити власників будинків і креативних орендаторів. Люди повинні ремонтувати квартиру за свої кошти, а пізніше жити в ній за мінімальну плату. Мешканці змінюють квартиру самотужки, звісно, їм хтось допомагає, але зазвичай люди підходять до проекту дуже творчо і хочуть максимально включитися у процес змін", - каже Ханнес.

Вартові будинків. Сучасний вигляд. Фото: Мар’яна Вербовська

"Вартові" встигли заселити понад 20 будинків. Важливо, що нові мешканці кімнат не зв’язані обмеженнями, вони можуть змінювати навіть стіни, аби це лише не руйнувало будинок. Свою ідею відновлення і заселення квартир "вартові" поширюють і в інших містах.

"Наші принципи дуже прості. Ми розміщуємо інформацію про квартири в мережі. Шукаємо охочих там поселитися і "випробовуємо" їх. До прикладу, просимо розказати концепцію майбутнього вигляду квартири, запрошуємо прийти оглянути її о 7-й ранку суботи, але не всі на таке згодні. Нам важливо, аби люди продемонстрували мотивацію", - відкриває секрети Ханнес.

Вартові будинків. Кімнати після ремонту. Фото: Haus Halten

Хеннес додає, що від 2001 року населення міста суттєво зростає, але навіть попри це, за попередніми підрахунками, у місті є ще 45 тисяч вільних квартир. Тому той, хто шукатиме у Ляйпцигу житло, має усі шанси його знайти.

 

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

14.11.2018, 23:01
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 18 квітня 2019

    Прокурор підтвердив, що Павловського більше не підозрюють в організації вбивства Катерини Гандзюк

    Термін тримання під вартою Ігоря Павловського спливає 30 квітня

     
    • 18 квітня 2019

    Огляд рішень уряду: угода з СНД, аеропорт “Придніпров’я” та безпека дорожнього руху

     
    • 17 квітня 2019

    Поліцейські намагались затримати активістку за наліпки. Потім передумали і вибачились

    На місце приїхала слідчо-оперативна група з експертами

     
    • 17 квітня 2019

    Огляд судів у справах Майдану за 16 квітня: “Беркут”, побиття, розстріл

     
Система Orphus