Трансплантація: чи є новий закон панацеєю

В новому законі залишилась “презумпція незгоди” і, виходячи із цього, можна сказати, що принципових змін в законодавчому регулюванні посмертної трансплантації не відбулося
28 травня 201808:57

17 травня Верховна Рада ухвалила закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони здоров’я і трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини".

Автори законопроекту і експерти переконували, що він кардинально покращить ситуацію з трансплантацією та дозволить врятувати тисячі життів. Що нарешті буде створена база даних реципієнтів і запровадять служби координаторів.

Втім не у всіх закон викликає захоплення.

Чи змінить насправді закон кардинально ситуацію, INSIDER запитав в Олени Бабич, фахівця в галузі медичного та репродуктивного права, керівника "Юридичного бюро Олени Бабич".

 Олена Бабич

- У чому головна проблема з трансплантацією в Україні?

- Головна проблема з трансплантацією в Україні, зокрема в посмертній трансплантації, далеко не в тексті закону, а у відсутності діючої системи трансплант-координації, єдиної бази реципієнтів, неналежному оснащенні реанімаційних для фіксації смерті мозку та деякому побоюванні з боку лікарів. Діючий закон “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини”, прийнятий у далекому 1999 році, звісно не ідеальний, але створює всі законодавчі умови для застосування трансплантації. Інша справа, що на рівні норм закону фактично все і зупинилося. Заяви про те, що трансплантації в Україні не існує, тому що закон поганий - ніщо інше як незнання або ж свідомі маніпуляції.

- Новий закон обіцяє створити єдину базу даних і відповідну чергу, але чи достатньо цього для своєчасної пересадки?

- Черга може бути за умови існування єдиного реєстру, в який би вносились відомості про реципієнтів, а також про потенційних донорів. Чинний закон “Про трансплантацію органів та інших анатомічних метріалів людині” передбачає існування такої єдиної державної інформаційної системи трансплантації, але вона і до сьогодні не створена. Тому постає питання - що змінить новий закон в цьому напрямку?

 - Чи потрібна посада трансплант-координатора, якщо донора-реципієнта визначає комп'ютер, а потім все одно збирається консиліум лікарів? Це ж якась менеджерська посада?

- Безумовно наявність посади трансплант-координатора, як і цілої трансплант-координаційної служби потрібна. Введення відомостей в єдиний реєстр, організація вилучення та перевезення анатомічних матеріалів, отримання згоди на вилучення з тіла потенційного донора анатомічних матеріалів, взаємодія між закладами охорони здоров’я – все це відбувається не автоматично і є завданням трансплант-координаційної служби.

- Чому новий закон нічого принципово не змінює в посмертній трансплантації?

- Слід зауважити, що офіційної редакції проголосованого ВРУ закону ще ніхто не бачив. Єдиний текст, який доступний - це текст законопроекту, що розміщений на сайті ВРУ. Але я впевнена, що текст самого закону буде грунтовно відрізнятись.

Так, новий закон нічого не змінює глобально. В новому законі залишилась “презумпція незгоди” і, виходячи із цього, можна сказати, що принципових змін в законодавчому регулюванні посмертної трансплантації не відбулося.

Так, деталізовано ряд моментів, таких як: можливість відкликати згоду стати донором, порядок внесення даних в реєстр та його функціонування, введення посади трансплант-координатора тощо. Але більшість з них можливо було закріпити на рівні підзаконних нормативно – правових актів. Багато запитань викликає положення законопроекту, що у разі відсутності у померлої особи другого з подружжя або близького родича, рішення про вилучення анатомічних матеріалів для трансплантації запитується у особи , яка зобов’язалась поховати померлого. На мою думку, на практиці це може викликати чимало ризиків.

- Кому вигідний цей закон?

- Важко відповісти на це запитання. Але дуже дивує таке його “неочікуване” прийняття та ажіотаж довколо нього. У будь-якому випадку будемо сподіватись, що час все розставить на свої місця.

- Що варто було взяти із зарубіжних законів і медичних практик, щоб ситуація стала краще?

- Ми можемо брати приклад із зарубіжних законів, приймати ідеальні закони, що регламентують трансплантацію в Україні, але від цього вона не запрацює, як це і відбувається останні 19 років. Питання далеко не в нормах закону. Проблема у відсутності бажання на державному рівні впроваджувати діючу систему трансплантації, створювати державні програми, виділяти бюджетні кошти на створення інформаційної систиеми, оснащення реанімаційних, навчання трансплант-координаторів та лікарів, проведення просвітницької роботи серед населення. Дуже важливо, щоб слово “трансплантація” асоціювалося у людей не із “чорними трансплантологами”, а навпаки, щоб у суспільства з’явилось переконання - бути донором – це почесна місія, яка може врятувати не одне людське життя.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

28.05.2018, 00:40
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 9 серпня 2018

    Обдури мене, будь ласка: три книжки про те, як і навіщо ми створюємо ілюзії

    Нема нічого поганого в селфі. Аж допоки ви не починаєте викладати селфі із власного весілля – якраз, коли стоїте біля вівтаря

     
    • 7 серпня 2018

    “Україна - не Індія”: чи вдасться врегулювати сферу сурогатного материнства

    Держава практично не контролює програми сурогатного материнства – сферу, яка приносить одні з найвищих прибутків у медицині

     
    • 6 серпня 2018

    Мафія по-українськи: як родичі та водії Каськіва крали мільйони

    Зайвих людей для схеми не наймали - рахунки офшорних фйірм відкривали водії

     
    • 3 серпня 2018

    Гібридний Polexit: Як Польщу готують до перезавантаження з Росією

    Нині у пов’язаній із більш радикальними крилами "ПіС" мас-медіа з’являються "експерти", що з’являються також у федеральних російських ЗМІ.

     
Система Orphus