Бити чи не бити: що робити з малим неслухом

Якщо дитина довела вас до білого коління і ви вважаєте за корисне її вдарити, або налякати криком, заплющте на хвилинку очі й уявіть на місці трирічної постаті вашого боса.
24 квітня 201815:00

Майбутня мама побачила вранці: сусіда не боляче, але виразно лупцює сина так і не надягненим вбранням. Так і рушили до садочка гнівні, у трусиках і шкарпетках. Молода жінка втішилася, що її присутність пригальмувала батьківську акцію зламу дитячої непокори, але й собі замислилась, як воно буде в її житті. Адже діти часом таки зводять з розуму.

Узяти хоча б славетний перший препубертат – кризу трьох років. Іще вчора воно, малюпусіньке, дивилося на тебе своїми оченятками й лагідно шепотіло: "Матусю, ти в мене найкраща! Я гарненько їстиму, вивчуся у школі, потім у виші, знайду роботу в міжнародній компанії та вивезу тебе на Мальдіви!" Е? Та ні, воно ж маленьке, ще майже не розмовляє. Просто обіймалося, слухалося й не заважало нам мріяти. І от заскочили зненацька!

Слід зазначити, що батьки, які, наприклад, дають інтерв’ю для телекамери або дитячого видання, чи ті, що рефлексують у Фейсбуці, висловлюються трохи по-різному. Ба, навіть коли це ті ж самі люди. І це маркер номер один. Якщо комусь кортить повестися перед шановною публікою, у колі друзів та за зачиненими дверима власної оселі по-різному, це може бути ознакою внутрішньої трагедії, назовні позначеної брехнею. Отже варто пам’ятати, що обманути ми можемо будь-кого, окрім себе,, навіть якщо голосно переконуватимемо себе, що винний увесь світ, окрім нас самих. Та й інші насправді побачать, хіба що промовчать.

Чесно кажучи, я була трохи здивована. Із зовнішньою позицією усе зрозуміло: бити не можна, кричати не треба, найкраще ростити у любові й злагоді, що усі гарні батьки й роблять. Але зсередини вилазить страшненька правда. Прихована від людських очей, страшенна кількість батьків впевнена: бити дитину можна, бо вона сама винна. Дістає. Не слухається. Істерить. Чинить озброєний опір. І взагалі, має навчатися правді життя. І лагідне "по попі" - ви собі уявляєте, що матусина або татусина долонька для дитячої попи – як та лопата? – це просто найшвидший спосіб віднайти взаєморозуміння.

І от вам маркер номер два. Якщо дитина довела вас до білого коління і ви вважаєте за корисне її вдарити, або налякати криком, заплющте на хвилинку очі й уявіть на місці трирічної постаті вашого боса. Якби він чи вона так поводились, що б ви зробили? А що насправді робите? Так от, коли дещо силове, що ви виконуєте із своєю дитиною, не співпадає із тим, що ви реально дозволяєте собі із власним керівництвом, проблема не у дитині – у вас. Це не страшно. Це можна виправити. З усіма нами інколи трапляються проблеми. Може, й вашого керівника теж били…

Буває, батькам за погану поведінку провіщують лиху долю. Що дитина відвернеться, не спілкуватиметься і не дасть склянку води. Не бійтеся, радше за все такого з вами не трапиться., А якщо й трапиться, то не через ляпаса у три роки. Найвірогідніше вам просто важко буде витримувати підліткову кризу. Ви вже не матимете безмежної влади над дитиною. А вона просто вас не чутиме, навіть якщо ви будете сто разів праві. У літньому ж віці ви чудово отримаєте і стакан, ще й до стакану, але, можливо, мусимите спостерігати, як ваших крихітних онуків б’ють або лають так само, як це колись робили ви. І ви, усе розуміючи, не пізнаєте себе у цих відразливих сценах.

Що ж робити, коли вам така перспектива не до вподоби, а дитина таки стала нестерпною?

Перш за все, не треба терпіти. Працюйте над власним станом. Ви ж не у трирічній кризі? Отже можете виразити усе, на що в дитини ще немає слів – саме ви можете її навчити. Це просто рік життя. Недобре втрачати його за лайкою або терпінням. Нехай дитячі примхи не стають центром вашого життя.

Важливо розуміти, що усе це – і дивна поведінка, і вічне "ні", і спроби робити усе всупереч – дитині потрібні, бо вона вперше розсовує межі власного світу. Зламати їх просто, але разом із ними ви зламаєте гідність і самостійність майбутньої дорослої людини.

Отже, ще раз умикаємо дорослий мозок. Дитина чогось не хоче? Можливо, вона просто прагне обрати інше? То нехай. Увага: пропонувати треба не більше двох варіантів.

Хоче сперечатися? Чому б не запропонувати протилежний варіант?

-        Не підемо до садочка. Залишимось вдома, не бачитимемо друзів і не дивитимемось мультиків.

Якщо це суперечка заради суперечки, відповідь зрозуміла.

-        Ні, підемо.

-        Як хочеш, ходім.

Коли обставини змінити неможливо, знайдіть якісь привабливі проміжні мети. Подивитися на рудого котика, дитсадівського улюбленця. Дочекатися маму-тата, щоби разом випити чаю. Надягти чобітки, щоби мати можливість стати у калюжу. От ви самі стали б робити щось геть вам нецікаве й непотрібне? Якщо так, повертаємося до першого маркера.

Варто розуміти, що у маленької дитини ще дуже слабке мовлення. Вона може мати важливі аргументи проти ваших дій, але не уміти їх висловити. Придивіться, прислухайтеся. Можливо, дитина права і ви просто зараз робите їй зле, примушуючи їсти щось немиле або йти де-інде. Один негативний наслідок гарантовано: зламана особистість у дорослому віці не розрізняє власних бажань і потреб, отже не має змоги почуватися щасливою. Це саме те, чого ви бажаєте власній дитині? Звісно, що ні.

То що ж, розпещувати дитину, потакаючи усім її примхам?

У мене є дивна відповідь, точніше, зустрічне питання. А чи так вже багато тих примх, яким справді небезпечно потакати? Якщо рахувати уважно, пальців однієї руки вистачить. Все інше – можна. Можна знайти одяг до вподоби. Можна приготувати або купити смачну й корисну їжу. Можна зробити прогулянку настільки якісною, що дитина стомиться сама. Можна придумати забави у потрібному місці й часі. Можна відчути батьківську силу не на попі, а на спортивному майданчику або у перших вилазках до лісу. Можна придбати дешевий посуд, щоби мити й бити, прикнопити величезний аркуш паперу, щоби малювати на стіні, займатися власними цікавими справами разом. Можна дозволити собі щось незвичне і подивитися, що з цього вийде.

А найбільше можна займатися власним щасливим життям, адже саме в цьому діти візьмуть з нас головний приклад.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

24.04.2018, 15:31
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 9 серпня 2018

    Обдури мене, будь ласка: три книжки про те, як і навіщо ми створюємо ілюзії

    Нема нічого поганого в селфі. Аж допоки ви не починаєте викладати селфі із власного весілля – якраз, коли стоїте біля вівтаря

     
    • 7 серпня 2018

    “Україна - не Індія”: чи вдасться врегулювати сферу сурогатного материнства

    Держава практично не контролює програми сурогатного материнства – сферу, яка приносить одні з найвищих прибутків у медицині

     
    • 6 серпня 2018

    Мафія по-українськи: як родичі та водії Каськіва крали мільйони

    Зайвих людей для схеми не наймали - рахунки офшорних фйірм відкривали водії

     
    • 3 серпня 2018

    Гібридний Polexit: Як Польщу готують до перезавантаження з Росією

    Нині у пов’язаній із більш радикальними крилами "ПіС" мас-медіа з’являються "експерти", що з’являються також у федеральних російських ЗМІ.

     
Система Orphus