«Він мав таємничий алюр, що приваблював натовп...»

Уривок з біографії Вінстона Черчилля «Герой імперії» Кендіс Міллард
20 квітня 201822:07

Кендіс Міллард — американська письменниця, журналістка, колишня дописувачка та редакторка журналу National Geographic, авторка кількох біографічних книжок, зокрема про американських президентів Теодора Рузвельта та Джеймса Гарфілда. "Герой імперії" — біографія Вінстона Черчилля, що описує ранній період його життя, зародження політичних амбіцій та етап формування його особистості. Книжка стала бестселером New York Times.

В Україні книжка вийшла в видавництві "Наш формат",  завдяки якому INSIDER друкує цей уривок.

Через кілька днів після смерті Роберта Ескрофта Черчилль уперше в житті приїхав до Олдгема. Місто не могло похизуватися ані лондонським блиском, ані таємничістю Бангалора, однак було приземленим і навіть по-своєму владним.

Заснований у середньовіччі, протягом промислової революції Олдгем перетворився з маленького брудного селища, придатного хіба що для випасу овець, на локомотив текстильної промисловості та визнану бавовнопрядильну столицю світу. "Якщо промислова революція змогла навічно закріпити бодай одне місто на мапі світу, — писав місцевий історик сімдесят років потому, — то це Олдгем".

Своєю чергою, Черчилль приїхав до Олдгема з єдиною метою: перемогти на виборах. Його перша промова мала бути проголошена в найбільш помпезній міській локації — Королівському театрі. Театр, чотириповерхову будівлю з червоної цегли, відбудували заново після пожежі, у якій він згорів дощенту двадцятьма роками раніше, і тепер він трошки недоречно височів на Горседжстрит, небезпечно крутій брукованій вулиці посередині міста. Однак його широкі вхідні двері між двома декорованими колонами, увінчані різьбленим бюстом Вільяма Шекспіра, вели до розкішного фойє в італійському стилі.

Всередині, навпроти завішаної сцени, розташовувалися три підковоподібні балкони, надбудовані один над одним і підтримувані десятьма коринфськими колонами. Нижчі балкони були претензійно оздоблені, однак третій виглядав очевидно скромнішим, а на четвертому, ледь помітному під величезною люстрою, що звисала з-під купола театру, навіть не було сидінь, натомість були дерев’яні сходи, на яких публіка стояла. Того вечора, коли мала відбутися промова, на жодному з ярусів не було вільного місця. Інтерес був насправді такий великий, що навіть у цьому місткому приміщенні не знайшлося місця для всіх охочих, і сотням людей довелося відмовити.

Публічне життя Черчилля почалося за кілька місяців до того, коли йому довелося виголосити свою першу політичну промову, ще раніше, ніж він став політиком. У штабі партії консерваторів у Лондоні він натрапив на книгу з білою позначкою, слова на якій наповнили його захватом передчуття: "Шукаємо ораторів". Продивляючись сторінки "з пильністю, з якою безпритульний хлопчисько зазирає у вікно кондитера", він натрапив на оголошення щодо промови перед Лігою Примули в Баті. Хоча йому довелося виступати на саморобній сцені, збитій з чотирьох дощок, що небезпечно хиталися на ряді діжок, він одразу ж закохався в ораторство. Мало що інше викликало в Черчилля такий захват, як вилізти на сцену, встати за трибуну та заволодіти увагою кожного присутнього.

Попри те що він обожнював виступати публічно, це не далось йому легко. По-перше, з дитинства він страждав на дефект мовлення. Він не вимовляв звук "с" і безкінечно вправлявся, повторюючи повне шиплячих і свистячих речення "Іспанські шхуни пришвартувалися до пристані". Перед від’їздом до Індії він звернувся за консультацією до друга родини, сера Фелікса Сімона, знаного фахівця з проблем горла. Сімон запевнив Черчилля, що той не має фізичних відхилень і напевне зможе подолати свій дефект за допомогою "вправ і наполегливості".

Натомість Черчилль поступово не тільки змирився, але й почав цінувати свою специфічну вимову. Багато людей, якими він захоплювався, включно з принцом Вельським та близьким другом принца полковником Джоном Палмером Брабазоном, не вимовляли звук "р", і завдяки принцові Вельському цей дефект навіть вважався модним у багатьох колах. Черчилль із захватом згадував, як Брабазон на вокзалі вигукнув: "Коли гушає потяг до Лондона?".

І, почувши у відповідь, що потяг уже пішов, пихато гаркнув: "Вгажа сила! Подайте інший!". Попри те що Черчилль був відомий своєю дотепністю і гострим розумом, він любив виступати перед аудиторією тільки в тому випадку, якщо виклав усю свою промову на папері та старанно відрепетирував кожен рядок. У цьому він був не схожий на батька, відомого своїми довгими, спонтанними та задушливо-красномовними ораціями. Черчилль готувався до кожного офіційного виступу чи навіть короткого коментаря годинами, і цю звичку він зберігав протягом усього життя.

Його близький друг Фредрік Едвін Сміт, перший граф Біркенгедський, пізніше навіть жартував: "Вінстон витратив найкращі роки свого життя, готуючи свої спонтанні промови".

Ані дефекти мовлення, ані довгі ночі складання і практикування промов не могли затьмарити для Черчилля задоволення від передвиборчої кампанії чи похитнути його впевненість у тому, що він може приворожити будь-яку аудиторію. "Особисто я тут дуже популярний, — без тіні скромності писав він своєму кузенові Санні на початку кампанії. — Мене тут усюди дуже радо приймають".

Черчиллю також не знадобилося багато часу, щоб усвідомити, що він має дещо більше, ніж принадність на сцені. Він не просто був унікально обдарованим оратором — вже у віці двадцяти трьох років він чітко зрозумів, що може стати великим промовцем, можливо одним із найвеличніших. "У мене виходить щоразу краще, — писав він другові незадовго до виборів, із дивовижним передчуттям свого майбутнього. — На кожній зустрічі я відчуваю, як мої сили зростають".

Виглядало, що публіка, яка зібралась у Королівському театрі та складалася майже цілковито з прядильників і текстильників, не заперечувала мати з-поміж себе юнака, чиє життя так відрізнялося від їхнього. Коли Черчилль, який мав говорити першим, вийшов на сцену, його зустріли бурхливі підбадьорливі вигуки. Щойно він почав говорити, розклавши перед собою ретельно підготовлені нотатки, руки або впевнено тримаючи на стегнах, або піднімаючи вгору для більшої переконливості, він збагнув, що аудиторія не просто уважно його слухала, але й активно та охоче відповідала.

"Увесь час його слухали з найпильнішою увагою, — писав газетяр з Morning Post. — Його переривали хіба що щирі раптові оплески чи коментарі вдоволених слухачів.

Промова тривала майже годину й торкалась усього на світі, від компенсацій робітникам і до майбутнього імперіалізму (за словами Черчилля-оратора, Англія без флоту — це все одно що "Олдгем з холодними печами, закинутими фабриками та поламаними димарями"). Однак публіка не втратила ані зацікавленості, ані прихильності до цього молодого нащадка британської аристократії.

"Він мав “таємничий алюр, що приваблював натовп”, — писав автор статті для щомісячника Harper’s через рік після подій. — Природжений оратор, здатний підкорити людей своїй волі. Вінстон Спенсер Черчилль приречений на великий успіх".

Чоловіки й жінки Олдгема абсолютно та щиро з цим погоджувалися. Під кінець вечора міський голова звернувся до присутніх мешканців міста зі словами: "Визнаймо: перед нами — державний діяч майбутнього". Один із присутніх, імовірно розгледівши в промові Черчилля те, що місіс Робінсон побачила на його долоні, був навіть сміливіший в оцінках: "Я вірю в те, що, якщо буде на те воля Божа, це майбутній прем’єр Англії".

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

20.04.2018, 22:24
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 24 травня 2018

    «Адвокат Італії» та друзі Путіна: чого чекати від нової італійської коаліції

     
    • 23 травня 2018

    Земельный вопрос: что присудил ЕСПЧ Украине. Ответы адвоката

    Они компенсаций уже не получат. По ним уже вынесено решение, Европейский Суд сказал всё, что хотел. Если законодательных изменений в разумные сроки не будет, тогда начнутся решения по индивидуальным жалобам.

     
    • 22 травня 2018

    Гроші Курченка: як банкір “младоолігарха” будує безкоштовне житло для СБУ

    Олександр Динник, незважаючи на те, що з осені 2014-го року оголошений у розшук, не тільки відстоює інтереси “младоолігарха” в Україні

     
    • 22 травня 2018

    Славенка Дракуліч: «Націоналізм небезпечний, бо кожному націоналізму потрібен ворог»

    Одна з найпопулярніших європейських письменниць – про фемінізм і різницю між націоналізмом та патріотизмом

     
Система Orphus