«Шкереберть»: квадратні транспортні розв’язки та неординарний підхід до проблем

Уривок із книжки «Шкереберть. Як творчий безлад може змінити життя на краще» Тім Гарфорд
4 березня 201810:00

Де народжуються геніальні ідеї: за чистими столами бездоганних офісів чи серед творчого безладу? Яких рис вам бракує, щоб написати неповторну мелодію, винайти ліки, змінити хід історії, створити потужну бізнес-імперію, знайти справжнє кохання чи досягти вершин у політиці? Відповідями на ці та інші запитання Тім Гарфорд ділиться у книжці "Шкереберть". Проаналізувавши сотні експериментів, досліджень і ситуацій, він зрозумів, як розвинути креативність і створити щось дивовижне. А цікаві історії з життя Джобса, Безоса, Франкліна та інших видатних осіб переконають вас у дієвості його ідеї.

Один з уривків книги INSIDER публікує за сприяння видавництва "Наш формат", яке і подарувало українцям змогу читати цю книгу.

У середині 1980-х років голландського інженера-транспортника на ім’я Ганс Мондерман відправили в село Оудехаске. Двоє дітей загинуло під колесами автомобіля, і ручний радар Мондермана відразу показав, що водії занадто швидко їхали селом. Він обмірковував традиційні вирішення проблеми— світлофори, лежачі поліцейські, додаткові знаки, що примушують водіїв сповільнити рух. Вони були дорогі й— Мондерман знав— часто неефективні. Контрольні заходи, зокрема світлофори й обмежувачі швидкості, дратують водіїв, які часто небезпечно прискорюються між такими об’єктами.

І тому Мондерман спробував дещо революційне. Він запропонував зробити так, щоб дорога через Оудехаске стала більш схожа на те, чим вже була: на сільську дорогу. Спершу забрали вже наявні дорожні знаки. (Знаки завжди дратували Мондермана: якось їдучи рідними Нідерландами з письменником Томом Вандербільтом, він обурювався їхньою протекційною надмірністю: "Невже ви гадаєте, що ніхто не побачить, що там є міст?"— запитував він, показуючи на знак поруч із мостом, що повідомляв людям про міст). Може здатися, що знаки просять водіїв уповільнити хід. Однак, як стверджував Мондерман, оскільки знаки є універсальною мовою доріг по всьому світу, на більш глибокому рівні їх наявність впливає на водіїв просто як запевнення, що вони— на такій звичайній дорозі, як і будь-яка інша, якою рухаються автомобілі. Мондерман хотів нагадати їм, що вони в селі, де можуть гратися діти.

Отже, потім він замінив асфальт на червону бруківку, а піднятий бордюр— на рівне покриття із м’яко вигнутими борознами. Автомобілі могли з’їхати з дороги і заїхати на узбіччя, якби захотіли. Зазвичай вони не хотіли.

Там, де водії раніше, образно кажучи, бездумно пролітали через село на автопілоті, виникла хаотична ситуація, і їм довелося задіяти свої мізки. Складно було зрозуміти точно, що робити чи куди їхати, або який простір належав автомобілям, а який— сільським дітям. Як описав стратегію Мондермана Том Вандербільт: "Замість ясності і розділення він створив плутанину і неоднозначність".

Заплутана ситуація завжди привертає увагу, як стверджував Брайан Іно. Збиті з пантелику водії просувалися вперед обережно: вони так повільно проїжджали через Оудехаске, що Мондерман не міг виміряти їхню швидкість своїм радаром. Ерл Вінер розпізнав би логіку: змусивши водіїв зіткнутися з можливістю невеликих помилок, він знизив імовірність того, що вони припустяться великих.

Мондерман був найвідомішим з невеликої групи фахівців із планування транспортного руху по всьому світу, які виступали проти тенденції до реалізації найбільш акуратної стратегії забезпечення безперебійного і безпечного дорожнього руху. Звичайний підхід— дати водіям найчіткіші вказівки, що вони мають робити і куди їхати: світлофори, окремі смуги для автобусів, велосипедні доріжки, реверсивні світлофори для руху праворуч і ліворуч, огородження для пересування пішоходів і, звісно, знаки, розміщені на будь-якій доступній поверхні, що забороняють або дозволяють різні маневри. Місцина Лавейплейн у голландському місті Драхтен була таким типовим поєднанням, і аварії траплялися часто. Водії, роздратовані через очікування в заторах, іноді намагалися випередити світлофори, пролітаючи на великій швидкості через перехрестя, або нетерпляче спостерігали за світлофором замість того, щоб дивитися на інших учасників дорожнього руху. (В містах приблизно половина всіх аварій відбувається на світлофорах). І оскільки з одного боку перехрестя був торговий центр, а з іншого— театр, пішоходи також часто заважали на дорозі.

Мондерман додав своєї магії безладу і створив "Квадратну транспортну розв’язку". Він усунув усі явні ознаки контролю. На їх місці він побудував квадрат із фонтанами, невелику вкриту травою кільцеву розв’язку в одному кутку, позначив точки, де велосипедисти і пішоходи можуть спробувати перетнути потік руху, й залишив дуже мало покажчиків. Це дуже схоже на створення пішохідної зони, за винятком того, що площу з усіх чотирьох напрямків перетинало стільки само автомобілів, як і завжди.

Пішоходи й велосипедисти мали переходити проїжджі частини як і раніше, але тепер їх не захищали світлофори. Це звучить небезпечно, й опитування показують, що місцеві мешканці вважають це таким. Безперечно, моторошно спостерігати за цією розв’язкою в дії— водії, велосипедисти і пішоходи переплітаються один з одним, на перший погляд, хаотично.

Проте квадратна розв’язка працює. Рух повільно плине, але рідко зупиняється надовго. Кількість автомобілів, що проїжджають через перехрестя, зросла, але скупчення знизилося. І ця розв’язка безпечніша, ніж перехрестя зі світлофорами, яке було до неї, бо має удвічі меншу кількість аварій. Квадратна розв’язка безпечніша саме тому, що сприймається такою небезпечною. Водії ніколи не знають, що відбувається або звідки виїде велосипедист, і тому їдуть повільно і з постійним очікуванням неприємностей. І хоча квадратна розв’язка сприймається як ризикована, вона не загрозлива. Завдяки низьким швидкостям, які вже стали звичними, водії, велосипедисти і пішоходи встигають зустрітися очима і сприймають один одного як людей, а не як загрози чи перешкоди. Коли квадратну розв’язку демонстрували журналістам, Мондерман показав трюк: заплющив очі, повернувся спиною і перейшов дорогу. Машини просто обтікали його, майже без сигнальних гудків.

У майстерно неоднозначній квадратній розв’язці Мондермана водії ніколи не матимуть можливості зі скляним поглядом переключитися на автоматичний режим руху, який може бути таким звичним. Хаос цієї розв’язки змушує їх звертати увагу, розбиратися в ситуації та дивитися один на одного.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

4.03.2018, 10:22
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 21 вересня 2018

    Ігри престолів: Як Тимошенко відповіла Порошенку

    Вона готувалась до з'їзду три дні. Навіть пропустила погоджувальну раду в понеділок та два дні засідань

     
    • 21 вересня 2018

    Візит президента і ЦВКнаш!

    Щоб провести потрібні зміни в закон, Парубій навіть сам провів засідання комітету

     
    • 20 вересня 2018

    Осінь у Львові: 11 книжок, по які слід поїхати на BookForum

    Бліц-гід по найцікавішим книжковим новинкам

     
    • 19 вересня 2018

    Серця трьох: осіннє загострення

    НАБУ сьогодні планували взяти на хабарі начальника відділу САП Ольгу Ярову

     
Система Orphus