«Індустрії майбутнього»: Роботи і робочі місця

З цією книжкою Алека Росса ви зможете більше — зазирнути в майбутнє й передбачити перспективи завтрашнього дня.
2 січня 201808:25

Для успіху людині важливо не відставати від сучасних тенденцій. Якими будуть драйвери економічних і соціальних змін? Хто втратить роботу, а хто створить неймовірно потужний стартап? Які країни й завдяки чому стануть беззаперечними лідерами, а які завжди плестимуться позаду?

З цією книжкою ви зможете більше — зазирнути в майбутнє й передбачити перспективи завтрашнього дня.  Книжка "Індустрії майбутнього" Алека Росса, одного з провідних американських експертів у галузі інновацій, стала бестселером і отримала схвальні відгуки від таких поважних видань, як Forbes, Financial Times, New York Times. 

В Україні книжка вийшла у видавництві "Наш формат", яке і надає цей уривок.

Роботи наступного покоління будуть продуктами масового виробництва, і їхня вартість ставатиме дедалі нижчою, тож вони складатимуть конкуренцію навіть найдешевшим працівникам. Роботи докорінно змінять тенденції на ринку праці, а також загальні економічні, політичні й соціальні тренди.

Можна навести приклад тайванської компанії "Foxconn", яка виготовляє, зокрема, айфони, а також багато інших гаджетів "Apple", "Microsoft" і "Samsung". Її найбільший виробничий комплекс розташований у промисловій зоні Шеньчженя поблизу Гонконгу. Тут на п’ятнадцяти окремих фабриках працює півмільйона людей.

Можливо, думаючи наперед і керуючись міркуваннями економічного й соціологічного характеру, засновник і голова ради директорів "Foxconn" Террі Ґоу 2011 року анонсував придбання впродовж наступних трьох років одного мільйона роботів як доповнення до приблизно мільйона працівників-людей. Пан Ґоу не раз ставав об’єктом жорсткої критики за погані умови праці й нелюдське ставлення до працівників на своїх фабриках. Багато робітників живе в бараках безпосередньо на території фабрики, працюючи по 12 годин на добу шість днів на тиждень. Але що станеться з цими людьми, коли разом з ними працюватиме ще й мільйон роботів? Пан Ґоу планує, що ці роботи працюватимуть поруч із людьми; але також зрозуміло, що він не найматиме на свої фабрики нових працівників-людей.

Нині роботи на фабриках Ґоу виконують рутинні завдання: фарбують і зварюють деталі, збирають із них основи приладів. Кожен такий робот коштує 25 тисяч доларів, що приблизно втричі перевищує середню річну платню робітникові. Щоправда, тайванська фірма "Delta" планує 2016 року почати продавати схожу версію за 10 тисяч доларів. Наприкінці 2011 року "Foxconn" використовував на своїх підприємствах 10 тисяч роботів, тобто по одному роботу на кожні 120 працівників. Наприкінці 2012 року кількість роботів зросла до 300 тисяч: вже стало по одному роботу на кожних чотирьох працівників. "Foxconn" сподівається запустити свій перший цілком автоматизований виробничий об’єкт у наступні 5–10 років.

Чому "Foxconn" вкладає такі великі кошти в робототехніку? Частково це можна пояснити специфікою управлінського стилю Террі Ґоу. Як він пояснював 2012 року в публікації у The New York Times, "люди теж належать до тваринного світу, а керувати одним мільйоном тварин — для мене ще той головний біль".

Але дії Ґоу також продиктовані вимогами ринку. За минулі десять років він зміг найняти таку велику кількість працівників завдяки винятковій дешевизні робочої сили в Китаї. Але в країні відбувається економічний підйом і зарплати збільшуються — на виробничих підприємствах за останнє десятиріччя вони зросли у 5–9 разів, тож утримання великого штату працівників стає дедалі дорожчим задоволенням.

Якщо оперувати суто економічними поняттями, вибір між найманням людей і закупівлею роботів передбачає вирішення дилеми щодо характеру видатків. Людська праця містить дуже незначний компонент капітальних витрат, тобто попередніх видатків на приміщення, техніку, обладнання; натомість вона пов’язана з великими операційними витратами, тобто поточними коштами, як-от зарплатня і пільги працівників. Щодо роботів структура витрат діаметрально протилежна: початкові вкладення великі, а операційні витрати мінімальні — адже роботи не отримують зарплатні. Якщо капітальні витрати на закупівлю роботів зменшуються, то частка операційних видатків на утримання робочої сили зростає, і найманці-люди стають менш привабливими для працедавця.

Із подальшим прогресом технологій роботи витіснятимуть людей із багатьох робочих місць. Вони також створюватимуть нові робочі місця, але ті будуть знов-таки для роботів. Крім того, роботи даватимуть величезну прибутковість — хоча, як бувало вже не раз, отримувані прибутки розподілятимуться нерівномірно. Загалом, роботи можуть стати благом, звільнивши людей від малопродуктивної роботи, але за умови, що люди напрацюють системи, які пристосують ринок праці, економіку й суспільне життя до виживання за неминучої докорінної трансформації. Суспільствам, які не зможуть дати раду цим перетворенням, загрожує велика небезпека.

Я передбачаю, що в 2020-ті роки, коли роботи почнуть масово займати робочі місця людей, виникнуть протестні й робітничі рухи, аналогічні до тих, що в 1990-ті відбувалися проти угод про вільну торгівлю. І що більше, унаслідок прогресу в матеріалознавстві, ці роботи будуть схожими на людей, то більш розлюченою й переляканою буде реакція на них.

Втрата робочих місць у промислово розвинених країнах, яка раніше зачепила сферу промислового виробництва, поступово вражає й інші галузі економіки. Колись надійна робота у сфері послуг, не зачепленій останньою хвилею механізації, нині також стає ризикованою. Під час нещодавнього економічного спаду в США втратила роботу кожна дванадцята людина, що працювала у сфері продажів. Двоє науковців — викладачів Оксфордського університету — проаналізували понад 700 типів професійної зайнятості й опублікували дослідження, основний висновок якого такий: протягом наступних 20 років більш ніж половина робочих місць у США ризикує зникнути внаслідок комп’ютеризації. Роботизація становить серйозну загрозу втрати роботи для 47 % американських працівників і ще для 19 % існує така загроза середнього рівня. Нині поза небезпекою професії, які складно автоматизувати, — наприклад, адвокатська діяльність, — але, скажімо, весь допоміжний штат адвокатських контор можна легко замінити комп’ютерами. Найбільша небезпека нависає над тими 60 % американських працівників, чия основна функція полягає у збиранні й викладенні інформації.

У часи мого дитинства мама працювала асистентом судді округу Патнем у Вінфілді, Західна Вірджинія. Здебільшого вона гортала величезного обсягу семикілограмові книжки, вишукуючи в них потрібну інформацію про старі судові справи й оборудки з нерухомістю. Ці книжки були настільки важкими й часом стояли на полицях так високо, що мама кликала нас із молодшим братом по допомогу. Це була доба до появи інтернету, і персональний комп’ютер ще був великою рідкістю, але вже тоді я, учень старших класів, припускав, що комп’ютер міг би краще впоратися з цією роботою. "Якщо це колись станеться, — відповідала мама, — я втрачу роботу". У наші дні мамину роботу справді виконують здебільшого комп’ютери. А тепер я те саме думаю про роботу мого тата, який у свої 77 років досі тримає юридичну контору в самому центрі Гаррікейна, що в Західній Вірджинії. Наступна хвиля глобалізації поставить його роботу під загрозу знищення, адже вдосконалені комп’ютери незабаром зможуть узяти на себе найбільш стандартизовані аспекти юридичної практики. Навряд чи можна буде замінити на машину адвоката, що викладає справу перед суддею і присяжними. Але більшу частину роботи, яку нині виконують юристи, як-от: складання і перегляд угод, підготовку документів для продажу нерухомості чи авто — буде перекладено на комп’ютери, за винятком хіба що найскладніших і найбільш масштабних справ.

Та це тільки вершина айсберга. Згадаймо про таксистів, яких замінять самокеровані автівки. Компанія "Panasonic" створила робота із 24 пальцями, який миє волосся. Робота вже протестовано в японських перукарнях. Його можна встановлювати в лікарнях, а також використовувати в домашніх умовах. Робот оцінює форму й розмір голови людини, зволожує волосся, миє, підживлює кондиціонером — і виконує все це, як запевняють розробники, на "якісно новому рівні догляду за шкірою голови".

Ще одна професія під загрозою — офіціанти. Мільйони й мільйони людей у всьому світі мають такий професійний досвід. За статистикою, офіціантами доводилося працювати 50 % американців, а для 25 % це була перша в житті робота. Нині у США працюють офіціантами понад 2,3 мільйона людей. Та роботи мають достатній потенціал, аби з часом замінити багатьох із них.

Експеримент вже відбувається в багатьох закладах харчування у світі. Найчастіше його запроваджують у країнах Азії. У ресторані "Hajime" в Банґкоку роботи-офіціанти приймають замовлення, обслуговують відвідувачів, прибирають зі столу. Схожі заклади з’являються в Японії, Південній Кореї та Китаї. Роботи-офіціанти, спроектовані японською компанією "Motoman", можуть розпізнавати порожні тарілки і здатні навіть виявляти емоції й танцювати на потіху відвідувачам. Хіба що не зовсім зрозуміло, як залишати такому офіціантові чайові за якісне обслуговування.

Ризик втрати робочих місць унаслідок роботизації буде дуже різним залежно від країни. Найкраща ситуація складеться в тих країнах, де проектуватимуть і виготовлятимуть роботів на експорт і де будуть розташовані головні офіси, конструкторські бюро і виробничі потужності компаній, що створюватимуть роботів. Це такі країни, як Південна Корея, Японія і Німеччина.

Найбільший ризик загрожує Китаю — країні, яка розбудувала виробничу базу, спираючись на дешеву робочу силу. Втрата робочих місць у виробничій сфері — тренд, добре знайомий у багатьох промислово розвинених країнах, — із подальшим розвитком робототехніки дасться взнаки й у країнах, що розвиваються. Навіть у Китаї, де робоча сила завжди була найдешевшою, стає дедалі економічно вигіднішим закуповувати роботів, про що свідчить історія з Террі Ґоу і його бізнес-імперією.

Немає сумніву, що роботи принесуть суспільству користь. Зменшиться кількість виробничих травм, аварій на автошляхах; хірургічні процедури стануть безпечнішими й менш інвазивними; відкриються міріади нових можливостей: прикуті до домівки хворі діти зможуть навчатись у школі, а глухонімі люди — говорити. Усе це — "чиста" користь для людства. Те саме можна сказати й загалом про глобалізацію. Вона збільшила добробут і матеріальну забезпеченість людей в усьому світі, але ті країни й суспільства, які не переорієнтували ринок праці на нові перспективні сфери працевлаштування, пішли на дно.

Найбільшу користь від нової технології отримають суспільства і бізнеси, які не робитимуть ставок на минуле, а натомість будуть спроможні пристосуватися й скерувати людей у напрямі новопосталих галузей. Одна з цих галузей — робототехніка, а про інші йтиметься в наступних розділах цієї книжки. Ось чому Китай не покладається на саму лише примусову урбанізацію для забезпечення дешевої робочої сили, а потужно інвестує в індустрії майбутнього. Вкладати ресурси варто не тільки в перспективні галузі, як-от робототехніка, а також і в розвиток соціальної структури, що даватиме змогу тим, хто втратить роботу, залишатися на плаву й переорієнтуватися на галузі й професії, що пропонуватимуть нові можливості. Чимало країн — зокрема країни Північної Європи — посилює систему соціального забезпечення, аби звільнені працівники могли реалізуватися в новій сфері діяльності. Це означає, що частину з тих мільярдів доларів суспільного багатства, які буде зароблено в галузі робототехніки, потрібно вкласти в освіту й перекваліфікацію звільнених таксистів і офіціантів. Вважається, що придбання роботів є капітальним вкладенням і не має нічого спільного з операційними витратами; але вкладеннями в робототехніку не можна перекреслити операційні кошти, яких, як і раніше, потребуватимуть люди в суспільстві. Отже, нам варто переглянути поняття капітальних вкладень і закласти обов’язкові поточні витрати для підтримання конкурентоспроможності людей в економіці завтрашнього дня. Адже ми — не програмне забезпечення, яке можна оновити кількома кліками.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

2.01.2018, 01:10
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 20 жовтня 2018

    На Синоді УПЦ КП зроблені перші кроки до Надзвичайного Об’єднавчого Собору

    На Соборі мають обрати Предстоятеля церкви, який отримає від Вселенського Патріарха томос

     
    • 19 жовтня 2018

    Сьогодні - 4 роки з дня загибелі фотографа Insider Віктора Гурняка

    Під обстрілом в районі 32 блок-посту він намагався врятувати поранених

     
    • 19 жовтня 2018

    Суд відхилив прохання прокурора про електронний браслет для Олексія Тамразова

    Адже електронний засіб контролю призначається зазвичай за інших обставин

     
    • 19 жовтня 2018

    «Особливе використання» Андріївської церкви: як це буде?

    Церква залишиться у власності заповідника, а умови використання визначатимуться договором

     
Система Orphus