Звідки з'явилась ялинкова іграшка

INSIDER побував на незвичайній ялинці в Києві
25 грудня 201517:15
  • 0
  • 1

З 24 грудня по 15 січня у холі Національного музею Тараса Шевченка в Києві "Академія свят" презентувала незвичайну ялинку, за якою можна відслідкувати історію новорічних прикрас із 1890 року до сьогодні. Організатори місяць шукали старі ялинкові іграшки, купували їх на барахолках і в колекціонерів. Деякі робили самі та штучно зістарювали. Зібрали 3-метрову красуню-ялинку, де шарами розмітили прикраси, відповідно до різних історичних епох. INSIDER дізнавався у знавців про історію країни в новорічних іграшках.

 Іграшка до революції  1917-го: ціна автівки

"Мода на різдвяні  прикраси виникла в  Німеччині  у XVI столітті. В Росії її запровадив Петро I.  І з середини XIX ст. ялинки стояли у кожному багатому домі. Чому багатому? Бо такі ялинки, уже обвішані їстівними прикрасами продавалися в кондитерських магазинах. Коштувала така ялинка, як половина річного доходу багатого фабриканта. Власне, скляних іграшок було мало: одна-дві. Їх вішали вище, щоб не дістали діти, а те, що нижче – прянички, бублички і цукерки – дозволялося дітям зривати і забирати. Причому заможні люди часто ставили благодійні ялинки – для дітей бідноти", - розповідає куратор проекту історії ялинкових прикрас Олександр  Тодорчук на презентації.

 

Іграшки того часу - або привезені з Німеччини, або зроблені за їхніми технологіями місцевими майстрами. Їх продавали в нечисленних магазинах. У Києві найбільшим був магазин Івана Кордеса, заснований ще 1834-го. "Ціни там зашкалювали. Скажімо, набір звірят із так званого дрезденського картонажу, прикрашеного золотистою, або сріблястою фарбою, коштував від 5 до 10 рублів. Скляні - в рази більше. Купити іграшку зі скла для жителя Росії кінця XIX століття було те ж саме, що тепер придбати  автівку", - говорить провідний науковий співробітник Музею історії Києва Ольга Друг.

 

"Окрім їстівних прикрас, фігурок звірят на ялинці обов’язково були Вифлеємська зірка із 6-ма кінцями на верхівці, бо святкували тоді і Різдво, янголи – з паперовими обличчями, приклеєними до "тіла" з тканини, мережива, бісеру. До початку XX століття обличчя почали робити опуклими, з картону, пізніше - порцеляновими. Були іграшки з вати, накрученої на дротяний каркас: так оформляли фігурки дітей, янголят, клоунів, моряків. На ялинках розвішували бутафорські фрукти з пап'є-маше, оксамиту", - розповідає знавчиня.

 

1918-1935-ті:  Врангель, Махно і "геть попівське Різдво"

Свято поступово замінюється на комсомольське Різдво. З’являються фігурки, які зображували "героїв того часу" Денікіна, Врангеля, Махна. Але цей період тривав дуже недовго.

"Офіційно "ялинку" заборонили  у 1925-му в рамках боротьби з релігією. Вся агітаційна машина радянська була спрямована на те, щоб відвернути людей, і особливо дітей, як носіїв традиції колишньої культури. У ті часи виходив журнал "Юний безбожник", де діти писали: "У мене вдома є ялинкові іграшки, я їх всі на ялинку спочатку повішу, а потім я їх з нагана розстріляю".  Або "Я всі свої ялинкові іграшки зберу і спалю". На одну з останніх публічних ялинок у школі, де були дорогі реквізовані іграшки із німецьких магазинів, діти накинулися і розтрощили  все зі словами: "А що тут такого? Це ж усе буржуйське!" Тобто елементи класового виховання були вже помітні. На Різдво у школах влаштовували змагання, лижні перегони - що завгодно, щоб відволікти дітей", -  каже Олександр Тодорчук.

 

За його словами,  багато родин продовжували ставити ялинку, і часто траплялося так, що на Різдво відвідуваність у школах була майже нульовою. Але це жорстко каралося. Людей могли звільняти з роботи, якщо дізнавалися про святкування. Але це не могло зупинити тих, хто хотів і свята, і дива. Завішували вікна, щоб не ніхто не міг підгледіти, робили своїми руками простенькі іграшки.

 

1936-1940-ві: і знову ялинка. Портрети вождів і зразковий колгосп

Партійний пропагандист Сталіна Петро Постишев запропонував "повернути радянським дітям новорічну ялинку". Цю статтю надрукувала газета "Правда" напередодні 1936-го.

"От після цього ідеологічна машина розкрутилася на повну. Для розуміння варто зазначити, що ідея впливати на свідомість через новорічні прикраси вперше виникла у Британії, де на верхівку вішали свій прапор. А нижче – стяги колоній", – каже Тодорчук.

 

Він розповідає, що в СРСР  ставили ялинку в Колонному залі Кремля. На ній було  10 тисяч прикрас - це прапори, міні-кремлі, комсомолки у червоних хустинках, піонери, будьонівці. З'явилися іграшки-підвіски у формі зірки з серпом і молотом, кулі з зірками. Ера повітроплавання позначилася на ялинках іграшками-дирижаблями з написом "СРСР", літачками, парашутами з крихітними парашутистами, танками, броньовиками. Єдине, що не прижилося, – це портрети вождів. Кулі із зображеннями голів Сталіна, Леніна, Маркса й Енгельса випускали лише протягом 1937-го.  Сама фраза "вішати вождів" , хоч і на ялинку, але звучала мало привабливо. Крім того, люди боялися побити кульки. Якщо хтось би доніс, добра не чекай.

Влада використовувала ялинкову прикрасу,  як виховний засіб. А люди сприймали ялинкову іграшку часом абсолютно інакше. І коли купували її, абсолютно не замислювалися про ідеологічний сенс. Їх, звичайно, насамперед приваблювала краса. Нехай навіть якщо на кульці - серп і молот.

 

"Наприкінці 30-х виходили численні інструкції,  де докладно було роз’яснено, як прикрашати зразкову радянську ялинку. На верхівці - червона зірка з кучерявим Володею Ульяновим в центрі, іноді замість неї вішали червоноармійську будьонівку. Прописували,  які іграшки де повинні лежати, як має бути оформлено підніжжя радянської ялинки. Знизу могли бути побудовані композиції відразу на кілька актуальних для того часу сюжетів. Скажімо, подвиг челюскінців, зразкова радянська квартира, зразковий радянський колгосп", - розповідає експерт.

При цьому зовсім не обов'язковою було присутність Діда Мороза. "В одній з інструкцій писали: "Дід Мороз не потрібен під ялинкою, його місце в залі як глядача", - додає киянка Марина Іванченко, яка підійшла послухати екскурсію. –  Мені мама розповідала, - каже 66-річна жінка. – Саморобні гірлянди теж тоді заборонили. Якась комісія, побачивши дітей за склеюванням таких гірлянд із кольорового паперу, підняла гвалт: "Негайно припинити! Ланцюг – символ рабства. У нас же радянська країна!".

 

"Повернення ялинки народ сприйняв по-різному, - продовжує Олександр. - Хто святкував нишком усі ці роки - зрадів. Де про неї не дуже й чули, залишилися байдужими. Деякі взагалі побачили її вперше у клубі чи школі саме в 1930-1940-х і не могли зрозуміти, навіщо вона? Один із очевидців згадував: "Ну й що, ну, поставили ялинку. У нас поблизу села в лісі таких ялинок повно. Нічого цікавого".

Письменниця Лада Лузіна, яка зібрала  2 тисячі новорічних прикрас і досліджує історію іграшки, розповіла, що в 1936-му на екрани вийшов фільм "Цирк" із Любов’ю Орловою. Тоді ж з’явилися іграшки на тему цирку, негренята (один із головних героїв у стрічці).

"У радянській ялинковій іграшці навіть була відображена тема війни в Іспанії: в 1938 році виготовили скляну кулю з двома літаками, один з яких збиває інший", - каже вона.

1940-1950-ті: собаки-санітари і ялинки-переможниці

"Ялинка в роки війни була специфічним явищем. Під час війни люди знову стали релігійними. Забороняй Бога - не забороняй, а коли навколо горе, людям хочеться у щось вірити і на щось сподіватися, - розповідає Олександр Тодорчук. -  На ялинці позначилися нові настрої людей. На ній висіли колишні дореволюційні різдвяні прикраси з янголами й одночасно поряд  - червона зірка, куля із зображенням серпа і молота. Заводи майже не випускали нових іграшок. Якщо і були, то на військову тематику: дівчатка-санітарки з сумкою через плече з червоним хрестом,  собаки-санітари, різна військова техніка. Ця загальна тенденція, і вона багато в чому об’єднувала ялинкові  іграшки радянські та німецькі. У них було те саме", - продовжує Олександр, – показуючи на ялинці кульку із серпом і молотом.

 

"За часів війни іграшки виготовляли на заводі "Москабель" - з відходів військового виробництва: металу, стружки, дроту, - розповідає Лада Лузіна. - Багато людей прикрашали ялинки підручними засобами - ватою, наприклад, або ж робили іграшки з бинтів і марлі. Траплялися кульки зі згорілих лампочок, їх розмальовували і чіпляли за нитку на ялинку. Після закінчення Другої світової війни допускалася на верхівці не тільки червона, а й срібна та золота зірки. Була так звана  ялинка-переможниця, - каже письменниця. -  У 1949 році в СРСР святкували 150-річний ювілей Олександра Сергійовича Пушкіна. На честь цієї дати виробники іграшок випустили прикраси, які зображували героїв його казок. Так на ялинках з'явилися золоті півники, Іван Царевич, Руслан і Людмила.

 

1950-1966-ті: епоха культури і космосу

З цього часу прикраси почали випускати цілими серіями. Переважно – тематичними. "Коли в 1953 році в СРСР російською вийшов переклад книги Джанні Родарі "Пригоди Чіполліно", ленінградська фабрика випустила невеликим тиражем серію персонажів казки. Серед них був сеньйор Помідор, барон Апельсин, сестри Черешні", - розповідає Олександр.

У середині 1950-х  з’являються інші  літературні казкові персонажі: братик Кролик і братик Лис, Червона Шапочка, Кіт у чоботях, Крокодил із "Тотоша і Кокоша", доктор Айболить".

 

Олександр показує крихітний автомобіль:

"У 1955-му випускають автівку "Победа", і вона теж прикрашає ялинку. Ялинка поступово перетворюється на виставку досягнень радянської економіки, господарства і культури".

 

У 1956-му виходить "Карнавальна ніч" Ельдара Рязанова. І відразу ж мода переноситься на ялинку у вигляді годинника, на якому за 5 хвилин північ. Такі прикраси були і в Європі, але там годинник показує 12-ту ночі", - на ялинці в музеї є такий годинник", - експерт показує і його. - Вийшла також серія "Народи СРСР" - фігурки з різними рисами обличчя і в національному одязі".

 

Але не забуває влада і про свою основну функцію - інформувати і пропагувати. В епоху Микиту Хрущова на ялинці - кукурудза, морква, перець, стопи пшениці, огірки й інші овочі-фрукти.

"Ялинка стає уособленням мрії. Чого немає вдома, те є на ялинці.  Скажімо, побутові предмети: кавники, чайники, самоварчик, вазочки, настільні лампи - атрибути звичайного нормального людського побуту. Окрім того, на хвилі будівництва хрущовського житла почали з'являтися міні-іграшки, набір міні-прикрас, бо в таку квартиру можна було поставити тільки міні-ялинку з міні-іграшками.

 

Мабуть, чи не найбільший наклад новорічних прикрас випускають після 1961-го. Гагарін побував у космосі. Найбільше досягнення країни того часу.  Його, як і решту, негайно вішають на гілочки: фігурки космонавтів, ракет, комет. І навіть самого Юрія Олексійовича. Нарешті і в СРСР є своя національна мрія - всі дітлахи хочуть стати космонавтами", - фігурок на космічну тему на ялинці багато.

 

 

Тодорчук показує  маленьких чоловічків у скафандрах і продовжує: "1966-й. Радянська іграшка як унікальний феномен із погляду форми припиняє своє існування. Колекціонери збирають іграшки, виготовлені лише до цього часу. Кустарне виробництво ялинкової іграшки в Радянському Союзі припиняється і починається машинне виробництво. Іграшка йде на потік, вона стає дуже одноманітною. Це безликі кулі, сніжинки, шишки. Вони однакові, і з художнього погляду вони не цікаві".

 

 1970-2000-ті: абстракції і чорна дірка

З приходом моди на мінімалізм і авангард усе максимально спростилося. Фігурки стали одутлими, розписи - найпростішими. Але в цей же час з'явився новий матеріал - поролон. Його починають активно використовувати у виробництві ялинкових іграшок. Випускали матрьошок у поролонових хустках, з поролону робили хвостики і гребінці, свинячі п'ятачки.

У виробництві іграшок починають активно використовувати пластмасу: у великих кількостях випускали кулі-прожектори, кулі-багатогранники, як на дискотеках. Були пластмасові прозорі кулі, всередині яких "літали" пластмасові метелики.

У брєжнєвські часи в країні  нічого значного не відбувалося, тематичних іграшок стало помітно менше. Вони ставали все більш абстрактними.

 

"У 80-ті СРСР почав закуповувати з Німеччини набори ялинкових прикрас, які постачали в спеціальній експортній упаковці з написами російською. У набір скляних прикрас входили: піка для верхівки, 16 кольорових куль і 5 прикрас іншої форми. Ці ялинкові набори були в СРСР дефіцитом і однією з найбажаніших покупок на новорічних базарах, незважаючи на доволі високу ціну - 9 рублів. На експортних коробках було написано російською "З Новим роком!", тоді як на заводах Лауша ще з XIX століття ця продукція традиційно називалася "Прикраси для Христового дерева з Тюрінгії", – додає вже письменниця.

 

"1990-ті не приносять нічого на новорічну ялинку. Китайські прикраси одного кольору, одноразові гірлянді - дешеві й убогі. Як і саме життя того часу. СРСР розпався. Заводи з виготовлення ялинкових прикрас зупинилися, - цей шар на ялинці найменш цікавий", - показує Тодорчук.

У 2000-х - знову іграшки китайські. Але вже з американським ухилом: дзвіночки, Санта-Клаус, олені, персонажі китайського гороскопу, вже менше скла і більше пластику, розповідає знавець.

 

2016: що треба вішати на ялинки українцям?

Ялинку в  Національному музеї Тараса Шевченка в Києві можна побачити безкоштовно. Організатори не кажуть, яка саме іграшка найстаріша. Усі охочі можуть відшукати її самостійно. Відомо, що вона зроблена на початку минулого століття і коштувала організаторам тисячу гривень.

 

Організатори відслідкували останню моду і кажуть, що нині треба  вивішувати на ялинку прикраси хенд-мейд (руками), або в стилістиці хенд-мейд.

"Тобто повертається мода столітньої давнини. А що вішати на верхівку? Треба думати. Колись це був янгол, потім – зірка, потім - піка. Прикраса на верхівці - це як обкладинка журналу, як ознака ідентичності, хто ми є. І коли ми - українці - зрозуміємо, що нам треба вішати на ялинці, це означатиме, що ми визначилися. Годі нас смикати за ниточки, ми маємо це вже вирішити самі", - завершує розповідь Олександр.

Фото - Максим КУДИМЕЦЬ

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1
ПЕРЕГЛЯДІВ
0
КОМЕНТАРІВ

КОМЕНТАРІ

10.02.2016, 21:30
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 1 лютого 2016

    INSIDER: Лучшие материалы

    Здесь мы оставляем тексты, которые нам показались самыми знаковыми

    • 0
    • 31
     
    • 31 січня 2016

    Роман Безсмертний: "Росія зацікавлена, щоб ця війна тривала без кінця"

    "З появою Гризлова мало що змінилося. Ви дискусію навколо Сталіна уявляєте?"

    • 3
    • 19
     
    • 29 січня 2016

    Как проститься с прошлым

    Как прощаться и открываться новым возможностям, рассказывает психолог

    • 1
    • 21
     
    • 29 січня 2016

    Крымские ультрас: «Предателей мы не забудем»

    Что означало быть проукраинским ультрасом в Крыму в начале оккупации, и как они живут сейчас

    • 1
    • 25
     
Система Orphus