Життя після війни: реалії реабілітації воїнів АТО

Чи мають посттравматичний синдром усі, хто повертається з АТО? Як працює психологічна реабілітація бійців сьогодні? Розповідають лікарі
Фото: Віктор Гурняк/INSIDER
7 грудня 201517:00
Віднедавна держава зобов'язала кожного учасника антитерористичної операції на сході країни проходити психологічну реабілітацію при поверненні в мирне життя. Кореспондентка INSIDER поспілкувалася з лікарями-психологами і дізналася, як держава опікується своїми героями, і чи спроможна Україна забезпечити кваліфіковану допомогу всім учасникам АТО.
 
Умовність статистики 
 
По-перше, яка кількість бійців повертається здоровими з АТО, а яка потребує допомоги — наразі встановити складно. Адже для того, щоб мати такі дані, потрібно проводити дослідження, а в нас їх сьогодні не проводять. 
 
“Щоб мати цифри хворих/здорових, потрібно аналізувати всіх солдатів, які мобілізувались і демобілізувалися. Наприклад, зараз ми можемо говорити точно лише про тих, хто лежить у шпиталі (у кого є соматичні травми) — тому що з ними, принаймні, можна провести декілька бесід і занести якісь дані в статистику. Але і такого дослідження у нас на цей момент немає. А облік тих, хто прийшов з фронту без фізичних пошкоджень, не ведеться”, — розповіла лікар-психолог Чернівецької обласної психіатричної лікарні Олена Мензак.
 
Як повідомили INSIDER у Міністерстві охорони здоров'я України, наразі основним координаційним центром з організаційно-методичного забезпечення мобілізованих є Український державний медико-соціальний центр ветеранів війни МОЗ України. “За інформацією Центру, на 25 листопада 2015 року в мережі госпіталів ветеранів війни проліковано більш ніж 5000 учасників АТО”, — кажуть у МОЗ (документ).
Фото: Віктор Гурняк, INSIDER
Зазначимо, що, за даними Генштабу, на початок осені було демобілізовано близько 40 000 бійців. Отже, нескладний підрахунок показує, що психологічну допомогу, згідно з офіційними даними, отримав лише кожний восьмий військовий. 
 
Плітки та реальність про посттравматичний синдром
 
За словами спеціалістів, у суспільстві існує міф про те, що майже кожен боєць АТО повертається з фронту якщо не з букетом, то бодай з одним психічним розладом. Насправді ситуація не настільки жахлива, вважають спеціалісти.
 
“У суспільстві так багато говорять про посттравматичний розлад, що здається, наче він у кожного другого бійця. Але це не так. Це трапляється значно рідше. Насправді окремі симптоми можуть бути в того чи іншого вояка, але розладом вони не стануть — все мине в процесі терапії. 
 
Наприклад, безсоння, тривожний стан, депресія, дратівливість, кошмари — це все симптоми посттравматичного синдрому. Але частіше за все вони піддаються лікуванню і до розладу не доходить. Річ у тім, що для визначення посттравматичного синдрому необхідно витримати певний термін. За медичною класифікацією, у нас ставлять такий діагноз через 6 місяців після початку діагностики”, — вважає лікар Олена Мензак.
 
Як зауважили в МОЗ, “медичні стандарти (уніфіковані клінічні протоколи) за напрямком “Посттравматичний стресовий розлад” в Україні ще не затверджені, вони на стадії розробки”. 
 
За словами спеціалістів, найчастіше бійці після фронту звертаються по допомогу до психолога з порушенням емоцій і сну, психозами, нав'язливими та депресивними станами, але при належній терапії їх можна позбутися за місяць-два. 
 
При цьому фахівці зауважують, що загалом до психологічних розладів схильні люди, у яких і до війни було не все гаразд із психікою. А також ті бійці, у яких не має, до кого звертатися.
 
Головне - бажання бійця отримати допомогу
 
Один із улюблених виразів психологів звучить так: “Допомогти можна всім, хто усвідомлює, що потребує допомоги”. Іншими словами, криза довіри до психологів в українському суспільстві дуже велика. Низький рівень культури психологічної допомоги, плюс спадщина Радянського Союзу, коли все, що має корінь слова “псих”, викликає панічний жах, асоціації з зав'язаними сорочками і заспокійливими уколами, і призводить до того, що учасники бойових дій не поспішають звертатися по допомогу до спеціалістів.
 
"Похід до психолога в нас завжди дається дуже важко. Не тому, що нема до кого йти. У нас є кабінети обстеження і реабілітації, у нас є купа волонтерських організацій, психологічні служби. Проблема в тому, що психологи в нас некваліфіковані — не всі вони розуміють специфіку клієнта, з яким працюють. Є бажання допомогти, але немає фаховості. А друге - небажання хлопців звертатися до психологів", — розповіли INSIDER у Київській міській спілці ветеранів АТО.
 
У спілці вважають, що найкращі ліки для бійця - душевна розмова з бойовими товаришами. "Ми вважаємо, що найкращі ліки і найкраща підтримка — розмова з бойовими побратимами. В кожному районі є наш районний осередок, і якщо комусь треба зустрітися, щоб поговорити, то він завжди знайде з ким", — сказав член спілки Антон Колумбет.
 
Попри всі труднощі, психологи відзначають, що останнім часом вояки почали значно більше довіряти лікарям. Як не парадоксально — саме завдяки спілкуванню з бойовими товаришами. 
 
“Тішить, що останнім часом є тенденція збільшення рівня довіри до психологів. Довіра формувалася поступово і здебільшого завдяки “сарафанному радіо”. Спочатку всі відхрещувалися від допомоги. Причини різні — від якихось особистих забобонів до недовіри до віку та кваліфікації психолога. Але тепер стало значно краще — адже з'явилися бійці, які розповідають про те, як їм допомогли. Ще такий варіант — не розповідають, але друзі та товариші на власні очі бачать зміни і переконуються, що йти до психолога варто, тому що результат є”, — говорить керівник Центру психології та психоаналізу Сергій Пономарьов. 
 
Більш ніж скромна допомога держави 
 
За словами фахівців, за півтора року АТО держава не зробила практично нічого, щоб поліпшити умови психологічної адаптації військових.
 
“Не існує ніяких центрів адаптації — вони сконцентровані на базі психлікарень. А це додатковий відлякуючий чинник для бійців. Ба більше — в психлікарнях не збільшують штат лікарів, які мають допомогти військовим. Відповідно, додаткове навантаження падає на тих психологів, що вже є в штаті. При цьому, звісно, на зарплаті це ніяк не позначається, адже в бюджеті не передбачено для цього коштів. Окрім того, бійцям бажано перебувати не серед обдертих стін і брудних ліжок. Загалом ситуація типова для нашої країни — грошей немає, викручуйтесь, як можете”, — обурюються лікарі. 
 
У МОЗ свій погляд на ситуацію. За інформацією міністерства, в питанні реабілітації бійців воно робить доволі багато. “МОЗ України велику увагу приділяє питанню психологічної реабілітації учасників АТО. Розроблена низка методичних рекомендацій щодо особливостей ведення пацієнтів з ознаками післятравматичного стресового розладу, створені виїзні мультидисциплінарні бригади (психіатр, психотерапевт, психолог), які, у разі необхідності, залучаються для надання психолого-психіатричної допомоги, виділені ліжка для реабілітації хворих з наслідками психотравми та укомплектовуються госпіталі психіатрами та психологами”, — повідомили в МОЗ. Також у відомстві зазначили, що для психологів регулярно проводять тренінги та конференції. 
 
Лікарі ж кажуть: ліжка для психологічної реабілітації дійсно відкривають, однак більше завдяки допомозі родичів і волонтерів, аніж турботам держави. Для прикладу — в Чернівцях нещодавно створили 15 реабілітаційних ліжок для учасників АТО. Досі діагностування та лікування військових проходило на базі відділення кризових станів і неврозів, тепер є окреме відділення. За словами лікарів, без допомоги волонтерів відкриття могло би затягнутися на невизначений термін. Адже держава дала лише приміщення, а ремонт, меблі, білизну — все це забезпечували волонтери. Як їх будуть фінансувати — незрозуміло. 
Фото: racurs.ua
 
Як зауважують лікарі, особлива біда з психологічною допомогою в маленьких містечках. В обласних центрах бійці за бажання хоча б знайдуть, куди їм звертатись, а в райцентрах і селах із спеціалістами геть біда — їх просто немає. У зв'язку з цим лікарі позитивно оцінюють поправку до закону, прийняту нещодавно, яка гарантує компенсацію проїзду бійцям до місця реабілітації. “У нас на всю область усього декілька центрів, куди можуть звернутися військові по психологічну допомогу. І така ситуація плюс-мінус у всіх областях. Тому компенсація проїзду — серйозний стимул почати лікування”, — вважає Олена Мензак.
 
"Афганський" синдром нам не загрожує
 
Лікарі одностайно говорять про те, що в нас не буде ні "в'єтнамського", ні "афганського" синдромів. Адже українська АТО не схожа на жодний збройний конфлікт. “Наразі передбачити ми нічого не можемо, але ніяких "афганських" чи "в'єтнамських" синдромів у нас не буде. Специфіка інша, — каже Олена Мензак. — У мене були різні пацієнти з АТО. Але найбільше серед них зустрічала розчарування владою, обурення несправедливістю і обманом із боку керівництва країни, скарги на “зливання”. Рідше зустрічаються ті, які вважають за честь воювати за Батьківщину, відстоювати свою землю і запобігати просуненню ворога. Є і такі, хто кажуть: “Ні за що більше не піду туди і зроблю все, щоб побратими повернулися, буду їм допомагати. Але я туди не повернуся, бо це не моя війна, не за Україну, а за те, щоб влада заробляла гроші”. Таке чую часто”.
 
При цьому спеціалісти наголошують, що ніякої залежності від хвилі мобілізації немає — розчаровані та піднесені є у всіх хвилях демобілізованих. 
 
Як треба спілкуватись з учасником АТО 
 
Головна порада під час спілкування з тим, хто повернувся із зони бойових дій — терпіння і розуміння. Навіть якщо боєць налаштований агресивно і намагається образити співрозмовника.
 
“Якщо на вас у мирному житті “визвіряється” солдат, не треба ображатися на нього. Він має на це право, повірте. Треба погоджуватись і терпіти. Не потрібно переконувати, дискутувати, намагатися щось довести, тим паче ображати. Потрібно потиснути руку і подякувати йому за те, що охороняв ваше життя”, — радять психологи. 
 
Дуже важливо не відгороджуватися від солдата: слухати його, розмовляти з ним, не давати замкнутись у собі.
 
Також потрібно проявляти зацікавленість до того, що боєць говорить, навіть якщо розмови про війну набридли або не на часі — треба дати йому зрозуміти, що він потрібен і не є тягарем.
 
Не варто ображатись, якщо боєць уникає фізичних доторків і не хоче тиснути руку, уникає обіймів або навпаки — занадто активний у фізичному контакті. Треба проявити терпіння і коректність, щоб максимально дипломатично позбавитися нав'язливих обіймів. 
 
Узагалі під час спілкування з бійцем варто забути про власне "его" і переключити всю увагу на особистість демобілізованого. 
 

Коли і кому звертатися по допомогу?

З'ясувати, наскільки необхідна допомога і в якому стані перебуває людина, неможливо в домашніх умовах, вважають лікарі. Потрібно пройти діагностику всім, хто брав участь у військових діях.

"Зараз усі медичні заклади дуже лояльні та відкриті. Перестрахуйтеся, не ризикуйте. Це точно не зашкодить. Неправильно давати універсальні рецепти і діагностувати по інтернету. Треба налаштовувати свого брата, чоловіка, сина — "сходи, чому б ні". Кожна проблема має вирішення, важливо їх розпізнати", — радить лікар Олена Мензак.

Допомога сім'ї так само важлива —  як паралельна до терапії, так і сама по собі. Рідні мають бути поінформовані про те, як поводитися, і розуміти ситуацію. Саме їх сприйняття є дуже важливе.

"Близькі такої людини (бійця АТО) мають розуміти, що в будь-якому разі це інша людина. Але водночас та сама, яку вони знали і любили.  Ця людина має нові особливості, якості. І вони зараз на першому плані", — каже пані Олена.

І хоча встановити самостійно стан людини важно, є деякі зовнішні "дзвіночки", що вказують на розлад.

Ними може бути:

- порушення сну;

- кошмари;

- інтрузія (запах чи звук викликають переживання з пережитими подіями, звуки нагадують події);

- симптом уникання (відсутність бажання згадування);

- "флешбеки" (людина переноситься в подію, яка травмувала, і поводиться так само, як за обставин події.  Найкраще проілюстровано у фільмі "собака на ім'я Герцог";

- надмірна дратівливість. Людина все ще перебуває в пережитій ситуації, її дратують звичайні речі. Це відбувається не через бажання людини так реагувати, а тому, що мозок по-іншому реагувати в цей момент не може. Людина ніби захищається;

- депресія є одним із симптомів розладу. Її характерними рисами є тривале зниження настрою, втрата звичних інтересів, занижена самооцінка, почуття провини. Докладніше про депресії можна прочитати у матеріалі на нашому сайті.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

  • Пропоную безкоштовній реабілітаційний масаж всього тіла чи частково воїнам АТО,бо державні службовці ніколи не будуть перейматися потребами ні героїв,ні простих громадян.098 465 80 26.

9.05.2021, 01:24
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 31 березня 2020

    Land Rover, Lexus та елітні годинники: що задекларував новий глава МОЗ

    За минулий рік Степанов заробив 87 807 грн як очільник Одеської ОДА і отримав проценти в Ощадбанку на суму 2,83 млн грн

     
    • 31 березня 2020

    Авто за мільйон гривень та готівка: що задекларував новий заступник Венедіктової

     
    • 30 березня 2020

    Рада підтримала “антиколомойський” законопроект

     
    • 30 березня 2020

    Рада з другої спроби обрала очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

    Верховна Рада України у понеділок, 30 березня, з другої спроби проголосувала за призначення очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

     
Система Orphus