Упирі - то не про кажанів

Одним із численних втілень нічного жаху є кажани – таємничі істоти, що наганяли жаху ще з часів середньовіччя. Але чи насправді треба їх боятись? Виявляється, в Україні є навіть центр реабілітації для кажанів!
30 жовтня 201517:00

Сюрпризом для багатьох стане те, що кажани, широко відомі як "летючі миші", мишами насправді  не є. Це зовсім інший ряд ссавців. Але чому кажани – це летючі миші? Про це та інше  ми дізнаємось у справжнього знавця кажанів, кандидата біологічних наук Антона Влащенко.

"Миші - це звичайна калька з німецької, привнесена в російську мову Ломоносовим. Німці називали їх мишами за зовнішню подібність", - розповідає він. "Інша поширена в слов’янських мовах назва – нетопир. "Від "нето пер" - немає пір’я"

"Моя перша зустріч з цими тваринами відбулась на першому курсі Біологічного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна. Тоді, у січні, знайшли велику групу кажанів у вікні Університету. Ми перетримали цих тварин до весни і фактично врятувати від смерті. З тих пір кажани заполонили моє життя", - ділиться спогадами Антон.

Якщо дослідники великих звірів, наприклад рисей, працюють з ними, як правило, на відстані, по слідах, дослідники комах – переважно з уже мертвим матеріалом, то дослідження кажанів –  це цікаве поєднання складних польових умов та необхідності мати безпосередній контакт із тваринами, тобто тримати їх в руках.

 

"Найважче – перелаштуватися до нічного способу життя", - розмірковує Антон."Моя перша зустріч з цими тваринами відбулась на першому курсі Біологічного факультету ХНУ імені В.Н. Каразіна. Тоді, у січні, знайшли велику групу кажанів у вікні Університету. Ми перетримали цих тварин до весни і фактично врятувати від смерті. З тих пір кажани заполонили моє життя", - ділиться спогадами Антон.

 

Завдяки такому існуванню, життя кажанів завжди було маловідомим і оповитим міфами. Найбільше цікавило людей, як вони можуть бачити вночі і ухилятися від перешкод.

Перші біологи ставили різноманітні досліди. Вони пускали тваринок у суцільно темну кімнату, позбавлену будь-яких джерел світла, на кшталт місяця або зірок, і з розтягнутими від стелі до підлоги численними розтяжками із дзвіночками. Проте кажани успішно маневрували з-поміж мотузок. Та сама успішність була при заклеюванні їм очей. І яке ж було здивування науковців, коли натикатися на мотузки їх змушувало лише … заклеювання вух!  Причиною цього є унікальна риса, властива у тваринному світі лише кажанам, дельфінам, землерийкам, окремим тюленям і поодиноким птахам – ехолокація.

 

"Кажанів недарма називають живими радарами. В польоті вони видають звуки високої частоти – ультразвуки, і чують їхнє відбиття від перешкод. Безпомилково, не просто помічаючи перешкоди, а й ловлячи в польоті нічних метеликів та інших комах", - розповідає Антон.

Тільки комахи є здобиччю наших кажанів. Один з найпоширеніших міфів, що вони п’ють кров, є вигадкою. Кажанів-вампірів лише три види, та й ті живуть далеко у Південній Америці, харчуючись кров’ю ратичних і птахів. Наші види є добрими і беззахисними.

 

Побутують також міфи, що кажани плутаються у людському волоссі, і що їх приваблю білий колір. "І те, і інше – маячня. Полюючи на комах, вони можуть підлітати близько до людей, але волосся їх жодним чином не цікавить. Так само як і білий колір – їх можуть вабити лише комахи, що летять вночі на світле", - роз’яснює нам ситуацію Антон.

Живуть наші нічні друзі у різноманітних сховищах – в дуплах дерев, на горищах, в печерах.

 

Всі види кажанів України - а їх до 28 - занесені до Червоної книги України. Причиною тому є низька чисельність одних видів, та висока вразливість – інших. Кажани зникають внаслідок руйнування їх природних і міських сховищ, потрапляння у антропогенні "пастки" - відкриті вікна чи системи вентиляції, та внаслідок прямого знищення людьми, які їх знаходять. Вони дуже повільно розмножуються – за рік народжують 1-2 дитинчати, відповідно, загибла колонія відновлюється вкрай довго. Тваринки потребують охорони з нашої сторони.

 

Особливо вразливими вони є навесні та восени. Частина кажанів, зовсім як птахи, відлітає на зиму на південь, і під час міграцій залітають у найрізноманітніші приміщення. Інша частина лишається зимувати у нас, впадаючи у сплячку у схованках зі стабільною температурою в 4-7 градусів, для чого знову ж таки часто обираються ліфтові шахти, вентиляційні отвори, під’їзди,балкони  тощо.

І тут міфи починають грати проти них.

"Кажани – це не миші, вони не чіпають будь-яких запасів продовольства і не переносять ніяких хвороб, які властиві гризунам. Побутує думка, що кажани винні у переносі сказу, але це не зовсім вірно. Інколи він трапляється серед них, але хворі особини не здатні літати і не зможуть до вас залетіти. І, у будь-якому разі, він не передається повітряно-крапельним шляхом", - каже біолог.

Центр реабілітації… кажанів.

Намагаючись донести до людей безпечність кажанів і потребу їх рятувати, харківська команда біологів здійснила велику роботу.  Наразі, у Харкові створений перший на теренах колишнього СРСР центр реабілітації кажанів. Перші ідеї по створенню такого центру і роботи по реабілітації розпочалися ще у далекому 2002 році.

 

Антон з командою студентів друкували і поширювали тисячі плакатів та листівок, проводили  лекції та роз’яснювальну роботу серед різних верств населення.

"В будівлі Харківського університету сотні тварин потрапляють у простір між віконними рамами та гинуть, якщо їх вчасно не дістати. Під час зимових відлиг частина тварин прокидається та змінює схованки, тому нерідко їх знаходять і у внутрішніх приміщеннях. За умов високих температур та зневоднення, тваринки швидко витрачають свої жирові запаси та гинуть", - розповідає Антон.

 

Просвітницька робота давала результати. Знайшовши в будинку кажана, люди не вбивали їх, а звертались до харківських біологів. За результатами цього проекту, кількість знахідок кажанів за зиму збільшилась зі 100-200 до 500. У 2011 році з будівлі Держпрому було передано 766 кажанів, з будівлі ХНУ — 421, з інших будівель міста — 162. Тому утримувати таку кількість тварин у побутових умовах ставало все важче.

 "Фактично, для порятунку такої кількості тварин необхідно було створити окремий центр реабілітації. Перший проект такого центру був підготовлений у 2009 році. Проте пройшло ще 3 роки поки вдалося знайти спонсорів та приміщення. Повноцінно Центр реабілітації кажанів працює з 2013 року".

 

Що собою являє Центр?

"Перш за все, це велика організаційна робота – гаряча лінія, декілька телефонів та електронна пошта, сторінки в соціальних мережах. Оператор гарячої лінії приймає повідомлення, та переправляє їх черговому у цей день, який виїжджає на виклик та рятує тварину чи тварин. Ця робота ведеться цілий рік, без вихідних та свят".

Центр видає листівки та календарі, його працівники приймають участь у більшості освітніх заходах у місті. Особливістю роботи Центру є унікальна акція – випуск кажанів у природу навесні.

Перший випуск відбувся у березні 2013 року. "Більш ніж 500 кажанів було відпущено в природу. Захід зібрав сотні людей, які із задоволенням тримали кажанів на руках, відпускали і милувалися їх віражами у повітрі".

"Великим напрямком роботи Центру є наукові дослідження. І, хоча ми перелічуємо їх останніми у списку, це є найважливіша частина роботи, її ядро, або мозок", - зазначає Антон.

Але, нажаль, подібний центр по роботі з кажанами є лише в Харкові.

 

Що робити, якщо ви знайшли кажана в будинку?

Головне – не панікувати, а дотримуватись інструкцій, розроблених спеціалістами центру і які ви можете знайти на їхньому сайті. В разі будь-яких запитань можна телефонувати до харківського центру за потрібною вам консультацією.

Якщо ви знайшли в приміщенні кажана вдень, в теплий період року, то вдягніть цупкі (наприклад, шкіряні) рукавички  і спробуйте накрити кажана невеликою коробочкою, протиснувши між нею і стіною шмат картону. Таким чином, кажан виявиться у коробці, накритий картоном. Зробіть отвори для дихання і зафіксуйте картон скетчем. У сутінках слід випустити тваринку на волю, "з руки" або, якщо вона не надто активна, посадіть на дерево.

Якщо ж кажан залетів влітку ввечері – просто ширше відкрийте вікно, і чекайте поки він вилетить. Не намагайтесь збити його! 

Взимку ж, при знахідці кажана, слід посадити його в коробку у прохолодне місце, подалі від батарей, а також від домашніх тварин. Якщо немає можливості передати кажана спеціалістам, можна помістити тваринку на зимівлю самостійно, керуючись рекомендаціями спеціалістів. 

Якщо ж ви, прочитавши даний матеріал, продовжуєте боятися летючих мишей, Антон має для вас просту пораду: "Просто знайдіть час, і відвідайте один із наших заходів, потримайте кажанів в руках. І обов'язково приводьте дітей!"

Біолог впевнений: безпідставний страх перед крилатими володарями ночі зміниться на щире захоплення і турботу.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

10.01.2021, 17:26
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 31 березня 2020

    Land Rover, Lexus та елітні годинники: що задекларував новий глава МОЗ

    За минулий рік Степанов заробив 87 807 грн як очільник Одеської ОДА і отримав проценти в Ощадбанку на суму 2,83 млн грн

     
    • 31 березня 2020

    Авто за мільйон гривень та готівка: що задекларував новий заступник Венедіктової

     
    • 30 березня 2020

    Рада підтримала “антиколомойський” законопроект

     
    • 30 березня 2020

    Рада з другої спроби обрала очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

    Верховна Рада України у понеділок, 30 березня, з другої спроби проголосувала за призначення очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

     
Система Orphus