У неділю, 4 жовтня, в Києві пройшов фестиваль "Ретро Круїз". Любителі стилю 1920-1930 років минулого століття вже традиційно проїхалися столицею та провели день під звуки джазу зі смаком Англії 20-30 років минулого століття.
Кореспондент INSIDER поспілкувалася з учасниками "Ретро Круїзу" та дізналася, хто ці люди у звичайному житті, і чому раз на декілька місяців вони вдягаються саме в такому стилі.
Ганна
"Я працюю інженером-секретарем. На роботу їжджу велосипедом уже 7 років. У мене їх три. Це в мене електровелосипед, він дуже зручний для пересування таким містом з пагорбами, як Київ.
Перший був складаний, він займав мало місця в квартирі - саме тому я його і купила. Думала, якщо він буде мені заважати - продам, або поставлю у далекий кут. Тепер у мене вже три велосипеди, а квартира та сама, і продавати жоден із трьох я не маю наміру.
Також у мене є самокат, на якому пересуваюся на короткі відстані. Наприклад, я знаю, що мені треба проїхати пару кварталів від метро, то я ніколи не сяду в громадський транспорт, а піду пішки, або поїду на самокаті.
Захоплення велосипедами в мене виникло 8 років тому, коли я побачила одну бабусю на велосипеді, яка спокійно їхала вгору, тоді подумала: "Вона може, а я чим гірше?".
Діти не підтримують захоплення, вони більше спостерігають. Я би мріяла, щоб у нас було, як у Голландії, коли дитина змалку звикає до велосипедного руху - їздить із батьками чи то в кошику попереду, чи то на спині.
Якось я поїхала на ретропарад із живою собакою, але для тварини це дуже велике навантаження: їздити кілька годин у кошику, їй хочеться їсти, пити, в туалет; окрім того, всі хочуть її взяти на руки, погладити - це дуже втомлює тварину.
 |
Вирішила її не мучити, а посадити замість неї Пеккі. Це ретро-собачка відомої німецької фірми. Пеккі вже років 50. До речі, у мене ціла колекція іграшкових собак".
Ганна у "Ретро Круїзі" бере участь учетверте.
Олександр
"У буденному житті я можу ходити і в такому одязі, і в ділових костюмах, і в спортивному. Останнім часом я віддаю перевагу спортивному одягу, він для мене більш зручний. Тепер я можу собі це дозволити, оскільки не працюю, на пенсії. Раніше, коли працював головним інженером одного з київських заводів, одягав тільки ділові костюми і краватки.
Велосипедом захоплювався з дитинства. З того часу велосипед не обміняю ні на що. Точніше, якщо обміняю, то тільки на коней. Коней я дуже люблю.
 |
В 2014 році випадково натрапив на оголошення "Ретро Круїзу", зареєструвався і приїхав. Раніше я тільки спостерігав в інтернеті за такими подіями, що відбувались у різних куточках світу, вони мені дуже подобались. Естетика тих часів просто казкова: і музика, і одяг, і манери.
Перший одяг для параду в нас, звісно, був дивний, але поступово ставав усе вишуканішим. Одяг підбираю на секонд-хенді, але спеціалізованому. Дівчата восени на параді гарніші, ніж хлопці: сукні красиві, капелюшки, квіти, шалики.
На велосипеді катаюся від снігу до снігу, фактично щодня. Тільки взимку не їжджу. Велосипедів у мене три. Їжджу з сином та невісткою на велосипедах - вони беруть мої, тож дуже зручно. Один, дуже красивий, фірми "Мерседес", у мене вкрали просто з квартири. Досі так і не знайшли".
Олена
"У буденному житті у мене робота відповідальна та серйозна. Можна сказати, я - права рука керівника компанії. На "Ретро Круїзі" я вдруге. Дізналася про подію восени минулого року, але на той момент у мене не було відповідного велосипеда. Я купила його взимку цього року. Переглядала фотографії і захотіла собі саме такий, замовила в Дніпропетровську, і навесні вже приїхала на ретрофестиваль.
У мене велосипед Sparta pickup. Він унікальний. Я купила його в Дніпропетровську в чоловіка, який колись жив у Голландії і привіз свій велосипед звідти. Він був випущений у 2007 році, але це серйозна стилізація під 1920-1930 роки. Я знаю, що він у мене єдиний у Києві, більше тут таких немає. Більше того, переглядаючи фото з українських ретрофестивалів можу сказати, що такого не бачила ніде. Він важить 23 кг. Важко інколи по переходах носити, якщо заїздів нема. Але в такій вазі є і плюс - з нього дуже важко впасти. Я впала лише раз, і то на велодоріжці - мене підрізав велосипедист.
 |
Залишати страшно без нагляду надовго, тому я паркую його на 4 замки, всі якісні й усі різні. Я міркую, що хтось гляне на велику кількість захисту і подумає: "Ну його, стільки ламати".
Любов до ретро в мене виникла вже після любові до велосипедів. У ретростилі мені подобається можливість виглядати по-особливому красиво та витончено. До речі, у мене є ще один велосипед - спортивний. І, думаю, на двох не зупинюся. В планах - велосипед для даунхіллу і шосейник. У мене дуже великий балкон, тому зберігати їх не проблема. Зараз, до речі, у мене на балконі не тільки два моїх велосипеди, а й друзів, і ще достатньо місця для парочки байків".
Андрій
"У повсякденному житті я сантехнік, і потрапив сюди спонтанно. Про "Ретро Парад" я побачив оголошення в інтернеті, було цікаво, але не думав брати участь. Кілька днів тому прийшов на виклик до однієї людини, і саме вона надихнула мене поїхати на велопарад. Увечері за ніч до параду поспіхом пройшовся по секонд-хендах, нічого не знайшов. Тоді заліз до себе в шухляду, в скрині знайшов штани, підтяжки, капелюх дідуся, фотоапарат у мене був, чохол до нього я купив уже давно - він саме сподобався мені своїм ретростилем.
 |
Хоч я не планував брати участь у параді, але мені вже дуже подобається. Всі одягнені стильно, всі привітні, стилістика дуже подобається, і музика.
Щоправда, велосипед у мене поки що сучасний, звичайний, не встиг за кілька днів поміняти. Вчора переглядав фото в інтернеті і зрозумів, що хочу собі на наступний рік змайструвати щось більш відповідне до стилю. Можливо, власними руками. Душа лежить більше до "Паука" - велосипеда, у якого одне колесо дуже велике, а друге – мале".
Дар'я та Костя
Дар'я: "Я оператор іспаномовного кол-центру, вчилась на іспанського філолога. Танцюю фламенко. Подобається рок-н-ролл, але поки що "не зраджую" фламенко.
У параді беремо участь вперше. Два попередні рази просто приходили подивитися. Для мене участь у цьому фестивалі - логічне продовження інтересів: я давно цікавлюся темою ретро і в звичайному житті ходжу в не дуже звичайному одязі. Зацікавлення старовиною виникло давно. Люблю носити бабусині речі, дуже люблю вінтажний стиль. Багато одягу шию на замовлення, але також ношу і речі бабусі. Ось норка в мене на плечі - бабусина. Її, до речі, сьогодні перехожі назвали "єнотом".
Велосипед у мене вітчизняний, новий, просто зроблений, як красивий сіті-байк. Ретро мені не хочеться, я не дуже розбираюся в них і тому мені важко зрозуміти - вартує він тих грошей, які за нього просять, чи ні. Плюс, доглядати за ним треба особливо, а це для мене дуже складно.
На велосипеді я не їжджу на роботу. Він у мене прогулянковий, для вихідного дня".
 |
Костя: "Для Дар’ї ретро - то радше стиль життя. Старовина - то її примха, а я вже включився поступово. Можна сказати, вона мене "підключила" до цього руху, і мені стало цікаво. В житті я малюю анімацію.
От зараз згадав, що ще в школі я знайшов у батька старі платівки, і мені дуже подобалась американська музика 20-30 років минулого сторіччя, записана на них. Тож, напевно, інтерес до такої естетики виник ще тоді, а тепер він наново "прокинувся". Ось, туфлі вдягнув дідусеві, німецькі, а виглядають, як нові. Мама казала, якась крута фірма тих часів, були дуже великою рідкістю.
Велосипед у мене німецький. Він мені сподобався стилізацією, красивий. У велосипедах я особливо не розбираюсь, і не було такої цілі, але Даша купила навесні, а за тиждень я теж собі купив. Тепер їздимо разом, не тільки на паради".
Павло
"У житті моя посада – заступник директора з економіки на підприємстві хімічної галузі. Також багато часу приділяю розвитку громади мешканців Старого Подолу.
У мене дерев'яний велосипед. Я побачив подібний в інстаграмі подруги з Голландії і загорівся мати такий самий. Не було ніяких креслень - тільки картинка. Знайшов людей, які зробили його в Києві. Його виготовлено з сосни, на станку, кріпиться болтами. Конструювався та робився близько півроку. Планую зробити ще захист на колеса з фанери, щоб вода не хлюпала.
 |
У "Ретро Круїзі" беру участь удруге. Велосипеди люблю з дитинства, але свій власний придбав менш ніж 1,5 року тому. На роботу на ньому ще не їздив, бо велика гірка по дорозі та дуже велика інтенсивність руху - не почуваюся впевнено за таких умов, а також відсутній душ на роботі.
Байк важить 16 кг. Під час його створення багато чого ламалося, переробляли, то ціна вийшла близько $1000. В Україні є дуже схожі велосипеди, але за рахунок іноземних компонентів вони коштують понад $1200. У мене простіші деталі, але 99% з них – українського виробництва, завжди намагаюсь акцентувати на цьому увагу перехожих, які розпитують про велосипед. Коли, як не зараз, час для пропагування економічного патріотизму й усвідомлення того, що нам, українцям, теж під силу виробляти прикольні речі".
Валерій
"Навчаюся в КПІ, хочу стати розробником. Чому ретро? Мені подобається сама концепція фестивалю: музика, танці доби 1920-1930 років, також подобаються велосипеди. Саме ретровелосипеди. Сучасні не дуже люблю, як на мене, вони без душі. А ось старі велосипеди – інша справа. Я вдягнений у костюм велогонщика: простий і практичний. Вважаю, що тоді вони були більш справжні: і люди, і велосипеди.
 |
Велосипед у мене голландський, 1980-го року випуску. На жаль, старішого поки не знайшов. Я його взяв майже в такому стані. Купив в Одесі минулого року. Намагаюся підтримувати в максимально робочому стані.
Захоплююся серйозно ретростилем лише з минулого року. Але поступово він входить і в моє повсякденне життя - в плані одягу, музики та кіно".
