Ілля Ніколаєв і його дружина Оленка Мензак з 13 по 21 вересня об'їхали частину Криму, спостерігаючи за життям на окупованій Росією території. Кореспондент INSIDER дізнався подробиці сміливої мандрівки за маршрутом Джанкой - мис Казантип - Феодосія - Сімферополь - Ялта - Сімеїз - Сімферополь - Красноперекопськ - Армянськ - кордон. Місце для відпочинку було обрано невипадково. Ілля з самого початку анексії не наважувався побувати на півострові, який є його батьківщиною (хлопець народився і ріс у Криму до 10 років, потім переїхав у Горлівку, звідти - до Чернівців). "Було гидко їхати туди, дивлячись на нахабність Росії, безсилля України і тупість місцевих жителів, що кланялись у ноги Путіну", - зізнається він. Але з часом "голос крові" і природна цікавість пересилили відразу, і він з дружиною вирішили проїхати автостопом по Криму, як неодноразово робили, коли Крим був "наш".
 |
Російський взірцево-показовий кордон і український умовний блокпост
Усупереч поширеним чуткам, подружжя "на кордоні" не обшукала жодна зі сторін. Окрім того, прикордонники взагалі не ставили ніяких запитань - подивилися паспорти і побажали гарної дороги. Все.
"Найбільше, що вразило, - вигляд "кордону". З, так би мовити, російського боку це повноцінний кордон із новим парканом та озброєною охороною. З нашого - якийсь невеликий символічний вагончик, в якому сидить один прикордонник із ноутбуком. Напевно, це символічно, адже ми не визнаємо Крим Росією", - розповів Ілля.
"Дух" Росії і "путінський душок"
Перше, що вражає в новітньому Криму, - агресивна пропаганда Росії. "Керівництво" півострова заповнило якомога більше вільного простору всім, що нагадує про Російську Федерацію та її вождя Путіна: сотні прапорів і прапорців Росії, георгіївські стрічки, постійне повторення потрібних меседжів (білборди, сіті-лайти, графіті). Найпопулярніший білборд із портретом Путіна і надписом: "Россия. Путин. Навсегда". Також поширені попередження про загрозу "світового тероризму": на білбордах вчать приглядатися до оточуючих і "доносити" на підозрілих осіб, а вокзальні оголошення лякають терористами та підозрілими сумками.
 |
Цікаво: що далі від великих міст, то менше згадувань про Росію. "Перетнувши кордон, ти не відчуваєш окупації - все, як завжди: степи, поодинокі вказівники, деякі українською мовою. Але що ближче до великих міст, то більше ти опиняєшся на арені цирку "Кримнаш", - каже мандрівник.
За словами одного з водіїв, траса Сімферополь-Керч розширюється завдяки "віджатій" українській техніці. Дійсно, проїжджаючи місце ремонту, мандрівники побачили, що всі будівельні машини мають українську позначку "АЕ" - Дніпропетровська область.
Серед усього іншого вражає мова вулиць. Якщо раніше на вулицях кримських міст можна було почути й англійську, й українську мову, а російська була переважно українізована, то нині переважають російські діалекти: московські, пітерські, самарські. Української взагалі немає, іноземних також.
До речі, подружжя всюди спілкувалось українською і ніякого прояву агресії, зацікавлення, шипіння в спину не відчули. "Можливо, якби ми українською заговорили в якомусь нічному клубі або ввечері в парку, чи кав'ярні, то проблеми були б. Перевіряти, якщо чесно, не хотілось. Але вдень на вулицях міста чи на пляжах - ніяких проблем", - каже Ілля.
Про патріотизм кримських татар
Усі кримські татари, яких зустрічало подружжя під час мандрівки, виявились українськими патріотами. "За незалежної України ми нарешті отримали паспорти, нас перестали переслідувати і почали поважати. Ми почали жити, як нормальні люди, на своїй землі. А тепер нам постійно страшно, що росіяни знову нас депортують", - розповіла бабця Індіра, яка пережила депортацію в Узбекистан і повернення в 1980-х роках до Криму.
За її словами, кримськотатарська молодь не так сильно переживає стосовно анексії, тому що не знає, що таке депортація. Багато незгодних виїхали з Криму в Україну після березня 2014 року, але багато лишилось і тих, яких усе влаштовує.
До речі, на дорогах півострова можна ще зустріти машини з українським номерами "АК". Такими пересуваються кримські татари - така собі маленька акція протесту.
Пляжі "окуповані" російськими бюджетниками
У розквіт оксамитового сезону кримські пляжі виявилися не порожніми, але й не повними. В середньому вони були заповнені на 40%. Переважна більшість відпочивальників - російські робітники бюджетної сфери: вчителі, комунальники, чиновники нижньої ланки тощо.
 |
Стоячи в черзі на пором із Керчі, мандрівники почули таку історію: "А що, нам начальство сказало: або береш відпустку і їдеш у Крим, або не йдеш у відпустку взагалі. Довелось їхати. Ну хоч у Криму побуваю. І море тут", - спілкувалися між собою росіяни.
Ще одна цікава деталь відпочинку по-"кримнашенськи". У Сімеїзі на пляжах відсутні громадські перевдягалки. Є тільки платні - 10 рублів. "Що це таке? Чому немає безкоштовних перевдягалок?" - спробував домогтися справедливості Ілля. "Ну... не знаємо. Того року ще були, а цього вже нема", - відповів розгублений "бізнесмен".
Особливості відпочинку: нахабність росіян і кавказькі охоронці прапорів на скелях
Місцеві водії, що підвозили мандрівників, скаржилися на нових відпочивальників. "Нахабні, дуже нахабні. Раніше таких не було. Такі рожевощокі, пихаті й дуже хамовиті. Відрізняються від тих часів, коли Крим був українським", - розповів водій Олексій, що вже двадцять років поспіль перевозить туристів по Криму.
Цікаве відкриття - на верхівці скелі Діва (Сімеїз) на лавочці сидить накачаний кавказець, який доглядає за російським прапором. Схоже, що це і є його роботою. "Росія повинна бути вільною. Так?" - сказав росіянин, встаючи з лавочки і поправляючи триколор, що закрутився навколо держака. Після цієї дії він знову опустився на місце і дивився відсутнім поглядом у море. Охороняв.
 |
Таксисти розповідали, що росіянам уже не дуже подобається відпочивати в "російському Криму". "Коли Крим був українським, росіянам було вигідно приїжджати: ціни низькі, сервіс не гірше, ніж у Росії, якість продуктів і послуг нормальна. А тепер це сумнівне задоволення: ціни такі ж, як і в Росії, а дорога ще дорожчою стала", - розповів у Феодосії таксист Геннадій.
Пенсійні хитрощі, високі ціни та любов до української горілки
Хитрий кримський "уряд" запровадив таку систему: всі, хто оформив пенсії до 2015 року, отримує їх з якимись коефіцієнтами і надбавками - загалом виходить непогана сума (4-5 тисяч гривень). А хто оформив пенсії з 2015 року, отримують стандарт - 6000 руб. (близько 2000 гривень). Нові пенсіонери незадоволені таким станом, але, вочевидь, любов до "історичної справедливості" сильніша й бунтувати ніхто не збирається.
Загалом ціни на продукти харчування в Криму на 30-50% вищі, ніж на материковій Україні. Окрім того, українських продуктів у Криму доволі багато. Втім також багато продукції місцевих виробників, а ті, що з Росії, - здебільшого краснодарські. Найбільше "засилля" української продукції серед горілчаних прилавків. "Українська горілка займає десь 80% асортименту. А от пива фактично немає. В основному місцеве - "Крим", зовсім трохи російського, українського - мінімум", - поділився спостереженнями Ілля.
 |
Також багато української мінеральної води та сирів, а от молочна продукція переважно місцева.
Про смерть бізнесу та відчай бабусі-путінофілки
Бізнес у Криму вмер. За словами колишніх кримських бізнесменів, він почав помирати в 2014-му, а в 2015 році помер остаточно. Так, один із водіїв, що підібрав мандрівників, - Дмитро - перебрався в Миколаїв. "У мене був невеликий бізнес, я продавав басейни. В 2014 році бізнес потроху став згасати, а в 2015-му все зупинилось. Я переїхав до Миколаєва, тут уже потроху стаю на ноги", - розповів бізнесмен.
Схожу історію почули від кримських бізнесменів, які займались альтернативними технологіями. "Раніше ми продавали по 50-100 сонячних колекторів на рік. За минулий рік ми отримали кілька десятків замовлень і зрозуміли, що справи дуже погані. А з початку 2015-го - взагалі жодного. Ми вирішили переїхати до Львова і почати нове життя, хоча до анексії ми придбали землю під Сімеїзом і почали будувати будинок. Але без роботи що тут робити?" - розповіли бізнесмени Сергій і Наталя Колончакови.
Найбільш трагікомічну історію втрати "бізнесу" розповіла кримська татарка Тамара з Калинівки (біля мису Казантип) про свою сусідку Марію, що мріяла про той час, коли Крим стане російським. Коли почалась анексія, вона зі сльозами на очах у перших рядах отримала російський паспорт. "Усе життя Марія їздила на базар у Щолкіно і продавала городину та молоко. І ось, "за Росії" поїхала також. А там, на базарі, її схопила поліція й не дозволила торгувати, пояснюючи, що то заборонено російським законом! Засмучена Марія повернулася додому, але наступного тижня - знову на базар. Цього разу її не просто попередили, а ще й оштрафували за те, що вдруге порушила законодавство. Вона приїхала додому, сиплячи прокльонами на адресу Путіна, Росію, й викинула свій російський паспорт", - розповіла Тамара.
Вуса Путіна, або Маленькі акції протесту
Ті, хто не згоден із російською політикою, висловлюють своє ставлення хто як може. В Ялті, наприклад, місцевий художник, фанат Путіна, на вулицях міста намалював кілька великих графіті, що звеличують образ російського президента (у вигляді капітана, льотчика, каратиста). Одного ранку в Путіна на цих малюнках "утворилися" гітлерівські вуса і свастика. Місцевій "владі" не залишалося нічого іншого, як зафарбувати ті графіті повністю. Але деякі залишилися.
А в Ялті якийсь український патріот придумав вишукано демонструвати свою позицію: біля пам'ятника Шевченкові щоранку з'являються свіжі квіти. До вечора їх, як правило, вже немає, але наступного ранку - на тому ж місці нові квіти.
"Якщо раніше я, приїжджаючи до Криму, відчував щастя від повернення на батьківщину, якесь умиротворення, спокій і радість, то тепер мені хочеться плюватись і матюкатись", - із жалем резюмує поїздку Ілля. Більше їхати в анексований Крим бажання немає. Зовсім.
