Мама у великому місті

У Швеції діти нікому не заважають. Немає дискримінації. Скрізь можна з візочком. У кінотеатрах є спеціальні сеанси для дітей у візочках
Фото Альони Лазарєвої
28 вересня 201517:11

У Києві маму з візочком чи з дитиною на руках можна зустріти на кожному кроці. Як живуть молоді мами у великому діловому місті? Наскільки місто готове ділити простір між діловими, зайнятими людьми і жінками, які хочуть залишатися активними і після народження дитини? Наскільки Київ пристосований до потреб матерів і дітей, дізнавався кореспондент INSIDER.

"Рятуйте" або куди подіти дитину?

Якщо мама в декреті хоче підробляти вдома або ж на декілька годин виходити в офіс чи на зустрічі, є всіма перевірені відомі способи, зі своїми плюсами та мінусами.

1. Дитячий садочок. Плюси: дитина прилаштована на весь день, ціна державного - в межах 300 гривень на місяць. Мінуси: в такий садочок беруть від 2,5-3 років. Треба вистояти велетенську - добре, що зараз вона віртуальна - чергу. Мами записують малюків у садочок іще під час вагітності. Здавалося б, усе гаразд, але її прізвище може "чомусь" випасти, коли підходить час віддавати дитину.

"Я собі спокійнісінько готувалася, що з вересня мій Олежик піде в садок. Раптом виявляється, що наше прізвище загубили. Хотіла дати благодійний внесок – 3 тисячі гривень – відмовилися, – у розпачі розповіла Леся Вакуленко, домогосподарка. – Завідувачки як показилися, ніхто не бере. Бояться, що визнають це як хабар. Я вже ходила в управління освіти. Там теж бояться якось вплинути, бо скоро вибори. Сама ненавиджу давати хабар, а тут іще й не хочуть брати, – каже жінка.

Можна віддати дитину у приватний садок, там знайдуться місця. Але ціна питання - 4-8 тисяч гривень на місяць. Це потягнуть не всі.

2. Няні. Плюси: няня сама прийде до вас додому. Кваліфікацію няні можна вибрати: з педагогічною і медичною освітами. Зі знанням іноземних мов тощо. Так само можна замовити і набір послуг, які вона надаватиме: годуватиме малюка, вчитиме чомусь, готуватиме їсти для всієї родини тощо. Мінуси: послуги непрофесійної няні, тобто простої, звичайної жінки з будь-якою освітою чи без неї коштують 30-35 гривень за годину роботи. Послуги няні з агенції - від 50 гривень за годину. Якщо порахувати: 5 годин на день, 22 робочі дні - няні з агентства доведеться заплатити 5500 гривень зарплати мінімум, але знайти няню за такі гроші дуже важко. Якщо ж няню викликати терміново, то таке спецзамовлення обійдеться від 10 тисяч. Хочеться вам у театр - будьте готові викласти 100 гривень за годину.

"Я подумала, що мені наймати няню економічно невигідно, - розповідає Ірина Котовська, мама двох дітей, яка залишила роботу економіста в державній установі і виховує дітей удома сама. – Якщо мені ходити на роботу, а це 8 годин, плюс 2 години на дорогу, то няню треба наймати на 10 годин щодня. Це 300-400 гривень за день. Та я просто не зароблю таких грошей! Тому я залишилася вдома. Добре, що чоловікової зарплати вистачає нас усіх утримувати. І можна було би витрачатися на няню, і дати собі слабинку, але тоді ми не могли б їздити до моря чи кататися на лижах. Окрім того, я вважаю, що ніхто краще за маму не виховає дітей. Мої знайомі мамочки-сусідки теж сидять удома. А якщо й беруть няню, то на якийсь короткий термін - два-три рази на місяць".

3. Кімнати розваг у торгових центрах. Плюси: такі центри є в кожному районі. Батьки йдуть собі скуповуватися, а діти залишаються під наглядом "професійних нянь і кваліфікованих співробітників", - як зазначають рекламні слогани закладів. Діти не тільки розважаються, а й можуть чогось навчитися. Зокрема: англійської мови, різних видів боротьби, орігамі, танцям живота і так до безкінечності. Причому є варіанти для трирічних малюків і для 16-річних підлітків. Мінуси: безплатних кімнат дуже мало (наприклад, в "Епіцентрі" і "Квадраті", дитяча кімната в Дарниці "Maximum"). І видів розваг у них, відповідно, теж. Як правило, це дитячі спектаклі, клоуни і м’які іграшки. Ціни - від 30 гривень за годину. Але в таких ігрових кімнатах дитина може перебувати годину-дві, не більше.

Є цілі парки розваг, де дитину будуть забавляти-вчити весь день. Ціни різні, можна потрапити на акцію і купити вхідний квиток на весь день за 59 гривень. Парк розваг Sky Park пропонує за ці гроші атракціон, ігри, батут, аніматорів. Але в таких парках дитину не залишиш саму.

Фото Sky park

"Ніколи не залишу дитину в ігровій кімнаті, - каже Оксана Заєць, перекладач, мама 4-річної доньки. – Там працюють люди за низьку зарплату і, відповідно, я не знаю чи достатньо в них знань і досвіду в критичних ситуаціях (травма, інша агресивна дитина тощо). Я навіть не впевнена, чи вони оформлені офіційно і мають медичну книжку. Ну і потім відповідальність за дитину все одно юридично несуть самі батьки. Біля мого будинку закрили одну таку кімнату, бо дитину забрав чужий дядько".

4. Родичі. Класичний варіант, коли з дитиною залишається бабуся, тітка, брат і так далі. Плюси: безкоштовно. Мінуси: не в усіх є родичі, які мають вільний час.

5. Носити, возити дитину з собою. Плюси: дитина завжди з мамою, часто буває на свіжому повітрі. У супермаркети пускають із візочками. Мамі з дитиною можуть поступитися чергою. Мінуси: якщо дитина в слінгу/рюкзаку - це важко фізично. Оточуючі, буває, реагують негативно.

"Якось на базарі на мене накричали, що приперлася з візочком, там було дуже тісно, - розповідає Олія Юховець, мама 3-річного сина, продавець. – Якось пішла в лікарню, боліло вухо. Мусила тягти сина. Якась бабуся почала кричати: "Нащо з дитиною прийшла? Треба вдома лишати!" Я не витримала: "А якщо в нього помре мама, то краще буде?"

Як молоді матусі знаходять час для роботи, та наскільки пристосоване для цього місто?

"Починаючи з пологового я працювала в той час, коли Матвій спав, - розповідає адвокат Ксенія Проконова. - Поставила на балконі другу коляску і сиділа поруч із ноутом і телефоном. У такий спосіб я навіть працювала під час спостереження за мирними акціями: збирала інфу, викладала в соціальні мережі. Використовувала стілець для годування як гойдалку: можна гойдати дитину та працювати спокійно. Якщо робити це ногами, то руки вільні для клавіатури. Проводила консультації під час прогулянок, деяким клієнтам навіть подобалось. Їздила на зустрічі з дитиною у ергорюкзаку.

Ксенія зізнається, що допомагали і мама, і чоловік. Через деякий час родина знайшла няню. З появою рудого котика у Матвія з'явився додатковий друг для ігор, неможливо було не помітити, як дитина стала щасливішою.

"Я користуюся таксі більше, ніж громадським транспортом. Абсолютно непридатні для жінок із дітьми маршрутки. Зручно в трамваях і тролейбусах - низька посадка, є місце для коляски. Пандуси, які є не всюди, нагадують місця для смерті, оскільки побудовані всупереч нормам. Вхід для подвійної коляски непередбачений навіть у магазині "Антошка", який їх продає. У місті мало простору для активних дітей. Дитячі майданчики розраховані на спокійних дітей, які чекають, доки батьки посадять їх на гойдалку. У приватному секторі й за містом кращі майданчики і місця для прогулянок. Приватний будинок - узагалі ідеальне місце для дитини. Коли є вихід енергії, з дитиною легше".

 

Блогер, письменниця, активістка за права переселенців Катерина Сергацкова, мама чотиримісячного сина, вирішила, що з дитиною можна ходити не лише за покупками, а свідомо носити з собою на роботу.

"Дитину можна соціалізувати набагато раніше, ніж це було прийнято. З перших тижнів можна виводити з дому, нічого страшного в цьому немає. Швидше бути розвиватися, пізнає світ".

 Фото Катерини Сергацкової

Катерина брала сина на презентацію книги і відкриття магазину парфумів. "Із моїм сином познайомилися більше сотні людей. Серед них були артисти, художники, менеджери середньої ланки, журналісти, рекламісти та дипломати. І ніхто не подивився на нас із ним косо за те, що "притягла дитину на тусовку, з дітьми треба сидіти вдома". За те, що він кілька разів вередував через задуху. За те, що годувала грудьми на публіці, бо спеціальної кімнати для годування немає в жодному громадському місці, крім платних дитячих клінік. За те, що не боялася, що він може підхопити від когось інфекцію (він, до слова, побував уже в сотні публічних місць і жодного разу не хворів). З Яковом віталися, брали його на руки, усміхалися йому і чіпали за ніжки", - каже Катерина.

Щодо столиці, Катерина вважає, що більшість закладів Києва не пристосовані, щоб батьки могли там проводити час із дітьми. Хоча багато кафе та ресторанів позиціонують себе, як дитячі. Ну так, тобі дадуть стільчик дитячий. А якщо дитина до року? Там немає пеленальних столиків. Немає кімнат для вигодовування грудьми. Я не парюся, можу годувати груддю у публічних місцях. А ті, хто соромляться, мусять бігти додому чи в машину.

Є жінки, які відмовилися від традиційних способів, і вигадують свої. Громадська активістка Ніна Потарська, мама двох дітей, кооперувалася з подругами, коли одна мама залишалася з дітками, а інша чи інші йшли у справах. Потім три роки використовувала дитячу кімнату в "Спортлайфі".

"Я купувала за 6 тисяч гривень річний абонемент для дорослого і за тисячу гривень дитячий. Заплатити треба відразу. Щодня можна було залишати доньку на 3-5 годин. Це дешевше, ніж няня. Мала з радістю там лишалася. Інколи навіть замість садочка. Але дітей там можна лишати лише від 3 років. Або ж наймати тренера і платити 50 гривень за годину. Мене виручав старший син. Із дітьми займаються: для менших були заняття для зміцнення стопи, естафети, танці. Для старших: самозахист, "качалка", настільний теніс.

Фото Ніни Потарської

Ніна вважає, що громадські місця потроху адаптують для дітей. "Із ресторанами все стало радикально краще в останні три роки: є дитячі меню і стільчики. На багатьох фестивалях почали робити дитячі програми. Позаминулого року на фестивалі документальних фільмів про права людини "Докудейс" (Docudays UA) забули про дитячу кімнату. Тому я не заважала дитині бігати по кінозалу. Цьогоріч вони вже зробили окрему дитячу програму".

А як у парламенті?

Багато хто бачив відомі фотографії з Європейського парламенту, де молода депутатка голосує, тримаючи на руках дитину. Поки що у Верховній Раді такого не побачиш. Проте 14 вересня жінки українського парламенту підписали звернення, посилаючись на Конституцію України, про надання відповідних умов роботи молодим мамам. У приміщенні Ради немає кімнати для перебування з дітьми (зокрема для вигодовування), отже, попросили таку кімнату виділити.

Як там, у шведів?

Українка Юлія Юрчук сьомий рік живе у Стокгольмі (Швеція), працює в університеті. Має 4-річну доньку.

"Швеція повернута на рівноправ’ї: у декрет ідуть жінки і чоловіки обов’язково, хоч би на два місяці. Я зустрічала тут чоловіків, своїх колег, які з задоволенням ішли в декрет на півроку. У Швеції діти починають ходити в садок приблизно в рік. Оплата залежить від прибутку батьків і від кількості дітей у сім'ї. Якщо їх четверо, то всі відвідують садок безкоштовно. Якщо в сім’ї одна дитина, то за неї в садку платять 3% доходу сім’ї, якщо дві дитини, то – 2%, якщо три дитини, то – 1%. У середньому сім’я середнього достатку, в якої одна дитина, платить 800-1200 крон на місяць (80-100 євро).

Прийнято, що з дитиною можна ходити скрізь. Діти нікому не заважають. Немає дискримінації: сиди з дитиною вдома. Скрізь можна з візочком. У кінотеатрах є спеціальні сеанси для дітей у візочках. Є кімнати для годування. Але справа в іншому: у ставленні суспільства. Якщо ти прийшов у кафе чи магазин – немає кімнат розваг. Навіщо? Ви ж прийшли разом їсти. Тут таке правило: все скрізь робиться разом. Якщо в Україні часто залишають на дідусів і бабусь, то тут такого практично немає. Люди старшого віку дуже активні. Їм не до онуків. Нянь беремо дуже рідко - хіба що йдемо на вечірку чи в ресторан. Послуги дуже дорогі - 10 євро година.  Тут  деякі авіаперевізники ввели ноу-хау: можна обирати в салоні літака місця, де поруч не було би дітей. Це спричинило скандал, і мене теж ця дискримінація обурила. Я запам’ятала цих перевізників і користуватися  їхніми послугами не буду. Так само було і з кафе, куди не пускали батьків із дитячими візочками. То до них узагалі перестали ходити.

Я у Швеції завжди розслаблена, бо знаю, що донька нікому не заважає, а в Україні дітей треба робити невидимими і непочутими, а як? Я щойно повернулася з України, жили в центрі Києва. А там повний жах. Часто в під’їзд не можна зайти з візочком. Якщо у Швеції я ходжу в установи з дитиною, то на неї ніхто й не гляне. В Україні мали багато справ із документами, тож довелося багато ходити -  нам прямо говорили: "Ви  чого з дитям, що не могли вдома залишити? Нашо  їй ці черги?" Причому чергою ніхто не поступався, їм просто хотілося повчити нас.

Ми часто говорили з подругою-француженкою, у них теж діти повинні бути тихенькі та милі. І це дуже напрягає батьків. Вони їх муштрують, мучаються. Як і в Україні. І це велика психологічна проблема. Діти затюкані. А тут усі приймають дітей такими, як вони є. І батьки дуже розслаблені, і діти. Всі живуть ось так галопом - діти поруч завжди. І вони виростають спокійніші й реагують в усіх ситуаціях зовсім інакше, ніж українські. Нема отих психів".

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

14.11.2018, 03:47
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 22 липня 2019

    "Національний екзит-пол" дав підсумки голосування та його деталі

    5 партій проходять в раду, і 6 партій долають 2% бар’єр на бюджетне фінансування

     
    • 21 липня 2019

    Парламентські вибори: у ЦВК розкзала про явку, порушення та "прикрі інциденти"

     
    • 21 липня 2019

    "Ми точно потрібні у Верховній Раді": Порошенко прокоментував дані екзитполу

    "Ми очікуємо, що вже до ранку всі, хто проходить до Верховної Ради, відмежуються від Бойко-Медведчука", - сказав Порошенко

     
    • 21 липня 2019

    Зеленський у штабі "Слуги народу": про розмову з Путіним і нового генпрокурора

    Зеленський досі готовий формувати коаліцію із партією "Голос" Святослава Вакарчука

     
Система Orphus