Мости на тендітних плечах

Фотограф зняла 12 волонтерок під мостами, щоб показати, хто насправді тримає все на своїх руках
11 вересня 201517:00

Ходячи мостами, чи задумуємося ми, що тримає їх? Спостерігаючи за поступовими змінами в країні, забезпеченням армії, просуванням ініціатив з підтримки хворих дітей, облагороджування міського простору, захисту тварин – чи замислюємося ми, хто робить все це? Ми послуговуємося загальним словом "волонтери" - абстрактним словом без обличчя, таким самим, як "народ". Українські волонтери – величезна, безіменна армія працівників, що натиснули на паузи свої життя, аби прожити ще одне життя, під час якого спробувати зробити світ трішечки кращим.

Саша Злуніцина – фотографка, котра вирішила показати обличчя волонтерів-жінок і розповісти їхні історії.

Вона відібрала 12 героїнь з різних благодійних і громадських організацій, чию історію захотіла розповісти глядачеві через візуальний образ, фотографію.

 

Злуніцина створила фотопроект "Мости", який символізує, що так само, як мости стоять на опорах, так і нинішня Україна сперлася на тендітні плечі волонтерок. Майже завжди невидимих. Але завжди надійних.

Саша каже відверто: фотографом стала випадково. "Для мене це було не більше за хобі, поруч із гітарою, вокалом і макраме. Я підійшла до 5 курсу юридичного, досі не сприймаючи своє заняття серйозно. А моя сестра показала якось мої роботи своїй подрузі, професійній фотографці, і та сказала, що з мене можуть вийти люди, але мене треба трохи підучити. Шукала вчителів, слухала критику.

"Насправді у мене в голові спершу була картинка: тендітна дівчина у гарному платті під мостом. У 2013 я потрапила на заході сонця під Південний міст і зрозуміла, що треба знімати. Я не знала кого, не знала як, але картинка стійко поселилася в моїй голові. Це була менше ідея, більше картинка. Через рік я познімала свою подругу з димовими шашками. Вийшло дуже гарно, я подумала: ух ти, треба попрацювати під іншими мостами, мабуть, там теж красиво. Але я відчувала, чогось не вистачало.

 

І от у лютому 2015 року я втягнулася у волонтерську діяльність. Спершу це був притулок для тварин "Сиріус",а  потім – культурно-просвітницький проект "Відкривай Україну", що працює з дітьми Донбасу. Я їздила двічі на Донбас волонтером-фотографом. І мене настільки надихнули ці прекрасні люди-волонтери, що я нарешті відчула: я знаходжуся серед своїх. Мені є з ким поговорити і є про що. Бо, відверто кажучи, після Революції Гідності, в якій я приймала участь, я почувалася наче не у справах. Під час Майдану я знала, що в разі чого треба бігти на Майдан. Я себе морально почувала більш захищеною у вирі подій, ніж у себе вдома на Троєщині. А вдома незрозуміло, куди себе приткнути. Прочитану у ЗМІ інформацію треба ділити на 50 і невідомо, кому вірити. І ще тобі відчайдушно потрібна надія.

За великим рахунком, цей проект про надію. Надію на те, що ми вигребемо, бо є люди, яким не наплювати. І вся моя волонтерська робота - це спосіб виразити усі переживання, які в мені накопичилися за останні два роки.

Жінки огорнуті в червоне. Це як сигнальний вогник серед сірих мостів, вогник, на якому все тримається.

Я десь прочитала статистику, що волонтерством займаються переважно жінки. Чоловіки більше заробляють гроші чи воюють. Але жінки – вони ж тендітні і витончені, а на їхні плечі звалилися дуже важливі та складні задачі.

Проект не претендує на "хіт-парад" найкрутіших волонтерів, хоча я намагалася запросити людей з різних організацій. Здебільшого, це дівчата, з якими я працювала особисто.

Перші чотири учасниці прийшли з проекту "Відкривай Україну", з якими я вперше поїхала на Донбас. Преса роздула про ситуацію на Донбасі, і мені було страшно туди їхати, а дівчата стали опорою і підтримкою. Дівчата дали мені надію, що не все так погано.

Коли я вирішила робити проект, то люди потягнулись самі. Я обрала 12 людей, підібрала 12 київських мостів, які найбільше їм пасують. Я використовувала недобудовані мости, а також мости, що вишли з експлуатації.

Спершу я думала просто втілити в життя картинку з голови: в певний час доби поставити певну людину під певним мостом. Потім збагнула, що з цього може вийти цікава благодійна штука, наприклад календарі. Для календаря треба було 12 осіб.

Настільки по-різному йшла робота, що я не була певна, що встигну відзняти за літо 12 волонтерок.

Кожна моя зйомка цього проекту – пам’ятна. Найбільш запам’яталося, як ми ще в травні з подругою сіли на велосипеди і поїхали шукати всі ці локації.

У легендах розповідають, що під мостами живуть тролі, які вимагають грошей за переправу. Це правда. Навіть під геть безлюдними мостами нам хтось завжди зустрічався. Наприклад,  це були рибалки чоловіки чи жінки, які сварилися, що ми розганяємо рибу своїми спалахами. Під час зйомок Жені Драч, яка займається, окрім "Таблеточок", ще й захистом тварин, до нас прийшло дві велетенські собацюри, які хотіли біля нас скупатися. Ми були у абсолютному захваті!

Найтяжча зйомка була під Русанівським мостом, тим що з’єднує бульвар Давидова і Русанівку. Міст виявився дуже людним, всі брали активну участь в зйомках, іноді навіть надто активну. На мосту одразу зібралася гальорка небайдужих глядачів. Найбільше мені запам’яталась тітка років за 40, яка гучно і наполегливо волала з мосту: "Знімайте на витримці!!!" Жінка мало не перелазила через міст з криком "Я професійний фотограф, робіть як я кажу!!!"

Далі ми зверстаємо календар. А ще хочемо зробити виставку під мостом – після суботника, звичайно ж. 

У проекті беруть участь 12 дівчат. Ініціатори проекту обіцяють показати всі роботи на виставці, яка незабаром відбудеться в Києві. Дату дівчата поки що тримають в таємниці.

Поки ж трохи про трьох героїнь.

Наталія Довгопол 

 

"Так склалося, що в житті я роблю здебільшого речі, які приносять мені задоволення. Мені подобається працювати з дітьми та підлітками, тож тривалий час я працюю педагогом, тісно пов'язана з мистецтвом. Таким чином потрапила волонтером на проект "Відкривай Україну" - мотивую дітей з Донбасу займатися хореографією та іншими напрямками творчості, розвиватися й пізнавати себе.

Для мене волонтерство не є річчю, якою я займаюся чи не займаюся в певний період життя. Це радше стиль життя. Це спроба змінити світ навколо себе - близький і дотичний. Через мистецтво, спілкування, подаючи власний приклад. Нехай це буде не глобально, а локально. Нехай зміниться не весь світ, а лиш кілька доль, але від того світ УЖЕ стане кращим"

Катерина Гордієнко 

 

"Ніколи не могла пройти повз бездомних тварин. Після того, як в черговий раз не пройшла повз дуже хворого собаки, занесло мене в притулок для бездомних тварин. З тих пір я допомагаю хвостатим роз’їхатися по домівках. Адже, як кажуть, не в кожному домі повинен бути собака, але у кожного собаки мусить бути дім.

В основному, моя діяльність спрямована на влаштування долі безпритульних тварин з притулку "Сиріус". Там 2,5 тисячі собак, які дуже потребують господаря. Але й іншим людям, які звертаються за допомогою і порадою, намагаюся допомогти. І щиро  радію за кожну прилаштовану тварину. Я вважаю, що якщо ти можеш допомогти хоч чимось тим, хто потребує цього - дітям, тваринам, солдатам, старим - ось це і є щастя. Для мене це внутрішня потреба. Завдяки волонтерству і допомозі іншим я розумію, що живу, а не просто існую. Для мене людина, яка не ділиться нічим, мертва душею"

Світлана Марусик 

 

"Найперше у свідоме волонтерство мене мабуть долучили в СУМі (Спілка Української Молоді), з їхніми патріотичними акціями. Ще одним важливим відрізком мого життя була Мистецька Платформа. Так доволі довго займалася "дрібним волонтерством", доки не потрапила на проект, який працював із дітьми на звільнених від окупації територіях. І ось з зими 2015 я в ньому, при чому 5 місяців я буквально жила цим проектом і спілкувалася з дітьми дуже щільно.

Що для мене волонтерство? Мабуть це спосіб зрозуміти особисту вартісність, адже найбільш цінне не те, що ми продаємо чи купляємо за гроші, а те реальне, важливе, своє, чим можемо поділитись. Люблю оцей момент, коли питаєш себе: "чи можу я це (час, уміння, речі) віддати іншим людям?" і "з якою метою я це роблю?".

 

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

14.11.2018, 02:03
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 31 березня 2020

    Land Rover, Lexus та елітні годинники: що задекларував новий глава МОЗ

    За минулий рік Степанов заробив 87 807 грн як очільник Одеської ОДА і отримав проценти в Ощадбанку на суму 2,83 млн грн

     
    • 31 березня 2020

    Авто за мільйон гривень та готівка: що задекларував новий заступник Венедіктової

     
    • 30 березня 2020

    Рада підтримала “антиколомойський” законопроект

     
    • 30 березня 2020

    Рада з другої спроби обрала очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

    Верховна Рада України у понеділок, 30 березня, з другої спроби проголосувала за призначення очільників МОЗ та Мінстерства фінансів

     
Система Orphus