Ельдар Османов – молодий, надійний, активний, позитивний. Разом із друзями організував у Львові уроки кримськотатарської мови і танців та молодіжну організацію. Учасник мітингів кримських татар у Сімферополі на підтримку України. Після окупації за свою громадянську позицію та активну допомогу українським військовим отримав погрози від проросійської влади і був вимушений переїхати із Криму до Львова.
"Їдьте в Україну або будете сидіти в тюрмі"
Ельдар уже більше року мешкає у Львові. За цей час хлопець встиг знайти хорошу роботу, виграти суд за несправедливе звільнення, організувати "молодіжку" для кримських татар Львова та навіть уперше за рік з’їздити на тиждень додому в Крим. Більше не витримав, важко. Каже, що відразу пригадав, як усе починалось у Криму:
- Під час Євромайдану думок від’єднатися не було, люди не вірили у зміни. У лютому всі зрозуміли, що помилялись. У Криму почали з’являтися російські бронетранспортери, пропаганда лякала людей "бандерівцями", які мали приїхати і все знищити. Тому коли ідея від’єднатися з’явилась, її підтримали ті, хто хотіли жити в Росії. Хоча до того вона майже взагалі не лунала.
Після втечі Януковича кримські татари організували великий мітинг у Сімферополі, де вирішили відстоювати права України, пригадує юнак. Також погодили прибрати пам’ятник Леніна, але через кілька днів проросійські активісти захопили Кримську Раду, а згодом й інші адмінбудівлі:
- Було очікування і надія на те, що буде якась реакція з українського боку…
Кримськотатарська спільнота розділилася, розповідає Ельдар: одні спостерігали за ситуацією, інші активно допомагали заблокованим у частинах українським військовим:
- Ми возили речі, одяг, їжу. Я проводив агітацію за Україну, спілкувався з проукраїнськими активістами в Євпаторії, намагалися щось робити.
Люди, які підтримували Україну, поводилися спокійно, каже хлопець, на противагу проросійським активістам, які були доволі агресивними:
- Міліція не втручалась у наші мітинги, тому організовувати їх ставало все більш небезпечно, адже приходило багато жінок. Я заснував групу "ВКонтакті", де висвітлював події, через які починалися запеклі дискусії.
Коли російські війська вже були на півострові, кримські татари боялися, що через проукраїнські мітинги будуть провокації та напади на мечеті:
- Кримські татари організовували самооборону, щоб обороняти мечеті. Меджліс закликав не наражати себе на небезпеку, адже одна справа йти проти міліції, а інша - проти російської армії.
Проте безпечно у Криму було лише тим, хто "сидів тихо", а от проукраїнських активістів почали вишукувати, Ельдара з друзями це також не оминуло:
- Знаходили і залякували, мовляв, їдьте в Україну або будете сидіти в тюрмі. Мені телефонував місцевий авторитет, який погрожував через мою позицію, хотів зустрітись один на один за містом.
Через погрози хлопець дома не бував, ночував у подруги. На референдум теж не ходив, найбільше юнака дратувало те, що український прапор заклеювали російським. За кримськотатарський лозунг, сказаний під час офісного діалогу, хлопець впав у немилість шефа:
- Я написав у діалогах кримськотатарською мовою "Народ. Батьківщина. Крим", це розізлило шефа, він сказав, що всі говорять російською.
Згодом він написав заяву на звільнення, зібрав рюкзак і вирішив поїхати до друзів у Харків. Тільки-но Ельдар покинув півострів, як йому зателефонував брат і повідомив, що проросійські активісти прийшли з обшуком у їхню квартиру:
- Брат сказав, що мене звинувачують у причетності до "Правого сектору". Сказали, що знають, що я поїхав із Криму, натякнули мені, щоб я не повертався…
Так хлопець залишився без домівки, в потязі, довелося швидко вирішувати, куди податись. Довго не думав, обрав Львів. Каже, чув від друзів і знайомих, що тут надають притулок і допомогу для переселенців:
- Найбільше кримські татари їхали до Львова, тому я вирішив приїхати сюди. Спершу пішов у соцзахист, але там не було місць, адже активний рух виїзду з Криму припав десь на березень 2014-го, а я приїхав у травні.
 |
Вільна, сильна кримськотатарська молодь Львова
У перший день Ельдара зареєстрували, як переселенця. Допомоги хлопець не взяв, проте житло йому після довгих пошуків все-таки надали:
- Знайшли хлопця, який зголосився на поселення переселенців. Я потрапив до нього у приватний будинок у Винники. Думав, перебуду декілька тижнів, але жив півроку.
Особистих речей Ельдар не мав, оскільки переїхав з одним рюкзаком. Ходив в одних і тих самих речах, адже передавати щось з Криму не було змоги. Аби влаштуватися на роботу, найбільше були потрібні документи. Але і їх було теж не переслати. Тож спершу юнакові довелося братися за будь-яку роботу:
- Я працював паралельно на декількох роботах. Мав неприємну ситуацію з одним роботодавцем, адже мене звільнили безпідставно, тож навіть виграв суд. Юриста, який мені допомагав, я зустрів в організації "КримSOS".
Організація допомогла хлопцеві не лише юридичною підтримкою, а й морально. Ельдар запевняє: найбільше допомагає спілкування з однодумцями. Нещодавно разом із друзями заснував молодіжну організацію "Кримськотатарська молодь Львова":
- Восени я почав ходити на зібрання "КримSOS", адже там збиралася молодь. Тоді вирішили заснувати нашу організацію. Збираємося що вихідних. Започаткували уроки кримськотатарської мови і танців. Зарошуємо до співпраці інші організації.
Попри таку підтримку, хлопець нарікає на незручності, з якими іноді стикається через кримську прописку:
- Не знаєш, куди піти в лікарню, всі просять показати паспорт, не знають, куди тебе відправити, бо ти - переселенець. Хоча я себе ним не вважаю. Для мене цей переїзд - як поїхати з однієї частини країни в іншу, – усміхається й одразу додає: - хоча, звісно, до Криму вільно не поїдеш.
У рідний Крим Ельдар повертатися не планує, бо має у Львові хорошу роботу та винаймає квартиру, але мріє придбати власну. Для цього юнак освоює програмування та планує подорожувати світом:
- У Львові на квартиру не дуже заробиш, можливо, поїду в Канаду на заробітки. Хочу побачити світ, бо маю друзів із Нігерії, Індії, в університеті був адміністратором гуртожитку, де жили іноземці… цікаво подивитися на сомалійських піратів (сміється).
