Нищ індивідуальність, виховай собі подібного

З батьківськими "не можна" діти мучаться все життя
9 червня 201510:00

Соні дев’ять. Вона живе у великому місті, закінчила другий клас, займається танцями, відвідує уроки фортепіано і сольфеджіо, співає, плаває, вивчає французьку. Соня не їсть солодкого, краще за мене користується виделкою і ножем, цікавиться науково-фантастичною літературою.

У Соні все по графіку. Жодної вільної секунди. А ще цій дівчинці майже нічого "не можна". На словосполучення "не можна" вона реагує, як собака на "фу".

Для простих дівчачих радощів, як, наприклад, подуркувати чи просто весь день пробавитися ляльками, Соня вже доросла. А для того, щоб усього один разочок нафарбувати губи маминою помадою - Соня ще маленька. Коли Соня доглядає маленьку сестричку і прибирає у великому будинку - вона знову доросла. Така от суцільна несправедливість: для чогось маленька, а для чогось доросла.

Її постійно порівнюють з іншими, кращими дітьми. Ті чужі діти вчаться на "відмінно", поводяться чемно і ніколи нічого не просять. Соню навчили - "свої бажання потрібно тримати при собі". У Соні багато мрій, про які вона мовчить, адже, на думку тата з мамою, на здійснення мрій заслуговують лише оті, кращі за Соню, діти. Соня дуже намагається стати для батьків найкращою дитиною в усьому світі, та в неї поки що не виходить, вони постійно незадоволені.

Соня іде по місту, довго і терпляче мовчить, а потім все ж таки наважується сказати, що їй жарко в капронових колготках, але мама строго відповідає:

- Ану, не видумуй, нічого не жарко!

І Соня покірно опускає голову, вона-то точно знає, що не видумує, але хто ж їй повірить?

Соня запитує, чи можна їй сьогодні з’їсти бодай одну цукерку?

- Ні, не можна. Будеш їсти цукерки, коли виростеш, а зараз ще маленька, зуби болітимуть, - їй кажуть.

Якось за обідом Соня несміливо запитує, коли ж і в неї буде мобільний телефон, їй відповідають:

- Виростеш, заробиш, тоді й буде.

Соня дуже хоче вирости, аби навчитися заробляти і щоб нарешті їй все було можна.

Я приїхала в гості і ми з Сонею пішли гуляти. Вона тримала мене за руку. Поводилася чемно і стримано.

- А ти справді в Києві живеш? - недовірливо запитала Соня.

- Так, живу.

- А можна я до тебе приїду в гості на канікулах?

- Звісно, можна. Чим би ти хотіла займатися?

- А ти не розкажеш моїм батькам?

- Ні, не розкажу.

- Я хочу, щоб ти дозволила мені однесенький разочок нафарбувати нігті рожевим лаком, а потім, щоб ми їли морозиво, скільки нам хотілося, і трохи шоколаду. Я не пам’ятаю, коли їла шоколад і мені його таааак хочеться.

- А що ще?

- Хочу гуляти з тобою в парку і валятися в траві. І в цирк! В цирк хочу! Однесенький деньок не грати на фортепіано, не говорити французькою. А ще...а ще сходити в магазин іграшок і пороздивлятися лальки!

- Але ж усі ці радощі є і в твоєму місті.

- Так, але мені цього всього не можна.

- Жуйку будеш?

- Ти серйозно??? - зіниці Соні стають ширшими, жуйок їй не можна, як і шоколаду, морозива та солодкої води.

- Серйозно! То хочеш?

- Хочу, але мені не можна.

- Не хвилюйся, я не розкажу твоїй мамі.

- Тоді давай, - недовірливо погоджується вона.

Я даю Соні жуйку, вона світиться від щастя, прошу не ковтати її і виплюнути тоді, коли вже стане несмачною. Вона обіцяє.

Ми йдемо далі. Вона стримано мене запитує, як давно я користуюся смартфоном і чи задоволена своїм ноутбуком.

Спочатку мені здається, що це плід моєї уяви. Невже вона справді в мене про таке запитує? Їй же ж усього дев’ять! Вона мріє про помаду і рожевий лак для нігтів! Я запитую, чому її це цікавить. Вона каже, що багато читала про технології і трохи ознайомлювалася з біографією Стіва Джобса.

Я нічого не тямлю у вихованні дітей, але що довше спілкуюся з ними, то більше мені здається, що їхні батьки тямлять у вихованні ще гірше, ніж я. Різниця лише в тому, що в них діти вже є, а в мене ще немає.

Ці новоспечені батьки намагаються виростити собі подібне створіння, удосконалити його, наділити своїми якостями. Щоб потім це створіння виросло і втілило в життя усі їхні нереалізовані мрії. Дитині, якій нічого не можна, живеться в цьому світі ой як важко. У неї безліч простих бажань, але вона наперед знає, що вони не здійсняться, бо "їй не можна". З цим "не можна" такі діти мучаться все життя.

Соня, звісно, виросте молодчинкою. На радість батькам, закінчить школу із золотою медаллю, університет із червоним дипломом, можливо, знайде хорошу роботу…

Але швидше за все ні. Соня виросте непристосованою до життя людиною, яка не дозволятиме собі радіти, отримувати задоволення від простих речей. Бо їй не можна. Бо те все - кращим за неї, а вона не достойна.

Соні пощастить, якщо вона все це вчасно зрозуміє і знайде хорошого психоаналітика, який допоможе їй позакривати всі дитячі гештальти. Тата з мамою вона, до речі, зненавидить і вважатиме, що вони поламали їй усе життя. Про своє дитинство казатиме, що "було важким". Вона забуде французьку і не сідатиме за фортепіано.

Навіть у тридцять батьки все одно нав’язуватимуть їй свою точку зору. Бо вони ж завжди знають, як буде краще для Соні.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

  • А авторку публікації батьки Соні більше не підпустять до дівчинки..))

  • статья ни о чём. как разлагать дисциплину. воспитывай своего ребёнка, а чужого баловать так, который вернется к прежним рамкам, это жестко. спроси любого педагога.

  • це дуже правильна стаття, до того ж правильною мовою. І я думаю, що у Оксани багато тих, хто бажають стати батьком її дитини. Розмножуватися повинні всі, Оксана повинна мати багато дітей. Разом переможемо.

13.11.2018, 17:35
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 19 квітня 2019

    Дебати 2019: Зеленський проти Порошенка (Трансляція)

    На НСК "Олімпійський" починаються дебати двох кандидатів у президенти України Володимира Зеленського та Петра Порошенка.

     
    • 18 квітня 2019

    Прокурор підтвердив, що Павловського більше не підозрюють в організації вбивства Катерини Гандзюк

    Термін тримання під вартою Ігоря Павловського спливає 30 квітня

     
    • 18 квітня 2019

    Огляд рішень уряду: угода з СНД, аеропорт “Придніпров’я” та безпека дорожнього руху

     
    • 17 квітня 2019

    Поліцейські намагались затримати активістку за наліпки. Потім передумали і вибачились

    На місце приїхала слідчо-оперативна група з експертами

     
Система Orphus