Це розповідь про Олексія - хлопця, який не зміг змиритися з політичною ситуацією в Криму і в січні цього року приїхав у Львів починати нове життя. Робота, друзі, близькі та родина - всі залишилися на окупованому півострові.
Декілька місяців пошуку й адаптації до нової реальності й ось Олексій - за освітою історик - тепер співвласник ресторану Inferno, стилізованого під "Божественну комедію" Данте.
За кілька вуличок від Площі Ринок тепер можна пообідати в "пеклі", де вас обслуговуватимуть демони, а в меню запропонують "асорті з атеїста".
– Коли деякі туристи заходять до залу Чистилища й бачать зірку на підлозі, намагаються не переходити крізь неї, а навпаки - тримаються ближче до столу, обходять, бо думають, що їх зачарують (сміється). Це – не пентаграма, а язичницький символ. Не сатанинський, він. Знак на підлозі - символ захисту від злих сил. Відвідувачів ніхто в жертву не приносить, – розповідає Олексій.
 |
На його лівій руці – така ж пентаграма, як і на підлозі:
– Не подумайте нічого такого (сміється). Я не сатаніст, із хрестиком ходжу (демонструє). Це язичницький захист від злих сил. Для мене він - символ віри в себе. Я зробив його у вересні. Це для мене означало новий етап у житті.
Минуле. "Якщо в листопаді 2013-го я був "Фу! Патриот", то потім став "Ах ты ж бандеровец!".
– Коли побили студентів (у ніч із 29-го проти 30 листопада 2013 року, - ред.), я дуже хотів до Києва, сидів на сумках. Але моя колишня дружина поставила ультиматум: або розлучаємось, або я не їду. Я залишився. Сім’я була дорожчою.
Але потім Олексій так і не зміг змиритися з політичною ситуацією в Криму. Щойно російські війська захопили кримський парламент, він був одним із перших, хто пішов у військкомат:
– Прийшов до воєнкома, а він: "Мы все братья, русские и украинцы. Не будет здесь войны, никто не будет воевать". Але номер мій записав і сказав чекати на дзвінок. Мене не зрозуміли - довелося ще й усім знайомим пояснювати, що я військовозобов’язаний, в армії служив, присягу давав. Коли розповідав людям, що насправді відбувається, зі мною розмовляли кліше з російських ЗМІ. Якщо раніше я був "Фу! Патриот", то потім став "Ах ты ж бандеровец!".
 |
| Путін і Сталін в інтер'єрах пекла |
У грудні підприємство, на якому працював Олексій, переводили на російську документацію. Хлопець звільнився. Зібрав речі у свій маленький Daewoo Matiz і поїхав. Сьомого січня – на Різдво – кримчанин виїхав із Сімферополя до Львова.
Сьогодні. Львів полонив кримську душу
Перші дні йому довелося жити між машиною й готелем.
Далі помешкання допомогла знайти мама дівчини Олексія:
- Вона працює в ріелторській конторі, й за тиждень мені підшукали квартиру. А з дівчиною ми познайомилися минулого літа на фестивалі ZAXIDFEST, відтоді спілкувалися. Зараз живемо разом.
З роботою і грошима також було складно.
– У Криму я був приватним підприємцем. Коли приїхав до Львова, найперше пішов отримати якусь грошову допомогу в центрі зайнятості. А мені сказали: або ліквідуйте реєстрацію приватного підприємця, ставайте на облік і отримуйте допомогу, або ставайте на облік без ліквідації і ми платити не будемо. Тому я зареєструвався лише як тимчасово переміщена особа, отримував десь 450 гривень, а оскільки був підприємцем і не вважався безробітним, мені виплачували десь 220 грн.
 |
Спершу Олексій сподівався на міжнародні гранти для переселенців, але їх на той час уже всі роздали. Роздумував над різними бізнес-проектами. Зрештою, звернувся до "Кримської хвилі":
– Мені запропонували те, що можуть: картоплею допомогти чи цибулею банально… Але я ж не голий, не босий. Розумію, що є люди, яким це більше потрібно. Тому відмовився. Там я познайомився з Алімом (співвласник кафе "Інферно", - ред.). У нас схожі вподобання, ми любимо важкий рок і моторошну тематику. Так і виникла ідея створити спільне кафе. Коли побачили це приміщення, стіни підказали нам: тут мусить бути якийсь морок. Мали дві ідеї: або зробити тут катівню, стилізовану під Середньовіччя, або саме Пекло. Брали за основу Данте Аліг’єрі, але повністю не повторювали його.
 |
| Кімната похоті |
Олексій перереєструвався з кримського бізнесмена на львівського. Тішиться, що вдалося зробити це швидко, всього за один тиждень, без черг і бюрократії. "Пекельний" ресторан працює уже півтора місяця. Тут можна не лише послухати важкий рок, але й замовити асорті з атеїста, наприклад. В Inferno є 5 залів – гордині, обжерливості, жадібності, хтивості та Чистилище. Дизайнера не наймали, все робили самотужки. "80% малював я", - хвалиться Олексій.
– Це не просто ресторан, а відображення моєї душі. Найбільше подобається зал гордині: там дівчина дивиться у дзеркало, милується собою, а навпроти її протилежність. Так ми показуємо, що гординя – це погано. Близький до душі – зал хтивості. Він найбільше нагадує, звідки я. Ми його робили у східному стилі. В нас у Криму дуже багато так званих достарханів. Це стіл без стільців, де можна посидіти на підлозі по-турецьки чи просто на колінах.
 |
"У Криму зараз, як у книзі Оруелла "1984": "Великий брат стежить за тобою".
Зараз, за словами Олексія, в Криму складно. На півострів переїхало багато кавказців, зріс рівень злочинності й кардинально знизився рівень культури. Хлопець переконаний: освіченим людям у Криму робити нічого. Однак мешканці півострова все одно не поспішають виїжджати:
– Здебільшого через невизначеність, - пояснює хлопець. - Якби держава надавала якийсь притулок чи гуртожиток десь у містах, чи хоча б якусь допомогу, щоб можна було жити… (зітхає) Там зараз усе погано. Першокласно працюють спецслужби Росії: моніторять абсолютно все. Як в Оруелла "1984": "Великий брат стежить за тобою". Я перечитував цю книгу декілька разів, вона один в один описує нинішню ситуацію в Криму. Ще гірше те, що на людському рівні прийшов російський менталітет. Його нав’язують російські ЗМІ, а народ реально думає, що Путін урятував Крим від війни. Люди впевнені: якщо Порошенко скерував військових на Донбас, то це він розв’язав війну, а не терористи, які почали творити там безлад і вбивати людей.
 |
До Криму Олексій повертатися не планує, хіба в гості до батьків і родичів, які залишилися там. За декілька місяців хлопець уже відчув себе львів’янином і планує будь-що залишитися тут. Переселенцем себе теж не вважає:
– Знаєте, ті, хто переселяються з Криму, це люди, які здебільшого мають ті чи інші засоби для існування, які не голі й не босі. Вони свідомо переїжджають, бо їх у Криму переслідують.
Бізнес у хлопців налагоджується. Ресторан "Пекло" вже став неофіційною туристичною зупинкою. Львів’янам така екзотика теж подобається.
Читайте також перші матеріали серії "Успішні переселенці":
