Не славою єдиною

Вміння епатувати публіку, маючи навіть небагато талантів, у сучасному світі, на жаль, одне з найкорисніших.
23 лютого 201506:30

Чого тільки не знайдеш у безмежних просторах Facebook. Серед щоденних запрошень покращити свою карму на спеціальному тренінгу, вартість якого дорівнює третині твоєї місячної зарплати, або долучитися до святкування Дня всіх закоханих у новому ресторані, бувають і такі:

- Хочеш стати зіркою?

Думаю, зі 100% як мінімум 70 дасть позитивну відповідь. Адже кожен прагне отримати свої "15 хвилин слави". І неважливо, що для цього треба зробити - спекти найбільший у світі торт чи 18 років не стригти на руках нігті. Головне - виділитися, засвітитися, зробити так, щоб про твій вчинок дізналося якомога більше осіб.

Людям властиво бажати слави. Особливо творчим. Кожен із них вважає себе генієм, навіть якщо не показує цього. Найприкріше, що талант - не завжди пропуск до зірковості.

Іноді якраз навпаки. Моя знайома Олена, обдарована класична співачка, ще зі школи мріяла виступати на великій сцені. Вона брала участь у різних музичних конкурсах у своєму районі, декілька разів їх навіть вигравала та їздила на змагання до столиці, але була однією з сотень тисяч таких, як вона, добрих співачок.

Нещодавно ми випадково зустрілися на вулиці.

Чим займаєшся?, – запитала я.

Співаю. Навіть стала відомою!, – гордо відповіла моя співрозмовниця.

Та невже? Вітаю! Але щось тебе ніде не видно, – боязко, щоб не образити, продовжила я.

І тут Олена розповіла, що вже три роки живе у Німеччині, де спершу працювала офіціанткою в якомусь богом забутому пабі, а потім почала там же співати у вільні від основної роботи години. Відвідувачів не особливо цікавив голос дівчини, але їм однозначно подобалась її зовнішність. Один із знайомих підказав Олені, що бажаючих послухати її спів стане більше, якщо дівчина під час виступу буде роздягатися.

Та ну!, – перебила я. – Ти танцюєш стриптиз?

Ти що?, – обурилась Олена. - Це особливий вид мистецтва, коли співак, виступаючи перед аудиторією, оголює не тільки свою душу, але й тіло! Стриптиз? Я б таким ніколи не займалась!

Як це не називай, але результат очевидний. Дівчина почала суттєво більше заробляти, у неї з’явилися прихильники, один із яких і допоміг влаштуватися з цим шоу в більший паб. У такий спосіб тричі на тиждень Олена отримує свої 15 хвилин слави після кожного виступу, а також непогані гонорари від власників закладу. Чимало захоплених чоловіків дарують їй дорогі подарунки, дехто навіть пропонує вийти заміж. Про класичну музику дівчина навіть не згадує. Та й навіщо? Вона ж не дає ні грошей, ні слави.

Вміння епатувати публіку, маючи навіть небагато талантів, у сучасному світі мабуть, одне з найкорисніших. І при цьому не обов’язково створювати шедеври.

Знайомий художник (назвемо його А. Ф.) славиться своїми здібностями привертати увагу громадськості та ЗМІ. Наприклад, може сказати, що йому приснилася Ольга Кобилянська і попросила щось комусь передати. Або він може заявити, що відчуває себе внуком Казиміра Малевича. В очікуванні чергового скандального висловлювання спраглі до сенсацій журналісти завжди приходять на відкриття його виставок, а потім пишуть не менш сенсаційні матеріали.

Подібних прикладів є чимало - і в шоу-бізнесі, й в літературі, й, щонайприкріше, в медіа. Не так важливо, що ти сказав, головне, як ти це сказав. Нам випало жити в епоху, коли форма превалює над змістом, якість поступається кількості, а попит породжує пропозицію. Не мистецтво диктує моду, а мода мистецтво. Не письменник, музикант чи скульптор формує смаки аудиторії, а читач, який лайкає і шерить в соціальних мережах той чи інший пост.

У 1957 році французький письменник, автор жанру романізованих біографій Андре Моруа опублікував невеличке оповідання під назвою "Народження знаменитості". У цьому тексті викладено основні прийоми піару, які можна застосувати до будь-якого митця.

Головний герой П’єр Душ - середньостатистичний художник, картини якого не користуються популярністю, хоча автор має і талант, і працелюбність. Його друг, письменник Поль-Еміль Глез пояснює це тим, що мистецтво Душа надто звичайне, "воно не кричить, не лізе в очі". А щоб стати відомим, треба зробити якусь витівку. Наприклад, оголосити, що їдеш малювати картини на Північний полюс або одягнути костюм єгипетського фараона. Бо ж не завдяки праці чи таланту досягають успіху, а якійсь провокації, скандалу. До того ж, митцю слід бути таємничим і говорити різні філософські нісенітниці, які насправді нічого не означають.

Скориставшись цими прийомами, П’єр Душ за якийсь час стає надзвичайно популярним - на його виставках безліч народу, картини купують, а кількість прихильників росте. Але найсмішніше, що сам Душ повірив у власну геніальність і більше не хоче адекватно сприймати реальність.

Образ наївного художника дуже нагадує людей, які у пошуках слави дозволяють себе ошукати - мінливими успіхами, великими прибутками або найменшою можливістю, як-от, участю у тренінгах, що обіцяють процвітання, але водночас вимагають значну плату при реєстрації.

На цьому тлі особливо цінуєш людей, які досягнули певного статусу і визнання, але залишилися простими у спілкуванні. Таких, як, наприклад, письменник Тарас Прохасько, який в одному з останніх інтерв’ю зауважив, що для нього "успіх не визначається лайками". Цим словам чомусь віриш. Принаймні, дуже хочеться.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

17.11.2018, 02:40
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 24 червня 2019

    На Протасовому Яру в Києві вже п'ятий день рубають дерева. Активісти заблокували рух транспорту

    Небайдужі громадяни прийшли на захист території

     
    • 24 червня 2019

    ЦВК вдруге відмовилась реєструвати Онищенка кандидатом в депутати. Відмовили також і Шарію

    Онищенко оскаржив попереднє рішення ЦВК в суді

     
    • 23 червня 2019

    Політичний тиждень: виборам бути, самотній Філарет і студентська перемога

    Домовленості з олігархами і загибель руйнівника міфів російської пропаганди

     
    • 20 червня 2019

    У Києві пройшла акція "НІ Портнову в КНУ"

    На акції зібрались студенти та активісти. Вони скандували: "Ні Портнову в КНУ", "Ні репресіям студентів"

     
Система Orphus