Сором і свята в часи війни

Хто давав право Росії забирати в нас Різдво?
30 грудня 201413:00

Нещодавно мені снився сон, нібито я стою в аеропорту на паспортному контролі і чітко розумію, що лечу на свята в Нью-Йорк.

Намальований моєю підсвідомістю прикордонник суворо так запитує:

"Ціль вашої поїздки?", а я йому: "Хочу побувати в Діснейленді".

На це він довго і з докором дивиться мені в очі, а потім каже: "Вам не соромно? У нас в країні війна, а ви зібралися в Нью-Йорк! Ви хоч знаєте, скільки можна бронежелетів купити на ті гроші, що ви там витратите?".

І мені стає соромно. З цим відчуттям сорому я прокидаюся і живу весь день.

З моменту, коли Путін запустив своїх колорадів поміж нашого укропу і почалася ця кривава війна, українці поділилися на три табори.

Перші кричать, що зараз не час розважатися, не час витрачати гроші на відпустки й особисті примхи, варто економити і кожну "лишню" копійку віддавати на потреби АТО.

Другий табір небайдужих із першим не згодний. Так, справді, в країні - війна, але це не означає, що потрібно ходити в перманентному траурі. Щоб там не було, а життя все одно триває: діти народжуються, офіси працюють, на фабриці Roshen маленькі звірятка загортають шоколад у фольгу.

Третьому табору байдуже. Так звана "диванна сотня". Їх ця війна не стосується, як не стосувалася, власне, і революція. Вони як жили, так і живуть. Єдині незручності - це курс долара і євро: шостий айфон не купиш, макбук тим паче, в Австрії на лижах не покатаєшся - дорогувато. А те, що десь там хтось воює за їхню свободу, "диванну сотню" не цікавить.

Я довго думала над цим.

Чи маю право святкувати, наприклад, дні народження друзів?

Ходити в кіно і на вечірки?

Будувати плани на Новий рік і Різдво?

Витрачати гроші на подарунки рідним?

І зрозуміла, що я просто зобов'язана жити нормальним життям.

Чи стане легше солдатові на війні в той час, коли я сидітиму вдома, замість того, аби зустрітися з друзями? Ні, не стане.

Але стане легше мені, бо я зніму хоча б трохи той стрес, в якому живу вже більше року. До того ж, у ньому живу не лише я, а й усі, хто мене оточує.

Щодо фінансової допомоги, то я давно помітила, що мої друзі навіть одяг намагаються купувати той, частина прибутку з якого, іде на потреби армії, не кажучи уже про все інше.

Війна не залишає наші думки ні на секунду. Але ми не повинні ходити в траурі. Ми зобов'язані бути сильними людьми і продовжувати нормальне життя в нашій країні.

Хто давав право Росії забирати в нас Різдво? Для сотень тисяч українців - це ледь не єдине свято в році, коли збирається уся родина разом. А що може бути сильніше української родини?

Завдяки новорічним святам люди, які люблять одне одного, проведуть час разом. Можливо, для когось це буде востаннє, для когось уперше.

Життя починається і закінчується. І скільки вистачає сил, стільки і варто протягом нього посміхатися, навіть коли дуже боляче, навіть коли в тебе намагаються відібрати усе.

Свята є приводом зустрітися разом. І ніякий ворог не відбере в українців право жити нормальним, хорошим життям.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

18.11.2018, 02:18
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 28 вересня 2019

    "Хто наступна Гандзюк?": активісти прийшли до Офісу президента

    У п'ятницю, 27 вересня, під Адміністрацією президента відбулася друга “Ніч на Банковій”. Активісти лишили напис на асфальті із запитанням: "Хто наступна Гандзюк?"

     
    • 26 вересня 2019

    “Пожаліли його, живий лишився, а він тепер в суді свідчить”, - в суді з розстрілу групи спецпризначення оприлюднили “прослушку” фігуранта

    Запорізький апеляційний суд на фінішній прямій розгляду справи розстріляних спецпризначенців

     
    • 21 вересня 2019

    Члени "Демократичної сокири" звернулись до міграційної служби щодо потрійного громадянства Коломойського

    Про це стало відомо під час акції "Імпічмент Коломойському", яка відбулась біля Офісу президента у Києві, 20 вересня

     
    • 18 вересня 2019

    У Києві відбулась церемонія подяки ексдиректору Українського інституту національної пам'яті В'ятровичу

     
Система Orphus