З бекстейджу революції

Репортаж із київського фітнес-клубу, який перетворився на хостел і госпіталь для революціонерів
Фото: Артем Жавроцький
28 січня 201418:06

До "місць масового поселення учасників Майдану" революційне безконтрольне піднесення не долинає. Там не чути вибухів із Грушевського і гасел зі сцени, немає інтернету, "Громадського телебачення" і зображень загиблих і покалічених.

Люди приходять туди, і там, як дбайливі дружини, зустрічають їх страхи, запитання без відповідей і волонтери медичної служби Майдану. Щоби не надто активно взаємодіяти з двома першими, люди швидко лягають спати.

Я – волонтер-немедик при волонтері-медику, їдемо на нічне чергування в фітнес-центр неподалік вокзалу, куди на ніч за перепустками чи навіть без них можуть прийти люди, які приїхали з інших міст на Майдан. Зігрітися, сходити в душ, поїсти, отримати медичну допомогу і виспатися на матах, вкрившись спальниками й обклавшись килимками для йоги.

Напарника-медика я зустрічаю біля метро на машині, від чого він у захваті, каже: ви ще й зранку до метро мене підвезете? На вигляд волонтерові-медику Саші років 15, а насправді – 23, й останні три роки він працює фельдшером на Швидкій першої підстанції. Це кардіореанімація.

Поки ми їдемо до місця роботи, він встигає розповісти про те, як важко влаштуватися на роботу саме в реанімацію і що не має такого чергування, коли ніхто не помирає в нього на руках. Я розпитую його, чи на "швидкій" вистачає препаратів, а в цей час проганяю від себе думку про робочий день, котрий полягає в тому, щоби якомога менше людей померло в тебе на руках, хоча про те, щоби не помер ніхто, все одно не йдеться.

Практично робота мрії.

На моє здивування Саша каже, що препаратів вистачає. Пізніше я переконаюся, що це не зовсім так, просто Саша оптиміст і невибагливий.

Перед тим, як заступити на зміну, я питаю його, чому пішов у волонтери Майдану. Навіть півсекунди не роздумуючи Саша каже - щоб допомагати людям. Тільки після уточнювальних запитань доходимо до підтримки ідей Майдану. Але якось добре зрозуміло, що Саша на 100% здає собі справу з того, що його діло – допомагати людям, і він має робити це якнайкраще і за кожної нагоди, а про інше думає мало.

 

Охоронець зустрічає нас і говорить, що прийшли наразі тільки двоє чоловіків і вони міцно сплять. Для нас є занудна робота – внести в базу препарати, котрі передали люди. До завдання додається три велетенські пакети з вмістом категорії "шопопало", першими чомусь я витягаю звідти 12 флаконів хлоргексадину.

Доки Саша переодягається в лікарську форму й обробляє руки (хлоргексадином), я розпитую охоронця про умови функціонування Майдан-готелю.

- Це ідея власниці фітнес-центру. Удень ми працюємо в нормальному режимі, вночі – тут ночують протестувальники. Тепло, є лікарі, можуть помитися й відпочити в безпеці. Як звуть власницю? Навіщо вам? Взагалі, краще буде, якщо ви назву фітнес-центру теж ніде не згадаєте, чесно.

"Немає ні бомжів, ані божевільних, ані ворогів, ані друзів"

Першими з’являються двоє з охорони Майдану від партії УДАР, за ними потроху приходять й інші - з Майдану і з Грушевського, але не багато. На ніч залишається не більше десяти осіб. Пізніше я дізнаюся – це тому, що більшість не покинула Європейську площу, де саме штурмували Український дім.

Охоронець каже – два дні тому, в день перимир’я, в спортзалі ночувало майже 150 людей. Він переписує всіх в ексель-файл за паспортами, і кожному видає ключ від шафки, одноразові капці, рушник. Чоловіки йдуть у душ, потім на короткий час сходяться до нас – за чаєм і розмовою.

Втім вони відвертають обличчя від фотокамери і слухати не хочуть про диктофон. Це дуже різко контрастує з Майданом, де ніхто не боїться назватися, говорити на камеру, коментувати події, проклинати чи закликати, ніхто не ховає обличчя. На Майдані всіх багато, дим, вогонь, мороз, теплі шапки, саморобні лати. Тут вони – тільки купка стомлених чоловіків за чаєм в ідіотських одноразових шльопанцях. А я з диктофоном. Час такий. Ніхто нікому не вірить.

Двоє чоловіків із Луганська, в них шкіряні куртки з хутром. Відповідають коротко – приїхали відстоювати своє майбутнє, не можуть так більше.

Чоловік із Бучі не спав дві доби. Він працює таким самим волонтером-немедиком, як і я, тільки в найближчому до Грушевського медпункті. Каже, в нього переплуталися в голові дні, але з місця подій намагається відлучатися лише в крайньому випадку, коли "очі вже випадають" від безсоння.

- Різного там надивишся, поки виносиш, поки допоможеш. І гранати летіли, і стріляли. Тоді, чесно скажу, одного пацана не встигли винести. Тікали звідти як... Сама розумієш. Або коли хлопцеві в серце вистрелили – там він лежить мертвий, а тут на Майдані співають-танцюють, триста метрів відстань. Дуже складно це все обдумати і зрозуміти.

Або, наприклад, пацанові вибили око "беркутята" – через два дні він мало того, що повертається на барикади, приходить до нас і говорить: де тут куля була, яку ви мені з ока витягли? На пам’ять! Іншому шиємо руку по живому – а він промокнув потім ваткою і каже, де тут урна в вас, куди викинути?

Такого надивишся... Стараємося все на місці робити, що можемо – якщо з Майдану людина потрапляє в лікарню, за нею потім приходять менти. Але в принципі установка в нас така: немає для нас ні бомжів, ані божевільних, ані ворогів, ані друзів. Допомагаємо всім. Не жаліємо нічого.

"Як у Лукашенка"

 

Чоловіка з Києва я вирішую не питати, чому він ночує в місці для приїжджих – мало які обставини бувають. Тим паче, він єдиний, хто потребує медичної допомоги й молока в чай. Саша обробляє йому рану на нозі, я знаходжу для нього молоко. "Бойове" поранення він отримав у душі – слизько.

На Майдані йому безпечно й навіть не холодно – він працює на мережу "Велика кишеня" в холодильниках по 12 годин на день.

- Була зарплата нормальна, все міг собі дозволити, - каже він, - а тут урізали. Половину урізали, помінялося там щось у них. А роботи менше не стало. Дванадцять годин у холодильнику. От через такі речі вийшов. Щоби не було такого більше. Красти я не піду, в свої п’ятдесят років хочу спокою. Безкоштовної медицини, безкоштовної освіти і щоби зек не був при владі.

- Безкоштовна медицина, освіта, - включається в розмову охоронець фітнес-центру, - точно. Щоби як у Лукашенка!

- В Лукашенка? – перепитую я, чи він, бува, чогось не наплутав.

- Ну.

- Лукашенко диктатор, - кажу я. – В мене було стійке враження, що на Майдані люди стоять, щоби не було, як в Лукашенка...

- У Лукашенка всі підприємства працюють, усі колгоспи, - переконано каже він. - А в нас бур’яном все позаростало. А що диктатор – так із нашими людьми ж інакше не можна! Це можете не писати.

Чоловік, який хоче молока до чаю і спокою в свої п’ятдесят, свердлить охоронця промовистим поглядом, але мовчить з останніх сил. Охоронець ловить погляд і замовкає також.

Зранку ці двоє погризуться не на життя, а на смерть через те, що один піде курити в туалет і захищатиме це своє порушення, бо курити це ж як дихати, а другий вимагатиме по-диктаторськи дотримання правил фітнес-центру, бо “з нашими людьми інакше не можна”. Але в політичні суперечки чоловіки не вступають – це в них якесь негласне правило емоційного самозбереження.

Потім охоронець дарує мені шоколадку – чи то вибачаючись за Лукашенка, чи просто люди в камуфляжі сентиментальнішають після другої години ночі. Чоловіки тихо розбрідаються спати. Ми з Сашою сідаємо сортувати ліки. Хтось, хто робив це до нас, просто вніс у вордівський файл назви і кількість, але назви подекуди не помічні й не впізнавані навіть для Саші, а у волонтера-немедика “випадають очі” від такої бази.

Ми зсипаємо все на купу і робимо табличку – групи препаратів, назва, дозування, кількість. Першість за кількістю посідають знеболювальні, я жартую про те, що хтось намагається втамувати великий біль, через який люди повстали, але Саша мене не зовсім розуміє.

Саша дуже конкретний чоловік, це не може не викликати поваги і шанобливого остраху. Коли я питаю його, в чому різниця між лікарем і фельдшером, він відповідає: це як феназепам і гідазепам - один лікує, інший просто допомагає.

З нашої купи Саша радо витягає флакони "Пантенолу".

- От цього в нас на "швидкій" немає, - каже він, - а це ж перша річ при опіках (Саша формулює як "перва вєщ", іноді шпортається з мовою – з’ясовуємо потім, що він вчився на фельдшера на Закарпатті й угорською мовою). Навіть коли дуже серйозні опіки – в першу чергу потрібно обробити "Пантенолом". Це дуже важливий протиопіковий засіб, а не крем від засмаги. 37 гривень коштує, а в нас на бригаді нема.

 Усі фото автора

Далі ми сортуємо заспокійливі та вітаміни, протизастудні, антигістамінні, від кашлю, краплі в ніс і в очі, антисептики, антибіотики і льодяники від кашлю. Всі льодяники від кашлю та смачні вітамінки Саша вимагає негайно продегустувати. Потім виявляється, що Саша обожнює солодке й охоронець показує йому, де на ресепшені фітнес-центру велкам-кен, банка з цукерками. Льодяники від кашлю і вітамінки з того моменту перебувають у безпеці.

Щодо кількох препаратів Саша звіряється з довідником Машковського, який "закачаний" у нього в телефон. Коли ми закінчуємо сортування, він підсумовує: в нас зовсім немає протисудомних та антишокових препаратів. Що будеш робити, якщо зараз у когось напад епілепсії? – питає мене й одразу розповідає, що саме треба робити.

Ліків дуже багато, я майже переконана, що аби використати всі ці краплі в ніс, Майдан повинен тривати мало не до наступної зими. Згадую волонтерів із Майдану, які розповідають, що бабці приходять в них видурювати собі безкоштовно ліки, і чомусь дуже шкода цих бабусь, до сліз.

"Коли багато енергії, вона виходить. Тоді в медпункту багато роботи"

Чергувати залишилося якихось дві години, підйом у майданівців о пів на сьому, тому що з сьомої фітнес-центр працює в звичайному режимі.

Я читаю про штурм Українського дому, переказую все охоронцеві та Саші, а потім розпитую Сашу про роботу на "швидкій". Чесно кажучи, його історій вистачило би на окремий текст – наприклад, про те, як лікар, який приїхав на ДТП, кинувся збирати гроші, що повилітали з кишень збитого велосипедиста, а велосипедист тим часом помер. Або про те, як бракує людей і фельдшер виїжджає сам, без лікаря – а там чотири машини розкурочені і троє при смерті одночасно.

- І до кого ти тоді кидаєшся першим? – ставлю я своє безглузде запитання.

- До всіх, - однозначно відповідає Саша.

Саша каже, що ніколи не брав грошей, котрі пропонують після виклику чи в процесі перевезення хворого в реанімацію абощо. Хоча й ці гроші – радше подяка, але ніколи не брав. Він говорить, якось рука не піднімається брати в хворого, бо лікарні в нас – те ще "попадалово" на гроші.

Можливо, це специфіка саме реанімації й впливає той факт, що там не просто хворі, а ті, хто реально бореться за життя. Ймовірно, коли стільки людей помирає в тебе на руках, чіпляєшся за кожен шанс поліпшити цю особисту статистику.

Зарплата в Саші 4800 гривень, і йому її цілком вистачає. Коли я питаю, чи не хоче змінити місце роботи на "швидку" в платній клініці, він із заздрістю каже про те, що в них є мобільні операційні та реанімації, а на його підстанції немає. Схоже, він навіть не зрозумів, що я мала на увазі більшу зарплату.

О шостій тридцять охоронець будить майданівців і цілком віддається скандалу з нелегальним курцем. Ми з Сашою збираємося додому. Чоловік із Бучі, волонтер медпункту, сьогодні ночувати не планує.

- У неділю завжди дуже багато людей, - каже він. – А там, де багато людей, – багато енергії, і ця енергія виходить. Коли вона виходить, ця енергія – в медпункту багато роботи.

Важко з ним не погодитися. Важко зрадіти з цього приводу.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

15.11.2018, 20:13
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 28 вересня 2019

    "Хто наступна Гандзюк?": активісти прийшли до Офісу президента

    У п'ятницю, 27 вересня, під Адміністрацією президента відбулася друга “Ніч на Банковій”. Активісти лишили напис на асфальті із запитанням: "Хто наступна Гандзюк?"

     
    • 26 вересня 2019

    “Пожаліли його, живий лишився, а він тепер в суді свідчить”, - в суді з розстрілу групи спецпризначення оприлюднили “прослушку” фігуранта

    Запорізький апеляційний суд на фінішній прямій розгляду справи розстріляних спецпризначенців

     
    • 21 вересня 2019

    Члени "Демократичної сокири" звернулись до міграційної служби щодо потрійного громадянства Коломойського

    Про це стало відомо під час акції "Імпічмент Коломойському", яка відбулась біля Офісу президента у Києві, 20 вересня

     
    • 18 вересня 2019

    У Києві відбулась церемонія подяки ексдиректору Українського інституту національної пам'яті В'ятровичу

     
Система Orphus