Українські бренди. Історія успіху від династії чоботарів

INSIDER продовжує знайомити своїх читачів з молодими українськими брендами
На фото: Аліна Очеретяна, власниця "Kachоrovska atelier"
9 жовтня 201309:48
  • 1
  • 1

Затишний дворик неподалік Покровської церкви у серці Подолу. Старий будинок із довгими коридорами і безліччю непримітних дверей. За однією з них розташувався невеличкий шоу-рум Kachоrovska atelier. На полицях – десятки пар стильного взуття. Асортимент вражає – здається, що потрапив в італійський бутік, а кожна пара зшита саме для тебе.   

"Так і є. Це ательє, де ти можеш зробити все, що хочеш. Дизайн – це завжди симбіоз творчої фантазії клієнта і розробника. Ми щось підказуємо, але часто люди приходять із готовими ескізами, фотографіями чи навіть зі своїми старими чоботами і кажуть: "Зробіть такі самі", - розповідає власниця Kachоrovska atelier Аліна Очеретяна.

 

Випускниця Києво-Могилянської академії продовжила сімейний бізнес своїх батьків – житомирських чоботярів Качоровських. Бабуся, дідусь, мама і дядько Аліни займаються взуттєвою справою більш ніж 50 років. Усі вони працювали на фабриці, а також шили чоботи прямо вдома, передаючи майстерність із покоління в покоління. Дівчина переповідає сімейну легенду, як бабуся шила мамі такі туфлі, про які радянські модниці могли хіба що мріяти.

"Чоботарі – це руки і молоток. Ніякого спеціального обладнання їм не потрібно. Сандалі можна зшити руками, а складніше взуття - на звичайній швейній машинці. Потрібна ще спеціальна плитка, на якій розігрівають клей, щоб нормально приклеїти підошву, і спеціальний фен, який розігріває всі нерівності на шкірі", - розповідає дівчина нехитру, на перший погляд, технологію.

 

Мама Аліни працювала інженером-технологом на житомирській фабриці "Крок", а пізніше відкрила свою невеличку майстерню в місті.

Аліна змогла вивести сімейний бізнес на новий рівень. Вступивши до Могилянки і переїхавши до Києва, дівчина почала приймати замовлення на пошиття взуття від нових знайомих і відправляти їх у Житомир. А коли попит почав "зашкалювати", Аліні нічого не залишалося, як відкрити невеличке ательє.

 

"Перші замовлення я почала приймати у 16 років. На другому чи третьому курсі винайняла офіс на Подолі. Головним критерієм для мене тоді була наближеність до Академії", - згадує дівчина.

Після відкриття ательє Аліна почала займатися розкруткою бренда. Коли вона створила сторінку на Facebook, потік клієнтів збільшився в рази.

"За місяць люди вже стояли в коридорі. У нас ще була зовсім маленька кімната – 10 квадратних метрів. Довелося швидко перебратися в новий офіс", - згадує дівчина.

 

Згодом до сімейного бізнесу Аліна залучила й свого чоловіка Руслана, який тепер теж займається київським ательє. Місяць тому подружжя розробило першу власну колекцію взуття і тепер планує це робити постійно, перед кожним новим сезоном.

Чоботи від Качоровських досі шиють у житомирській майстерні – там усім керує мама Аліни. Особливу увагу вона приділяє якості пошиття, тож згуртувала навколо себе професійних технологів і швачок.

"Багато кого ми вчимо самі. Це єдиний вихід, бо хороших майстів зараз не випускає жоден навчальний заклад. Якщо хочеш робити щось якісно, треба створити школу", - каже Аліна.

 

 Усі закиди в бік української якості дівчина відкидає відразу. На її думку, зробити гарний продукт можна будь-де, головне – контроль за дотриманням технології.

"Думаю, ще кілька років і тема, "чи може українське бути якісним і не дуже дорого коштувати", закриється. Питання відпаде само собою. Всі звикнуть, що українське – це теж якісне. Просто нам іноді важливо, щоб український продукт визнали на заході, тоді його починають купувати тут. Але вже зараз усе змінюється", - переконує дівчина.

Втім майже всі матеріали Качоровські завозять із-за кордону: шкіру і колодки – з Італії, підошву купують в Україні, але матеріали, з якої її виготовлено – теж імпортні. 

 

"Справа в палітрі кольорів. В Україні можна купити чорну, коричневу, червону і темно-синю шкіру. Але якщо ти хочеш щось оригінальніше, треба замовляти. Сливовий, баклажанний, ягідний чи якийсь такий колір в Україні не знайдеш", - пояснює Аліна.

Житомирське виробництво дозволяє сім’ї тримати відносно невисокі ціни на взуття – від 500 гривень за туфлі до 1500 – за чоботи. Серед клієнтів Kachоrovska atelier – юні дівчата та літні жінки, студенти, бізнесмени, журналісти та "зірки" шоу-бізнесу.

"Насправді ми не дуже хочемо робити взуття для "зірок". Навпаки, я хочу, щоб до нас прийшла звичайна студентка Могилянки і замовила чоботи. Ми дбайливо ставимося до свого бренда і не хочемо бути масовими, бо відповідаємо за свою якість, розповідаємо, з чого і де це робиться. Люди знають, до кого прийти, якщо щось трапилося", - каже Аліна.

 

Качоровські поки не планують кардинально розширювати виробництво і думають хіба що про відкриття невеличких ательє у кількох українських містах.

"Нам часто пишуть: "Коли буде магазин у Львові?", "А ви збираєтеся щось відкривати в Одесі?", "А коли зробите ательє на Лівому березі Києва?". Насправді щонайменше у трьох-чотирьох українських містах уже є попит на наше взуття – Донецьку, Дніпропетровську, Львові, Одесі. Тому маємо, куди "рости", - каже Аліна.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
1
ПЕРЕГЛЯДІВ
1
КОМЕНТАРІВ

КОМЕНТАРІ

27.02.2015, 22:02
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 1 лютого 2016

    INSIDER: Лучшие материалы

    Здесь мы оставляем тексты, которые нам показались самыми знаковыми

    • 0
    • 34
     
    • 31 січня 2016

    Роман Безсмертний: "Росія зацікавлена, щоб ця війна тривала без кінця"

    "З появою Гризлова мало що змінилося. Ви дискусію навколо Сталіна уявляєте?"

    • 3
    • 12
     
    • 29 січня 2016

    Как проститься с прошлым

    Как прощаться и открываться новым возможностям, рассказывает психолог

    • 1
    • 12
     
    • 29 січня 2016

    Крымские ультрас: «Предателей мы не забудем»

    Что означало быть проукраинским ультрасом в Крыму в начале оккупации, и как они живут сейчас

    • 1
    • 13
     
Система Orphus