Художниця Марися Рудська: "Поїхати закордон – хороший варіант розвитку історії, але таким він може бути і в Україні"

"Дуже важливо, що в наш час ми все-таки можемо жити незалежно від держави"
26 вересня 201310:50

Художниці Марисі Рудській лише 22 роки, але вона вже встигла проілюструвати більше десяти українських книжок.

Дівчина жартує, що якогось конкретного моменту початку малювання у неї не було.

"Все почалося з простеньких дитячих малюнків на шпалерах у бабусі. А як же без цього?", - сміється Марися.

Киянка Рудська здобуває освіту філолога, хоча більшості вона відома саме як талановитий дитячий ілюстратор. Проте її малюнки стали і обкладинками декількох "дорослих" книжок – автори не змогли встояти перед, без перебільшення, дивовижною творчістю дівчини.

ЇЇ перша виставка відбулася в Харкові, коли Рудській було ледве 18 років. Зараз художниця може пишатися існуванням більше трьох сотень своїх робіт. Деякі з них увіковічнили на сторінках книжок, деякі знайшли нового власника і перебувають в приватних колекціях, інші можуть тішити око друзів Марисі та просто поціновувачів мистецтва.

Марися Рудська. Фото з Facebook художниці

 "У школі в мене тривалий час малювання і писання було одночасно. Це були два головних моїх хобі. Згодом довелося визначатися і я надала перевагу "писанині": поступила на україністику,  декілька років займалася журналістикою. Але в певний момент зловила себе на тому, що за півроку в ілюстрації я заробила більше, ніж за три роки в журналістиці. Я зізналася собі, що малювати мені ліпше вдається і приносить більше щастя", - розповідає Марися.

"Звісно, я не гребу гроші лопатою, але для моїх бюджетних подорожей мені вистачає. Максимальна сума, за яку купували мою картину – дві тисячі гривень", - каже художниця.

За її словами, більшість покупців "приходять" через Фейсбук.

"Я публікую багато своїх робіт в мережі, мене знаходять люди, ми спілкуємось, вони замовляють мої роботи. Це природній процес", - каже дівчина.

 "Мої покупці картин - це дуже різні люди. Це і мої колеги по мистецькому цеху, друзі, поети, художники. Також бувають дуже несподівані покупці. Так одну з моїх картин купив молодий політик. Він хотів робити свою колекцію і вирішив почати з мене", - ділиться історією Рудська, проте не зізнається і не називає ім’я політика.

Святий Миколай у виконанні Рудської

Перша книжка, яка вийшла з ілюстрацією Марисі - книга Івана Андрусяка "Неможливості мови". Там малюнок молодої художниці був використаний на обкладинці.

"Також з "дорослих" книжок я ілюструвала три книжки Ушкалова – "Золоті лисенята повертаються", "Жесть" і БЖД , яка зараз в друці, збірки поезій Коробчука і Оксани Боровець, Галину Ткачук "Найкращі часи", - розповіла дівчина.

Марися в розмові нам чесно зізналася, що не читала деякі книжки, які ілюструвала, проте каже, що відмовилась би працювати над книгою, текст якої йшов би в розріз з її ідеями.

"Якби книжка порушувала якісь мої принципові ідеї - була б фашистська, чи про вбивство немовлят, наприклад, то я б її не ілюструвала. Але якби вона мені не сподобалась з художньої точки зору, то я б до цього не ставилась дуже серйозно", - каже художниця.

"Моє завдання – якісне візуальне оформлення книжки. Гарно можна проілюструвати будь-який текст, необов’язково це має бути "Аліса в Країні чудес". Звісно, книгу оцінюють потім вцілому, але я відповідаю лише за її вигляд. Навряд чи поліграфи відмовляються друкувати книги з нецікавим сюжетом. Ілюстрація – це теж трохи ремесло", - вважає Марися.

Серед книг, які художниця хотіла б проілюструвати, вона в першу чергу називає книжку про київських птахів.

 

"Я дуже захоплююсь орнітологією, це моя пристрасть. Така книжка є, здається, одна чи дві, але їх досить мало. Якщо, наприклад, в Британії в книгарні у відділі орнітології цілий стелаж заставлений лише визначниками птахів, то в Україні такого відділу немає, також немає орнітологічих книг які були б "артові", а не лише наукові - розповідає Рудська.

Художниця усвідомлює, що не зможе написати цілком наукову книжку про птахів, але хоче зробити певний мистецький проект з наукову-популярною ноткою, "щоб люди почали помічати птахів".

Марися дуже любить посміхатися

"Джерело натхнення для мене – це все, що мене оточує. Це відбувається приблизно так: я десь їжджу, ходжу, щось бачу і натхнення в мені накопичується, як сірка на коробці сірників. А потім достатньо якомусь голубу особливо пройти по вулиці і воно спалахує", - ділиться своїм рецептом Рудська.

Дівчина розповідає, що її цікавлять якісь випадкові люди, яких вона зустрічає, якісь надписи, твори, які вона прочитала, інші твори мистецтва, які можуть надихати.

"Натхнення - це не якийсь конкретний предмет чи явище. Це стан, коли ти відкритий і готовий ловити образи", - вважає Марися.

Весна

Зараз художниця працює над двома проектами. Перший – це збірка поезій Леоніда Сороки. Раніше Рудська вже ілюструвала його збірку в українському перекладі, а зараз він видає свою значно більшу збірку російською мовою, тобто мовою оригіналу.

"А також працюю над ще одним прекрасним проектом: Лариса Денисенко робить «Правобукварик». Вона прекрасною, соковитою мовою пояснює дітям головні права людини. Я до цього роблю ілюстрації. Мені страшенно подобається цей проект, як і те, що пише Лариса", - розповідає Марися з очима, повними ентузіазму.

Якщо говорити про творчість Марисі Рудської, то не можна оминути її роботу над ілюстрацією сайту, на якому розміщене повне академічне зібрання творів Григорія Сковороди.

"Свого часу мені Сашко Ушкалов запропонував намалювати якусь веселу ілюстрацію на сайт. Щоб веб-сторінка зацікавлювала відвідувачів. Головна мета – щоб сайт і відповідно малюнки не були академічними. Тобто Сковорода не повинен був бути нудним, чорно-білим і з великими вусами. Я намалювала кілька варіантів і мені це дуже пішло, я зловила ту хвилю натхнення, бо, власне, сам Сковорода мені дуже подобався, і дослідження Леоніда Ушкалова сподобалось", - ділиться враженням художниця.

 Ілюстрація з "Правобукварика"

"Мені цікавий напрямок історії літератури -  літературний побут.  От Леонід Ушкалов дізнався, що саме любив Сковорода, що він носив швейцарський годинник і багато мандрував. Для когось це дрібниці, але саме вони роблять з мандрівника-філософа людину. Він одразу стає на землю, він вже не пам’ятник на Контрактовій, а жива людина", - вважає дівчина.

"ДУЖЕ ВАЖЛИВО, ЩО В НАШ ЧАС МИ ВСЕ-ТАКИ МОЖЕМО ЖИТИ НЕЗАЛЕЖНО ВІД ДЕРЖАВИ"

"Щодо підтримки держави, то можу сказати, що її немає, але я її не очікую. Тому  не відчуваю розчарування через її відсутність. Я не  розумію чому особисто мене мали б підтримувати. Як на мене, підтримка держави потрібна сиротам, інвалідам, пенсіонерам, та іншим людям, яким неможливо самим за себе дбати. Щодо мистецтва, то найбільш потребує підтримки держави кіно, бо там йдеться про величезні суми. Підтримка не заважить художникам, які займаються виключно мистецтвом і можуть жити лише з продажу своїх робіт. У мене немає ілюзій, що я роблю «високе і вічне» мистецтво, ілюстрація має інший характер", - вважає Рудська.

За її словами, вона відчуває підтримку від багатьох людей, що для дівчини набагато важливіше.

"Дуже важливо, що в наш час ми все-таки можемо жити незалежно від держави", - каже Марися.

Про політику художниця говорить не охоче. За її словами, вона практично не долучається до політичного життя країни.

"У мене просто «релігія конструктивізму". Мені здається, якщо я буду сидіти вдома й ілюструвати чергову книжку українською мовою для українських дітей, я зроблю значно більше конструктиву, ніж прийду і помахаю годину прапором", - вважає Рудська.

За її словами, в Україні, на жаль, немає єдиної ідеї, яка б могла всіх об’єднати і за яку всі вийшли б.

"Мені наразі те, що відбувається в політиці, доволі огидно і я не хочу туди втручатися. Можливо це неправильно, що я себе від цього ізолюю, не беру активну участь у громадському житті, але мені здається, що в кожної людини повинно бути своє завдання. Хтось революціонер, хтось політик, хтось малює, хтось працює журналістом, хтось миє банкомати", - розповідає Марися.

"ПОЇХАТИ ЗАКОРДОН – ХОРОШИЙ ВАРІАНТ РОЗВИТКУ ІСТОРІЇ, АЛЕ ТАКИМ ВІН МОЖЕ БУТИ І В УКРАЇНІ"

"Після тривалої подорожі завжди дивно, коли повертаєшся в Україну. Ти виходиш на вулицю, бачиш якісь такі речі, які зазвичай не помічаєш - десь грубіянять, десь не посміхаються і по злому чи косо на тебе дивляться. Я потім ще тиждень ходжу і намагаюся згадати, як я тут жила і як в мене тут було все добре", - розповідає Марися.

 

Дівчина розповідає, що інколи розуміє, що живе в своєму маленькому "культурному гетто".

"У мене є потреба фільтрування, ізоляції. Я намагаюся створити свій світ, можливо він не дуже стабільний, але він захищає мене", - говорить художниця.

За словами дівчини, до неї періодично, як і багатьом українцям, приходять думки виїхати закордон.

 

"Я розумію, що є країни в яких мені значно комфортніше працювати. Є країни, в яких я не маю ввести додому пів валізи паперу, бо у нас його просто не можна купити. Ти вийшов, проїхався на автобусі і купив все, що тобі потрібно для малювання, для творчості, і сів дома і малюєш. А в нас складніше з тим", - розповідає Марися.

З розмови зрозуміло, що закордон для дівчини складна тема. За її словами, в Британії їй комфортна саме людська культура.

"От ти приходиш в магазин, а там тобі усміхаються, бажають гарного дня. Там тобі ніхто не нахамить, всі чемні. Ти відчуваєш там комфорт. Ти не повинен бут "все життя на стрьомі". А тут ти маєш мати якийсь внутрішній захист, бо маєш знати, що з будь-якої точки тебе бабуся штовхне сумкою, бо ти начебто не там стоїш, не так йдеш чи не так виглядаєш", - з помітним сумом в голосі розповідає художниця.

"Я в тій ситуації, коли є що втрачати. У мене немає таких критичних думок: "Якщо не виїду з України то все, життя закінчилось!". Поїхати закордон – хороший варіант розвитку історії, але таким він може бути і в Україні", - переконана дівчина.

"БУДЬ-ЯКЕ МІСТО – ЦЕ ПЕРЕДУСІМ ЛЮДИ"

Своїми найулюбленішими містами України художниця називає кардинально різні Київ, Харків і Львів.

"Ці міста абсолютно різні. І в цьому, напевно, їхня чарівність. Вони якраз показують наскільки різна Україна. Зі Львовом, мені здається, все зрозуміло. Думаю, в нас дуже мало людей, які не люблять це місто. А Харків подобається своєю атмосферою. Це, звичайно, радянський Союз, але тоді, коли він ще був романтикою. Коли він ще був «загірною комуною», коли був свіжий, коли його "робили" молоді поети. У ньому залишилася світла атмосфера. Це східноукраїнське місто з великими вулицями, проспектами, скверами, величезною площею. Харків – це дуже багато світла і простору", - розповідає дівчина.

 

На переконання Марисі, саме люди наповнюють місто і за її особистим враженням, у Львові люди значно ввічливіші, ніж в Києві.

"Київ дуже своєрідний. Мені здається, що українські міста важко любити повністю. Але коли є якісь фільтри, коли ти помічаєш якісь особливі речі в містах, наприклад стару архітектуру, деталі, що роблять історію, улюблені кав’ярні й книгарні,  ти розумієш, що воно класне. Будь-яке місто створюють люди. Якщо в місті є багато друзів, то ти можеш полюбити місто навіть з найгіршою архітектурою", - додає дівчина.  

"ЛЕГШЕ ВІДПОВІСТИ НА ПИТАННЯ ПРО УЛЮБЛЕНУ КНИЖКУ ТОДІ, КОЛИ ТИ ЇХ ПРОЧИТАВ ВСЬОГО ДЕСЯТЬ"

Марися дуже багато читає. Серед українських авторів любить "розстріляне Відродження", Коцюбинського, Франка.

"Дуже люблю Лесю Українку, але відкрила її наново не так давно. Зі школи залишалося враження, що це була така жіночка у віночку і вишиваночці. А в університеті її показали дуже сучасною на той час людиною, прогресивною, яка спілкувалася з купою людей з закордону, виписувала італійські журнали. Після цього по-новому подивилась на її творчість", - розповідає дівчина.

За її словами, також страшенно любить вірші Антонича. З сучасних авторів надає перевагу Ростиславу Мельниківу, Жадану, Андруховичу, Ушкалову.

"Та взагалі маю багато улюблених авторів, але все залежить від настрою і стану. Деякі книжки йдуть краще в одну пору року і в одному настрої, деякі – в іншому.  Мені здається, що легше відповісти на питання про улюблену книжку тоді, коли ти їх всього прочитав десять", - каже Рудська.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

24.06.2019, 19:36
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 22 липня 2019

    "Національний екзит-пол" дав підсумки голосування та його деталі

    5 партій проходять в раду, і 6 партій долають 2% бар’єр на бюджетне фінансування

     
    • 21 липня 2019

    Парламентські вибори: у ЦВК розкзала про явку, порушення та "прикрі інциденти"

     
    • 21 липня 2019

    "Ми точно потрібні у Верховній Раді": Порошенко прокоментував дані екзитполу

    "Ми очікуємо, що вже до ранку всі, хто проходить до Верховної Ради, відмежуються від Бойко-Медведчука", - сказав Порошенко

     
    • 21 липня 2019

    Зеленський у штабі "Слуги народу": про розмову з Путіним і нового генпрокурора

    Зеленський досі готовий формувати коаліцію із партією "Голос" Святослава Вакарчука

     
Система Orphus