Давай, поїхали: звідки в Україну їдуть "євробляхи"

З вільнюського авторинку Garuinai в Україну масово виїжджають старі автівки на литовських номерах. INSIDER довідався, чим і як там торгують
21 листопада 201712:16

У середині 1980-х щойно відкритий вільнюський ринок Gariunai став вікном у капіталізм. Тут можна було купити і модні синтетичні куртки, й грубого крою радянські джинси, і дефіцитні крупи чи ковбасу. У наступні роки держава слабшала, люди біднішали, розквітло човникарство — і ринок розквітнув. Станом на середину 90-х “Гарюнай” працевлаштовував десяток тисяч людей, і купити на ньому можна було все легальне й нелегальне, включно з наркотиками та зброєю. Останні часом одразу йшли в хід: ринок став місцем кримінальних розборок.

2000-ні принесли Литві стабільність та відносну заможність. Країна стала членом ЄС і НАТО, рікою потекли інвестиції, у Вільнюсі, Каунасі, Клайпеді відкрились великі торгові центри. Купівля товарів на ринку перестала для більшості литовців бути нагальною необхідністю. Gariunai цивілізувався: торгівлю з яток чи із землі замінили криті павільйони з травелаторами, на території ринку відкрились зали для проведення конференцій та концертів. Із середини “нульових” він стає схожим на київський “Даринок”.

 

А в середині 2010-х ринок знову став актуальним, і слово “Гарюнай” з’явилось у лексиконі багатьох українців. Не через одяг чи харчі — а завдяки ділянці ринку з протилежного боку шосе. Там здавна продавали старі автомобілі, але лише з 2015-го тисячі українців дізнались про просту схему: якщо зареєструвати автомобіль на громадянина Литви та зробити формальну довіреність на своє ім’я, можна скільки завгодно їздити Україною, не платячи за розмитнення. Ціни на Gariunai невисокі, пакет документів обійдеться у 150-300 євро, із Києва до Вільнюса — всього 750 кілометрів чи 40 хвилин літаком. Натхненні можливістю придбати Volkswagen чи Toyota за сотню тисяч гривень, українці линули на північ.

Подивитись на мекку “євроблях” поїхав і кореспондент INSIDER. 

Це виявилось просто. За 20 хвилин та 10 євро таксі довозить до південно-західного виїзду з міста.

 

Побачивши високі й широкі труби ТЕЦ, треба повернути ліворуч. Праворуч від шосе — корпуси речового “Гарюнаю”.

 

А ліворуч, на величезній пласкій ділянці, можна обрати свою “бляху” з кількох тисяч виставлених на продаж автівок.

 

Авторинку пасують багато прикметників: масштабний, універсальний, дешевий, вітряний. Та серед них точно не буде слова “затишний”. Це пустка, на якій, крім автівок, є паркани, що розмежовують майданчики різних компаній, маленькі обшиті вагонкою кабінки продавців автівок, дешева їдальня з пельменями й киселем у меню, та гуркотлива автомийка. Одразу за входом — ряд схожих на контейнери будівель, із яких продають шини, диски й автомобільні рідини.

 

 Тут-таки шини й замінюють. Пара зимових шин — 45 євро, “але, якщо берете багато, можемо скинути половину ціни”.

 

За рядом автосервісу асфальт закінчується. На гравії чи піску рівними рядами стоять сотні автомобілей. Усі чисті, ніби щойно помиті. Усі — відомих марок. Кожна — з причепленим під лобовим склом цінником. Таким:

 

Чи таким:

 

Або й таким:

 

Кабріолет Porsche на Gariunaі — не дивина. Як і старенький Jaguar чи всього лиш дворічний Mini Cooper. Ціна на нього була найвища з побачених на ринку — 14900 євро. А так: 10900 — і ти вже виглядаєш, як депутат облради:

 


1950 — і є, на чому возити овочі з дачі.

 


2900 — і можна заводити Instagram.

 


От тільки як довго протриває щастя, не скаже ніхто. Гарантій на Gariunai не дають, як і не отримують їх від своїх німецьких, французьких, італійських чи інших постачальників. Пропонують лише зазирнути під капот і, зробивши пару кіл довкола авторинку, обміняти автівку на гроші. А далі йдуть обіцянки. Що пробіг — не “накручено”. Що техогляд буде пройдено без проблем (хоча рекомендують “свій, перевірений” сервіс, через який за 70 євро можна швидко та зручно “провести” авто в будь-якому стані). Що за плюс-мінус 250 євро можна оформити автомобіль на громадянина Литви, скласти багаторічну довіреність та на її підставі користуватись автомобілем, не сплачуючи дороге розмитнення. І що проблем з українськими правоохоронцями не буде. “Адже за такою схемою працюють десятки литовських торгових представництв в Україні, — запевнив кореспондента INSIDER один з продавців. — Закрити її означає серйозно вдарити по міждержавній торгівлі, тому ніхто цього не робитиме. Тому, якщо зупинять тебе в Україні — представляйся позаштатним працівником такої-то компанії. Цього ніхто ніколи не перевіряє.”

Лишаються страховка й техогляд, які мають бути литовськими. Першу оформлюють через посередників. А до техогляду після купівлі автівки лишається цілих два роки — тож ті нові власники дешевих автівок, які планують не розлучатись із ними й у 2019-му, розраховують з’їздити тоді до Литви.

Така схема влаштовує тисячі українців. Із січня по жовтень за цією та подібними схемами тимчасового імпорту в Україну з Литви потрапило 54700 автівок — лише за офіційними даними Державної фіскальної служби. Авторинки маленької країни стали перевальними пунктами для старих автівок із багатих країн Західної Європи в Україну.

За січень-жовтень 2017-го із Литви в Україну завезли — за офіційними даними ДФС — 54700 автівок

“Я тут уже десятки років працюю, на мене чи компанії друзів сотні автівок оформлено, — каже гарюнайський продавець. Журналістів тут не люблять, тож представляюсь у розмові покупцем. — Не те що ваші, українські бізнесмени. Буває, відкриють тут фірму, завезуть через неї 20-30 автомобілей — і закриваються. І шукай далі вітру в полі. А в мене телефон — ось, він багато років не змінювався. І я завжди піднімаю слухавку.”

Гнучкість литовських підприємців, крім переваг для небагатих українців, створює й проблеми. Політики й чиновники бідкаються, що бюджет недоотримує податків, і що на українських дорогах — тисячі автомобілей, за яких по факту ніхто не відповідає. Кілька штрафів за прострочену страховку — показово великих — дали лише точковий ефект. У багатьох українських містах рівня обласних центрів через наплив автомобілей з іноземною реєстрацією по ранках утворюються корки — там, де їх ніколи раніш не було.

Литва ж вважає проблему “євроблях” суто українською. Обліку автівок, які виїжджають із країни, ніхто в Литві не веде. Тож бізнес Garuinai почувається в безпеці.

 

Серед нечастих покупців (оскільки каталог автомобілей доступний онлайн, сюди зазвичай приходять уже оформити покупку) нерідко чути російську мову. Продавці хваляться, що за день продали українцям хто три, хто п’ять автівок. Поки держава придумує спосіб обмежити ввезення автомобілей, які в багатих країнах ЄС підлягають утилізації, адміністрація Gariunai готується до розширення ринку: на південь від наявного автомобільного майданчика будують іще один, такого ж розміру.

Антон Семиженко, INSIDER

Репортаж написано під час відвідання Литви в рамках проекту “Точне відображення Угоди про асоціацію Україна-ЄС в українських медіа”, який втілює польський Фонд міжнародної солідарності у співпраці з українськими ГО “Інтерньюз-Україна” й “Товариство Лева”.

Розділи :
Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

КОМЕНТАРІ

21.11.2017, 13:56
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 12 грудня 2017

    Не судилося: як Онищенко сварився з САП через суддю

     
    • 12 грудня 2017

    Михеил освобожденный. Как Печерский суд выпустил Саакашвили

    На Банковой не согласны, что они сами поддерживают историю с Саакашвили, потому что это разрушает рейтинг самого президента

     
    • 12 грудня 2017

    Час на себе. Привілеї недоступності

    Френк О’Брайєн — засновник Conversations. Раз на місяць він збирає в кімнаті всіх своїх 50 працівників на цілий день

     
    • 11 грудня 2017

    Хто кому Труханов: герої боротьби проти забудов в Одесі та їхні розбірки

    Хто є хто в боротьбі за міський сад Одеси і чому активісти недолюблюють одне одного

     
Система Orphus