До гробу тепер не кохатимуть, а "пахатимуть"

Що з нами старими й безпорадними робитиме покоління міленіалів, на чию шию через декілька десятків років ми примірятимемося сісти?
27 січня 201509:30

Цього року уряд поставив перед собою завдання побороти "зарплатню в конвертах".

Основна причина "сірої" оплати праці - це єдиний соціальний внесок, що в сумі з іншими податками з’їдає близько половини заробітної плати працівника.

Цей внесок наповнює систему держсоцстрахування і йде здебільшого на виплату пенсій.

У сплаті ЄСВ у розмірі 40% не зацікавлені ні роботодавці, котрі в цій ситуації не можуть забезпечити своїм найманцям гідну офіційну зарплатню, ні самі працівники, адже гроші їм цікавіші готівкою сьогодні, ніж накопиченнями в далекім завтра.

Якщо цей закон виправдає себе, то здійсниться мрія старшого покоління - їхні діти й онуки почнуть працювати "по книжці". Та чи виправдає надії пересічного українця його майбутнє пенсійне забезпечення?

Британці випустили доволі ґрунтовне пояснення, чому цього не трапиться.

Пишуть, що через віковий дисбаланс держава не подужає стільки нових пенсіонерів. Приватні пенсійні фонди - надто ризикований інструмент в економіці, яка кожні десять років проходить через цикл фінансової кризи, а підхід "проїсти свій будинок" теж не завжди окупиться.

Це вони не про Україну. Це про світ загалом. Люди похилого віку, які після виходу на пенсію здійснюють навколосвітню подорож, так і залишаться для нас героями фільмів. Максимум, що зможуть США запропонувати на старості моїм одноліткам, - $400 на місяць життя по-американськи, зазначають британці.

У держав не буде грошей на всіх новопредставлених пенсіонерів, приватні фонди будь-якої миті можуть збанкрутувати, а поступовий розпродаж нажитого за всі роки майна може закінчитися неочікувано швидше твого віку.

То що тоді робити сучаснику, якого огорнули переживання про свою старість?

Біологи так пишаються, що людина скоро житиме понад сто років, ніби вони вигадали, чим їй себе зайняти в другу половину власного століття.

Суспільство дає відповідь на це питання - працювати. Окрім того, що ми трапилися поколінням, яке зневірилось у коханні у форматі "доки смерть не…" - рівень розлучень сімейних пар сягає 80%, ми маємо нагоду стати поколінням, котре до гробу буде не кохати, а "пахати".

Врешті, пенсійне забезпечення не настільки древній і невід’ємний інструмент людської цивілізації - Бісмарк це діло вигадав лишень 126 років тому, аби сприймати його як щось беззаперечне та обов’язкове.

Та й питання не в переживанні, що після 60 років нам не будуть просто так видавати гроші. Питання, де нам їх заробити після 50?

Щораз нижче опускається середній вік представника провідної професії, і вже й сорокарічні громадяни ринком праці сприймаються, як "Жигулі" оператором таксі: ніби й машина ще їздить, але пробачте - клієнти не збагнуть.

Щораз юнацькішими стають тренди. Переконаний, якби не Революція гідності, більшість +35 людей так і не знали би про хештеги, стріми, фоловінг та інший заморський побут наших українських он-лайнових буднів.

Найпривабливіші професії за останні півстоліття характеризувалися декадним циклом: у вісімдесяті всі хотіли бути інженерами, у дев’яності - банкірами, у нульові - маркетологами/піарниками, у десяті - програмістами.

Не біда, що професії виходять з моди і змінюють одне одного на Олімпі. Біда - де нині працювати п’ятдесятирічному інженерові електроніки, сорокарічному банкіру та тридцятирічному маркетологу. Їх ринок праці зменшився суттєво, і якщо управлінці цих галузей ще дуже навіть не погано почуваються, то виконавці з числа згаданих професій, а особливо старшого віку - це архівна колекція рекрутингового агентства.

Сучасність дозволяє кожному з нас добряче заробляти в період 25-35 років, якщо обраний у виші фах відповідає економічним трендам, а потім або стати одним з управлінців, або бути витісненим із галузі більш молодими й актуальними виконавцями.

ІТ-рекрутери на моє запитання, чому б усім нам не стати айтішніками й вимірювати місячний дохід десятками тисяч гривень, відповідали, що програмування дуже крута штука, коли ти молодий. А потім або стаєш менеджером проектів, або витісняєшся з виконавчих посад молодшими людьми, які для цього більш привабливі в очах працедавця. Тобто ще ті бої за місце під сонцем провідної галузі сьогодення, яка, на перший погляд, здається найпростішим способом прибутково реалізувати себе.

Переконаний, нам про пенсійне забезпечення просто слід забути. І не шукати шляхи його реалізації після тієї точки, коли пенсіонерів у цілому світі стане більше, ніж працюючих. Головний виклик сьогоднішнього дня - ринок праці старших осіб.

Окрім того, що в похилому віці знижуються фізично-інтелектуальні здібності, що є частиною природного процесу і цьому не зарадиш демонстрацією за свої права на центральній площі міста, сама ураганна циклічність економічної погоди стирає в порожнє місце індивіда, який у 22 закінчив виш і без особливих амбіцій хоче просто знайди хорошу роботу та професію, в якій він матиме змогу сито гаяти мирські будні.

До всього, більшість із нас сьогодні народжують одну дитину, бо рідко яка сім’я має ресурси (час і гроші) на двох і більше. І ось ця одна дитина досягне старості, шукатиме роботу у свої 55, бо пенсію нещодавно скасували, а в неї на шиї буде двоє батьків по 75-85 років, яким знайти робоче місце цілковито нереально, але жити за щось потрібно, адже біологи постаралися.

Аби не занурюватися в футурологію, хотілось би зупинитися на виклику, актуальному вже сьогодні: чим людині себе зайняти після 40? Та так, щоб за це отримувати достатньо на життя, якщо вона не стала управлінцем або власником бізнесу.

Шукати шляхи вирішення цієї проблеми набагато ефективніше та перспективніше, ніж обирати між формами пенсійного забезпечення громадян.

Природно, що в крові у мене й моїх однолітків зараз вирує суцільний Live fast, die young, от тільки, що з нами старими й безпорадними робитиме покоління міленіалів, на чию шию через декілька десятків років ми примірятимемося сісти? І куди саме нам податися, якщо вони природно нас пошлють подалі?

Розділи :

КОМЕНТАРІ

16.11.2018, 00:15
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 22 лютого 2019

    Суд продовжив строк розслідування щодо вбивства Катерини Гандзюк до 3 липня

    Серед підозрюваних у цій справі голова Херсонської облради Владислав Мангер

     
    • 22 лютого 2019

    Суддя, підозрюваний у хабарництві, повернувся до роботи і отримав з бюджету 160 тис грн

     
    • 21 лютого 2019

    Палії проти активістів: як залякують захисників зелених зон

     
    • 21 лютого 2019

    Поліцейському, підозрюваному у побитті активіста, не змогли оскаржити запобіжний захід

    Працівника поліції підозрюють у побитті активістів під час затримання

     
Система Orphus