Військова торгівля з Росією: забороняючи, заробити

Встановлення спецакцизу на здійснення експортно-імпортних операцій із продукцією військового призначення в рамках торговельних відносин із Росією може врятувати українське виробництво
Запуск російської ракети "Сатана". Фото Міноборони РФ
23 липня 201414:00

Українська ситуація з військовою торгівлею з Росією схожа на патову лише на перший погляд.

З одного боку, абсолютно логічно президент Петро Порошенко наказав припинити будь-які військові поставки до Росії та закупівлю аналогічної продукції у країни, чия підтримка донбаських сепаратистів стала найкривавішим історичним уроком модерної української держави. Зрештою, яке моральне право в іншому разі мала б Україна вимагати від Франції призупинити поставку росіянам двох військових кораблів класу "Містраль".

З іншого боку, не менш логічно, що українські військові підприємства не в захваті від такого рішення, адже 30% їхнього експорту йшло до Росії, тоді як український військово-промисловий комплекс є, в принципі, експортно-орієнтованою галуззю.

Встановлення Україною спеціального акцизу на здійснення експортно-імпортних операцій із продукцією військового призначення в рамках торговельних відносин із Російською Федерацією могло б принести щонайменше дві користі.

По-перше, врятувати українське військове виробництво від кризи.

По-друге, стати джерелом модернізації української армії, адже надходження від цього акцизу можна було би спрямувати в спеціальний фонд на ці потреби.

Змінна ставка акцизу - приміром, 10% у перший рік, 20% - у другий, 40% - у третій і, можливо, еквівалентні забороні на торгівлю 150% у підсумку - була б ефективним стимулом для українських військових виробників якомога швидше переорієнтуватися на інші ринки. При цьому така ставка не штовхала б їх у фінансову прірву, якою може обернутися миттєве припинення взаємодії у військовому напрямі з Росією.

Визначення зростаючого рівня ставок заздалегідь - не лише допомога у довгостроковому плануванні для українських військових компаній, але і принциповий момент із того погляду, що в умовах непослідовності української політики (через зміну владних еліт чи з інших причин) залишати активне регулювання рівня такого акцизу на порядку денному майбутніх урядів і парламентів є недалекоглядним.

Суб'єктом такого акцизу стали би українські підприємства - Верховна Рада за бажання легко законодавчо оформить цей податковий інструмент. Разом із тим держава жодним чином не порушила би зовнішніх договорів, адже зміна режиму оподаткування компаній, які діють на її території, є її повним правом.

Відповідно, українські військові підприємства матимуть перед собою вибір: або змиритися зі зменшенням прибутковості свого бізнесу, або переукласти договори з російськими контрагентами, домовляючись про нові ціни.

Звичайно, є ризик, що торгівля військовою продукцією з Росією буде виведена в офшорні юрисдикції, де успішно уникатиме українського регулювання та оподаткування. 

За такого сценарію українська компанія продаватиме, умовно кажучи, ракети котрійсь із компаній на Кіпрі, а вже та перепродуватиме їх у Росію. Роль Кіпру цілком може виконати і яка-небудь дружня щодо Росії держава на кшталт Білорусі. Тому Державній службі експортного контролю буде чим займатися, контролюючи ці процеси. Аналогічну функцію доведеться виконувати і митниці, котра відтепер є частиною Державної фіскальної служби, адже ризик ведення бізнесу через офшори існує і для імпорту російської військової продукції.

Світова організація торгівлі з повагою ставиться до подібних ініціатив, адже вони спрямовані не на протекціонізм щодо власних компаній та їхніх товарів, і взагалі не мотивуються комерційною логікою, а є результатом політичних міркувань. В одному з документів СОТ згадано прецедент 1970 року, коли Єгипет (тоді він звався Об'єднаною Арабською Республікою) відмовився торгувати з компанією, що переказувала свої прибутки в Ізраїль, який Єгипет на той час офіційно вважав своїм ворогом. Така позиція Єгипту знайшла розуміння у робочої групи організації.

Спеціальне оподаткування торгівлі військовою продукцією з Росією могло б допомогти зберегти життєздатність тій же "Мотор Січі" із Запоріжжя, яка, треба визнати, наразі не може не продавати російським підприємствам двигуни для тамтешньої військової авіації та закуповувати складові частини з Росії (хоча прес-секретар компанії Анатолій Малиш заявив, що "Мотор Січ" експортує до Росії лише продукцію подвійного призначення, на яку не поширюється президентська заборона). 

Зітхнули б із полегшенням миколаївська "Зоря-Машпроект" з її турбінами для російських військових кораблів, харківський "Хартрон" із системами керування для російських ракет, дніпропетровський "Південмаш", котрий обслуговує "Сатану" - в цьому випадку це ім'я ракет, які використовує Росія, а не її президента.

Переорієнтування українських компаній, що виробляють військову продукцію, на інші ринки не виглядає чимось неможливим. Базований в американському Колорадо аналітичний центр IHS Jane's прогнозує, що витрати країн світу на закупівлю військової продукції, котрі стабільно падали з 2009 року, торкнуться дна в 2015 році і почнуть стабільно зростати з року в рік. А це означає зростання попиту і на українські товари. 

Новими ринками для продажу можуть стати енергійні економіки країн, що розвиваються, а також ті країни, котрі є вразливими до військових загроз у Сирії, Іраку та Південно-Китайському морі. Зрештою, геополітичне напруження може підштовхнути країни Латинської Америки теж збільшити витрати на військову продукцію.

Розділи :

КОМЕНТАРІ

18.11.2018, 08:58
Додати

ГОЛОВНА ШПАЛЬТА

    • 21 серпня 2019

    Огляд рішень Уряду: звіт Гройсмана, саботували трансформацію національних лікарень та виділили гроші постраждалим в АТО

    У Кабміні заслухали звіт Гройсмана, проте не трансформували найбільші лікарні 

     
    • 21 серпня 2019

    Справа фермера Бутрименка: фінансування тероризму vs теракт

     
    • 20 серпня 2019

    Черняхівський з небуття. Хто озвучує меседжі Портнова на квазі-мітингах у Києві

    Дивні акції, суголосні з заявами Портнова та Богдана, охороняють тітушки

     
    • 19 серпня 2019

    ВРП відкрила дисциплінарні справи щодо чотирьох столичних суддів. Серед них суддя Майдану

    Національне агентство з питань запобігання корупції та Генпрокуратура подали скарги до Вищої Ради правосуддя на трьох суддів Голосіївського та одного суддю Печерського суду Києва

     
Система Orphus